Постанова

від 02.11.2023 по справі 908/65/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2023 року м.Дніпро Справа № 908/65/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2023 (суддя Боєва О.С.)

у справі № 908/65/23

за позовом Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури, м. Запоріжжя

в інтересах держави в особі позивача - Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), м. Запоріжжя

до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, м. Київ

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) про стягнення з відповідача Державного підприємства Пологівське лісомисливське господарство на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів в сумі 1 734 448,03 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.06.2023 у справі № 908/65/23 позов задоволено. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів, в сумі 1 734 448 грн 03 коп. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України на користь Запорізької обласної прокуратури суму 26 016 грн 72 коп. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням Державним спеціалізованим господарським підприємством "ЛІСИ УКРАЇНИ" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2023 у справі № 908/65/23 та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Окрім того, стягнути на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» судові витрати, які складаються з судового збору 39 025,08 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Наголошує, що місцевим господарським судом було порушено ст. 52 ГПК України, а саме помилково здійснено заміну відповідача, що призвело до іншої помилки прийняття рішення щодо стягнення шкоди з неналежного відповідача (ДСГП «Ліси України»)

Скаржник вказує на прийняття судом рішення на основі неналежних та недопустимих доказів, зокрема, в Акті раптової ревізії № 1 не брав участь старший державний інспектор з охорони навколишнього середовища Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) Гончаров І.М., не встановлено лісопорушників, які скоїли незаконні рубки лісів, а згідно Акту від 24.09.2021 перевірка відбувалась за участю старшого державного інспектора з охорони навколишнього середовища Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) Гончарова І.М., але його підпис на Акті відсутній, в якому також не встановлено лісопорушників, які скоїли незаконні рубки лісів.

Наголошує, що нормами Лісового кодексу України не передбачено відповідальність за незабезпечення охорони та збереження лісу, а позивачем не обґрунтовано, які саме заходи охорони лісів не було вчинено відповідачем з метою збереження лісів від незаконних порубок.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України на рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2023 у справі № 908/65/23.

Від Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України надійшло клопотання про участь в судовому засіданні у справі № 908/65/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2023 розгляд справи № 908/65/23 призначено на 02.11.2023 о 11 год. 00 хв. Ухвалено судові засідання у справі № 908/65/23, у тому числі, призначене на 02.11.2023 о 11 год. 00 хв. провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

18.08.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

30.08.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

01.11.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій він підтримав доводи своєї скарги та заперечив проти аргументів Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області).

В судовому засіданні 02.11.2023 приймали участь представник позивача та прокурор (в залі суду) та представник відповідача (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду).

Представник апелянта (відповідача) у судовому засіданні 02.11.2023 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача та прокурор заперечили проти задоволення апеляційної скарги, наполягали на необхідності залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення учасників справи, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на підставі п. 4.1 IV розділу «Інструкції про порядок проведення ревізій лісових обходів (майстерських дільниць)», яка затверджена наказом Державного комітету лісового господарства України від 08.02 2010 № 23, з метою перевірки на предмет збереження лісів та майна, яке знаходиться під охороною матеріально-відповідальних осіб державної лісової охорони, здійснення ними комплексу лісогосподарських та лісоохоронних заходів, наказом директора ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» Костюка Д.В. від 26.08.2021 № 106 «Про проведення раптової ревізії лісових обходів» створено комісію для раптової ревізії лісових обходів Михайлівського лісництва ДП «Запорізьке лісомисливське господарство». Визначено дату проведення ревізії - 02.09.2021.

Наказом директора ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» Костюка Д.В. від 03.09.2021 № 106 продовжено роботу з проведення ревізії лісових обходів Михайлівського лісництва до 24.09.2021.

На підставі зазначених наказів комісією у складі інженера з охорони та захисту лісу ОСОБА_1 , інженера з лісових культур Клименка В.В., головного спеціаліста відділу лісового господарства та охорони лісу Запорізького Обласного управління лісового та мисливського господарства Гладкого С.І., в присутності майстра лісу Михайлівського лісництва Малого Є.В., проведено обходи кварталів № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 38, 39 цього лісництва.

Під час ревізії (лісового обходу) були виявлені факти незаконної рубки дерев на території Михайлівського лісництва ДП «Запорізьке лісомисливське господарство».

Так, ділянку лісу площею 7,2 га у кварталі 6 виділ 12 Михайлівського лісництва ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» було заплановано для проведення вибіркової санітарної рубки (формувальна та оздоровча).

