Рішення

від 21.11.2023 по справі 483/456/21

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/456/21

Провадження № 2/483/24/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря Акопової К.Р.,

прокурора Чехліної В.О.,

представника Очаківської міської ради Молоткова В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в режимі відео конференції з використанням прокурором та представником Очаківської міської ради власних технічних засобів цивільну справу за позовом керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації до Очаківської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне спеціалізованегосподарське підприємство«Ліси України», про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В :

30 березня 2020 року керівник Миколаївської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом, предметом якого є: визнання незаконним та скасування рішення Покровської сільської ради № 10 від 02 березня 2016 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 4825183200:02:000:0062 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі в особі Миколаївської районної державної адміністрації з правом постійного користування ДП «Очаківське лісомисливське господарство» зазначену земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що прокуратурою було встановлено порушення Покровською сільською радою вимог законодавства при передачі земельної ділянки ОСОБА_1 , якій рішенням № 10 від 02 березня 2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4825183200:02:000:0062. На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 зареєструвала за собою право власності на зазначену земельну ділянку. При цьому, спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, перебувала у постійному користуванні ДП «Очаківське ЛМГ» та відноситься до земель лісогосподарського призначення, а тому повноваження щодо вилучення та передачі її у приватну власність належали Очаківській РДА. Крім того, зазначена земельна ділянка входить у межі об`єкту природно-заповідного фонду - РЛП «Кінбурнська коса», і перебуває у межах двокілометрової прибережної захисної смуги Чорного моря на відстані близько 1 520 м від урізу Ягорлицької затоки, а тому не може передаватися у приватну власність взагалі та, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку. Оскільки спірну земельну ділянку передано у приватну власність з порушенням норм чинного законодавства, прокурор змушений звернутися з позовом до суду.

В судовому засіданні прокурор вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Пояснила, що спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, перебуває у постійному користуванні ДСГП«Ліси України»,тобто відноситься до земель лісогосподарського призначення та, крім того, згідно з даними публічної кадастрової карти перебуває в межах прибережної захисної смуги і об`єкту природно-заповідного фонду, а саме РЛП «Кінбурнська коса». Разом із тим, в порушення вимог чинного законодавства земельна ділянка була передана у приватну власність відповідачці, однак залишається не огородженою та не забудованою.

Представник Очаківської міської ради в судовому заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначив, що на час передачі спірної земельної ділянки у приватну власність, вона перебувала в межах населеного пункту, а тому сільська рада мала повноваження передати земельну ділянку у власність відповідачці.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Представник третьої особи, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Заслухавши пояснення прокурора та представника Очаківської міської ради, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі рішення Покровськоїсільської радиОчаківського районуМиколаївської області№ 16від 21грудня 2015року відповідачцібуло наданодозвіл навиготовлення проектуземлеустрою щодовідведення земельноїділянки длябудівництва таобслуговування жилогобудинку,господарських будівельі спорудплощею 0,10га вмежах територіїс.Покровка Очаківськогорайону Миколаївськоїобласті ізземель житловоїта громадськоїзабудови (т. 1 а.с. 23).

02 березня 2016 року Покровською сільською радою прийнято рішення № 10, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га у власність відповідачці за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 з кадастровим 4825183200:02:000:0062 (т. 1 а. с. 18-20).

14 квітня 2016 року на підставі вказаного рішення відповідачка зареєструвала право власності на спірну земельну ділянку (т. 1 а.с. 65).

В судовомузасіданні встановлено,що земельнаділянка,надана увласність відповідачки,входила доскладу земельдержавного лісовогофонду Кінбурнськоголісництва ДП«Очаківське ЛМГ»в межахПокровської сільськоїради Очаківськогорайону Миколаївськоїобласті,відноситься доземель лісогосподарськогопризначення,перебуває удержавній власностіта упостійному користуванніДП «ОчаківськеЛМГ» (доперейменування Очаківське державнелісомисливське господарство,Очаківський держлісгосп),що підтверджуєтьсяінформацією наданоюВО «Укрдержліспроект»від 06жовтня 200року №614з фрагментами накладки земельних ділянок та картографічної бази даних ДП «Очаківське ЛМГ» на публічну кадастрову карту України станом на 01 січня 2014 року, доданих до нього (т. 1 а. с. 36-40).

Відповідно до даних Публічної кадастрової карти земельна ділянка з кадастровим номером 4825183200:02:000:0062 розташована на землях державного лісового фонду.

За змістом листа ДП «Очаківське лісомисливське господарство» від №227 від 05 жовтня 2020 року, спірна земельна ділянка відноситься до земель держлісфонду (т.1, а.с. 35).

