Рішення

від 27.10.2023 по справі 705/129/21

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/129/21

2/705/363/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2023 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Піньковського Р.В.

при секретарі Романовій О.М.

за участю прокурора Моспан М.В.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» до Дмитрушківської сільської ради, ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача: Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства, про визнання незаконним та скасування рішення, припинення права приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення, припинення права приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, в обґрунтування зазначивши наступне.

Черкаською обласною прокуратурою установлені порушення вимог діючого законодавства при розпорядженні Собківською сільською радою землями державної власності лісогосподарського призначення.

Уманською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42020251100000002 від 03.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що службові особи Собківської сільської ради, в порушення вимог ст. ст. 20, 117, 118, 122, 149, 173 ЗК України, ст. ст. 27, 57 ЛК України щодо порядку розпорядження землею державної власності лісогосподарського призначення, з перевищенням повноважень, без встановленої законом процедури зміни цільового призначення землі, передали у приватну власність ряд земель державного лісового фонду.

Так, рішенням Собківської сільської ради від 22.12.2017 № 19-17/VІІ «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, розташованої в АДРЕСА_1 .

У подальшому, на підставі рішення Собківської сільської ради від 15.05.2018 № 25-5/VІІ «Про надання у власність земельної ділянки в розмірі 0,0624 га ОСОБА_2 в межах АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_2 0,0624 га земель лісогосподарського призначення.

На підставі цього рішення органу місцевого самоврядування та рішення державного реєстратора Уманської районної державної адміністрації Саморухи В.О. від 18.12.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12.12.2018 внесено запис за № 29499948 про реєстрацію за ОСОБА_2 права приватної власності на земельну ділянку площею 0,0624 га з кадастровим номером 7124387500:02:000:1450.

Встановивши наявність вищевказаного рішення Собківської сільської ради, згідно якого вчинено реєстрацію речового права, Черкаською обласною прокуратурою листом від 10.02.2020 № 05/1-109 вих. 20 перед Кабінетом Міністрів України, як розпорядником земель лісогосподарського призначення та спеціально уповноваженим державним органом з контролю за дотриманням земельного законодавства Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, ініційовано питання надання оцінки щодо відповідності вимогам законодавства факту вибуття земель лісогосподарського призначення в приватну власність. Останнім вирішення вказаного питання листом від 18.02.2020 № 5063/0/2/2-20 доручено Головному управлінню Держгеокадастру у Черкаській області.

На підставі наказу від 24.02.2020 № 131-ДК «Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області проведено перевірку та встановлено, що Державне підприємство «Уманське лісове господарство» на виконання рішення Черкаської обласної ради від 19.12.2000 № 18-2 «Про передачу земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств» замовив проект відведення земельних ділянок лісового фонду реформованих сільськогосподарських підприємств по Уманському, Маньківському, Жашківському, Христинівському та Тальнівському районах.

У 2002 році виготовлено проект відведення земельних ділянок лісового фонду загальною площею 3915,5 га ДП «Уманський лісгосп» в постійне користування для ведення лісового господарства за рахунок земель лісового фонду місцевих рад Уманського району Черкаської області.

Собківська сільська рада листом від 09.11.2001 № 96 погодила проект відведення земельних ділянок на передачу ДП «Уманський лісгосп» в постійне користування семи земельних ділянок загальною площею 160 га.

Уманським районним відділом земельних ресурсів листом від 24.07.2001 № 586 погоджено проект відведення земельних ділянок на передану ДП «Уманський лісгосп» в постійне користування 201 земельної ділянки загальною площею 3915,5 га. Разом з тим, державний акт на право постійного користування вказаними земельними ділянками ДП «Уманський лісгосп» не виготовлявся.

Згідно з чинним законодавством документами, що підтверджують право постійного користування земельними лісовими ділянками є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Відповідно до проекту організації та розвитку лісового господарства Собківського лісництва ДП «Уманський лісгосп», розробленого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням у 2014 році спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7124387500:02:000:1450 відноситься до 67 кварталу Собківського лісництва виділу 3 площею 1,1 га, характеристика ділянки «кордон лісовий».

Віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджується також інформацією, наданою ДП «Уманський лісгосп» та Черкаським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

Рішенням Собківської сільської ради від 08.09.2016 № 10-4/VІІ «Про затвердження коригування генерального плану с. Собківка Уманського району Черкаської області» затверджена містобудівна документація «Коригування генерального плану с. Собківка Уманського району Черкаської області».

