Рішення

від 16.11.2023 по справі 357/5618/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/5618/23

Провадження № 2/357/1857/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В. П.,

секретар судового засідання Чайка О.В.,

за участю представника позивача адвоката Романченка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІЛОН», про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог. Рух справи.

У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі «Позивач») звернувся до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк» (далі «Відповідач»), про захист прав споживачів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступні обставини.

13.01.2014 року між сторонами було укладено депозитний договір №SAMDNWFD0070056674900, відповідно до умов якого Позивачем було розміщено депозитний вклад «Стандарт» в сумі 10881,62 Євро на 366 днів по 13.01.2015 року під 8% річних з помісячним нарахуванням процентів, який вважається укладеним з дня надходження коштів в банк та підлягає щорічній пролонгації за умови відсутності заяви вкладника про його розірвання.

11.01.2022 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про повернення вкладу на його банківський рахунок. За даними трекінгу ПАТ «Укрпошта» Відповідач заяву отримав 14.01.2022 року, проте грошові суму вкладу та нараховані за весь час користування ним кошти не повернув. Відповідно до п. 9 депозитного договору у вкладника є право на дострокове повернення вкладу з нарахованими процентами шляхом направлення банку заяви за 2 банківські дні. Натомість Банк на заяву позивача не відреагував.

У провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області триває розгляд судової справи №357/1559/22 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк», в якій з урахуванням зменшення позовних вимог, ОСОБА_1 просить стягнути з Банку 17211,87 Євро за депозитним договором №SAMDNWFD0070056674900 від 13.01.2014 року, з яких: 10881,62 євро сума простроченого депозиту, 5181,62 Євро сума нарахованих відсотків згідно з договором, 778,11 Євро 3% річних на суму вкладу та 370,52 Євро 3 річних на суму процентів. Остаточний розрахунок відсотків на вклад у справі №357/1559/22 зроблений станом на 01.01.2020 року.

Разом з тим порушення грошового зобов`язання Банка перед ОСОБА_1 триває, у зв`язку з чим відповідно ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постановах від 25.01.2022 № № 761/16124/15-ц та від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20, Позивач, на його думку, вправі стягнути з Банку пеню у національній валюті на прострочені відсотки за вкладом в євро межах одного року.

Таким чином, 3 % щоденних на суму відсотки за вкладом у розмірі 5181,62 Євро становить: 2220302,20 гривень (5181,62 Євро х 40,348 гривень за 1 Євро х 354 дня прострочення х 3:100).

Разом з тим Позивач враховує роз`яснення Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 20.03.2019 по справі № 761/26293/16-ц про те, що пеня за ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» нараховуються в національні валюті та не може перевищувати більше ніж вдвічі розмір простроченого зобов`язання.

Тому, з огляду на наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду, з урахуванням положень ст. 551 ЦК України щодо тривалості порушення Банком прав Позивача, ставлення Банку до виконання свого договірного обов`язку (ігнорування заяв та спроб ОСОБА_1 владнати спір в позасудовому порядку), неправомірну поведінку Банку щодо спроби уникнення виконання зобов`язання перед Позивачем шляхом укладення нікчемного договору переводу боргу на іншу фінансову компанію, Позивач вважає обґрунтованим та достатнім для відновлення його порушеного права стягнути з Відповідача пеню в порядку ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в сумі 418136,00 гривень (5181,62 Євро х 40,348 гривень за 1 Євро х2) гривень.

Крім того, згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Прострочення боржника (банку) в грошових зобов`язаннях з позивачем, що виникли з договору банківського вкладу, є порушенням договірного зобов`язання, тому позивач вправі нарахувати 3 % річних на суму прострочення (ст.ст. 612 та 625 ЦК України). Як зазначено вище, на сьогоднішній день у Білоцерківському міськрайонному суді триває розгляд судової справи № 357/1559/22 (суддя: О.І. Орєхов) за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк», в якій з урахуванням зменшення позовних вимог, ОСОБА_1 просить стягнути з Банку 17211,87 Євро за депозитним договором № SAMDNWFD0070056674900 від 13.01.2014, з яких: 10881,62 Євро сума простроченого депозиту, 5181,62 Євро сума нарахованих відсотків згідно з договором, 778,11 Євро 3 % річних на суму вкладу (за період з 02.01.2020 року по 20.05.2022 року) та 370,52 Євро 3 річних на суму процентів (за період з 02.01.2020 року по 20.05.2022 року). З огляду на це вважаємо, що із АТ КБ «Приватбанк» має бути стягнуто на користь ОСОБА_1 3% річних за порушення строків виконання грошового зобов`язання з повернення депозиту та відсотків за депозитним договором № SAMDNWFD0070056674900 від 13.01.2014 року за період з 21.05.2022 року по 13.05.2023 року. Так, розмір 3% річних на суму вкладу 10881,62 Євро за період з 21.05.2022 року по 13.05.2023 року становить 318,40 Євро (10881,62х0,03/365х356 календарних днів), а розмір 3% річних на суму процентів по вкладу 5181,62 Євро за період з 21.05.2023 року по 13.05.2023 року становить 151,62 Євро (5181,62х0,03/365х356 календарних днів).