З метою її проведення працівникам Михайлівського лісництва видано лісорубний квиток від 23.06.2021 № 000528. Відповідно до польової перелікової відомості дерев від 04.05.2021 заплановано до рубки 480 дерев породи «Ясень звичайний».

Під час проведення лісового обходу (контрольного переліку дерев) встановлено, що ділянка лісу пройдена рубкою, пеньки затавровані біля кореня шийки дерева. Виявлено незаконну рубку працівниками Михайлівського лісництва понад встановлений лісорубним квитком ліміт сироростучих дерев породи «Дуб» у кількості 197 штук шляхом відокремлення дерева від кореня до ступеня припинення росту.

Ділянку лісу площею 19 га у кварталі 9 виділ 3 Михайлівського лісництва ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» було заплановано для проведення вибіркової санітарної рубки (формувальна та оздоровча). З метою її проведення працівникам Михайлівського лісництва видано лісорубний квиток від 23.06.2021 № 000528. Відповідно до польової перелікової відомості дерев від 04.05.2021 заплановано до рубки 1 057 дерев породи «Акація біла».

Під час проведення лісового обходу (контрольного переліку дерев) встановлено, що ділянка лісу пройдена рубкою, пеньки затавровані біля кореня шийки дерева. Виявлено незаконну рубку працівниками Михайлівського лісництва понад встановлений лісорубним квитком ліміт сироростучих дерев породи «Акація біла» у кількості 377 штук шляхом відокремлення дерева від кореня до ступеня припинення росту. Також, під час ревізії (лісового обходу) комісією виявлено незаконну порубку працівниками Михайлівського лісництва дерев, а саме:

- у кварталі 9 виділу 14 виявлено сироростучих дерев породи «Акація біла» у кількості 122 штук, шляхом відокремлення дерева від кореня до ступеня припинення росту;

- у кварталі 9 виділу 5 виявлено сироростучих дерев породи «Акація біла» у кількості 53 штук, шляхом відокремлення дерева від кореня до ступеня припинення росту.

Рубка у вказаних відділах 9 кварталу проводилась працівниками Михайлівського лісництва без належного спеціального дозволу (лісорубного квитка), пеньки сироростучих дерев затавровані біля шийки дерева та в торець.

Вищевказані порушення відображені в акті раптової ревізії № 1, затвердженому 24.09.2021 начальником ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» Костюком Д.В., та в акті перевірки законності ведення господарської діяльності, та заходів з формування і оздоровлення лісів проведених працівниками Михайлівського лісництва ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» від 24.09.2021.

За цим фактом другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021082210000533 від 28.09.2021 за ст. 246, ст. 364 КК України.

З`ясовано, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 21.09.2021 №509 діяльність ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» припинено шляхом реорганізації та приєднання до ДП «Пологівське лісомисливське господарство».

Пунктом 7 Наказу визначено, що ДП «Пологівське лісомисливське господарство» є правонаступником прав та обов`язків ДП «Запорізьке лісомисливське господарство».

У ході досудового розслідування з метою підтвердження фактів порушення вимог природоохоронного законодавства та розміру завданих державі збитків, слідчим із залученням представників Держекоінспекції Південного округу та ДП «Пологівське лісомисливське господарство» проведено огляди ділянок лісу на території Михайлівського лісництва, які зазначені в матеріалах ревізії.

Встановлено, що на території 6 кварталу 12 виділу Михайлівського лісництва ДП «Пологівське лісомисливське господарство» проведено незаконну рубку сироростучих дерев породи «Ясень» та «Дуб» у кількості 105 штук шляхом відокремлення дерева від кореня до ступеня припинення росту, що підтверджується протоколом огляду місця події від 18.08.2022 з додатками та листом ДП «Пологівське лісомисливське господарство» від 29.09.2022 № 766.

Відповідно до висновку судового експерту Запорізького НДЕКЦ МВС України Павелко В.О. від 04.11.2022 № СЕ-19/108-22/12179-ЕЛ розмір завданих державі збитків складає 177 024,76 грн, який розраховано відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 (далі за текстом - Постанова № 665).

На території 9 кварталу 3 виділу Михайлівського лісництва ДП «Пологівське лісомисливське господарство» проведено незаконну рубку сироростучих дерев породи «Акація біла» у кількості 346 штук шляхом відокремлення дерева від кореня до ступеня припинення росту, що підтверджується протоколом огляду місця події від 18.08.2022 з додатками та листом ДП «Пологівське лісомисливське господарство» від 29.09.2022 № 767.

