Постанова

від 22.11.2023 по справі 500/3261/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/882/23

Справа № 500/3261/17

Головуючий у першій інстанції Жигулін С. М.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Комлевої О.С., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Венжик Л.С.,

переглянувши справу №500/3261/17 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода», за участю третьої особи Одеської регіональної філії Центр Державного земельного кадастру про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування державної реєстрації договору за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 грудня 2020 року у складі судді Жигуліна С.М., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 13 червня 2017 року до суду з вищеназваним позовом, є власником земельної ділянки площею 6,1758 га, цільового призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», що розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області. За Договором оренди від 02 січня 2012 року земельна ділянка передана в оренду ТОВ «Злагода», оформленням орендних відносин та реєстрацією займалась голова товариства ОСОБА_2 . Позивач зазначила, що незважаючи на те, що спірну угоду оренди землі з додатками не підписувала, оскільки в установленому законом порядку здійснено її державну реєстрацію, то угода є укладеною, а отже оспорюваною та тільки за рішенням суду може бути визнана недійсною. Позивач вважала, що у зв`язку із встановленням факту відсутності істотних умов в договорі оренди земельної ділянки, яка належить їй на праві власності, вона позбавлена можливості отримувати належну та передбачувану орендну плату. Фактично відповідач здійснював оплату за землю на власний розсуд, самостійно обираючи форму оплати, її вартість, якість, місце та час оплати тощо. Позивач позбавлена можливості впливати на цей процес, так як її права звужено умовами договору.

Посилаючись на порушення прав орендодавця, позивач ОСОБА_1 просила визнати на підставі статей 203, 215 ЦК України недійсним договір оренди землі, датований 02 січня 2012 року, з додатком, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Злагода», зареєстрований у відділі Держкомзему в Ізмаїльському районі (запис від 12 грудня 2012 року №512208294003076) щодо земельної ділянки площею 6,1758 га, кадастровий номер 5122082900:01:004:0104, яка розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області; скасувати державну реєстрацію договору (т.1 а.с.2-5).

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 червня 2017 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.13).

Відповідач ТОВ «Злагода» позов не визнав, зазначивши у відзиві, що з моменту реєстрації договору оренди земельної ділянки та на час звернення до суду договір знаходився у позивача, будь-яких зауважень стосовно змісту договору з боку позивача не надходило, при отриманні договору позивач мала можливість у разі порушення її прав звернутися до суду за захистом. Позивач щорічно з 2012 по 2016 рік отримувала орендну плату у вигляді натуральної форми за її бажанням, будь-яких зауважень стосовно отримання орендної плати у натуральній формі та щодо розміру оплати з боку позивача не було. Крім того, після підписання договору оренди позивач по акту передала земельну ділянку у користування. Причиною звернення позивача до суду є те, що позивач за наявності укладеного з ТОВ «Злагода» договору оренди уклала інший договір оренди тієї ж земельної ділянки з СФГ «Чебан П.Г.», за її згодою земельна ділянка в лютому 2017 року була захоплена СФГ «Чебан П.Г.» Діями позивача було порушено пункт 9.2 договору оренди та створено перешкоди для використання земельної ділянки ТОВ «Злагода». Твердження позивача, що у договорі без її відома та згоди зроблені витравлення, не відповідає дійсності, оскільки позивач особисто підписувала договір і додаток до договору, а після реєстрації договору у відділі Держкомзему в Ізмаїльському районі Одеської області 13 грудня 2012 року позивач отримала другий примірник договору без будь-яких зауважень до нього. Твердження позивача, що в договорі не зазначено ряд істотних умов, не відповідають дійсності. Правочин укладений між сторонами з дотриманням вимог укладання договору оренди землі у відповідності до діючого законодавства, підстави для визнання договору оренди землі недійсним відсутні. Недоліки, які мали місце при укладенні договору оренди, не мають наслідком недійсність договору. Оспорюваний договір оренди земельної ділянки укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію, позивач мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було спрямоване на укладення договору, до договору оренди земельної ділянки додано копію державного акту. Згідно судової практики відсутність одного з істотних умов договору оренди не є підставою для визнання договору недійсним (т.1 а.с.45-50).

05 квітня 2018 року відповідач ТОВ «Злагода» подав заяву про застосування позовної давності, де зазначив, що з 02 січня 2012 року до лютого 2017 року належна позивачу земельна ділянка знаходилась в оренді ТОВ «Злагода», строк оренди 10 років, з позовом до суду позивач звернулася у 2017 році після укладення іншого договору оренди (т.1 а.с.56-57).

Позивач ОСОБА_1 надала відповідь на відзив, за змістом якого підтримала заявлені нею вимоги та обґрунтування підстав для визнання договору оренди недійсним (т.1 а.с.72-75).

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с.126-128).

Висновок суду мотивовано недоведеністю вимог. Суд не встановив, що відповідач порушує, не визнає або оспорює права позивача. Спірний договір укладений у встановленій законом формі та порядку, права позивача укладенням договору не порушені, підстави для визнання договору недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України відсутні.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову (т.1 а.с.130-133).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. На момент укладення договору пункт 4.1 Договору мав наступні умови: «Орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у формі та розмірі 3,0% вартості земельного паю 48124,00 грн.». Без відома та згоди ОСОБА_1 у пункт 4.1 внесено зміни та зазначено, що орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у формі та розмірі 3,0% від нормативно грошової оцінки. Одностороння зміна відповідачем без згоди позивача бази визначення орендної плати з вартості земельного паю на нормативну грошову оцінку порушили право позивача на отримання орендної плати у розмірі, що був встановлений сторонами при укладенні договору. Виправлення до істотної умови договору (розміру орендної плати), що не обумовлене підписами сторін, є підставою для визнання договору оренди землі недійсним. При укладенні цивільно-правових угод, окрім угод щодо земель державної та комунальної власності, використовується саме вартість земельної ділянки, а не її нормативна грошова оцінка, яка є значно нижчою від вартості земельної ділянки. Наслідком внесення відповідачем в односторонньому порядку змін до договору в частині зміни орендної плати призвели до зменшення розміру орендної плати з урахуванням різниці в індексації НГО та вартості земельної ділянки з коефіцієнта 2.701 до 1,587, тобто за рахунок дій відповідача інфляційне збільшення розміру плати зменшено в 1,7 разів.

В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

У відзиві (письмових поясненнях) на апеляційну скаргу ТОВ «Злагода» заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує наступним. ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки з іншою особою під час дії договору оренди з ТОВ «Злагода», чим перешкодила діяльності товариства. Орендовані ТОВ «Злагода» землі були захоплені у насильницький, рейдерський спосіб. Апеляційна скарга фактично є формою легалізації доходів, отриманих незаконним шляхом. За заявою директора ТОВ «Злагода» від 08 серпня 2017 року на виконання ухвали слідчого судді Генеральною прокуратурою України внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо злочину, що був вчинений у відношенні ТОВ «Злагода» та його працівників (т.2 а.с.1-5).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення суду без змін з огляду на наступне.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,1758 га, цільового призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» кадастровий номер 5122082900:01:004:0104; право власності набуто в порядку спадкування, свідоцтво про право на спадщину за законом видано 11 листопада 2011 року.

02 січня 2012 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода» в особі голови Стойкової Л.К. укладено Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5122082900:01:004:0104 строком на 10 років. Договір зареєстрований у відділі Держземагенства в Ізмаїльському районі Одеської області в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 13 грудня 2012 року за №512208294003076.

Згідно умов Договору орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у формі та розмірі 3,0% від нормативно-грошової оцінки один раз на рік не пізніше 15 числа наступного за звітним роком місяця (п.4.1 Договору); номенклатура, кількість та вартість продукції, яка поставляється орендарем орендодавцю в рамках орендної плати, зазначається в окремій угоді, що укладається щорічно до початку чергового року оренди і є додатком до цього Договору (п.4.2 Договору).

У Додатку до Договору оренди від 02 січня 2012 року форма орендної плати на 2012-2021 роки визначена натуральна у вигляді зерна 1500 кг (період виплати 01 серпня- 01 грудня), олії 10 л (період виплати 01 жовтня - 01 грудня) щорічно.

Орендна плата ОСОБА_1 виплачувалась у натуральній формі відповідно до умов Договору оренди від 02 січня 2012 року, на протязі періоду 2012-2016 років жодних заяв чи скарг від орендодавця орендарю щодо орендної плати не надходило.

Доказів того, що у Договорі оренди земельної ділянки від 02 січня 2012 року відбулися зміни умов договору в частині орендної плати в односторонньому порядку без згоди ОСОБА_1 , не надано.

Посилання ОСОБА_1 на те, що пункт 4.1 Договору містить не узгоджені з нею «закреслення» визначення орендної плати від «вартості земельного паю 48124 грн.» на зазначення визначення орендної плати від «нормативно-грошової оцінки» не приймаються як підстава визнання недійсним договору оренди, оскільки дане «закреслення» мало місце до підписання Договору, так як ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 5122082900:01:004:0104, а не земельної частки (паю), в оренду передавалась земельна ділянка кадастровий номер 5122082900:01:004:0104, а не земельна частка (пай), у пункті 2.4 Договору вказана нормативна грошова оцінка земельної ділянки 144642,36 грн., а не вартість земельного паю тощо.

Договір оренди земельної ділянки від 02 січня 2012 року відповідає положенням законодавства, що діяло на час укладення договору, передбачені статтею 15 Закону України «Про оренду землі» істотні умови договору оренди в ньому зазначені.

Недодержання вимог, визначених статтею 203 ЦК України в момент вчинення правочину, яким є Договір оренди земельної ділянки від 02 січня 2012 року, не встановлено, що має наслідком відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним з підстав частини 1 статті 215 ЦК України.

Договір оренди земельної ділянки від 02 січня 2012 року укладений у письмовій формі, підписаний, пройшов державну реєстрацію відповідно до діючого на той час законодавства, виконувався на протязі п`яти років без будь-яких зауважень з боку орендодавця.

У лютому 2017 року ОСОБА_1 під час дії укладеного з ТОВ «Злагода» Договору оренди земельної ділянки від 02 січня 2012 року уклала інший договір оренди земельної ділянки з СФГ «Чебан П.Г.», що мало наслідком фактичне усунення ТОВ «Злагода» від використання землі, конфлікт між СФГ «Чебан П.Г.» та ТОВ «Злагода» щодо землекористування на правах оренди, звернення ТОВ «Злагода» до правоохоронних органів, та звернення ОСОБА_1 у червні 2017 року до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки через більш ніж п`ять років після укладення.

Суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи, визначився зі спірними правовідносинами та нормами матеріального права, що такі регулюють, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові за недоведеністю вимог.

Правові підстави для ухвалення нового рішення про задоволення позову відсутні.

Справа в провадженні суду першої інстанції з червня 2017 року, суду апеляційної інстанції з березня 2021 року, призначалась до розгляду на 02 грудня 2021 року, 14 квітня 2022 року, 23 лютого 2023 року, 13 липня 2023 року, 19 жовтня 2023 року; інформація про дату, час та місце розгляду справи доступна на сайті «Судова влада». Учасники справи мали процесуальний час для надання суду обґрунтування власних позицій. Судом апеляційної інстанції вимоги статей 128, 130 ЦПК України щодо судового виклику/повідомлення учасників процесу виконувались, порядок вручення судових повісток/повідомлень дотримувався, учасники справи правом на отримання/неотримання надісланих поштою судових повісток/повідомлень розпоряджалися на власний розсуд; додатково учасники справи повідомлялися документом в електронному вигляді «Судова повістка…», SMS-повідомленням «Судова повістка…»; підстав для подальшого відкладення розгляду справи не встановлено.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Датою ухвалення призначеного у судове засідання на 19 жовтня 2023 року рішення судом апеляційної інстанції відповідно до положень частини 5 статті 268 ЦПК України є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода», за участю третьої особи Одеської регіональної філії Центр Державного земельного кадастру про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування державної реєстрації договору - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 листопада 2023 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді О.С.Комлева

Є.С.Сєвєрова