Позивач звернув увагу, що в жодній формі не надавав своєї згоди не перевід боргу, який виник у АТ КБ «ПриватБанк» перед ним, на користь будь-якої іншої юридичної особи, зокрема і ТОВ «Фінансова компанія «ФІНІЛОН», а тому саме АТ «КБ «Приватбанк», а не ТОВ «ФК «ФІНІЛОН» є належним Відповідачем у цій справі.

З огляду на викладене Позивач просив суд:

стягнути з Відповідача на свою користь 418136,00 гривень, що становить пеню у розмірі 3% щоденних за прострочення повернення нарахованих банком відсотків за вкладом за депозитним договором №SAMDNWFD0070056674900 від 13.01.2014 року;

стягнути з Відповідача на свою користь 318,40 Євро, як 3 % річних за прострочення повернення вкладу у розмірі 10881,62 Євро за період з 21.05.2022 року по 13.05.2023 року, та 151,62 Євро, як 3% річних за прострочення сплати процентів по вкладу на суму 5181,62 Євро за період з 21.05.2023 року по 13.05.2023 року.

18.05.2023 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 26).

01.06.2023 року до канцелярії суду представником Відповідача подано клопотання про залучення до участі у даній справі у якості третьої особи ТОВ «Фінансова компанія «ФІНІЛОН» (а.с. 33-35).

01.06.2023 року до канцелярії суду представником Відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Зазначив, що у даній справі АТ КБ «Приватбанк» не є належним Відповідачем, яким на його думку є ТОВ «Фінансова компанія «ФІНІЛОН» (а.с.53-60).

12.06.2023 року до канцелярії суду за допомогою системи електронний суд представником Позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якій останній просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Із посиланням на постанову Київського апеляційного суду від 04.08.2022 року у справі №357/2296/20 зазначив, що АТ КБ «Приватбанк» є належним Відповідачем у даній справі (а.с. 65-72).

16.06.2023 року до канцелярії суду представником Відповідача подано клопотання про долучення доказів (а.с. 37).

20.06.2023 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, залучено ТОВ «Фінансова компанія «ФІНІЛОН» до участі у справі у якості третьої особи (а.с. 83, зворот).

26.07.2023 року у судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Надав пояснення, аналогічні за змістом позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву.

26.07.2023 року у судовому засіданні представник Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Надав пояснення, аналогічні за змістом відзиву на позовну заяву.

27.07.2023 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» представником Позивача подано заяву про відмову від частини позовних вимог, у якій останній просив прийняти відмову від позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 418136,00 гривень, що становить пеню у розмірі 3% щоденних за прострочення повернення нарахованих банком відсотків за вкладом за депозитним договором від 13.01.2014 року. Решту позовних вимог підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити (а.с. 108-109).

06.09.2023 року до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від представника Відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (а.с. 111-112).

07.09.2023 року судове засідання було відкладено за клопотанням представника Відповідача (а.с. 118).

26.09.2023 року ухвалою суду прийнято відмову Позивача від позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 418136,00 гривень, що становить пеню у розмірі 3% щоденних за прострочення повернення нарахованих банком відсотків за вкладом за депозитним договором №SAMDNWFD0070056674900 від 13.01.2014 року. Провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 418136,00 гривень, що становить пеню у розмірі 3% щоденних за прострочення повернення нарахованих банком відсотків за вкладом за депозитним договором №SAMDNWFD0070056674900 від 13.01.2014 року було закрито (а.с. 127-128).

26.10.2023 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» представником Позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Київського апеляційного суду від 05.10.2023 року у справі №357/1559/22 (а.с. 146-147).

15.11.2023 року до канцелярії суду засобами електронного зв`язку представником Відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 166).