Відповідно до висновку судового експерту Запорізького НДЕКЦ МВС України Павелко В.О. від 04.11.2022 № СЕ-19/108-22/12178-ЕЛ розмір завданих державі збитків складає 671 138,40 гри, який розраховано відповідно до Постанови № 665.

На території 9 кварталу 14 виділу Михайлівського лісництва ДП «Пологівське лісомисливське господарство» проведено незаконну рубку сироростучих дерев породи «Акація біла» у кількості 93 штук шляхом відокремлення дерева від кореня до ступеня припинення росту, що підтверджується протоколом огляду місця події від 18.08.2022 з додатками.

Розмір завданих державі збитків складає 287 494,81 грн, які розраховано старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Держекоінспекції Південного округу Бойко О.І., відповідно до Постанови № 665.

Також розмір вищевказаних збитків підтверджено висновком судової інженерно-екологічної експертизи Запорізького НДЕКЦ МВС України від 28.09.2022 №СЕ-19/108-22/10965-ЕЛ.

На території 9 кварталу 5 виділу Михайлівського лісництва ДП «Пологівське лісомисливське господарство» проведено незаконну рубку сироростучих дерев породи «Акація» у кількості 277 штук шляхом відокремлення дерева від кореня до ступеня припинення росту, що підтверджується протоколом огляду місця події від 18.08.2022 з додатками.

Розмір завданих державі збитків складає 598 790, 06 грн, які розраховано 31.08.2022 старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Держекоінспекції Південного округу Бойко О.І., відповідно до Постанови № 665.

Також розмір вищевказаних збитків підтверджено висновком судової інженерно-екологічної експертизи Запорізького НДЕКІД МВС України від 28.09.2022 № СЕ-19/108-22/10964-ЕЛ.

Загальний розмір спричиненої державі шкоди незаконною рубкою лісових насаджень складає 1 734 448, 03 грн.

Зазначене стало підставою для звернення прокурора з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/65/23.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи доведено факт порушення відповідачем лісового законодавства, заподіяння відповідачем шкоди, її розмір, причиннонаслідковий зв`язок між ними, а вина відповідача у вчиненні правопорушення доведена та підтверджується наявними у справі доказами у сукупності.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури, подана в порядку ст. 53 ГПК України в інтересах держави в особі позивача: Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) про стягнення з відповідача: Державного підприємства Пологівське лісомисливське господарство на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів в сумі 1 734 448,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Під час ревізії (лісового обходу), що відбулась у 2021 році, виявлено факти: незаконної рубки дерев породи «Дуб» у кількості 197 штук шляхом відокремлення дерева від кореня до ступеня припинення росту на території Михайлівського лісництва ДП «Запорізьке лісомисливське господарство», незаконної рубки дерев породи «Акація біла» у кількості 377 штук шляхом відокремлення дерева від кореня до ступеня припинення росту на території Михайлівського лісництва ДП «Запорізьке лісомисливське господарство», а також незаконну рубку дерев породи «Акація біла» у кількості 122 та 53 штук. Вирубка проводилась працівниками Михайлівського лісництва без належного спеціального дозволу (лісорубного квитка), пеньки сироростучих дерев затавровані біля кореня шийки дерева та в торець. Загальний розмір завданих збитків склав 1 734 448,03 грн. Позов обґрунтовано, зокрема, ст.ст. 13, 16, 66 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 11, 15, 16, 440, 442, 1166, 1172 ЦК України, ст.ст. 20, 41, 47, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 16, 17, 19, 63, 64, 69, 86, 89-91, 105, 107 Лісового кодексу України, Порядком спеціального використання лісових ресурсів, затвердженим постановою КМУ від 23.05.2007 № 761.

Позивач зазначив, що посадовими особами ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» усупереч вимог чинного законодавства України не забезпечено належне використання лісових ресурсів, які перебувають у постійному користуванні вказаного держлісгоспу, що призвело до незаконної вирубки дерев, чим заподіяно шкоду на загальну суму 1 734 448,03 грн. Отже, особа на яку покладено обов`язок із збереження лісу не лише не виконала такого обов`язку, а й самостійно здійснила рубку дерев, що беззаперечно свідчить про умисність дій та наявність вини. Просив позов прокурора задовольнити, стягнути з відповідача збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів у розмірі 1 734 448,03 грн.