Державним підприємством «Черкаський науково-дослідницький та проектний інститут землеустрою» у 2017 році на замовлення Собківської сільської ради розроблено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Собківка Собківської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Рішенням Уманської районної ради Черкаської області від 23.01.2018 № 27-5/VІІ «Про встановлення меж населеного пункту села Собківка Уманського району Черкаської області» затверджено проект землеустрою щодо встановлення меж населеного пункту села Собківка Собківської сільської ради Уманського району Черкаської області, згідно якого загальна площа населеного пункту становитиме 306,9335 га, включивши в межі населеного пункту земельні ділянки загальною площею 40,8335 га, за рахунок земель, що знаходяться в адміністративних межах Собківської сільської ради за межами населеного пункту.

У складі проекту знаходиться перелік земельних ділянок державної власності, що пропонуються до включення в межу населеного пункту села Собківка. Відповідно до вказаного переліку у комунальну власність переходять земельні ділянки загальною площею 23,5335 га, земельна ділянка площею 17,3 га включається в межі населеного пункту, залишається в державній власності.

Зазначена земельна ділянка площею 17,3 га, відповідно до Проекту обліковується за ДП «Уманський лісгосп». Згідно генерального плану села Собківка на земельній ділянці площею 17,3 га розташовані: адмінбудинок Собківського лісництва, 5-ти квартирний житловий будинок та 4-х квартирний житловий будинок.

Вивченням інформації, внесеної до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно установлено, на земельній ділянці з кадастровим номером 7124387500:02:000:1450 розташоване будинковолодіння, яке на праві спільної часткової приватної власності належить ОСОБА_2 . Вказане будинковолодіння перебувало на балансі ДП «Уманський лісгосп» та приватизовано у 2015 році на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Питання законності приватизації вказаного житлового будинку було предметом дослідження у кримінальному провадженні, за результатами досудового розслідування якого, 30.08.2016 винесена постанова про його закриття на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю у діянні службових осіб ДП «Уманський лісгосп» ознак кримінального правопорушення.

Таким чином, на момент прийняття Собківською сільською радою оспорюваного рішення, 17,3 га земель, що включені в межі с. Собківка, були в постійному користуванні ДП «Уманський лісгосп» та належать до державної власності.

З огляду на вказане, рішення Собківської сільської ради від 15.05.2018 № 25-5/VІІ «Про надання у власність земельної ділянки в розмірі 0,0624 га ОСОБА_2 в межах АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», не відповідає вимогам земельного та лісового законодавства, порушує інтереси держави і суспільства в цілому, оскільки сільська рада взагалі не вправі розпоряджатися землями лісогосподарського призначення та змінювати їх цільове призначення, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Так, спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Уманський лісгосп» могла бути включена в межі населеного пункту с. Собківка, проте не перейшла у комунальну власність Собківської сільської ради. Рішення про вилучення і передачу цієї земельної ділянки згідно ст. ст. 122, 149 ЗК України Кабінетом Міністрів України не приймалося, Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства відповідно до ч. 3 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо її відведення не погоджувало. Таким чином, рішення Собківської сільської ради від 15.05.2018 № 25-5/VІІ «Про надання у власність земельної ділянки в розмірі 0,0624 га ОСОБА_2 в межах АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)», є незаконним, підлягає скасуванню, оскільки прийняте за відсутності волевиявлення належного власника держави в особі Кабінету Міністрів України, без згоди землекористувача ДП «Уманський лісгосп» та без погодження Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства.

На думку позивача, оскільки згідно чинного законодавства ухвалення судом рішення про визнання недійсними чи скасування документів на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства, а тому у вказаному випадку належним способом захисту порушеного права державної власності буде також позовна вимога про припинення права приватної власності на земельну ділянку площею 0,0624 га з кадастровим номером 7124387500:02:000:1450 за ОСОБА_2 .

Фактичне перебування спірної ділянки лісового фонду у власності ОСОБА_2 , як земель для будівництва та обслуговування житлового будинку, не лише порушує право власності держави на неї, це також унеможливлює контроль за збереженням і відтворенням лісу, раціонального використання землі та забезпечення іншим громадянам конституційного права на доступ до споживання природних властивостей лісу. Позивач вважає, що внаслідок незаконної передачі у приватну власність земельної ділянки відбулося порушення інтересів держави, права власності українського народу на землю, закріпленого у ст. ст. 13, 14 Конституції України. Правовідносини, пов`язані з протиправним вибуттям земель із державної власності, становлять суспільний та публічний інтерес.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливими статусом земельної ділянки, а саме належності її до земель лісогосподарського призначення.

У цій справі загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та не погіршення екологічної ситуації переважає приватний інтерес ОСОБА_2 у збереженні земельної ділянки у його власності.

Не зважаючи на очевидність порушення інтересів держави, Кабінетом Міністрів України та ДП «Уманський лісгосп» не вжито заходів для їх захисту у суді шляхом пред`явлення відповідного позову про визнання незаконним та скасування рішення Собківської сільської ради, припинення права приватної власності на землю державного фонду.

З метою здійснення захисту держави, Черкаська обласна прокуратура листом від 10.02.2020 повідомила Кабінет Міністрів України про виявлені порушення вимог законодавства, але останніми скеровано цей лист 18.02.2020 на адреси Міністерства економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міністерства юстиції України та Держгеокадастру України для розгляду в установленому порядку. Жодним із цих уповноважених органів не вжито у відповідних спірних правовідносинах єдино можливих заходів судового захисту державних інтересів.

Ураховуючи, що на цей час позов Кабінетом Міністрів України та ДП «Уманський лісгосп» самостійно не пред`явлено, це є підставою вважати їх бездіяльність, як уповноважених органів, очевидною, а наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру органами прокуратури належно обґрунтованими.

У зв`язку із зазначеним заступник керівника Черкаської обласної прокуратури направив до суду вказаний позов та просить визнати незаконним та скасувати рішення Собківської сільської ради від 15.05.2018 № 25-5/VІІ «Про надання у власність земельної ділянки в розмірі 0,0624 га ОСОБА_2 в межах АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Припинити право приватної власності ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_1 , на земельну ділянку площею 0,0624 га кадастровий номер 7124387500:02:000:1450, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати стягнути з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури.

В ході розгляду справи, позивачем подано до суду заяву про зміну предмету позову, посилаючись на наступне.

Рішенням Собківської сільської ради від 15.05.2018 № 25-/VІІ передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0624 га в межах АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

На підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування 12.12.2018 ОСОБА_2 зареєструвала в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право приватної власності на зазначену земельну ділянку.

Разом з цим, спірна земельна ділянка є державною власністю, землею лісогосподарського призначення та знаходиться у постійному користуванні ДП «Уманське лісове господарство», відповідно до рішення Черкаської обласної ради від 19.12.2000 № 18-2 та підтверджується документами лісовпорядкування.

Предметом спору у справі є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та припинення права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0624 га за кадастровим номером 7124387500:02:000:1450, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані обставинами незаконного вибуття вказаної спірної земельної ділянки із державної власності поза волею держави та спрямовані на припинення права приватної власності.

Рішення Собківської сільської ради від 15.05.2018 № 25-5/VІІ «Про передачу у власність земельної ділянки в розмірі 0,0624 га ОСОБА_2 в межах АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» є незаконним, підлягає скасуванню, оскільки прийняте за відсутності волевиявлення належного власника держави в особі Кабінету Міністрів України, без згоди землекористувача ДП «Уманський лісгосп» та без погодження Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Після пред`явлення вказаного позову прокурором, постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц викладено правову позицію, що у подібних правовідносинах ефективним способом захисту права власності є вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння у порядку ст. 378 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а ст. 387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин.

У контексті правовідносин у цій справі, Собківська сільська рада прийняла оскаржуване рішення за відсутності волевиявлення належного власника держави в особі Кабінету Міністрів України, без згоди землекористувача ДП «Уманське лісове господарство». Повернення у державну власність земельної ділянки лісогосподарського призначення, незаконно відчуженої органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів. Відтак, з метою повноти та ефективності відновлення права державної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7124387500:02:000:1450, вбачається необхідність у витребуванні спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Просить позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову, вважати викладеними у наступній редакції:

Визнати незаконним та скасувати рішення Собківської сільської ради від 15.05.2018 № 25-85VІІ «Про передачу у власність земельної ділянки в розмірі 0,0624 га ОСОБА_2 в межах АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Припинити право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0624 га за кадастровим номером 7124387500:02:000:1450, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувати на користь Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0624 га за кадастровим номером 7124387500:02:000:1450, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати по справі стягнути з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури.