16.11.2023 року у судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги, з врахування відмови у їх частині, підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Надав пояснення, аналогічні за змістом позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву. Наполягав на тому, що для даної категорії справ Законом встановлено шістдесятиденний строк її розгляду, з огляду на що заперечував проти задоволення клопотання представника Відповідача про відкладення розгляду справи.

16.11.2023 року у судове засідання представник Відповідач не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Беручи до уваги встановлений ст.275 ЦПК України строк розгляду справи даної категорії, а також ураховуючи наявність у матеріалах справи відзиву на позов та усні пояснення, надані представником Відповідача у судовому засіданні 26.07.2023 року, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено наступні фактичні обставини.

13.01.2014 року між сторонами було укладено депозитний договір №SAMDNWFD0070056674900, відповідно до умов якого Позивачем було розміщено депозитний вклад «Стандарт» в сумі 10881,62 Євро на 366 днів по 13.01.2015 року під 8% річних з помісячним нарахуванням процентів, який вважається укладеним з дня надходження коштів в банк та підлягає щорічній пролонгації за умови відсутності заяви вкладника про його розірвання (а.с. 13-14).

Відповідно до п. 9 депозитного договору у вкладника є право на дострокове повернення вкладу з нарахованими процентами шляхом направлення банку заяви за 2 банківські дні.

26.12.2019 року представник Позивача звертався до АТ КБ «Приватбанк» із заявою про дострокове повернення депозитного вкладу та відмову від автоматичного продовження депозитного вкладу, яка була отримана АТ КБ «Приватбанк» 28.12.2019 року, про що свідчить відповідний штамп банку (а.с. 115).

11.01.2022 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про повернення вкладу на його банківський рахунок (а.с. 15).

Матеріали справи не містять відповіді АТ КБ «Приватбанк» на таке звернення.

Відповідач Позивачу депозитний вклад не повернув.

17.11.2014 року між Відповідачем та ТОВ «ФК «ФІНІЛОН» було укладено договір, за умовами якого товариство стало боржником за договорами банківського вкладу, у тому числі і за банківським вкладом Позивача (а.с. 39-48, 92, 93).

Позивач згоду на заміну боржника в указаному зобов`язанні не надавав.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31.05.2023 року у справі №357/1559/22 між тими ж сторонами, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05.10.2023 року, стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за депозитним договором № SAMDNWFD0070056674900 від 13.01.2014 року в розмірі 10881,62 Євро, суму нарахованих відсотків в розмірі 5181,62 Євро, 3% річних на суму вкладу в розмірі 778,11 Євро та 3% річних на суму процентів в розмірі 370,52 Євро, загалом 17211,87 Євро (а.с. 149-150, 151-160).

Указані обставини сторонами у справі не заперечуються.

Нормами матеріального та процесуального права України, якими керується суд.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У той же час, у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу.

Положення статті 11 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Тобто відповідно до положень статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

За правилами статті 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 цього ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 цього Кодексу).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 19.06.2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

Після розірвання договорів банківського вкладу в судовому порядку банк не звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов`язань згідно зі статтею 625 ЦК України, частиною другою якої встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч.1 ст. 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Статтею 1064 ЦК України установлено, що укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою. В ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунку за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунку, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред`явлення ощадної книжки у банк. Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником. Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунку за вкладом іншим особам здійснюються банком у разі пред`явлення ощадної книжки. Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред`явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.

Відповідно до чч. 1, 5 та 6 ст. 1070 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Пунктом 3.3 глави 3 Положення «Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами», затвердженого Постановою Правління НБУ № 516 від 03.12.2003 передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно статті 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами між клієнтом та банком.

Пунктом 5 постанови Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» зобов`язано припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, що унеможливлює діяльність відокремленого підрозділу банку на території АРК та міста Севастополя - філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк».

Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунка кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з пунктом 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Пунктом 1.4 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення № 516), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція № 174), передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Відповідно до абзацу 1 ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 року по справі №761/16124/15-ц судом зроблено висновок про те, що спірних правовідносин споживача фінансових послуг та банку в разі невиконання банком зобов`язань за договором банківського вкладу підлягає застосуванню частина п`ята статті 10 Закону про захист прав споживачів, проте дійсний зміст приписів цієї норми слід трактувати так, що пеня, яка має бути сплачена виконавцем, нараховується на суму, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору. У такому разі базою нарахування пені згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону про захист прав споживачів слід вважати проценти на суму вкладу або дохід в іншій формі (статті 1058, 1061 ЦК України), що підлягає сплаті банком вкладникові за використання вкладу. Сума вкладу не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону про захист прав споживачів».

Висновки суду.

Судом встановлено, та сторонами не заперечувалося, що між сторонами було укладено договір банківського вкладу та Позивач вніс кошти на депозитний рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк».

Депозитний договір №SAMDNWFD0070056674900 від 13.01.2014 року не містить положень про внесення змін про переуступку АТ КБ «Приватбанк» банківського вкладу іншим особам шляхом мовчання (ч.3 ст.205 ЦК України).

Згоди на переведення боргу від АТ «КБ «Приватбанк» до ТОВ «ФК «ФІНІЛОН» за договором депозитного вкладу відповідно до статті 520 ЦК України Позивач не надавав. А тому, договір про переведення боргу від 17.11.2014 року, укладений між АТ «КБ «Приватбанк» та ТОВ «ФК «ФІНІЛОН» шляхом використання принципу мовчазної згоди вкладників банку, правових наслідків для Позивача не створює.

У постанові Верховного Суду від 23.05.2022 року (справа №757/61918/18) міститься правовий висновок, згідно з яким доводи про те, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17.11.2014 року між ним та ТОВ «ФК «ФІНІЛОН» було укладено договір, за умовами якого товариство стало боржником за договорами банківського вкладу, є безпідставними, оскільки відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вкладник надав згоду на переведення боргу на ТОВ «ФК «ФІНІЛОН», а тому саме АТ КБ «Приватбанк» є боржником за договорами банківського вкладу та належним відповідачем у справі, що узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 року у справі №729/887/19 (провадження №61-14093св20), від 20.10.2021 року у справі №201/8704/19 (провадження №61-16655ск21), від 17.11.2021 року у справі №755/17323/19 (провадження №61-436св21), від 26.01.2022 року у справі №757/34314/18-ц (провадження №61-7121св21) у подібних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 року у справі №199/3152/20, провадження № 14-224цс21.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що договір про переведення боргу б/н від 17.11.2014 року, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ ФК «ФІНІЛОН» є таким, що не породив юридичних наслідків, за ним не відбулося переведення боргу перед позивачем з АТ КБ «Приватбанк» на ТОВ «ФК «ФІНІЛОН» за депозитним договором №SAMDNWFD0070056674900 від 13.01.2014 року.

Зважаючи на викладене, саме АТ «КБ «Приватбанк», а не ТОВ «ФК «ФІНІЛОН» має бути і є належним відповідачем у даній справі.

Указані обставини було встановлено і рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31.05.2023 року у справі №357/1559/22 між тими ж сторонами, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05.10.2023 року.

Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки Відповідач на вимогу Позивача не повернув вклад та нараховані відсотки, то вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 3% на суму вкладу та 3% на суму процентів за період з 21.05.2022 року по 13.05.2023 року є обґрунтованими.

З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Позивача є законними та такими, що підлягають задоволенню.

З Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути 318,40 Євро - три проценти річних за прострочення повернення вкладу на суму 10881,62 Євро за період з 21.05.2022 року по 13.05.2023 року, та 151,62 Євро три проценти річних за прострочення сплати процентів по вкладу на суму 5181,62 Євро за період з 21.05.2023 року по 13.05.2023 року, а всього стягнути 470,02 (чотириста сімдесят Євро 02 Цента) Євро.

Судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки Позивача, як споживача банківських послуг, звільнено від сплати судового збору, а позов задоволено повністю, то з Відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 гривень.

У матеріалах справи міститься заява представника Позивача щодо судових витрат, у якій, зазначено, що докази понесених витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, буде надано відповідно до вимог чинного законодавства протягом п`яти днів з моменту винесення рішення а.с. 8).

Відтак, питання про судові витрати на професійну правничу допомогу має бути вирішено додатково у встановлений законом спосіб.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», про захист прав споживачів задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 318,40 Євро - три проценти річних за прострочення повернення вкладу на суму 10881,62 Євро за період з 21.05.2022 року по 13.05.2023 року, та 151,62 Євро три проценти річних за прострочення сплати процентів по вкладу на суму 5181,62 Євро за період з 21.05.2023 року по 13.05.2023 року, а всього стягнути 470,02 (чотириста сімдесят Євро 02 Цента) Євро.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вулиця Грушевського, будинок 1 Д, місто Київ, 01001).

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» (ЄДРПОУ 38920700, місцезнаходження: вулиця Січеславська набережна, будинок 29-А).

Повне судове рішення складено 21.11.2023 року.

Суддя В. П. Цукуров