Таким чином, на розгляд суду постало питання щодо стягнення з відповідача збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства через незаконну порубку дерев.

Щодо порушення інтересів держави та підстав представництва інтересів прокурором.

Згідно п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Статтею 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор, серед іншого, звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній, чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У відповідності до п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України №3-рп/99 у справі № 1-1/99 від 08.04.1999 прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.

У зазначеному рішенні вказано, що оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 906/982/19.

При цьому обставини дотримання прокурором установленої ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. Аналогічні висновки щодо застосування цієї норми викладені у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 920/284/18, від 03.04.2019 у справі № 909/63/18, від 17.04.2019 у справі № 916/641/18, від 31.07.2019 у справі № 916/2914/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18, від 15.12.2020 у справі №904/82/19, від 27.07.2021 у справі № 909/835/18.

При визначенні органу, в інтересах якого пред`являється позов, прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Згідно ч. 3 ст. 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Згідно ст. 7 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належить, зокрема контроль за додержанням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель.

Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, визначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, згідно з пп. 8, 9 п. 4 даного Положення, пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Як вбачається зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 № 802 Про утворення міжрегіональних територіальних органів та ліквідацію територіальних органів Державної екологічної інспекції, постановлено: 1. Утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної екологічної інспекції за переліком згідно з додатком 1; 2. Ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної екологічної інспекції за переліком згідно з додатком 2; Установлено, що територіальні органи Державної екологічної інспекції, що ліквідуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним міжрегіональним територіальним органам, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови.

Згідно з відповідними переліками (додатки 1 та 2 до вказаної постанови) утворюється Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області), ліквідується Державна екологічна інспекція у Запорізькій області.

Наказом голови Державної екологічної інспекції України від 15.12.2020 № 481 визначено забезпечити можливість здійснення покладених на Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області) функцій і повноважень, визначених Положенням про Державну екологічну інспекцію Південного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 19.10.2020 № 378; Державній екологічній інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) забезпечити здійснення покладених на неї функцій і повноважень на відповідних територіях відповідно до Положення; Державній екологічній інспекції у Запорізькій області припинити здійснення функцій і повноважень, визначених Положенням про Державну екологічну інспекцію у Запорізькій області.

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище, як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

За змістом ст. 90 Лісового кодексу України основними завданнями державної лісової охорони є здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи державного нагляду (контролю) це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За змістом ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції Інспекції, в т.ч., належить здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Так, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Південного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 19.10.2020 №378, Державна екологічна інспекція Південного округу наділена повноваженнями щодо звернення до суду з відповідними позовами про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.

Отже, Держекоінспекція Південного округу є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

09.12.2022, на виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Запорізькою обласною прокуратурою на адресу Державної екологічної інспекції Південного округу скеровано лист від за № 12-1071вих-22 про надання інформації щодо вжиття заходів органом контролю завданої шкоди за результатами проведення незаконних рубок на території Михайлівського лісництва (т. 1 а.с. 111-112).

Держекоінспекцією Південного округу листом від 22.12.2022 № 696/06/2-34/06/2-34 повідомлено про невжиття заходів щодо стягнення шкоди, у зв`язку з відсутністю асигнувань з державного бюджету та відсутністю коштів на сплату судового збору (т. 1 а.с.113).

Тобто Держекоінспекцією Південного округу починаючи з 31.08.2022 (дати здійснення розрахунку завданих державі збитків) і після отримання від прокурора листа від 09.12.2022 у розумні строки не вжито належних заходів для усунення зазначених порушень в межах своїх повноважень, в тому числі, шляхом звернення до суду.

Вказане свідчить про бездіяльність позивача та наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах в особі Державної екологічної інспекції Південного округу.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що прокурором дотримано процедуру, передбачену статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме: попередньо, до звернення до суду з позовом, повідомлено уповноважений орган про порушення інтересів держави, чим надано цьому органу можливість самостійно відреагувати на виявлені порушення інтересів держави у належний спосіб.

Тому, звернення Прокурора до суду в інтересах даного органу в цьому випадку є обґрунтованим.

При поданні даного позову Прокурор не замінює позивачів та не є їх альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються із публічним інтересом, не були незахищені, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Щодо належного складу учасників справи та визначення відповідача.