Позивач прокурор Уманської окружної прокуратури Моспан М.В. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та факти, викладені у позові, пояснила, що встановивши порушення вимог чинного законодавства щодо розпорядження землями державної власності лісогосподарського призначення Собківською сільською радою, в тому числі передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, стало питання про скасування такого рішення. При цьому, прокуратурою було повідомлено установи, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства, оскільки ні Кабінет Міністрів України, ні Лісове господарство з таким позовом не зверталося, саме вони вимушені були звернутися до суду з цим позовом. Вважає доведеним той факт, що земельна ділянка в межах АДРЕСА_1 , перебуває у незаконній власності ОСОБА_2 , а тому просить суд позов задовольнити в повному обсязі, з урахуванням зміни предмету позову.

Представник позивача Кабінету Міністрів України Ковдій І.І. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та думку прокурора, просила суд позов задовольнити в повному обсязі, оскільки дійсно спірна земельна ділянка була передана у власність відповідача ОСОБА_2 в порушення законодавства, тому просить суд позов задовольнити.

Представник позивача ДП «Ліси України» Демченко С.М. в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений у визначеному законом порядку, про причини неявки суд не повідомляв, в попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача Дмитрушківської сільської ради в судове засідання не з`явився, на адресу суду надійшла письмова заява, у якій просить вказану справу слухати у відсутність їх представника та винести рішення у відповідності до правових вимог законодавства.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена у визначеному порядку, про причини неявки суд не повідомляла, відзиву або будь-яких заяв щодо розгляду справи у її відсутність, на адресу суду не надходило.

Представник третьої особи Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлені у визначеному порядку, про причини неявки суд не повідомляли.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ч. 1ст. 280 ЦПК України.

Суд, вислухавши позивачів, врахувавши позицію представників позивача та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч. 1, ч.2 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до абзацу 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2)вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження (ч. 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Таким чином, наведена вище норма закону передбачає різні форми представництва прокуратурою в суді, серед яких є, зокрема, така форма представництва як звернення до суду з позовом.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99. Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

У позовній заяві прокурор обґрунтовує наявність підстав для подання позову в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» порушенням інтересів держави, яке полягає в незаконному вибутті земельної ділянки з державної власності.

Статтями 13, 14 Конституції України, ст. 1-3 ЗК України, ст. 324 ЦК України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, зокрема, землі лісогосподарського призначення можуть використовуватися лише спеціалізованими лісогосподарськими підприємствами, для лісогосподарських потреб, які зобов`язані здійснювати комплект заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру» прокурор набуває право на представництво інтересів держави в суді, зокрема, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно, що виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень (він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається).

З наведених положень процесуального законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідна правова позиція викладена в пункті 5.6 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі № 910/3486/18.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (п.6.43) зазначає, що сам факт незвернення відповідного державного органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф. В. проти Франції»).

Водночас, є категорія справ, де Європейський суд з прав людини відзначив, що сторонами цивільного провадження є позивач та відповідач, яким надаються рівні права, зокрема право на юридичну допомогу. Підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян або коли потрібно захистити інтереси держави (п.35).

У зв`язку із зазначеним, суд прийшов до висновку, що звертаючись до суду з позовом, прокурор відповідно до вимог ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, зазначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою здійснення захисту держави, Черкаська обласна прокуратура листом від 10.02.2020 повідомила Кабінет Міністрів України про виявлені порушення вимог законодавства, але останніми скеровано цей лист 18.02.2020 на адреси Міністерства економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міністерства юстиції України та Держгеокадастру України для розгляду в установленому порядку. Жодним із цих уповноважених органів не вжито у відповідних спірних правовідносинах єдино можливих заходів судового захисту державних інтересів.

Ураховуючи, що на цей час позов Кабінетом Міністрів України та ДП «Уманський лісгосп» самостійно не пред`явлено, це є підставою вважати їх бездіяльність, як уповноважених органів, очевидною та вказує на наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру органами прокуратури.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся з цим позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що згідно рішення Собківської сільської ради від 23.11.2017 № 19-17/VІІ «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, розташованої і АДРЕСА_1 .

