Рішення

від 08.11.2023 по справі 758/5143/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/5143/23

Категорія 57

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2023 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Головчака М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Губенко О.М.,

представника позивача - ОСОБА_6., представника відповідача - Грабєжова О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «5 канал ТВ»</a>, третя особа: ОСОБА_2 , про захист честі, гідності та ділової репутації, -

В С Т А Н О В И В :

До Подільського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «5 канал ТВ»</a>, в якому, після зміни предмету позову (а.с.92-99) просить:

- визнати недостовірною та такою, що порушує право на честь, гідність та ділову репутацію, інформацію відносно ОСОБА_1 , яка містить його статус як представника УПЦ МП, поширену товариством з обмеженою відповідальністю «5 Канал ТВ» та журналісткою ОСОБА_2 01 травня 2023 року на YouTube-каналі ІНФОРМАЦІЯ_4, яким для поширення інформації в інтернеті користується товариство з обмеженою відповідальністю «5 канал ТВ»</a>, та на офіційному веб-сайті, зареєстрованому за товариством з обмеженою відповідальністю «5 канал ТВ» www.5.ua, у рубриці «ІНФОРМАЦІЯ_5» телеканалу «5 Канал», у відео під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6»;

- зобов`язати відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «5 Канал ТВ»</a>:

1) спростувати на YouTube-каналі ІНФОРМАЦІЯ_4, яким для поширення інформації в інтернеті користується товариство з обмеженою відповідальністю «5 канал ТВ»</a>, та на офіційному веб-сайті, зареєстрованому за товариством з обмеженою відповідальністю «5 канал ТВ» www.5.ua, у рубриці «ІНФОРМАЦІЯ_5» в ефірі телеканалу «5 Канал», не пізніше місяця з дати набрання рішенням суду законної сили, недостовірну інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на YouTube-каналі ІНФОРМАЦІЯ_4, яким для поширення інформації в інтернеті користується товариство з обмеженою відповідальністю «5 канал ТВ»</a>, та на офіційному веб-сайті, зареєстрованому за товариством з обмеженою відповідальністю «5 канал ТВ» www.5.ua, у рубриці «ІНФОРМАЦІЯ_5» в ефірі телеканалу «5 Канал» у відео під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7 » (текст спростування не повинен містити редагувань, зауважень, заперечень, коментарів, тлумачень, думок від імені товариства з обмеженою відповідальністю «5 Канал ТВ»</a> та журналістки ОСОБА_3 );

- зробити виправлення назв відео з «ІНФОРМАЦІЯ_6» на «ІНФОРМАЦІЯ_8»;

- зробити виправлення підпису під коментарем позивача з «ІНФОРМАЦІЯ_9»;

- вилучити наступні частини з відео, в яких поширюється неправдива інформація стосовно позивача: 0 хв. 00 с. - 1 хв. 50 с., , 2 хв. 40 с. - 3 хв. 44 с., 4 хв. 27 с. - 5 хв. 20 с.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01 травня 2023 року на YouTube-каналі, яким для поширення інформації в інтернеті користується товариство з обмеженою відповідальністю «5 канал ТВ»</a>, та на офіційному веб-сайті, зареєстрованому за товариством з обмеженою відповідальністю «5 канал ТВ», у рубриці «ІНФОРМАЦІЯ_5» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6» опубліковано відео з коментарями диктора, журналістки, інших осіб, та накладено підпис у даному відео під час коментаря позивача - ОСОБА_1 , якими було поширено недостовірну та таку, що порушує право на честь, гідність та ділову репутацію, інформацію відносно позивача за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 таІНФОРМАЦІЯ_3 . Продовж усього відео диктором та безпосередньо журналісткою ОСОБА_4 було багато разів умисно вживано по відношенню до відповідача по справі № 910/5094/23 (Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічого монастиря/Української Православної Церкви - окремої юридичної особи, яка заснована Київською Митрополією Української Православної Церкви 25.11.2003) назву - «ІНФОРМАЦІЯ_10», інформацію у відео, поширену у часові проміжки: 0 хв. 00 с. - 1 хв. 50 с., 2 xв. 40 с. - 3 хв. 44 с., 4 хв. 27 с. - 5 хв. 20 с. накладений під час його коментаря підпис у відео «ІНФОРМАЦІЯ_11». Крім того, позивач вважає, що інформація, поширена у відео та накладеному у відео написі, порушує його право на повагу до гідності, честі та ділової репутації, його авторитету як священика та настоятеля УПЦ. У зв`язку з викладеним позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 травня 2023 року, головуючим суддею у справі визначено Головчака М.М.