Відповідно донаданої Очаківськоюрайонною державноюадміністрацією інформаціївід 02лютого 2021року,останньою неприймалися розпорядженняпро вилученнябудь-якихземельних ділянокз постійногокористування ДП«Очаківське ЛМГ»у межахПокровської сільськоїради (т.1,а.с.41).

Відповідно до даних Публічної кадастрової карти, фрагмент якої додається, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4825183200:02:000:0062 розташована в межах прибережної захисної смуги Ягорлицької затоки, на відстані 1 520 м від урізу води та на неї встановлені і діють обмеження типу 05.03 «прибережна захисна смуга вздовж морів, морських заток і лиманів» (т. 1 а.с. 40).

Покровська сільська рада Очаківського району розташована на Кінбурнському півострові, на території якого та прилеглої кілометрової акваторії Дніпровсько-Бузького лиману, Чорного моря, Ягорлицької затоки в межах області рішенням Миколаївської обласної ради народних депутатів №16 від 15.10.1992 року створено регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса» загальною площею 17890,2 га (т. 1 а.с. 46).

Рішенням Миколаївської обласної ради народних депутатів №7 від 28.04.1995 року затверджено проект створення вищевказаного об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення «Кінбурнська коса», землі якого переведено до категорії природоохоронного призначення (т. 1 а.с. 47).

Згідно з цими рішеннями, проектом створення парку та наявними у проекті планово-картографічними матеріалами (план меж), положенням про парк, вся територія півострова в межах області та, відповідно, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4825183200:02:000:0062 входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду «Кінбурнська коса».

Про перебування спірної земельної ділянки в межах РЛП свідчать також інформація Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації від 06 липня 2020 року та дирекції парку від 15 липня 2020 року (т. 1 а.с. 43-45).

Вирішуючи цивільно-правовий спір, суд виходить з такого.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування передбачені ст. 122 ЗК України.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 116 ЗК України (в редакції, що була чинною на момент прийняття спірного рішення) передбачено, що надання земельної ділянки, яка перебуває у власності чи користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 12 ЗК України визначено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 32 Лісового кодексу України (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень районних державних адміністрацій у сфері лісових відносин віднесено, зокрема, передачу у власність, надання у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припинення права користування ними.

Районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання, ведення водного господарства, будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району, крім випадків, визначених ч. 7 цієї статті (ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками», що діяло на час прийняття оскаржуваного рішення, з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству оборони, Державному агентству лісових ресурсів та Державному агентству земельних ресурсів до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері було заборонено приймати рішення про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Отже, вилучення земель лісогосподарського призначення з передачею їх у власність громадян було заборонено.

Таким чином, розпорядження спірною земельною ділянкою не відносилось до повноважень Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, а тому земельну ділянку було надано у власність відповідачці з перевищенням повноважень та поза волею належного розпорядника Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області, без вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» всупереч існування заборони на вилучення та передачу лісових ділянок у приватну власність громадян.

Крім того, як випливає зі змісту ст.ст. 85, 88 Водного кодексу України, ст.ст. 59, 60, 84 Земельного кодексу України, з метою охорони водних об`єктів уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Землі цих захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Отже, прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень, а землі, на яких вона розташована, не підлягають відчуженню. Фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, і проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством. Відсутність такого проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі у приватну власність ділянки, розташованої у нормативно визначеній смузі від урізу води.

Вищевказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах № 6-182цс14 та № 6-175цс від 19 листопада 2014 року, № 6-193цс14 від 17 грудня 2014 року, № 6-206цс14 від 24 грудня 2014 року, № 6-162цс15 від 10 червня 2015 року, № 6-523цс15 від 01 липня 2015 року, в яких наголошується на тому, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з їх нормативних розмірів, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», і сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.

Фактичне перебування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги на відстані не більше 1 552 метри від урізу води до Ягорлицької затоки підтверджується даними публічної кадастрової карти.

З урахуванням викладеного, а також виходячи з комплексного аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що спірна земельна ділянка передана у власність відповідачки з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на момент її передачі відносилась до земель лісового фонду, перебувала в межах прибережної захисної смуги.

Наведеними нормами земельного та водного законодавства передбачено, що землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть передаватися лише у користування та для спеціально визначених цілей.

Отже, чинне законодавство не передбачає правових підстав для передачі земель прибережних смуг у приватну власність.

