Рішення

від 20.11.2023 по справі 523/18163/19

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/18163/19

Провадження №2/523/1849/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2023 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси, в складі:

головуючого судді Аліної С.С.

за участю секретаря судового засідання Магденко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників гуртожитку «Заболотного-26А» до Одеської міської ради, за участю третьої особи - ОСОБА_1 про визнання рішення незаконним,-

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2019 року ОСББ «Заболотного-26А» звернулось до суду із позовом до Одеської міської ради, третя особа - ОСОБА_1 про визнання рішення незаконним.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №479 від 24.09.2010, яке було прийнято згідно зі ст.29 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 7 ЗУ "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", ЗУ "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Порядку передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, затвердженого постановою КМУ від 11.10.2002 №1521, з метою передачі комунальної власності територіальної громади м. Одеси на баланс об`єднання співвласників гуртожитків, виконавчий комітет Одеської міської ради вирішив передати з балансу КП "Житлово-комунальний сервіс "Північний" гуртожиток, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 26А, на баланс Об`єднання співвласників гуртожитку "Заболотного-26А".

На сьогоднішній день, зазначене рішення не скасоване та є чинним.

Відповідно до Протоколу №1 загальних зборів співвласників гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 від 05 серпня 2015 року встановлено, що управління гуртожитком здійснюється співвласниками шляхом створення та функціонування Об`єднання співвласників гуртожитку "Заболотного-26А", п. 3. встановлено, що всі функції з управління гуртожитком АДРЕСА_2 передаються ОСГ "Заболотного 26-А". Реалізація ОСГ "Заболотного-26А" вказаних функцій управителя проводиться на підставах та в порядку, визначеному Статутом ОСГ "Заболотного-26А".

Таким чином, ОСГ "Заболотного-26А" є балансоутримувачем вказаного гуртожитку, та виступає в інтересах мешканців гуртожитку.

29 жовтня 2014 року Одеською міською радою було винесено рішення №5587-VI «Про впорядкування займаних приміщень та затвердження заходів щодо реалізації житлових прав мешканців гуртожитку (на приватизацію) за адресою: АДРЕСА_1 за зверненнями громадян».

Вказаним рішенням Одеська міська рада визнала за громадянкою ОСОБА_1 право на користування трьома житловими кімнатами № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , допоміжними приміщеннями: кухню №128, коридорами №129, підсобними приміщеннями №134, верандою №130, ванною №132, туалетом №133, а також приміщеннями №125 та №126, які дозволили використовувати як допоміжні приміщення (кухню та санвузол відповідно) приміщеннями гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 95 кв.м.

ОСГ «Заболотного 26А» вважає зазначене рішення незаконним та таким, що порушує права мешканців гуртожитку посилаючись на те, що згода мешканців гуртожитку на розпорядження приміщеннями відсутня. Фактично, міська рада розпорядилася допоміжними приміщеннями, які їй не належали, вирішивши це питання без з`ясуванням думки інших мешканців, та без дотримання їх прав на користування спільними приміщеннями, тому на даний час порушуються конституційні права громадян та фактично вже порушуються права та законні інтереси мешканців на користування спільними приміщеннями гуртожитку.

Так, у 2009 році будівля гуртожитку була передана із відомчої власності державної корпорації "Укрбуд" - до комунальної власності.

Після чого у 2010 році будівля гуртожитку була передана на баланс та в управління ОСГ «Заболотного - 26А» від ЖКС Північний.

Технічних документів стосовно будівлі гуртожитку від КП ЖКС Північний Об`єднанню передано не було.

Однак, Правління Об`єднання проводило обстеження гуртожитку під час передачі та було встановлено, що громадянка ОСОБА_2 , самовільно захопила нежитлове приміщення столової гуртожитку та провела реконструкцію.

Про це Правління ОСГ повідомило представників Суворовської районної адміністрації.

Крім того, позивачу згодом стало відомо, що Одеська міська рада прийняла рішення про виділення ОСОБА_2 приміщення столової, які самовільно були перебудовані нею у три житлові кімнати, які вже у новому технічному паспорті з невідомих причин, без прийняття будь-якого рішення про зміну цільового призначення, надання дозволу на реконструкцію тощо,- отримали номери: №127, №131 та №136, також Одеська міська рада виділила ОСОБА_3 одноособово в користування допоміжні приміщення, які належать всім мешканцям, а саме: кухню №128, коридори №129, підсобні приміщення №134, веранду №130, ванну №132, туалет №133, а також приміщеннями №125 та №126, які дозволили використовувати як допоміжні приміщення (кухню та санвузол відповідно). Приміщення, які захопила та займає ОСОБА_1 - були приміщенням столової, які самовільно були перебудовані нею у три житлові кімнатами, які вже у новому технічному паспорті отримали номери: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та АДРЕСА_3 , також вона користується допоміжними приміщеннями, які належать всім мешканцям, а саме: кухнею №128, коридорами №129, підсобними приміщеннями №134, верандою №130, ванною №132, туалетом №133, а також приміщеннями №125 та №126, які дозволити використовувати як допоміжні приміщення (кухню та санвузол відповідно).

