Постанова

від 09.11.2023 по справі 344/17346/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/17346/23

Провадження № 22-ц/4808/1302/23

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Василишин Л.В., Фединяка В.Д.,

секретаря Гудяк Х.М.,

з участю представника особи, яка подала апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 адвоката Саварин С.С., представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Гунька О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду, постановлену суддею Антоняком Т.М. у м.Івано-Франківськ, 26 вересня 2023 року, про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову,

в с т а н о в и в:

20 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, а 21 вересня 2023 року позивачка подала заяву про забезпечення позову.

Заяву мотивовано тим, що маючи від її імені згоду на відчуження майна, відповідач відчужив частину іншого нерухомого майна, що було зареєстровано за ним, але є сумісним майном подружжя.

Сам факт відчуження майна відповідачем після її звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу явно вказує на те, що відповідач не лише має намір, але й вчинив дії без її згоди щодо відчуження спільного майна.

Зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту на майно не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що було придбано ними за час перебування у шлюбі та є предметом спору, а саме:

- нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 82,1 кв.м.);

- гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (загальною площею 38 кв.м);

- земельну ділянку, кадастровий номер 2625888301:01:001:1442 (площею 0, 2404 га);

- земельну ділянку, кадастровий номер 2625888301:01:001:1441 (площею 0, 0868 га);

- нежитлові приміщення № 134, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (загальна площа 66,9 кв.м.), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2497480426040;

- нежитлові приміщення № 133, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (загальна площа 138,2 кв.м.), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2497448726040;

- земельну ділянку, кадастровий номер 2625888301:01:001:1296, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (площею 0,0253 га), що знаходиться в урочищі «Зелене господарство» в с. Чукалівка, Тисменицького району Івано-Франківської області;

- земельну ділянку, кадастровий номер 2625886801:02:021:0655 (площею 0,03 га);

- земельну ділянку, кадастровий номер 2625887800:02:005:0092 (площею 2, 0001 га), що знаходиться в Черніївській сільській раді Тисменицького району Івано-Франківської області;

- складські приміщення, загальною площею 2 175, 5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13318526258;

- житловий будинок, загальною площею 51,1 кв.м., що знаходиться адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер 2667206826040;

- земельну ділянку, кадастровий 2625887800:02:005:0149 (площею 2 га);

- автомобіль марки TESLA MODEL S, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 2015 року випуску;

- житловий будинок по АДРЕСА_6 , загальною площею 120,8 кв.м, реєстраційний номер 2533643126040;

- земельну ділянку, кадастровий номер 2610100000:08:005:0046, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0835 га (а.с.76-81).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 26 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову (а.с.1).

Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи.

Апелянт вказує, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Так, перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_2 нею надано на його ім`я генеральну довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Стецьків Д.М. 22.03.2021 року, та нотаріальну заяву від 26.10.2021 року про згоду на придбання, відчуження та/чи оренду будь-якого нерухомого та рухомого майна.

У вересні 2023 року відповідачем укладено ряд договорів купівлі продажу нерухомого майна, що є спільним сумісним майном подружжя. Новим власником всіх відчужених ним об`єктів спільної власності стала мати відповідача ОСОБА_3 .

Апелянт вважає, що укладення таких договорів свідчить про бажання відповідача уникнути поділу майна, придбаного ними за час перебування у шлюбі.

Станом на день подання позову власником частини майна, придбаного сторонами за час перебування у шлюбі, є мати відповідача, яка без будь-яких перешкод може розпорядитися даним майном на власний розсуд та відчужити його в користь інших осіб.

Отже, в даному випадку наявні всі підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що є предметом поділу за її позовом.

Заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими нею позовними вимогами та будуть слугувати гарантією виконання ймовірного рішення суду про поділ спільного майна в рівних частках.

Просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову (а.с.124-126).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 вказує, що позивачка, усвідомлюючи значення своїх дій, надала добровільну згоду йому на відчуження майна, а про відмову від такої заяви відповідач був проінформований після ознайомлення з матеріалами справи.

Більше того, накладення арешту на майно, що заявлено позивачкою в заяві про забезпечення та викладене в переліку майно, не є власністю відповідача - нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 ; гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; земельна ділянка, кадастровий номер 2625888301:01:001:1441 (площею 0,0868 га); складські приміщення, загальною площею 2175,5 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_4 ; житловий будинок,загальною площею 51,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 ; земельна ділянка ,кадастровий номер 2625887800:02:005:0149 (площею 2 га); автомобіль марки TESLA MODEL S, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,2015 року випуску.

Житловий будинок за адресою АДРЕСА_6 належить відповідачу на праві спадкування, а тому не може бути включений в перелік майна для накладення арешту та подальшого його поділу.

Також апелянтом не надано жодних належних доказів, які б свідчили про існування ризиків та підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника особи, яка подала апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 адвоката Саварин С.С., представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Гунька О.Ю., дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Встановлено, що 20 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позивач просила визнати спільною власність подружжя майно, набуте за час спільного проживання в шлюбі: нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 ; гараж № НОМЕР_1 ,що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (загальною площею 38 кв.м.); земельну ділянку, кадастровий номер 2625888301:01:001:1441 (площею 0,0868 га); нежитлові приміщення №134,що знаходяться за адресою АДРЕСА_3 (загальна площа 138,2 кв.м.); земельну ділянку, кадастровий номер 2625888301:01:001:1441(площею 0,0868 га); нежитлові приміщення №133, що знаходяться за адресою АДРЕСА_3 (загальна площа 138,2 кв.м.); земельну ділянку, кадастровий номер 2625888301:01:001:1296, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (площею 0,0253 га), що знаходиться в урочищі «Зелене господарство» в с.Чукалівка Тисменицького району Івано-Франківської області; земельну ділянку,кадастровий номер 2625887800:02:005:0092 (площею 2,0001 га), що знаходиться в Черніївській сільській раді Тисменицького району Івано-Франківської області; житловий будинок (загальною площею 51,1 кв.м), що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 ; земельну ділянку, кадастровий номер 26255887800:02:005:0149 (площею 2 га); автомобіль марки автомобіль марки TESLA MODEL S, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,2015 року випуску;покращення, проведені за час перебування в шлюбі, в житловому будинку по АДРЕСА_6 ; автомобіль марки автомобіль марки TESLA MODEL S, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,2015 року випуску. Визнати спільною власністю подружжя майно, набуте за час спільного проживання в шлюбі (а.с.5-13)

Отже, предметом цього позову євизнання права власності на частину спільно сумісного майна подружжя.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що дізнавшись про подачу нею заяви про розірвання шлюбу, відповідачем відчужено нерухоме майно, яке було зареєстровано на її ім`я від його імені. Перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_2 нею надано на його ім`я генеральну довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Стецьків Д.М. 22.03.2021 року. Крім того, нею надано відповідачу нотаріальну заяву від 26.10.2021 року про згоду на придбання, відчуження та/чи оренду будь-якого нерухомого та рухомого майна. Укладення договорів купівлі-продажу їхнього спільного майна свідчить про бажання ОСОБА_2 уникнути поділу майна, придбаного ними за час перебування у шлюбі. Станом на день подання позову власником частини майна, що було придбано сторонами за час перебування у шлюбі є мати відповідача, то вона без будь-яких перешкод може розпорядитися даним майном на власний розсуд та відчужити його в користь інших осіб, відтак існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову про поділ майна.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що у заяві щодо застосовування заходів забезпечення позову, зазначених заявником, не вказано на реальну небезпеку, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, а також стороною позивача не надано будь-яких достатніх доказів того, що відповідач має намір вчинити хоча дії, спрямовані на ухилення від виконання ймовірного позитивного рішення суду.

З такими висновками апеляційний суд не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьоюстатті 150 ЦПК Українипередбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.1ст. 151 ЦПК Україниу заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.5ст. 153 ЦПК Українизалежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Нормастатті 60 СК Українисвідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу і презумпцію вчинення усіх правочинів у період шлюбу в інтересах сім`ї.

Вирішуючи питання, суд першої інстанції на вказані вимоги закону та обставини справи уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, як вбачається з заяви про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на спірне майно (нерухоме майно та, транспортний засіб).

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном зазначено, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Верховний Суд звернув увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Вказана позиція узгоджується із позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2021 року № 643/12369/19.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що між сторонами виник спір з приводу вказаного майна, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, колегія суддів, враховуючи розумність, співмірність, обґрунтованість і обсяг вимог позивача, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, вважає, що найбільш доцільним буде забезпечення позовних вимог шляхом заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження вищевказаного рухомого майна, що є предметом спору. Заборона відчуження спірного рухомого майна не обмежить прав відповідача на користування та володіння вказаним майном.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що доводи апеляційної скаргидають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які є безумовною підставоюскасування оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, на підставі п. 1, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК Україниухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню та слід ухвалити нове рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову шляхом застосування заборони ОСОБА_2 відчуження вище переліченого майна .

Суд зауважує, що апелянт не має повноважень виступати в інтересах інших осіб, зазначаючи, що майно йому не належить, а власники майна в своїх інтересах можуть застосувати спосіб захисту права у вигляді звільнення майна з-під арешту, звернувшись з відповідним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.374,376,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 26 вересня 2023 рокупро відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжяскасувати.

Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позовузадовольнити частково.

Забезпечити позов у спосіб заборони відчуження:

- нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 82,1 кв.м.);

- гаража АДРЕСА_2 (загальною площею 38 кв.м);

- земельної ділянки, кадастровий номер 2625888301:01:001:1442 (площею 0, 2404 га);

- земельної ділянки, кадастровий номер 2625888301:01:001:1441 (площею 0, 0868 га);

- нежитлових приміщень № 134, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (загальна площа 66,9 кв.м.), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2497480426040;

- нежитлових приміщень № 133, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (загальна площа 138,2 кв.м.), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2497448726040;

- земельної ділянки, кадастровий номер 2625888301:01:001:1296, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (площею 0,0253 га), що знаходиться в урочищі «Зелене господарство» в с. Чукалівка, Тисменицького району Івано-Франківської області;

- земельної ділянки, кадастровий номер 2625886801:02:021:0655 (площею 0,03 га);

- земельної ділянки, кадастровий номер 2625887800:02:005:0092 (площею 2, 0001 га), що знаходиться в Черніївській сільській раді Тисменицького району Івано-Франківської області;

- складських приміщень, загальною площею 2 175, 5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13318526258;

- житлового будинку, загальною площею 51,1 кв.м., що знаходиться адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер 2667206826040;

- земельної ділянки, кадастровий 2625887800:02:005:0149 (площею 2 га);

- автомобіля марки TESLA MODEL S, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 2015 року випуску;

- житлового будинку по АДРЕСА_6 , загальною площею 120,8 кв.м, реєстраційний номер 2533643126040;

- земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000:08:005:0046, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0835 га.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: Л.В. Василишин

В.Д. Фединяк

Повний текстпостанови складено21листопада 2023року.