Так, прокурором було пред`явлено позов до Державного підприємства Пологівське лісомисливське господарство.

09.03.2023 до Господарського суду Запорізької області від заступника керівника Запорізької обласної прокуратури надійшло клопотання, відповідно до якого керуючись ст. 52 ГПК України просив залучити Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України (код ЄДРПОУ 44768034) правонаступником ДП Пологівське лісомисливське господарство.

Ухвалою від 22.03.2023 суд здійснив процесуальне правонаступництво, замінивши відповідача у справі №908/65/23 Державне підприємство «Пологівське лісомисливське господарство», на його правонаступника Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034).

Скаржник вказує на те, що місцевим господарським судом було порушено ст. 52 ГПК України, а саме помилково здійснено заміну відповідача, що призвело до іншої помилки прийняття рішення щодо стягнення шкоди з неналежного відповідача (ДСГП «Ліси України»).

Апеляційний суд не погоджується з такими твердженнями та вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом (ч. 2 ст. 167 ЦК України).

На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (стаття 82 ЦК України).

Загальний порядок припинення юридичної особи встановлюють Цивільний та Господарський кодекси України.

Як визначено ст. 59 ГК України припинення суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 107 ЦК України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

У постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що статтями 104, 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесенням запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

Відповідно до Наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 961 від 04.11.2022 «Про припинення ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПОЛОГІВСЬКЕ ЛІСОМИСЛИВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО» та затвердження складу Комісії з припинення» припинено ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПОЛОГІВСЬКЕ ЛІСОМИСЛИВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО» (код ЄДРПОУ 00991999) шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛІСИ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 44768034) (т. 1 а.с. 159-160).

Згідно п. 6 Наказу визначено термін припинення Підприємства до 20.10.2023.

Пунктом 8 Наказу визначено, що ДЕРЖАВНЕ СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ ГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛІСИ УКРАЇНИ» є правонаступником прав та обов`язків ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПОЛОГІВСЬКЕ ЛІСОМИСЛИВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО».

Відповідно до ч. 1 ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. При цьому положеннями наведеної процесуальної норми не обмежено коло випадків заміни особи у спірних правовідносинах, які можуть бути підставами для процесуального правонаступництва, а також стадію судового процесу, на якій може бути здійснено таке правонаступництво.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.11.2020 у справі № 922/817/18 для вирішення питань щодо можливості процесуального правонаступництва суд в кожному конкретному випадку має аналізувати фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, зокрема відомості первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення, перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення врегульований статтею 107 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється у результаті реорганізації.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до новоствореної юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх інстанцій про те, що правонаступництво не відбулось за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалась шляхом злиття.

Натомість, за висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц датою виникнення універсального правонаступництва підприємства, яке припиняється шляхом приєднання, необхідно вважати дату видання наказу, з якої він є правонаступником державного підприємства. Такий момент не може пов`язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи.

Аналогічні висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 922/817/18, від 06.12.2022 у справі №917/436/21.

А у постанові від 27.01.2021 у справі № 490/7372/17 Верховний Суд дійшов висновку, що передавальний акт, затверджений рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 № 5/2019 та рішенням загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15.10.2019 (протокол № 4/2019) є належним доказом, що АТ «Альфа-Банк» є правонаступником АТ «Укрсоцбанк».

В матеріалах справи наявні Наказ Державного агентства лісових ресурсів України від 08.02.2023 № 201 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Пологівське лісомисливське господарство» (т. 1 а.с. 220) та власне сам Передавальний акт від 06.02.2023 за яким слідує факт правонаступництва Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України усього майна, прав та обов`язків ДП «Пологівське лісомисливське господарство» (т. 1 а.с. 221-242).

Таким чином, є доведеним належними та допустимими доказами факт правонаступництва ДСГП Ліси України з 04.11.2021 (дати прийняття Наказу № 961) й останнє обґрунтовано залучено до участі у справі в якості правонаступника ДП «Пологівське лісомисливське господарство».

Згідно ч. 2 ст. 52 ГПК України усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Щодо суті спору та предмету позову.

Так, правовідносини щодо відшкодування збитків врегульовані, зокрема положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України (далі - ГК України) та глави 82 "Відшкодування шкоди" Розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Колегія суддів наголошує, що підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов`язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов`язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев).

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у ст.1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; 2) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вину особи, що завдала шкоду.

Отже, підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: протиправна поведінка боржника, збитки, причинний зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Натомість відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (див. висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 912/823/18, від 18.12.2020 у справі № 922/3414/19, від 03.11.2021 у справі № 922/1705/20, від 02.06.2022 у справі № 920/821/18, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23).

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У цій справі для стягнення з відповідача як постійного лісокористувача шкоди необхідним є з`ясування дотримання ним норм природоохоронного законодавства під час проведення вибіркової санітарної рубки лісу.

При вирішення даної справи апеляційний суд виходить з того, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.ст. 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

За ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до статей 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Частиною 2 статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

За змістом п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників та у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 Лісового кодексу України).

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому неважливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев (аналогічний висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.08.2018 № 909/976/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 30.11.2021 у справі №926/2174/20, від 26.05.2022 у справі № 922/2317/21, від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 27.06.2023 у справі № 924/1351/20 (924/493/22), від 28.09.2023 у справі № 927/32/23).

Згідно із статтею 65 Лісового кодексу України використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.

Відповідно до статті 67 Лісового кодексу України у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів: заготівля деревини; заготівля другорядних лісових матеріалів; побічні лісові користування; використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт. Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання лісових ресурсів. Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети. Порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За ч. 1 ст. 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком або лісовим квитком, що видається безоплатно.

Лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів (пункт 2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів").

Пунктом 8 цього Порядку передбачено, що лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем.

Водночас, згідно із Законом України "Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", лісорубний квиток, який є спеціальним дозволом на спеціальне використання лісових ресурсів, віднесений до дозвільних документів.

Отже, лісорубні квитки є дозвільними документами, які надають право на заготівлю деревини, однак не можуть підтверджувати саме факт її заготівлі, а відповідно і факт вирубки (порубки) дерев (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постановах від 05.03.2020 у справі № 911/984/19, від 26.07.2022 у справі № 924/883/21).

У справі, що переглядається, ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» було видано лісорубний квиток від 21.09.2020 серія 02 ЛКБ № 430175 для проведення вибіркової санітарної рубки (формувальна та оздоровча) у Михайлівському лісництві.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЛК України з метою поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей власники лісів та постійні лісокористувачі здійснюють лісогосподарські заходи (рубки догляду за лісом, санітарні рубки, лісовідновні рубки в деревостанах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші корисні властивості, рубки, пов`язані з реконструкцією малоцінних молодняків і похідних деревостанів тощо).

За пунктом 4 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 № 555 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 756) (далі - Санітарні правила в лісах України) для поліпшення санітарного стану лісів здійснюються такі заходи: вибіркові санітарні рубки; суцільні санітарні рубки; ліквідація захаращеності; профілактика виникнення та поширення осередків шкідників і хвороб лісу, боротьба з ними та захист заготовленої деревини від шкідників і хвороб лісу.

Заходи з поліпшення санітарного стану лісів плануються і здійснюються на основі матеріалів лісовпорядкування, а також санітарних та лісопатологічних обстежень, а в межах природно-заповідного фонду - відповідно до вимог проектів організації територій та об`єктів природно-заповідного фонду та/або положень про них з урахуванням специфіки, ступеня та періоду пошкодження насаджень, біології деревних порід, шкідників та збудників хвороб лісу (пункт 5 Санітарних правил в лісах України).

Згідно із пунктом 19 Правил поліпшення якісного складу лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 724 (далі - Правила поліпшення якісного складу лісу) санітарні рубки спрямовуються на оздоровлення та посилення біологічної стійкості лісів, запобігання їх захворюванню і пошкодженню.

Вибіркові санітарні рубки проводяться власниками лісів, постійними лісокористувачами шляхом вилучення з насаджень сухостійних, відмираючих, дуже ослаблених внаслідок пошкодження насаджень пожежами, шкідниками, хворобами лісу і внаслідок аварій та стихійного лиха окремих дерев або їх груп. У межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, крім господарських зон національних природних парків та регіональних ландшафтних парків та зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників, забороняється проведення вибіркових санітарних рубок, які призведуть до зменшення повноти насаджень нижче встановленого показника повноти (пункт 12 Санітарних правил в лісах України).

Відповідно до пункту 4 Правил поліпшення якісного складу лісу підставою для рубок формування і оздоровлення лісів є матеріали лісовпорядкування та обстежень, які проводяться власниками лісів і постійними лісокористувачами. У разі проведення зазначених рубок у деревостанах, не запроектованих лісовпорядкуванням, власники лісів і постійні лісокористувачі повідомляють про це орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласну, Київську та Севастопольську міські держадміністрації.

Вимоги до проведення санітарних рубок визначені Санітарними правилами в лісах України (пункт 20 Правил поліпшення якісного складу лісу).

Щодо ділянки лісу площею 7,2 га у кварталі 6 виділ 12 Михайлівського лісництва відповідно до польової перелікової відомості дерев від 04.05.2021 заплановано до рубки 480 дерев породи «Ясень звичайний».

Щодо ділянки лісу площею 19 га у кварталі 9 виділ 3 Михайлівського лісництва відповідно до польової перелікової відомості дерев від 04.05.2021 заплановано до рубки 1057 дерев породи «Акація біла».

Натомість, при проведенні рубок допущено самовільний переруб дерев, що встановлено під час проведення лісового обходу (контрольного переліку дерев).

Так, ділянки лісу пройдені рубкою, пеньки затавровані біля кореня шийки дерева. Виявлено незаконну рубку працівниками Михайлівського лісництва понад встановлений лісорубним квитком ліміт сироростучих дерев породи «Дуб» у кількості 197 штук та «Акація біла» у кількості 377 штук шляхом відокремлення дерева від кореня до ступеня припинення росту.

Крім того, у кварталі 9 виділу 14 виявлено сироростучих дерев породи «Акація біла» у кількості 122 штук, шляхом відокремлення дерева від кореня до ступеня припинення росту, а у кварталі 9 виділу 5 виявлено сироростучих дерев породи «Акація біла» у кількості 53 штук, шляхом відокремлення дерева від кореня до ступеня припинення росту.

Рубка у вказаних відділах 9 кварталу проводилась працівниками Михайлівського лісництва без належного спеціального дозволу (лісорубного квитка), пеньки сироростучих дерев затавровані біля шийки дерева та в торець.

Апеляційний суд зазначає, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю) (ч. 6 ст. 7 вказаного Закону).

Відповідно до пункту 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 № 464, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2009 за № 181/16034, акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Отже для встановлення судом, чи мало місце правопорушення, основним доказом є акт перевірки, в якому зафіксований факт правопорушення, який (акт), відповідно до статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", є документом, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема у сфері охорони навколишнього природного середовища.

У цьому висновку колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду України в постанові від 20.05.2014 у справі № 14/121-12, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постановах від 26.05.2022 у справі 922/2317/21, від 26.07.2022 у справі № 924/883/21, від 18.05.2023 у справі № 914/669/22).

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що Актом раптової ревізії № 1 та Актом перевірки законності ведення господарської діяльності та заходів з формування і оздоровлення лісів проведених працівниками Михайлівського лісництва ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» від 24.09.2021 зафіксовані факти правопорушень, а саме під час ревізії (лісового обходу) виявлено факти незаконної рубки дерев на території Михайлівського лісництва ДП «Запорізьке лісомисливське господарство».

Акт раптової ревізії №1 від 24.09.2021 та акт перевірки від 24.09.2021 містять відомості зазначені у ч. 6 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Також, в цьому акті ревізії зазначено детальний опис виявлених порушень з посиланням на відповідні вимоги законодавства. Отже, цей акт є належним доказом, в якому зафіксовані фактичні дані про протиправні діяння і порушення природоохоронного законодавства, і який є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Вказаний акт перевірки є чинним, зазначені в акті відомості відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

В силу статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що Акт раптової ревізії № 1 та Акт перевірки від 24.09.2021 Державної екологічної інспекції не є належними та допустимими доказами, зокрема, через дефект його змісту (відсутність підпису одного з інспекторів та невстановлення лісопорушників).

Колегія суддів враховує, що такий доказ як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства.

Подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень, мають бути оцінені судами як окремо кожен так і в їх сукупності (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 924/669/22, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23).

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що господарським судом була надана оцінка наявним у справі доказам у їх сукупності та встановлено наявність незаконної порубки дерев на відомчій відповідачу території і апеляційним судом перевірено правильність такої оцінки шляхом дослідження наявних у матеріалах справи доказів.