Як зазначає представник позивача, у зв`язку з тим, що на підставі прийнятого оскаржуваного рішення ОСОБА_1 оформлює свої права на користування житловими та підсобними приміщеннями загального користування, порушуються права та законні інтереси мешканців гуртожитку і, фактично, порушуються їх право на користування спільними приміщеннями гуртожитку.

Представник позивача зазначає про те, що Одеською міською радою, всупереч нормам та інтересам осіб, що перебувають на квартирному обліку, вивільнене приміщення було надано ОСОБА_1 , яка ніколи не перебувала на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, та була виселена з займаного приміщення без надання іншого приміщення.

Отримати зазначене приміщення у визначеному законом порядку могли мешканці суміжних житлових приміщень, а також інші мешканці гуртожитку, що перебували на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов відповідно до ст. 54 ЖК УРСР.

ОСГ "Заболотного-26А" вважає, що вказане рішення №5587-VI "Про впорядкування займаних приміщень та затвердження заходів щодо реалізації житлових прав мешканців гуртожитку (на приватизацію) за адресою: АДРЕСА_1 за зверненнями громадян", прийняте Одеською міською радою із перевищенням компетенції органу місцевого самоврядування, із порушенням норм Житлового кодексу УРСР, норм Закону України "Про місцеве самоврядування", Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", а також воно порушує права та законні інтереси ОСГ та членів ОСГ.

Представник позивача вказує на те, що ОСОБА_2 зі своєю родиною самовільно захопила та незаконно займала приміщення кімнат № НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 та підсобних приміщень №128, 129, 130, 132, 133, 134 загальною площею 95 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Суворовським районним судом міста Одеси по справі № 1527/2/3658/11 у 2012 року було винесено рішення про виселення ОСОБА_2 з займаного приміщення. Апеляційним судом Одеської області від 20 листопада 2012 року рішення, у частині виселення ОСОБА_2 з зазначеного приміщення було залишено у силі. Вказаними судовими рішеннями було встановлено, що ОСОБА_2 "проживає у спірних приміщеннях без будь-яких правових підстав, а також самовільно зайняла приміщення загального користування".

Самовільне захоплення житлового приміщення не тягне за собою правових наслідків у вигляді отримання права проживання (cт. ст. 99,116 ЖК РСР).

Рішення апеляційного суду оскаржувалося до касаційної інстанції та було залишено без змін.

05 червня 2013 року було відкрито виконавче провадження про примусове виселення ОСОБА_3 та членів її родини з житлових кімнат 125, 126, 127, 131, 136 та підсобних приміщень загальною площею 95 м.кв., що розташовані по АДРЕСА_1 .

З червня 2013 року ОСОБА_2 з її родиною мала бути виселена з незаконно зайнятого приміщення державними виконавцями, але виселення не відбулося.

Таким чином, виділення ОСОБА_3 приміщень відбулося міською радою після того, як Суворовська державна адміністрація майже два роки судилася з ОСОБА_3 на що витрачалися бюджетні кошти, було встановлено факт незаконного проживання Відповідачки ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) у спірних приміщеннях та виселено її.

У 2013 році, Одеська міська рада звернулась з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , про виселення з гуртожитку. Зазначений позов було задоволено та рішенням від 26 листопада 2013 року по справі 523/12220/13-ц вирішено виселити ОСОБА_8 та неповнолітнього ОСОБА_7 з спірних приміщень без надання іншого жилого приміщення. Зазначене рішення виносилося за участю служби у ділах дітей одеської міської ради та органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації. Рішення набрало законної сили.

Отже, з 2013 року не було жодних правових підстав для мешкання ОСОБА_1 , чи членів її родини у спірних приміщеннях.

ОСОБА_1 було визнано такою, що самовільно незаконно зайняла спірні приміщення. ОСОБА_1 ніколи не перебувала на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Виділення особі, яка незаконно захопила комунальну власність цих приміщень є таким, що суперечить інтересам громади міста Одеси, порушує інтереси мешканців гуртожитку та прямо порушує чинне законодавство.

Оскаржуване рішення Одеської міської ради від 29.10.2014 №5587-VI "Про впорядкування займаних приміщень та затвердження заходів щодо реалізації житлових прав мешканців гуртожитку (на приватизацію) за адресою: АДРЕСА_1 винесено на підставі заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30.09.2010, яким встановлено, що гр. ОСОБА_1 із родиною займає наступні кімнати: житлові кімнати № НОМЕР_5 , 126, 127, 131 та 136, допоміжні приміщення: кухню № 128, коридори № 129, підсобне приміщення №134, веранду №130, ванну №132, туалет №133 (номер рішення суду не зазначено).

При цьому зазначене заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси на підставі якого було винесене рішення Одеської міської ради від 29.10.2014 року №5587- VI про визнання за ОСОБА_1 права користування приміщеннями було скасовано 15 листопада 2010 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси, а ухвалою від 23 листопада 2011 року зазначений позов було залишено без розгляду.

Таким чином, ОСОБА_1 , коли зверталася до Одеської міської ради надала неправдиві відомості щодо існування заочного рішення Суворовського районного суду, яке на той час вже було скасовано яким "встановлено", що ОСОБА_1 займає житлові кімнати, а Одеська міська рада на підставі скасованого рішення суду, винесла рішення від 29.10.2014 №5587-VI.

Представник позивача зазначає, що виділення житла ОСОБА_3 відбувалося на підставі таких документів, як Акт №01 обстеження житлових приміщень від 21.06.2013, проведеного особами комітету інноваційного розвитку комунальної інженерної інфраструктури та ЖКГ Громадської ради при ООДА було, який було складено робочою комісією з обстеження житлових кімнат у гуртожитку, розташовані по АДРЕСА_1 у якому йдеться, що " ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 протиправно виселені з гуртожитку".

Крім того, підставою для виділення ОСОБА_1 90 кв.м. площі був Акт огляду та фактичного мешкання громадян в гуртожитку по АДРЕСА_1 за підписом самої ОСОБА_1 , як голови громадської правозахисної організації "Юрист плюс" та інших документів, що вже досліджувалися судами та були визнані підставою для виселення ОСОБА_2 та її родини. Зазначені документи є такими, що не відповідає нормам законодавства, а зазначена "комісія" не може скасувати рішення суду, та робити висновки щодо протиправності виселення ОСОБА_1 ..

Оскаржуване рішення № 5587-VI "Про впорядкування займаних приміщень та затвердження заходів щодо реалізації житлових прав мешканців гуртожитку (на приватизацію) за адресою: АДРЕСА_1 за зверненнями громадян", прийняте Одеською міською радою із перевищенням компетенції органу місцевого самоврядування, із порушенням норм Житлового кодексу УРСР, норм Закону України "Про місцеве самоврядування", Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Представник позивача вказує про те, що ОСОБА_1 , згідно даних паспортного обліку мешканців гуртожитку (картки паспортного обліку передані ОСГ у жовтні 2010 р.) взагалі не була зареєстрована в кімнатах гуртожитку АДРЕСА_1 .

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 липня 2012 року ОСОБА_11 визнано такою, що незаконно проживає у кімнатах гуртожитку загальною площею 95 кв. м. та виселено без надання іншого жилого приміщеня.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 20 листопада 2012 року рішення в частині виселення ОСОБА_11 залишено без змін.

Таким чином, відносно особи, якій Одеська міська рада надала право користування житловими приміщеннями є ряд рішень суду, які набрали законної сили, і якими її позбавлено права користування житловими площами.

Таким чином, представник позивача вважає, що відповідними судовими рішеннями вже вирішено питання про права на користування житловою площею у гуртожитку визначеної особи, вказані рішення набрали законної сили, і тому Одеська міська рада, приймаючи відповідні рішення, вийшла за межі своїх повноважень, і як наслідок вплинула на юридичну природу судових рішень, чим фактично поставив під сумнів судову систему України,

Таким чином, представник позивача вважає, що ОСГ «Заболотного-26А» права, а також права мешканців гуртожитку порушені і підлягають відновленню в судовому порядку.

Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 20 січня 2020 року у відкритті провадження відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 10 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСГ «Заболотного-26А» - задоволено.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 20 січня 2020 року скасовано, справу повернуто до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 27 липня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

26 жовтня 2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якій остання просить відмовити у задоволенні позовних вимогу зв`язку із їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2021 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

23 червня 2021 року від ОСГ «Заболотного-26А» надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 24 червня 2021 року у задоволені клопотання відмовлено.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 24 червня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17 травня 2023 року витребувано від Одеської міської ради належним чином завірені копії матеріалів (документів), які були надані ОСОБА_1 до Одеської міської ради, що стали підставою для винесення рішення Одеської міської ради №5587-VI.

Витребувано від Одеської міської ради пояснення стосовно порядку надання до Одеської міської ради оригіналів та/або копій матеріалів (документи), що стали підставою для винесення рішення Одеської міської ради №5587-VI.

06 липня 2023 року від Одеської міської ради до суду надійшли витребувані документи.

У судове засідання представник позивача ОСГ «Заболотного-26а» не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, надала до суду письмову заяву, яка міститься в матеріалах справи, в якій позовні вимоги підтримала, також просила суд розгляд справи проводити за її відсутності.

У судове засідання представник відповідача Одеської міської ради не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

У судове засідання третя особа - ОСОБА_1 не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином та завчасно.

У зв`язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, та інших учасників процесу, які були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-282 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає про те, що позов є не обґрунтованим, є не доказаним тому не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено про те, що рішенням Одеської міської ради №3772-V від 25.12.2008 надано згоду на передачу з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси гуртожитку та інженерних мереж, що належать Українській державній будівельній корпорації «Укрбуд» та розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшою передачею їх на баланс споживчому кооперативу «Лідер» (т. 1, а.с. 138).

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №521 від 26.05.2009 «Про затвердження акту приймання-передачі з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси гуртожитку та інженерних мереж, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належить Українській державній будівельній корпорації «Укрбуд» гуртожиток, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 був переданий з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси і прийнято на баланс КП "ЖКС "Північний» (т. 1, а.с. 139).

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №479 від 24.09.2010 «Про передачу гуртожитку на баланс об`єднання співвласників гуртожитку «Заболотного-26А», КП «ЖКС «Північний» передало з балансу за актом приймання-передачі гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на баланс об`єднання співвласників гуртожитку «Заболотного 26-А» (т.1, а.с. 143).

29 жовтня 2014 року Одеською міською радою прийнято рішення №5587-VI «Про впорядкування займаних приміщень та затвердження заходів щодо реалізації житлових прав мешканців гуртожитку (на приватизацію) за адресою: АДРЕСА_1 за зверненням гр. ОСОБА_1 ». Згідно із змістом даного рішення за ОСОБА_1 було визнано право користування трьома житловими кімнатами №127, №131 та №136, допоміжними приміщеннями: кухнею №128, коридорами №129, підсобними приміщеннями №134, верандою № 130, ванною №132, туалетом №133, також приміщеннями №125 та №126, які дозволено використовувати як допоміжні приміщення (кухню та санвузол відповідно) з внесенням відповідних змін до технічного паспорту будинку (т.1, а.с. 166).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.

Нормами ч. 1 ст. 319 ЦК України закріплено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власником гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п.2-1 ч.1 ст.18 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону після передачі гуртожитків у комунальну власність відповідно до цього Закону: приймають рішення відповідно до глави 4 «Користування гуртожитками» Житлового кодексу Української РСР про надання жилої площі в гуртожитку з укладенням договору найму жилого приміщення в гуртожитку мешканцям таких гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, та видають їм спеціальні ордери на право вселення на відповідну жилу площу в гуртожитку.

Відповідно до п. 3 ст. 15 ЖК України виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті здійснюють управління житловим фондом місцевих Рад.

Частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Згідно із ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землі, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частка в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об`єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об`єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 10 ЦПК суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, а також застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, про те, що представник позивача ОСГ «Заболотного-26А» не надав суду доказів в обґрунтування позовних вимог.

Також, суд вважає, що представник позивача не довів суду ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, тому враховуючи викладене, позовні вимоги ОСГ «Заболотного-26А» до Одеської міської ради, за участю третьої особи - ОСОБА_1 про визнання рішення незаконним не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, та керуючись 12, 13, 16, 76, 77, 80, 81, 175, 263, 274, 280-282 ЦПК України, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 15, 319 ЦК України, ст. 15 ЖК України, Закону України «Про місцеве самоврядування», Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників гуртожитку «Заболотного-26-А» до Одеської міської ради, за участю третьої особи - ОСОБА_1 про визнання рішення незаконним відмовити.

Копію заочного рішення направити сторонам по справі.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2023 року.

Суддя: Аліна С.С.