Рішення

від 15.11.2023 по справі 698/820/23

КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 698/820/23

Провадження № 2/698/255/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 р. Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Баранова О.І.,

за участю секретаря Пугачовської Т.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Катеринопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Катеринопільської селищної ради Звенигородського району Черкаської області, третя особа: приватний нотаріус Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Наталія Вікторівна, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права на спадщину за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Катеринопільського районного суду Черкаської області з позовною заявою до Катеринопільської селищної ради Звенигородського району Черкаської області, третя особа: приватний нотаріус Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Наталія Вікторівна, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права на спадщину за законом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси помер ОСОБА_2 , який був рідним батьком позивача.

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/3 частка у статутному капіталі (пайовому фонді) Виробничого кооперативу «Будсервіс» (код ЄДРПОУ 31041068, юридична адреса: Черкаська область, Катеринопільський район, смт. Катеринопіль, вул. Черкаська, буд.5), що складає 236666,67 грн.

Після смерті батька, позивач прийняв вищезазначену спадщину у відповідності до ст.ст. 1261 та 1268 ЦК України, як єдиний спадкоємець за законом першої черги, оскільки на день смерті батька проживав разом із ним спільно однією сім`єю та вели спільне господарство.

Інші спадкоємці за законом чи за заповітом - відсутні.

20 вересня 2023 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Наталії Вікторівни щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, однак йому було відмовлено, оскільки не встановлено факт його постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

За таких обставин, позивач вимушений звернутися до суду із позовною заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права на спадщину за законом.

Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 27.09.2023 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження. Встановлено строк на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, письмових пояснень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить суд задовольнити позов з підстав, викладених у ньому.

Відповідач Катеринопільська селищна рада Звенигородського району Черкаської області, в судове засідання представника не направила. У матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Третя особаприватний нотаріус Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Н.В. до суду не з`явилась. У матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив такі обставини.

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , що видане 24 лютого 2022 року Катеринопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси, актовий запис № 74 від 24 лютого 2022 року.

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 28.11.1962 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьками зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно із Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.09.2023 року, а також Статутом Виробничого кооперативу «Будсервіс», затвердженого 06.04.2017 року Загальними зборами засновників ВК «Будсервіс», ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя належала 1/3 частка у статутному капіталі (пайовому фонді) Виробничого кооперативу «Будсервіс» (код ЄДРПОУ 31041068, юридична адреса: Черкаська область, Катеринопільський район, смт. Катеринопіль, вул. Черкаська, буд.5), що складає 236666,67 гривень.

Відповідно до відомостей, що містить довідка № 781/09-31 від 18.09.2023 року, що видана Катеринопільською селищною радою Звенигородського району Черкаської області, вбачається, що на день смерті ОСОБА_2 в його будинку по АДРЕСА_1 , інших осіб, крім нього не зареєстровано.

Згідно Акту депутата Катеринопільської селищної ради VIII скликання ОСОБА_4 від 18.09.2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . В період з січня 2020 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживав без реєстрації у сім`ї свого сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_2 та вели спільне господарство.

З постанови приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Н.В. від 20.09.2023 за № 623/02-31 вбачається, що у видачі на ім`я ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, які б свідчили про прийняття спадщини, та неподанням заяви про прийняття спадщини протягом 6-ти місячного строку з дня відкриття спадщини.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , яка є сусідкою позивача, повідомила суду, що батько та син проживали разом, після смерті матері позивача. Оскільки батько ОСОБА_2 був у похилому віці, син забрав його до себе та увесь час проживали разом, до смерті батька.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , повідомив суду, що є сусідом позивача. Свідку відомо, що останнім часом, близько шести років, батько проживав біля ОСОБА_7 , проживав до смерті.

Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові 19.05.2020 по справі №175/1941/16-ц у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України).

Статтями 1222 - 1223 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У відповідності зі ст.1223 ЦК у разі відсутності заповіту визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі ст.ст. 1258, 1261 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За приписами ст.ст. 1269-1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У ст. 1272 ЦК України визначено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Тобто прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Факт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом у порядку окремого провадження, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном.

Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Установлення юридичних фактів сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку, їх встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

У п. 9 роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.06.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» також зазначено, що при встановлені факту прийняття спадщини, то, враховуючи положення статей 1268, 1269 ЦК, мова може йти лише про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо спадкові правовідносин виникли після набрання чинності ЦК (після 1 січня 2004 року).

Згідно ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Як зазначено у ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце перебування особице адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживанняжитло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться, і особа, яка проживала разом із спадкодавцем на час його смерті має право у судовому порядку встановити факт постійного проживання із спадкодавцем на момент його смерті.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВС/КЦС (справа № 484/747/17, 10.01.19), Постанова ВС від 07 листопада 2018 року (справа № 336/709/18-ц), Постановах Пленуму Верховного Суду України від 21.02.2018 року по цивільній справі №317/2329/15-ц та від 28.02.2018 року по цивільній справі №633/344/16-ц.

Згідно положень абз. 8 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» довідка про реєстрацію місця проживанняце документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи, а отже такий документ не підтверджує факт проживання за певною адресою.

Відмітка у паспорті про реєстрацію не має значення при вирішенні питання щодо постійного та фактичного проживання чи не проживання особи у певному місці, оскільки така реєстрація лише є процедурою внесення особою місця свого проживання, тобто є лише технічною процедурою обліку громадян. Місце реєстрації та місце постійного проживання не є тотожними поняттями, а відмітка у паспорті про реєстрацію місця проживання, за відсутності інших достатніх, належних і достовірних доказів, не є безспірним доказом проживання особи у конкретному жилому приміщенні. Відсутність або наявність факту реєстрації за певним місцем проживання сама по собі не впливає на реалізацію права на свободу вибору місця проживання.

Аналогічні правові позиції містяться в ухвалі ВССУ від 27.11.2013 року (ЄДРСРУ № 35732243, Провадження № 6-41137св13), в ухвалі ВССУ від 21.05.2014 року (ЄДРСРУ № 38930106, Провадження № 6-11521св14), в ухвалі ВССУ від 28.01.2015 року (ЄДРСРУ № 42768191, Провадження № 6-47211св13), у Постанові ВСУ від 01.07.2015 року (Провадження № 6-396цс15).

Як зазначено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Правилами ст. 1268 ЦК України встановлено, що прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою.

Право власності гарантоване ст. 41 Конституції України і не може бути визнане дійсним чи не дійсним, оскільки як суб`єктивне право є можливістю здійснювати або не здійснювати будь-які дії, що прямо незаборонені законом, у даному випадку володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд вправі розглядати справи про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 визначено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У постанові від 22.09.2021 по справі № 227/3750/19 Верховний Суд зазначив, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку. За результатами розгляду цієї справи (подібні правовідносини коли позивач постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини та як спадкоємець у встановлений статтею 1270 ЦК України строк заяву про відмову від спадщини нотаріусу не подав, тобто є таким, що прийняв спадщину) Верховний Суд задовольнив вимоги про встановлення факту постійного поживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно та визнав помилковим рішення апеляційного суду про відмову у задоволенні позову за наявності відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що окрім позивача, спадкоємців за законом чи за заповітом та осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадковому майні немає.

Таким чином, встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем необхідно позивачу для прийняття спадщини.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 довів суду, належними та допустимими доказами, факт постійного проживання на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Отже, суд визнає, що факт постійного проживання позивача ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час його смерті, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні, а тому заявлені вимоги про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Встановивши обставини постійного проживання позивача ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час його смерті та враховуючи, що спадкоємець ОСОБА_1 позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом шляхом звернення до нотаріуса, суд вважає, що відповідно до ст.392 ЦК України право власності позивача підлягає захисту, що не буде суперечити закону, та при цьому не будуть порушені права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на 1/3 частку у статутному капіталі (пайовому фонді) Виробничого кооперативу «Будсервіс» (ЄДРПОУ 31041068, юридична адреса: Черкаська область, Катеринопільський район, селище Катеринопіль, вул. Черкаська, буд. 5), що складає 236666 (Двісті тридцять шість тисяч, шістсот шістдесят шість) гривень 67 копійок, яке згідно даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 22.09.2023 року та Статуту Виробничого кооперативу «Будсервіс», затвердженого 06.04.2017 року Загальними зборами засновників ВК «Будсервіс» (протокол № 1), за життя належало ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Черкаси, Черкаської області, актовий запис про смерть від 24.02.2022 року № 74, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 16, 392, 1258, 1262, 1268-1270, 1273-1275 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 76, 77, 200, 206, 247, 258-265, 315, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Катеринопільської селищної ради Звенигородського району Черкаської області, третя особа: приватний нотаріус Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Наталія Вікторівна, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права на спадщину за законом - задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Черкаси, Черкаської області, актовий запис про смерть від 24.02.2022 року № 74.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 в порядку спадкування за законом, право власності на 1/3 частку у статутному капіталі (пайовому фонді) Виробничого кооперативу «Будсервіс» (ЄДРПОУ 31041068, юридична адреса: Черкаська область, Катеринопільський район, селище Катеринопіль, вул. Черкаська, буд. 5), що складає 236666 (Двісті тридцять шість тисяч, шістсот шістдесят шість) гривень 67 копійок, яке згідно даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 22.09.2023 року та Статуту Виробничого кооперативу «Будсервіс», затвердженого 06.04.2017 року Загальними зборами засновників ВК «Будсервіс» (протокол № 1), за життя належало ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Черкаси, Черкаської області, актовий запис про смерть від 24.02.2022 року № 74.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 20 листопада 2023 року.

Головуючий суддя Баранов О.І.