11 травня 2023 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «5 канал ТВ»</a>, третя особа: ОСОБА_2 , про захист честі, гідності та ділової репутації. Розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

07 серпня 2023 року, у відповідності до ст. 178 ЦПК України, представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено про невизнання позовних вимог, з огляду на наступне. Так, стороною позивача не надано доказів на підтвердження поширення саме ТОВ «5 канал ТВ» спірної інформації в мережі Інтернет, а доказ, наданий позивачем на підтвердження поширення інформації - скріншот саме відповідачем є неналежним, оскільки не містить даних про відповідача як поширювача оспорюваної інформації, та що саме відповідач є реєстрантом/власником веб-сайту на YouTube. Крім того, позивачем не обґрунтовано яку саме інформацію він просить визнати недостовірною та чи є ця інформація твердженням чи оціночним судженням, а також те, що оспорювана інформація порушує честь, гідність та ділову репутацію позивача.

11 липня 2023 року, у відповідності до ст. 179 ЦПК України, представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначено, що сторона відповідача вказує, що скріншот відеозапису, який позивач долучив в якості доказу не може слугувати підтвердженням того, що саме ТОВ «5 канал ТВ» є поширювачем оскаржуваної інформації. Але, в загальному доступі на офіційному веб-сайті відповідача www.5.ua за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_12 під назвою - «ІНФОРМАЦІЯ_13» у рубриці «Новини»: «ІНФОРМАЦІЯ_14» активне те ж саме відео, що містить оскаржувану інформацію. Крім того, в загальному доступі на YouTube-каналі відповідача, на якому розміщено офіційну інформацію про всі новини ТОВ «КАНАЛ ТВ» (посилання активне ІНФОРМАЦІЯ_15) також існує зазначене відео за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_16. Отже, вважає, що недостовірна інформація, яка порушує право на честь, гідність та ділову репутацію, а саме, про статус позивача - ОСОБА_1 як представника УПП МП та містить неправдиві факти, тому і підлягає оскарженню згідно чинного законодавства, є в загальному доступі і на офіційному сайті відповідача, і на його YouTube-каналі. Наголосив на тому, що репортаж, який містить оскаржувану інформацію, вів ведучий ТОВ « Канал ТВ» ОСОБА_5 , який є ведучим відповідача, а тому, вважає, що факт поширення спірної інформації в мережі Інтернет саме відповідачем по справі не може піддаватися сумніву. Крім того, зауважив, що в оскаржуваному відео наявні зображення знаків, які ідентифікують поширювача даної інформації, а саме відповідача - ТОВ «5 канал ТВ». Крім того, відповідач дійшов хибних висновків, що оскаржувана інформація містить оціночні судження, а не фактичні твердження, оскільки саме фактичні твердження відповідача про належність позивача до МП, дійсність або хибність яких можна перевірити шляхом порівняння інформації у статутних документах релігійних організацій УПЦ, що є у вільному доступі, та спростувати і є предметом захисту у справі. Тому, позивач вважає, що інформація, поширена у спірному відео та накладеному у відео написі, порушує йог оправо на повагу до гідності, честі та ділової репутації, його авторитету як священика та настоятеля УПЦ.

24 липня 2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у вказаній справі та призначено справу до розгляду по суті.

29 вересня 2023 року представником відповідача, у відповідності до ст. 180 ЦПК України, подано суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено, що стороною позивача не надано доказів на підтвердження позовних вимог, та не спростовано заперечення, викладені стороною відповідача у відзиві на позов.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, в обґрунтування позовних вимог посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та запереченнях на відзив сторони відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, в обґрунтування заперечень посилався на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяву про розгляд справи за її відсутності суду не надала.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 01 травня 2023 року на YouTube-каналі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6» опубліковано відео з коментарями диктора, журналістки, інших осіб, та накладено підпис у даному відео під час коментаря позивача - ОСОБА_1 , інформацію відносно позивача за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Підставою для звернення до суду із даним позовом, позивач вважає, що продовж усього відео диктором та журналісткою ОСОБА_4 було неодноразово умисно вживано по відношенню до відповідача по справі № 910/5094/23 (Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічого монастиря/Української Православної Церкви) назву - «УПЦ МП».

