Постанова

від 02.12.2011 по справі 2а-11551/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2011 р. № 2а-11551/11/1370

м. Львів

09 год. 30 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддяКоморний О.І.,

секретар судового засіданняГнилиця Р.І.

від

позивача ОСОБА_1

відповідача не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс`до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

Обставини справи.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс», звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області щодо винесення постанов від 12.10.2011р. та 14.10.2011р. та їх скасування.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при виконанні виконавчого напису нотаріуса, державним виконавцем невірно визначено суму виконавчого збору та безпідставно винесено постанову про його стягнення, внаслідок чого безпідставно накладено арешт на все майно підприємства.

Судом з огляду на ч.3 ст. 181 КАС України, відповідно до якої відповідачем у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, в порядку визначеному ст. 52 КАС України замінено відповідача на належного - відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та додатково повідомив суд про подання стягувачем відповідачу заяви про повернення виконавчого документа.

Представник відповідача не прибув, про час та місце проведення розгляду справи повідомлений належним чином.

З урахуванням визначених ч.5 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства строків розгляду справи, суд відповідно до ч.4 ст. 128 та ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу за відсутності відповідача на основі наявних доказів.

Суд дослідив подані документи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

в с т а н о в и в:

При виконанні виконавчого напису №640 виданого 07.04.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М., головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову ВП №26479561 від 14.10.2011 року (а.с.5-6) про арешт майна боржника (позивача) та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до вказаної постанови, позивачем у встановлений для самостійного виконання строк вимоги виконавчого документа не виконані, у зв`язку з чим державним виконавцем 12.10.2011 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1147766,33 грн. та накладено арешт на майно позивача.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку з здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Згідно з ст. 25 Закону N 606-XIV Закону України «Про виконавче провадження»N 606-XIV від 21 квітня 1999 року у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон N 606-XIV), державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Проте відповідачем всупереч визначеному КАС України обов`язку доводити правовомірність прийнятого рішення не надано суду жодних доказів направлення позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження чи доказів того, що позивач був повідомлений про строк для добровільного виконання рішення.

Відповідно до ч.1. ст. 25 Закону N 606-XIV, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Згідно з виконавчим написом (а.с.8), такий вчинено щодо повернення позивачем (лізингоодержувачем) на користь лізингодавця Компанії «Вольво Трак Корпорейшн`об`єкта фінансового лізингу (10 (десяти) одиниць сідловин тягачів марки Volvo модельFH, 2008 року випуску червоного кольору та 10 (десяти) одиниць напівпричепів бортових марки Schmitz модель SRP 24, 2008 року випуску, сірого кольору), загальною вартістю 1 058 000 (один мільйон п`ятдесят вісім тисяч) євро, що був переданий в користування на підставі Договору про фінансовий лізинг № UKR29/0208Р, укладеного 19 березня 2008 року та підлягає поверненню за невиплачені чергові лізингові платежі з 26 червня 2010 року до 26 березня 2011 року включно, що передбачені графіком платежів (Додаток №4(1)) та невиплачені чергові лізингові платежі з 26 лютого 2010 року до 26 березня 2011 року включно, що передбачені графіком платежів (Додаток №4(2) до Договору про фінансовий лізинг № 29/0208) у загальному розмірі 316 099,00 (триста шістнадцять тисяч дев`яносто дев`ять) євро 00 євроцентів за користування об`єктом лізингу, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі: - заборгованість зі сплати вартості предмета лізингу у розмірі 762 806 (сімсот шістдесят дві тисячі вісімсот шість) євро 00 євроцентів; - нарахованого відсотку за користування предметом лізингу у розмірі 81 933(вісімдесят одна тисяча дев`ятсот тридцять три) євро 55 євроцентів, що разом становить загальну суму заборгованості 844 739 (вісімсот сорок чотири тисячі сімсот тридцять дев`ять) євро 55 євроцентів, щ в еквіваленті по курсу Національного банку України на день вчинення виконавчого напису з розрахунку 1 євро - 11,3895 гривень становить - 9621161 (дев`ять мільйонів шістсот двадцять одна тисяча сто шістдесят одна) гривня 10 копійок.

З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства та зміст виконавчого напису нотаріуса, суд дійшов висновку, що оскільки за виконавчим написом не здійснюється стягнення суми, і майно, яке позивач повинен передати стягувачу, не є його майном, оскільки належить стягувачу і було у позивача в користуванні, відповідачем безпідставно визначену суму виконавчого збору як за не виконання рішення майнового характеру, оскільки у даному випадку виконується виконавчий напис про зобов`язання повернути об`єкт лізингу. Відтак відповідачем безпідставно винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 1147766,33 грн. та постанову про арешт майна позивача в межах суми звернення стягнення 1147766,33 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють не лише чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем не дотримані.

Суд зазначає, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження при розгляді справи, водночас відповідачем не подано доказів правомірності дії та прийнятих рішень на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст..94 КАС України, на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати неправомірними дії державного виконавця Шестак О.В. підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській обл. щодо винесення постанов від 12.10.2011 року та від 14.10.2011 року.

3.Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 12.10.2011 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 1 147 766,33 грн.

4.Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ВП №26479561 від 14.10.2011 року про накладення арешту на все майно, яке належить ТзОВ «Європа-Транс».

5.Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс»(Львівська область м. Самбір вул.. Промислова 6Б, ЄДРПОУ 31434759) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 05.12.2011 р. о 17:30 год.

Суддя(підпис)Коморний О.І.

З оригіналом згідно.

СуддяКоморний О.І.