Рішенням Собківської сільської ради від 15.05.2018 № 25-/VІІ «Про надання у власність земельної ділянки в розмірі 0,0624 га ОСОБА_2 в межах АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», розглянувши заяву ОСОБА_2 та технічну документацію із землеустрою та затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 7124387500:02:000:1450, площею 0,0624 га із земель комунальної власності Собківської сільської ради в адміністративних межах Собківської сільської ради для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

На підставі цього рішення органу місцевого самоврядування та рішення державного реєстратора Уманської районної державної адміністрації Черкаської області Саморухи В.О. від 18.12.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12.12.2018 внесено запис за № 29499948 про реєстрацію за ОСОБА_2 права приватної власності на земельну ділянку площею 0,0624 га з кадастровим номером 7124387500:02:000:1450, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна сформованої 26.08.2020 за № 221548815.

Разом з тим, рішенням № 18-2 від 19.12.2000 Черкаської обласної ради Черкаському філіалу інституту землеустрою УААН дозволено підготувати проекти відведення земельних ділянок спеціалізованим лісогосподарським підприємствам для ведення лісового господарства за рахунок земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств.

Проектом Черкаського філіалу Інституту землеустрою передбачено відвести Уманському держлісгоспу в постійне користування земельні ділянки лісового фонду місцевих рад Уманського району загальною площею 3915,5 га (в тому числі із земель Собківської сільської ради).

Для виконання вказаного рішення Уманський держлісгосп 10.01.2001 року звернувся до Черкаського філіалу інституту землеустрою УААН з проханням виготовлення проекту відведення земельних ділянок лісового фонду реформованих с/г підприємств зони діяльності держлісгоспу, в тому числі по Уманському району.

Черкаською обласною радою підготовку проекту відведення земельної ділянки Уманському держлісгоспу для ведення лісового господарства за рахунок земель лісового фонду місцевих рад Уманського району загальною площею 5536,6 га у постійне користування було доручено Черкаському філіалу інституту землеустрою, що підтверджується відповідним листом від 24.05.2001 № 591/01.

Згідно висновку Уманської районної ради по проекту відведення земельних ділянок для ведення лісового господарства Уманському держлісгоспу ВО «Черкасиліс» із земель лісового фонду в адмінмежах Уманського району від 20.11.2001 за № 486/01, розглянувши проект відведення земельних ділянок для ведення лісового господарства Уманському ВО «Черкасиліс», враховуючи згоду Уманського районного відділу земельних ресурсів та відповідних служб району, Уманська районна рада погодила його на надала згоду на передачу Уманському держлісгоспу в постійне користування земельних ділянок загальною площею 3915,5 га, в адміністративних межах сільських та селищної рад району. У 2002 році виготовлено проект відведення земельних ділянок лісового фонду загальною площею 3915,5 га ДП «Уманський лісгосп» в постійне користування для ведення лісового господарства за рахунок земель лісового фонду місцевих рад Уманського району Черкаської області. Державний акт на вказані земельні ділянки видано не було.

На виконання вимог Закону України «Про управління об`єктами» та постанови КМУ від 07.09.2022 №1003 «Про деякі питання реформування управління лісової галузі», наказом Державного агентства лісових ресурсів України №926 від 26.10.2022, припинено діяльність ДП «Уманське лісове господарство» шляхом реорганізації та приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» код ЄДРПОУ: 44768034.

Таким чином, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків ДП «Уманське лісове господарство» у даній цивільній справі.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. № 728-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Черкаської області» визначено адміністративні центри та затверджені території територіальних громад Черкаської області, зокрема до складу Дмитрушківської територіальної громади включено Собківську територіальну громаду.

Відповідно до рішення І сесії Дмитрушківської сільської ради VІІ скликання від № 1-16/VII від 04.01.2019 р. «Про реорганізацію Собківської сільської ради шляхом приєднання до Дмитрушківської сільської ради» Собківська сільська рада реорганізована шляхом приєднання до Дмитрушківської сільської ради.

За таких обставин Дмитрушківська сільська рада, що знаходиться за адресою: вул. Петропавлівська,19, с. Дмитрушки, Уманський район, Черкаська область, 20332, вважається уповноваженим органом щодо розпорядження земельною ділянкою 7124387500:02:000:1450, яка до вказаної реорганізації перебувала у віданні та розпорядженні Собківської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Частиною другою, пунктами «б», «г» частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав і визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно достатті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б»частини 1 статті 164 ЗК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків передбачених цим Кодексом та іншими законами України (ч.1.ст.153 ЗК).

Відповідно до ч.6 ст.188 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і спору, індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідно органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень зазначених у ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначається цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовний розмір. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідно до ч. 8 ст.122 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, передає у постійне користування земельні ділянки, примусово вилучені у державну власність відповідно до Закону України "Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів", а також передає у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно приписів п.5 ч.1 ст.27 Лісового кодексу України Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.

У відповідності до п.1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою КМУ від 08.10.2014 №521, Держліагенство є центральним органом виконавчої влади України діяльність якого координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (п.89 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Так, відповідно дочастини третьої вказаної норми, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до ст. ст. 4, 5 Лісового кодексу України, до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства (абз. 2 ст. 5 ЛК України).

Статтею 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Статтею 92 зазначеного кодексу встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

В силу положень ст. ст. 19, 55, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України спірна земельна ділянка відносилась до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалась для ведення лісового господарства у порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Зокрема, статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

При вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, яка передбачає, що до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Відповідно до проекту організації та розвитку лісового господарства Собківського лісництва ДП «Уманський лісгосп», розробленого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням у 2014 році, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7124387500:02:000:1450 відноситься до 67 кварталу Собківського лісництва виділу 3 площею 1,1 га, характеристика ділянки «кордон лісовий».

Віднесення спірної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджується інформацією наданою ДП «Уманський лісгосп» від 09.07.2018 за № 632 та Черкаським обласним управлінням лісового та мисливського господарства від 24.04.2020 № 531/02.

Таким чином, надана у приватну власність ОСОБА_2 спірна земельна ділянка належить до категорії земель лісогосподарського призначення і після її незаконного надання у власність своє цільове призначення не змінила. Вона відноситься до земель лісогосподарського призначення державної власності та перебуває у постійному користуванні Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду відсправа № 368/1158/16-ц та Верховного Суду України від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14).

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок зібраних у справі доказів у їх сукупності суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню, крім вимоги про припинення права приватної власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку з огляду на положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, згідно приписів ст. 26 зазначеного Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомупунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно достатті 37цього Закону.

У зв`язку із зазначеним, суд вважає, що припинення права власності на спірну земельну ділянку буде наслідком скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку і таке право буде автоматично припинено відповідно до вимог ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тоді як нормами Земельного кодексу України передбачені спеціальні порядок та підстави припинення права власності, які не можуть бути застосовані в даному випадку з огляду на встановлені правовідносини та обраний прокурором спосіб захисту порушених інтересів держави, тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

З огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини вибуття з державної власності земельної ділянки лісогосподарського призначення внаслідок незаконного використання права на безоплатну приватизацію земельної ділянки та застосовані правові норми не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право відповідачки на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність рішення органу державної влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Повернення земельної ділянки з особливим правовим режимом переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів та за цільовим призначенням, що відповідає «суспільному», «публічному» інтересу і не порушує принцип пропорційності.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд відповідно до вимог ст. ст. 133, 141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути судовий збір за дві задоволені позовні вимоги в розмірі 4583,00 грн. солідарно з відповідачів, у зв`язку з їх протиправними діями, які призвели до порушення земельного законодавства.

Керуючись ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 17, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 81, 84, 116, 118, 122, 149, 152 ЗК України, ст. ст. 16, 21, 321, 328, 373, 387, 388, 393 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 272, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» до Дмитрушківської сільської ради, ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача: Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства про визнання незаконним та скасування рішення, припинення права приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Собківської сільської ради від 15.05.2018 № 25-5/VІІ «Про передачу у власність земельної ділянки в розмірі 0,0624 га ОСОБА_2 в межах АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Витребувати на користь Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, бульв. Грушевського, 12/2, ЄДРПОУ 00019442) з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) земельну ділянку площею 0,0624 га, кадастровий номер 7124387500:02:000:1450, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути солідарно з Дмитрушківської сільської ради (ЄДРПОУ 26261413), ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) на користь Черкаської обласної прокуратури (18015, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 286, код ЄДРПОУ 02911119, р/р UA138201702343160001000003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ, судовий збір у розмірі 4583 (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят три) гривні 00 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 13.11.2023 року.

Суддя: Р. В. Піньковський