Зокрема: - 50 с. - 52 с. відео слова журналістки: «сторона відповідача - все б то як би УПЦ МП»; - 1 хв. 13 с. - 1 хв. 19 с. відео журналістка вже зробила ототожнення сторони захисту - представників відповідача по справі № 910/5094/23, зокрема, адвоката ОСОБА_1, назвавши їх «ІНФОРМАЦІЯ_17»; - 1 хв. 43 с. - 1 хв. 49 с. відео слова журналістки ОСОБА_3 : «ІНФОРМАЦІЯ_18.»; - власне 1 хв. 50 с. - 2 хв. 39 с. відео, після цих слів журналістки йде коментар позивача - адвоката ОСОБА_1, представника відповідача по справі № 210/5094/23 безпосередньо про судове засідання, що відбулось 01.05.2023; - 1 хв. 53 с. - 1 хв. 57 с. відео, в момент коментаря адвоката ОСОБА_1 на відео накладається підпис наступного змісту «ІНФОРМАЦІЯ_19». Позивач вважає дану інформацію недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, викладена неправдиво, поширена з використанням неповних, перекручених відомостей, які несуть негативні асоціації - приналежність позивача до структури (МП), яка виправдовує збройну агресію проти України.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і право вимагати будь-якої інформації, а також право вимагати відшкодування матеріального і морального збитку, заподіяного використовуванням і розповсюдженням такої недостовірної інформації.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 201 Цивільного Кодексу України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до статті 277 Цивільного Кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Пунктом 15 цієї постанови роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи. Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

При вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені (рішення ЄСПЛ в справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року).

Європейський суд з прав людини 2 червня 2016 року ухвалив рішення у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.

У справі № 757/33799/15-ц Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що відповідно до вимог частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Lingens v. Austria» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 10 ЦПК України 2004 року обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Як зазначено у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Відтак, предметом доказування у справах про захист честі, гідності та ділової репутації особи є доведення суду наявності в сукупності всіх зазначених обставин, а відповідно і складу правопорушення у діях відповідача, що дає підстави для задоволення позову. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення призводить як до відсутності самого правопорушення, так і до відмови у задоволенні позову.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить визнати недостовірною, негативною та такою, що порушує особисті немайнові права інформацію, викладену 01 травня 2023 року на YouTube-каналі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6», де опубліковано відео з коментарями диктора, журналістки, інших осіб, та накладено підпис у даному відео під час коментаря позивача - ОСОБА_1 , інформацію відносно позивача за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Разом з цим, позивачем не надано доказів та судом не встановлено, що вислови авторами інформації є фактичними твердженнями та те, що спірна інформація якимось чином порушує права позивача чи порочить ділову репутацію. Натомість позивачем зазначено, що викладена інформація може вплинути на його ділову репутацію у майбутньому.

У даному випадку суд приходить до висновку, що у викладеному відео здійснено аналіз ситуації та вислено судження, яке є критичною оцінкою, яку не можна спростувати у судовому порядку. Оспорювані висловлювання не містять недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності, а є лише суб`єктивними судженнями.

Отже, позивачем не доведено факту поширення відповідачем недостовірної та такої, що завдає шкоду честі, гідності та ділової репутації позивачу інформації.

Суб`єктивні думки і погляди відповідно до національного законодавства України, положень Конвенції, з урахуванням практики ЄСПЛ, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а отже, не можуть вважатися поширенням недостовірної інформації у розумінні статті 277 ЦК України і не підлягають спростуванню.

Чинним законодавством не передбачено можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи, які є публічними фігурами, мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 761/33563/20.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про визнання недостовірною, та такою, що порушує особисті немайнові права позивача спірну у публікації інформацію за недоведеністю. Вимоги про зобов`язання відповідача спростувати недостовірну інформацію, також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основної, у задоволенні якої судом відмовлено.

А відтак, суд вважає, що поширена відповідачем інформація була судженнями та вираженням суб`єктивної думки для якого наявне фактичне підґрунтя, на основі якого й могло сформуватися таке оціночне судження, зокрема низка публікацій з сайтів щодо діяльності позивача.

На підставі належним чином оцінених наданих сторонами доказів, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржувані висловлювання не можуть бути витлумачено як таке, що містить фактичні дані, що виключають можливість визнання їх недостовірними. При цьому чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).

Поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 Конвенції захищає погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Зазначене вказує на те, що зазначена інформація є оцінкою дій, висловлювання не можна витлумачити як такі, що містять фактичні дані, оскільки вони лише дають можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями.

Також судом встановлено, що стороною позивача не надано жодних доказів щодо підтвердження завдання поширенням оспорюваної інформації шкоди особистим немайновим правам позивача чи перешкоджанню позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, а отже юридичний склад правопорушення відсутній.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходь до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому позов про захист честі, гідності та ділової репутації задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, то, відповідно до ст. 141 ЦПК України, не підлягає стягненню з відповідача сплачений позивачем судовий збір.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «5 канал ТВ»</a>, третя особа: ОСОБА_2 , про захист честі, гідності та ділової репутації - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 листопада 2023 року.

Суддя М.М.Головчак