Ухвала

від 22.11.2023 по справі 344/21838/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/21838/23

Провадження № 1-кс/344/8443/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42021090000000094 від 01.10.2021 за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий за погодженням з прокурором звернувся з клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42021090000000094 від 01.10.2021 за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених

ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

В обґрунтування зазначеного клопотання слідчий покликається на те, що досудовим розслідуванням установлено, що 20.11.2018 року між Ямницькою сільською радою Тисменицького району Івано-Франківської області в особі голови ОСОБА_5 і ТОВ «БМБУД» в особі ОСОБА_6 (був директором до 02.04.2019), укладено договір про закупівлю робіт (підряду) № 935.

Так, ОСОБА_4 , ставши 02.04.2019 керівником ТОВ «БМБУД», ознайомився із проектною документацією стосовно проведення капітального ремонту дорожнього покриття вул. Шевченка від буд. №44 до буд. №150 в с. Павлівка Ямницької сільської ради об`єднаної територіальної громади Тисменицького району Івано-Франківської області, та продовжив виконання робіт за умовами договору.

Перебуваючи на посаді директора ТОВ «БМБУД» та будучи кінцевим бенефіціарним власником зазначеного суб`єкта господарювання, у ОСОБА_4 виник умисел на привласнення бюджетних коштів, шляхом використання асфальтобетонної суміші для улаштування верхнього шару покриття при виконанні робіт з капітального ремонту дорожнього покриття вул. Шевченка від буд. №44 до буд. №150 в с. Павлівка Ямницької сільської ради ОТГ Тисменицького району Івано-Франківської області, яка не відповідає встановленим вимогам ДСТУ Б В.2.7-119:2011 та ДБН В.2.3-4:2015, а також шляхом видачі актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, в яких внесено недостовірні відомості щодо використання асфальтобетонної суміші тип Б, марка 2.

ОСОБА_4 , у ході виконання робіт за вищевказаним договором, маючи намір незаконно заволодіти коштами місцевого бюджету Ямницької сільської ради, умисно, протиправно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, шляхом зловживання своїм службовим становищем, використав для улаштування верхнього шару дорожнього покриття вул. Шевченка, с. Павлівка Ямницької сільської ради ОТГ Тисменицького району Івано-Франківської області асфальтобетонну суміш, яка не відповідає встановленим вимогам ДСТУ Б В.2.7-119:2011 та ДБН В.2.3-4:2015, умовам договору підряду, проектно-кошторисній документації та за своїми властивостями не є асфальтобетонною сумішшю тип Б, марка 2,улаштування якої було передбачено робочим проектом, договірною ціною та договором про закупівлю робіт (підряду) № 935 від 20.11.2018.

Так, ОСОБА_4 , упродовж липня-грудня 2019 року, перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці, підписав, скріпив печаткою підприємства ТОВ «БМБУД», а в подальшому видав офіційні документи, а саме акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В № № 1-7 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, у яких відображено улаштування нібито належної асфальтобетонної суміші типу Б, марки 2, як передбачено проектною документацією. В подальшому ОСОБА_4 вказані офіційні документи надав Замовнику в особі голови Ямницької сільської ради ОТГ Тисменицького району Івано-Франківської області ОСОБА_7 для підписання та здійснення оплати за виконані роботи, які фактично не виконувались.

На підставі поданих ОСОБА_4 офіційних документів, Замовником зайво перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «БМБУД» бюджетні кошти в сумі 4 165 659,00 грн.

Таким чином, директор ТОВ «БМБУД» ОСОБА_4 , будучи службовою особою, шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи умисно заволодів бюджетними коштами на загальну суму 4 165 659,00 грн., що більш як у 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є особливо великим розміром.

Крім того, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у службовому підробленні, тобто у тому, що він будучи директором ТОВ «БМБУД», умисно, впродовж липня-грудня 2019 року видав завідомо неправдиві офіційні документи, а саме довідки форми КБ-2В та КБ-3, у які внесено недостовірні дані щодо виконання робіт та обсягів виконаних робіт із використанням асфальтобетонної суміші при улаштуванні дорожнього покриття по вул. Шевченка в с. Павлівка Ямницької ОТГ Тисменицького району Івано-Франківської області.

20 листопада 2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, одруженому, на утриманні одна неповнолітня дитина, раніше не судимому, директору ТОВ «БМБУД», повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Так, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «БМБУД» являється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - 99,56% статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті становить 900000,00 грн. Крім цього, часткою статутного капіталу володіє ТОВ «САРСАМА СЕРВІС» (ЄДРПОУ 41433752) - 0,44% статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті становить 4000,00 грн.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні двох кримінальних правопорушень, одне з яких відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, а саме ч. 5 ст. 191 КК України, санкція статті якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження виникла необхідність у накладанні арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «БМБУД» (ЄДРПОУ 41037833), кінцевим бенефіціарним власником якого є підозрюваний ОСОБА_4 .

Правовою підставою накладення арешту на майно (гроші на рахунках) слідчим у клопотанні зазначено пункт 3 частини 2 статті 170 КПК України (конфіскація майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи).

Отже, на думку органу досудового розслідування, виникла необхідність у накладенні арешту на гроші на рахунках ТОВ «БМБУД» з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Слідчий в поданій до суду заяві клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Власник майна про розгляд клопотання не повідомлявся на підставі ч.2 ст. 172 КПК України.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Ст. 173 КПК України визначено порядок вирішення питання про арешт майна.

Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, на підставі наданих до клопотання документів слідчим суддею встановлено, що у кримінальному провадженні №42021090000000094 від 01.10.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України 20 листопада 2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 є директором ТОВ «БМБУД» та кінцевим бенефіціарним власником зазначеного суб`єкта господарювання, а тому під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження виникла необхідність у накладанні арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «БМБУД» (ЄДРПОУ 41037833), кінцевим бенефіціарним власником якого є підозрюваний ОСОБА_4 .

При цьому, правовою підставою арешту майна слідчим зазначено пункт 3 частини 2 статті 170 КПК України (конфіскація майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи).

Водночас, слідчий суддя зауважує, що до матеріалів клопотання органом досудового розслідування не додано належних доказів на підтвердження факту належності вказаних у клопотанні рахунків на ім`я ТОВ «БМБУД» (ЄДРПОУ 41037833) станом на час подання клопотання.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що підозру у даному кримінальному провадженні оголошено ОСОБА_4 , як фізичній особі.

Відповідно до частини 3 статті 96 Цивільного кодексу України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

У поданому слідчому судді клопотання відсутнє обгрунтування того, що у спірних відносинах юридична особа відповідає за зобов`язаннями свого співзасновника.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про те, що в поданому до суду клопотанні про арешт майна слідчим не доведено наявність передбачених процесуальним законом підстав для накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «БМБУД».

Отже, на підставі вищенаведеного слідчий суддя не вбачає підстав для задовлення клопотання слідчого про арешт майна.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 22.11.2023 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1