У преамбулі до Водного кодексу України визначено, що усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Відповідно до частини 1 статті 6 ВК України, води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

За змістом частини 2 статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, сільська рада при прийнятті оспорюваного рішення в частині надання у власність відповідачки земельної ділянки, розташованої в межах прибережної захисної смуги із земель лісового фонду, для будівництвата обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельі споруд були порушені норми земельного та водного законодавства. Такі порушення законодавства є підставою для визнання незаконним та скасування зазначеного розпорядження в наведеній частині.

Оцінюючи доводи представника відповідача про відсутність доказів того, що спірна земельна ділянка розташована в межах території об`єкту природно-заповідного фонду РЛП «Кінбурнська коса», суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду належать, зокрема, регіональні ландшафтні парки.

15 жовтня 1992 року Миколаївською обласною радою в межах своєї компетенції було прийнято рішення № 16 «Про створення регіонально-ландшафтного парку «Кінбурнська коса», в якому визначено загальний розмір території цього парку та конкретні землі, що входять до складу створеного парку. Таким чином, цим землям надано статус території та об`єктів природно-заповідного фонду України. До складу територій цих земель увійшли землі Покровської сільської ради, до яких входять території с. Покровка, с. Покровське та с. Василівка, а відтак нам всі ці землі розповсюджується правовий режим земель природно-заповідного фонду.

Відповідно до цих рішень та проекту створення парку вся територія півострова в межах області та відповідно й спірна земельна ділянка входять в межі об`єкту природно-заповідного фонду «Кінбурнська коса».

За змістом ч. 2 ст. 45 ЗК України порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Статтею 186-1 ЗК України передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду, підлягають погодженню зі структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Як вбачається з інформації управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки до зазначеного підрозділу не надавався, висновки про його погодження не приймалися.

Вирішуючи позов в частині витребування земельної ділянки від відповідачки, суд виходить з такого.

Способи захисту цивільних прав визначаються статтею 16 ЦК України, і їх перелік не є вичерпним.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Статтею 391 ЦК України установлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неприпустимим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього Кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.05.2018р. у справі №469/1203/15-ц, від 28.11.2018р. у справі № 504/2864/13-ц).

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного та Водного кодексів України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі власник майна може звернутись до суду з негаторним позовом про зобов`язання повернути земельну ділянку, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019р. у справі №487/10128/14-ц).

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Вирішуючи спір, суд також враховує висновок, викладений у постанові Великої палати Верховного суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17.

Так, суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини».

Аналогічну правову позицію викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019р. у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019р. у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

Отже, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу.

Конституція України, зокрема ст.ст. 13, 14, визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

З огляду на наведене, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14,19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

З урахуванням викладеного, а також з огляду на пасивність усіх інших органів державної влади та місцевого самоврядування, які б мали вчасно виявити та відреагувати на незаконність передачі у приватну власність земельної ділянки водного та лісового фонду, суд дійшов висновку про наявність у прокурора достатніх підстав та повноважень для звернення до суду з цим позовом.

Оскільки прокурор свій процесуальний обов`язок доказування виконала надала суду належні та допустимі докази того, що спірна земельна ділянка була передана з порушенням вимог земельного законодавства, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Розподіляючи судові витрати, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом прокурором сплачено 6845 грн 15 коп. за позовні вимоги та 1135 грн за подання заяви про забезпечення позову (а.с. 1, 58).

У справі, яка розглядається, заявлено дві вимоги, одна з яких немайнова і одна майнова, а тому з відповідачки ОСОБА_2 підлягає стягненню 5 710 грн 15 коп., з яких 4 575 грн 15 коп. за вимогу майнового характеру, 1 135 грн за вимогу про визнання незаконним та скасування рішення (2 270 грн : 2). Крім того, з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1135 грн за подання заяви про забезпечення позову.

З відповідача Очаківської міської ради підлягає стягненню судовий збір в сумі 1135 грн 00 коп. за вимогу про визнання недійсним та скасування рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації до Очаківської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення Покровської сільської ради № 10 від 02 березня 2016 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та в частині передання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 4825183200:02:000:0062 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Усунути перешкоди власнику Миколаївській районній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації з правом постійного користування Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4825183200:02:000:0062 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Стягнути з Очаківської міської ради (місцезнаходження: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Соборна, 7-а, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26565627) на користь прокуратури Миколаївської області (місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 73, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02910048) 1 135 (одну тисячу сто тридцять п`ять) гривень 00 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області (місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 73, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02910048) 6 845 (шість тисяч вісімсот сорок п`ять) гривень 15 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 21 листопада 2023 року.

Головуюча: