Постанова

від 21.11.2023 по справі п/811/1650/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року

м. Київ

справа № П/811/1650/17

касаційне провадження № К/9901/34268/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 (суддя - Пасічник Ю.П.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 (головуючий суддя - Семененко Я.В., судді - Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Златопіль" до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Златопіль" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.07.2017 №0000131206.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач посилається на безпідставність висновків контролюючого органу про заниження Товариством сум бюджетного відшкодування, оскільки, такі висновки зроблені без належного дослідження відображених у податковій звітності показників, що впливають на визначення розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та без урахування права платника податків відображати у податковій декларації за будь-який наступний податковий період уточнені показники, у разі самостійного виявлення помилок, без подання уточнюючого розрахунку.

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 16.11.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 19.07.2017 №0000131206.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що платник у податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2016 року (в тому числі у Додатку 2) правомірно у відповідності до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відобразив уточнені показники в зв`язку з самостійно виявленими помилками, здійснивши коригування показників податкової декларації шляхом відображення уточнених показників у складі податкової декларації за наступний податковий період.

Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав того, що платником в 2016-2017 роках уточнюючі розрахунки з податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до контролюючого органу не подавались з питання невірного відображення у Додатку 2 за травень 2016 року.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.03.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.11.2023 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні 21.11.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзду перевірку Товариства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за період з грудня 2015 року, в якому включено від`ємне значення податку на додану вартість, по квітень 2017 року, за який задекларовано бюджетне відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 06.07.2017 року №31/11-28-12-06/39199693 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки контролюючим органом зазначено про порушення платником вимог пункту 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 485430,00 грн, в тому числі за лютий 2017 року в розмірі 416776,00 грн, за квітень 2017 року в розмірі 68654,00 грн.

Також, в акті перевірки контролюючий орган зазначив, що платником податків в порушення вимог пункту 10 розділу III, пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, невірно перенесено показники Додатку 2 «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» з квітня 2016 року до травня 2016 року.

Відповідач доводить, що дана помилка вплинула на заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в січні-квітні 2017 року, оскільки, бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку на додану вартість фактично сплачена отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг, а в зв`язку з тим, що Додаток 2 «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» невірно перенесено показники з декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року, з врахуванням поточного позитивного значення за квітень 2016 року, ТОВ АФ «Хлібодар» (ІПН 323159511225) 1327437,61 грн, ТОВ «Україна-Хліб» (ІПН 315626711238) 2345979,39 грн до декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року, зазначено лише ТОВ АФ «Хлібодар» (ІПН 323159511225) 3673417,00 грн.

Загальна сума заявленої суми бюджетного відшкодування за період січень-квітень 2017 року по ТОВ АФ «Хлібодар» (ІПН 323159511225) складає 1812868,00 грн, але залишок від`ємного значення по ТОВ АФ «Хлібодар» (ІПН 323159511225) по додатку 2 до декларації за квітень 2016 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку, становить 1327437,61 грн, різниця між заявленою сумою та залишком від`ємного значення 485430,39 грн.

В 2016-2017 роках уточнюючі розрахунки з податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкового органу за місцем реєстрації не подавались з питання невірного відображення Додатку 2 «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» за травень 2016 року.

Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про завищення платником бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за лютий 2017 року в розмірі 416776,00 грн та квітень 2017 року в розмірі 68654,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 19.07.2017 №0000131206, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 485430,00 грн, застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 121358,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності діям відповідачів, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За правилами пункту 200.4 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Положеннями пункту 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 цієї ж статті контролюючий орган зобов`язаний, зокрема, самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 50.1 статті 50 ПК України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Таким чином, виправлення платником податків самостійно виявлених помилок, допущених у податковій декларації, може бути здійснене одним із таких способів: подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації у встановленій формі; відображення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період.

Як установлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом під час проведення перевірки позивача будь-яких суперечностей пов`язаних з обрахунком вартісних показників сум бюджетного відшкодування відображених в податкових деклараціях, в тому числі і з підстав сумнівів у товарності операцій не встановлено.

В акті перевірки зафіксовано здійснення платником методологічній помилці, що вплинула на розрахунки з бюджетом.

У подальшому, платник при поданні податкової звітності з податку на додану вартість за травень 2016 року (в тому числі Додатку 2) виправив допущену ним методологічну помилку шляхом відображення уточнених показників в зв`язку з самостійно виявленими помилками, і таким чином, здійснив коригування показників податкової декларації шляхом відображення уточнених показників у складі податкової декларації за наступний податковий період.

Ураховуючи наведені правові норми та встановлені фактичні обставини у даній справі, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо позивач, виправляючи самостійно виправлені помилки діяв відповідно до положень пункту 50.1 статті 50 ПК України.

Колегія суддів вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності у позивача права відображення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова