Ухвала

від 07.11.2023 по справі 754/13378/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/6388/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 754/13378/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 26 вересня 2023 року, -

за участю:

прокурора - ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 26.09.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 за матеріалами кримінального провадження № 42023102030000110, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.06.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 197-1 КК України про арешт майна.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 26.09.2023 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про накладення арешту на майно задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною і такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону під час розгляду вищевказаного клопотання в суді першої інстанції.

Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручань, оскільки територіальна громада м. Києва позбавлена можливості належної реалізації усіх прав як власника щодо земель комунальної власності у зв`язку з протиправними діями невстановлених осіб щодо самовільного зайняття земельної ділянки та обмеженням доступу до неї.

Документи, які підтверджують право власності на майновий комплекс, на який необхідно накласти арешт є інформаційна довідка з Реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої право власності на майновий комплекс зареєстровано за ТОВ «СТАРИЙ-ДУБ».

В судове засідання прокурор та власник майна не з`явилися, хоча були належним чином повідомленні про дату та час призначеного судового розгляду, жодних клопотань про відкладення розгляду справи від останніх не надходило на адресу Київського апеляційного суду.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який в першому судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі, на наступне судове засідання не з`явився, вивчивши матеріали судового провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, що СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023102030000110 від 19.06.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Досудовим розслідуванням зазначено, що невстановлені особи у невстановлений досудовим розслідуванням час здійснили самовільне будівництво будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці у Деснянському районі м. Києва (обліковий код 62:308:0014), зазначивши реєстраційну адресу об`єкту: АДРЕСА_1 , в яких розміщено заклад громадського харчування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Відповідно до протоколу огляду від 06.07.2023 року зазначену ділянку місцевості, яка огороджена по периметру парканом, за яким візуально виявлено капітальні та тимчасові споруди. Біля центрального входу виявлено червону вивіску з написом « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Крім того, біля входу виявлено МАФ з вивіскою «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Відповідно до протоколу огляду комп`ютерної програми від 15.09.2023 року зазначено, що станом на серпень 2005 року земельна ділянка, на якій зараз розміщено заклад громадського харчування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », була вільна від капітальних споруд та будівель. Земельна ділянка є частиною лісу та вкрита зеленими насадженнями та деревами. У подальшому, за період з 2005 по 2008 рік на вказаній земельній ділянці зведена перша капітальна споруда. Аналізуючи аерофотознімки за період з 2008 по 2022 рік на вказаній земельній ділянці систематично зменшувалась кількість зелених насаджень і на місцях, де гірослідковується їх зменшення, у 2014 році зведено другу велику капітальну споруду та у подальшому - малі споруди поблизу для обслуговування закладу громадського харчування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Прослідковується систематичне збільшення площі самозахопленої земельної ділянки та збільшення кількості малих споруд навколо великих капітальних. Самочинно зведені споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці по периметру огороджені парканом.

За інформацією Дарницького лісопаркового господарства від 10.07.2023 року № 337 зазначено, що земельна ділянка, на якій розміщений заклад громадського харчування «ІНФОРМАЦІЯ_1» обліковується в складі лісового кварталу № 72 Білодібровського лісництва, та за відкритими даними Державного земельного кадастру може мати кадастровий номер (обліковий код) 8000000000:62:308.

За інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 04.05.2023 № 0570202/3-8855, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки від фізичних або юридичних осіб до Департаменту не надходили. За поданням Департаменту Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі будь-якій фізичній чи юридичній особі зазначеної земельної ділянки у власність чи користування. Документи, що посвідчують право власності чи користування зазначеною земельною ділянкою в Міському земельному кадастрі відсутні.

Разом з цим, відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначено, що державним реєстратором ДП «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» ОСОБА_8 02.10.2017 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на майновий комплекс загальною площею 274,1 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційним номер об`єкта нерухомого майна 1369723380000) за ТОВ «Старий-дуб» (ЄДРПОУ 41606759) на підставі акту приймання-передачі, серія та номер 1851, 1852, 1853 від 27.09.2017, виданого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_9 .

Так, протоколом № 01 загальних зборів учасників ТОВ «СТАРИЙ ДУБ» від 21.09.2017 року створено ТОВ «СТАРИЙ ДУБ» та сформовано статутний фонд, до складу якого увійшов, зокрема, майновий комплекс по АДРЕСА_1 .

У подальшому, на підставі акту приймання-передачі від 27.09.2017 року до статутного фонду ТОВ «СТАРИЙ ДУБ» внесено майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 274, 1 кв.м., який належить ОСОБА_10 та ОСОБА_11 по 1/2 частині кожному на підставі рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «ЛІГА-Парітет» від 21.07.2008 б/н.

Згідно долученої до реєстраційної справи копії рішення третейського суду, вказаним рішенням задоволено позов ОСОБА_10 до ОСОБА_12 про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна - 1/2 частину майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 . Також рішення містить посилання на рішення Постійно діючого третейського суду при Громадській організації «Всеукраїнське авторське товариство» від 19.11.2007 року, нібито на підставі якого набуто право власності на майновий комплекс відповідачем ОСОБА_12 .

На запити прокурора в порядку ст. 93 КПК України від 20.06.2023 року, 18.08.2023 року щодо підтвердження прийняття вказаних рішень третейськими судами відповіді не надано, а керівник Громадської організації «Всеукраїнське авторське товариство» ОСОБА_13 згідно відкритих розшукових обліків МВС України взагалі перебуває у розшуку.

Згідно інформації Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 11.07.2023 № 055-5076, містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва по АДРЕСА_1 Департаментом не надавались.

За інформацією Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 13.07.2023 № 073-1952, Департамент не видавав та не реєстрував документів, які б надавали право на виконання підготовчих/будівельних робіт та не приймав об`єкти будівництва в експлуатацію по АДРЕСА_1.

За інформацією Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від

28.06.2023 року зазначено, що Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією не присвоювалась поштова адреса на АДРЕСА_1.

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 26.09.2023 року залишено без задоволення клопотання прокурора.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні прокурором доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на вищевказане майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 26.09.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 за матеріалами кримінального провадження № 42023102030000110, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.06.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 197-1 КК України про арешт майна, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3