Постанова
від 06.11.2023 по справі 462/5077/23
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/5077/23 Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І.Д.

Провадження № 22-ц/811/2394/23 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.,

Cуддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.,

Cекретар Іванова О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу №462/5077/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокат» на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 10 липня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокат» до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватне підприємство «Авто-Фортуна», Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській області,- про визнання недійсними договорів

в с т а н о в и в :

05 липня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокат» (далі по тексту «Автокат») звернулося до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби, а саме автомобілі MAN 23/414 11967 (2000) номер шасі НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 5959/18/02393 від 08.08.2018 року , Schmitz SPR 24 (1997) № шасі НОМЕР_2 , який зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 5959/18/02380 від 07.08.2018 року, MAN 19.403 11967 (1996) номер шасі НОМЕР_3 , який зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 5959/18/02379 від 07.08.2018 року, SCHWARZMULLER SPA -3E (1999), № шасі НОМЕР_4 , який зареєстрований за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 5959/21/011068 від 26.11.2021 року, MAN 19.403 11973 (1998) номер шасі НОМЕР_5 , який зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 5959/22/011815 від 17.09.2018 року, мотивуючи тим, що вказані договори укладені ФОП ОСОБА_1 для уникнення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2018 року у справі № 914/905/18 про стягнення із ФОП ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокат» збитків у сумі 420807,00 грн. Разом із заявою про забезпечення позову, ТОВ «Автокат» подано до суду позов про визнання недійсним договорів купівлі-продажу вказаних транспортних засобів. Оскільки ОСОБА_1 вже вчинялися умисні та цілеспрямовані дії щодо ухилення від виконання судового рішення про стягнення з нього грошових коштів в порядку регресу шляхом переоформлення його майна на заінтересованих осіб, а отже існує ймовірність вчинення таких дій повторно після пред`явлення позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним, відповідно ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення, тому просить заяву задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 10 липня 2023 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокат» Кубрака Олега Олександровича про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалу суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокат». Вважає ухвалу суду незаконною. Стверджує, що заява про забезпечення позову була подана з дотримання норм ст. 151 ЦПК України. Звертає увагу, що заява про забезпечення позову подана до суду разом з позовною заявою та клопотанням про витребування доказів. В клопотанні про витребування доказів позивач просив витребувати повні відомості про інших відповідачів у справі, які на час звернення з позовом позивачу не були відомі. Такі відомості становлять персональні дані, які на адвокатські запити не можуть бути розголошені. Зазначає, що звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, зазначалися лише відомі позивачу відомості.

ФОП ОСОБА_1 уклав кілька правочинів по відчуженню свого майна задля невиконання рішення суду та уникнення стягнення заборгованості, що свідчить про наявність загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, оскільки нові власники, серед яких дружина боржника ОСОБА_2 , жодним чином не позбавлені можливості відчужити транспортні засоби, дізнавшись про дану справу. Сума заборгованості ОСОБА_1 є значною, у нього відсутні доходи, в зв`язку з чим погашення заборгованості можливе буде лише за рахунок його майна, квартири та транспортних засобів.

В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 10 липня 2023 року та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

На виконання вимог ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) відзив на апеляційну скаргу заінтересованою особою не подано.

Згідно з ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З врахуванням того, що оскаржується ухвала про повернення заяви про забезпечення позову заявникові, яка передбачена пунктом 6 ч.1 ст.353 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги суд провів без повідомлення учасників справи.

За змістом ч.2 ст.247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та повертаючи заяву про забезпечення позову представнику заявника ТзОВ «Автокат» Кубраку О.О., суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову подана без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, оскільки не містить усіх відомостей, потрібних для забезпечення позову, а саме не зазначено повних даних усіх відповідачів, не обгрунтовано необхідності забезпечення позову, не вказано у чому полягає реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, а також не зазначено пропозицій щодо зустрічного забезпечення.

З такими висновками колегія суддів погоджується.

Згідно зі ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Конституційним Судом України в рішенні від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012 роз`яснено, що засада (принцип) рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Автокат» просило накласти арешт на транспортні засоби для забезпечення у подальшому виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі № 914/905/18 про стягнення із ФОП ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Автокат» збитків у сумі 420807,00 грн.

Також встановлено, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 16 червня 2023 року у справі № 462/4559/23 за позовом ТзОВ «АВТОКАТ» до ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус ЛМНО Василюка В.М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, як такого, що спрямований на уникнення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі № 914/905/18 про стягнення із ФОП ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Автокат» збитків у сумі 420807,00 грн, вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт на квартиру, загальною площею 29,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1567719346101, яка належить на праві приватної власності відповідачці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проаналізувавши дані обставини, наявні підстави вважати, що ТзОВ «Автокат» вживає дій з метою виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі № 914/905/18 про стягнення із ФОП ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Автокат» збитків у сумі 420807,00 грн, за рахунок вартості спірного майна в даній справі, а саме автомобілів, які були відчужені на підставі оскаржуваних договорів, а також за рахунок спірного майна в справі №462/4559/23 за рахунок квартири, яка була відчужена на підставі оскаржуваного договору у справі і на яку в межах розгляду справи було накладено арешт.

Із змісту заяви про забезпечення позову вбачається наявність підстав для її повернення заявникові згідно ч.10 ст.153 ЦПК України.

ТзОВ «Автокат» всупереч вимогам п.2 ч.1 ст.151 ЦПК України не зазначило повних даних усіх відповідачів /їх місце проживання чи перебування, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, за наявності.

ТзОВ «Автокат» визначаючи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідачами, не наводить жодних ідентифікуючих даних таких осіб, завдяки яким можна було б їх ідентифікувати та прийти до висновку про наявність відношення у згаданих осіб до цього спору, оскільки не виключеним є варіант наявності декількох осіб з аналогічними прізвищами, іменами та по батькові.

Враховуючи норми ч.1 ст.151 ЦПК України в цілому, які стали підставою для повернення заяви ТзОВ «Автокат» про забезпечення позову, колегія суддів вважає заяву ТзОВ «Автокат» про забезпечення позову такою, що не відповідає в цілому нормам згаданої статті.

ТзОВ «Автокат», стверджуючи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, з підстав загрози відчуження автомобілів, однак, з моменту постановлення оскаржуваної ухвали ТзОВ «Автокат» мало достатньо часу для повторного звернення до суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову, яка б відповідача вимогам ст.151 ЦПК України, з врахуванням підстав зазначених в оскаржуваній ухвалі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ТзОВ «Автокат» правильності висновків суду першої інстанції щодо невідповідності заяви про забезпечення позову вимогам ст.151 ЦПК України, не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 10 липня 2023 року залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст.375 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокат» залишити без задоволення.

Ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 10 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк

СудЛьвівський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення06.11.2023
Оприлюднено23.11.2023
Номер документу115081700
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них купівлі-продажу

Судовий реєстр по справі —462/5077/23

Ухвала від 22.12.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Тітов Максим Юрійович

Постанова від 06.11.2023

Цивільне

Львівський апеляційний суд

Мікуш Ю. Р.

Ухвала від 03.10.2023

Цивільне

Львівський апеляційний суд

Мікуш Ю. Р.

Ухвала від 31.08.2023

Цивільне

Львівський апеляційний суд

Мікуш Ю. Р.

Ухвала від 09.08.2023

Цивільне

Залізничний районний суд м.Львова

Іванюк І. Д.

Ухвала від 31.07.2023

Цивільне

Залізничний районний суд м.Львова

Іванюк І. Д.

Ухвала від 10.07.2023

Цивільне

Залізничний районний суд м.Львова

Іванюк І. Д.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні