Рішення

від 22.11.2023 по справі 463/8429/23

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/8429/23

Провадження № 2-др/463/33/23

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судових засідань: Онишкевича О.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в залі суду в м. Львові заяву представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Школа вільних та небайдужих» про зобов`язання до вчинення дій, -

встановив:

адвокат Яцишин А.В., діючи в інтересах ОСОБА_2 на підставі ордеру серії ВС №1230578 від 22 вересня 2023 року, звернувся до суду з позовом про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Школа вільних та небайдужих» надати відповідь ОСОБА_2 на його запит про надання інформації поданий 19 липня 2023 року та 25 липня 2023 року згідно питань зазначених у такому запиті у порядку визначеному чинним законодавством України. Судові витрати просив покласти на відповідача.

Матеріали позову надійшли до Личаківського районного суду м. Львова 26 вересня 2023 року, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких визначено суддю Стрепка Н.Л.

Ухвалою суду від 28 вересня 2023 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в ній матеріалами.

Рішенням суду від 14 листопада 2023 року задоволено позов ОСОБА_2 до ТОВ «Школа вільних та небайдужих» про зобов`язання до вчинення дій; зобов`язано ТОВ «Школа вільних та небайдужих» надати ОСОБА_2 відповідь на його запит про надання інформації, поданий 19 липня 2023 року та 25 липня 2023 року, згідно з питаннями, зазначеними у такому запиті у порядку визначеному чинним законодавством України; стягнуто з ТОВ «Школа вільних та небайдужих» на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок судового збору. В даному рішенні суд не вирішував питання стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу, оскільки доказів понесення стороною позивача таких суду на час ухвалення рішення не було надано.

20 листопада 2023 року на адресу суду надійшла заява представник позивача ОСОБА_1 , в якій просить прийняти додаткове рішення у даній справі, яким стягнути з ТОВ «Школа вільних та небайдужих» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Подану заяву мотивує тим, що у позовній заяві зазначався попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які заявник поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, що становив на момент складення такого 10000 грн., та який складається з витрат на правову допомогу. Зазначає, що 20 вересня 2023 року між ним та позивачем було укладено договір про надання правової допомоги № 20/09-23. Відповідно до платіжної квитанції від 20 вересня 2023 року № 5593166, позивач сплатив адвокату розмір правової допомоги на умовах визначених договором. На підтвердження понесення позивачем витрат згідно договору та виконання адвокатом своїх зобов`язань за таким окрім копій зазначеного договору та платіжної квитанції надає також копію акту приймання-передачі виконаних робіт.

Оскільки ст.ст. 141, 270 ЦПК України не передбачено обов`язку суду здійснювати виклик учасників справи в судове засідання при ухваленні додаткового рішення для вирішення питання про розподіл судових витрат, при цьому згідно з ч. 3 ст. 270 ЦПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, відтак суд вирішує подану заяву без повідомленнясторін занаявними усправі матеріалами та відтак, згідно з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, поданої заяви, приходжу до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві представник позивача зазначав зокрема, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат позивача становить суму судового збору та суму витрат на правову допомогу, яка становила на час складення такої 10000 грн. Рішенням суду від 14 листопада 2023 року позов ОСОБА_2 було задоволено. В даному рішенні суд вирішуючи питання судових витрат вказав, що у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати, а саме на оплату судового збору в розмірі 1073,6 грн., сплата якого підтверджується наданою позивачем квитанцією. 17 листопада 2023 року представник позивача ОСОБА_1 скерував до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, разом з якою надав докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд,що ухваливрішення,може зазаявою учасниківсправи чиз власноїініціативи ухвалитидодаткове рішення,якщосудом не вирішено питання про судові витрати.

Так згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 вказаної статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А відповідно до ч. 2 даної статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідноз умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому згідно з частинами 3-4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Окрім того при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячиз конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі№ 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмовиу стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Водночас згідно з правовою позицією, викладеною Верховним судом в постановах від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19, від 31 січня 2022 року в справі №185/5421/21, винагорода адвоката за послуги згідно з договором про надання правової допомоги також може бути визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, яка за весь час дії договору не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

У справі «Бєлоусов проти України» ЄСПЛ сформував правову позицію про те, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями, а тому витрати за цим гонораром є «фактично понесеними». Така ж позиція сформована ЄСПЛ у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану»

Аналогічну правову позицію підтримав Верховний суд у постановах від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, від 27 липня 2022 року в справі №686/28627/18 вказавши, що у своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 9 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду».

Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату. Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану».

Також у своїй постанові від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19 Верховний Суд зазначив, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивача ОСОБА_2 у такій здійснював адвокат Яцишин А.В. на підставі ордеру серії ВС №1230578 від 22 вересня 2023 року, виданого та підставі договору про надання правової допомоги № 20/09-23 від 20 вересня 2023 року.

Зокрема встановлено, що 20 вересня 2023 року між ОСОБА_2 та адвокатом Яцишиним А.В. було укладено договір про надання правової допомоги №20/09-23.

Згідно з п. 1. даного договору клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання-доручення, а адвокат зобов`язується відповідно до завдання-доручення клієнта надати йому за плату юридичні послуги адвоката щодо здійснення представництва (правової допомоги) прав та інтересів клієнта в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, перед фізичними особами, судах України, правоохоронних органах тощо.

Порядок плати за надання послуг адвоката на порядок розрахунків визначений розділом 3. договору. Зокрема згідно з пунктом 3.1. такого клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість правової допомоги адвоката (гонорар), в розмірі 10000 грн., а відповідно до п. 3.2. договору розмір винагороди, вказаний у п. 3.1 даного договору, оплачується авансом у триденний строк з моменту підписання договору.

Так з представленої копії платіжної інструкції кредитового переказу №5593166 від 20 вересня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 було перераховано ОСОБА_1 10000 грн. в якості оплати за надання правової допомоги згідно договору.

15 листопада 2023 року адвокатом Яцишини А.В. та позивачем ОСОБА_2 було складено акт приймання-передачі, відповідно до якого адвокат виконав та передав, а клієнт прийняв такі послуги/роботи: ознайомлення з матеріалами справи, вивчення та опрацювання матеріалів справи 1 год. вартістю по 2000 грн.; усна консультація - 1 год. вартістю по 2000 грн.; складання процесуальних документів (позовна заява, підготовка матеріалів до подання позову, подання позову) - усна консультація - 3 год. вартістю по 2000 грн. 6000 грн., загальна вартість наданих послуг/робіт 1000 грн.

Слід зауважити, що ні договір про надання правової допомоги №20/09-23 від 20 вересня 2023 року, ні акт приймання-передачі від 15 листопада 2023 року не містить посилання на те, щодо якого спору та у якій справі адвокатом надавалась правова допомога позивачу.

Відтак з врахуванням наданих стороною позивача суду документів на підтвердження вартості витрат на професійну правничу допомогу, того, що судом задоволено позов останнього, а відтак судові витрати позивача, в тому числі і витрати на професійну правничудопомогу, мають бути покладені на відповідача, суд приходить до переконання, що заява представника позивача підлягає до часткового задоволення.

Зокрема враховуючи те, що укладений договір про надання правової допомоги стосується загалом надання адвокатом позивачу послуг щодо здійснення представництва (правової допомоги) прав та інтересів в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, перед фізичними особами, судах України, правоохоронних органах, а не лише безпосередньо у зв`язку з розглядом Личаківським районним судом м. Львова даної справи та підготовкою даного позову, відтак суд позбавлений можливості встановити, що визначений у такому розмір гонорару адвоката стосується виключно надання ним позивачу правової допомоги у даній справі, а також з врахуванням категорії та складності справи, зокрема того, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд приходить до висновку, що заявлений розмір витрат є неспівмірним із складністю справи, а відтак розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, слід зменшити до 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 33, 133, 137, 141, 247, 264, 265, 270, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

заяву представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Школа вільних та небайдужих» на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Школа вільних та небайдужих», місцезнаходження: 79024, м. Львів, вул. Старознесенська, 24-26, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань філії 37693395.

Суддя: Стрепко Н.Л