Суд не вбачає порушень судом першої інстанції в цій частині вимог процесуального закону щодо оцінки доказів та встановлення обставин справи.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідачем не оскаржувалися дії Державної екологічної інспекції Південного округу з проведення 24.09.2021 раптової ревізії та перевірки, їх результати.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018 у справі 826/4278/14 обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

І хоча згадані Акти самі по собі не породжують правових наслідків для відповідача, оскільки є носіями доказової інформації про виявлення контролюючим органом порушення вимог природоохоронного законодавства, відповідач не був позбавлений права та можливості оскаржувати дії уповноважених осіб ДЕІ, якщо вважає, що такі вчинені з порушенням приписів законодавства.

При цьому посилаючись на дефекти Акту раптової ревізії № 1 та Акту перевірки від 24.09.2021 Державної екологічної інспекції як доказів у справі, відповідач не доводить відсутності самого факту незаконної порубки дерев на території Михайлівського лісництва, що встановлено судом на підставі дослідження також інших наявних доказів у сукупності (протоколів огляду (т. 1 а.с. 63-65, 73-75, 86-91, 99-102, висновків експертів, матеріалів кримінального провадження).

Таким чином, прокурором доведено, що на відповідних земельних ділянках мала місце незаконна вирубка дерев, що свідчить про протиправність поведінки Державного підприємства «Пологівське лісомисливське господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Колегія суддів зважає на те, що предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Суд першої інстанції, перевіривши відповідні розрахунки розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, встановив, що вони здійснені Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська) правомірно з урахуванням діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев у відповідності до вимог чинного законодавства.

Слід зауважити, що контррозрахунку відповідачем не здійснено і доказів невідповідності обчисленого розміру шкоди суду не надано.

При цьому розмір шкоди також підтверджений висновками судових інженерно-екологічних експертиз (т. 1 а.с. 68-72, 80-85, 93-98, 104-109), які підготовлені у межах кримінального провадження атестованим судовим експертом, який був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а самі висновки відповідають положенням 98 ГПК України, що не спростовано відповідачем у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд відхиляє твердження скаржника про те, що нормами Лісового кодексу України не передбачено відповідальність за незабезпечення охорони та збереження лісу, а позивачем не обґрунтовано, які саме заходи охорони лісів не було вчинено відповідачем з метою збереження лісів від незаконних порубок, оскільки як вже було зазначено, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Як свідчать матеріали справи (т. 1 а.с. 126-132), згідно п. 1.1. Статуту ДП «Пологівське лісомисливське господарство» є правонаступником прав та обов`язків ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» на підставі Наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 21.09.2021 № 509 «Про припинення державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство» та затвердження складу комісії з припинення».

Відповідно до п. 3.1. Статуту ДП «Пологівське лісомисливське господарство» створене, зокрема, з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Як передбачено п. 3.2. Статуту основними напрямками діяльності Підприємства є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (п. 3.2.2); запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин (п. 3.2.3); дотримання правил і норм використання лісових ресурсів (п. 3.2.4)

Пунктом 4.6. Статуту визначено, що підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з чинним законодавством.

Відтак, Статутом відповідача визначено цілі та обов`язки підприємства з охорони лісу, яких останній зобов`язаний неухильно дотримуватися.

При цьому навіть відсутність визначеного чіткого переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов`язків (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 28.09.2023 у справі № 927/32/23).

Судом встановлено, що незаконна порубка дерев відбулась на території і в межах земельних ділянок, наданих у постійне користування саме ДП «Запорізьке лісомисливське господарство», правонаступником якого було ДП «Пологівське лісомисливське господарство». І, як вбачається з матеріалів справи, на сьогодні правонаступником ДП «Пологівське лісомисливське господарство» є відповідач - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034).

Тому, з огляду на все вищевикладене, саме відповідач мав здійснювати комплекс охоронних заходів, спрямованих, зокрема, на збереження лісу від самовільних незаконних порубок.

При цьому взято до уваги, що охорона і захист лісів є складовою частиною діяльності відповідача. Проте, факт самовільної рубки дерев, про що складені акт раптової ревізії №1 від 24.09.2021 та акт перевірки законності ведення господарської діяльності та заходів з формування і оздоровлення лісів від 24.09.2021, свідчать про неналежне виконання відповідачем обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок.

Недотримання відповідачем нормативно визначених правил проведення вибіркової санітарної рубки лісу є протиправною формою поведінки в результаті якої була проведена рубка дерев у лісовому масиві (кварталі та виділі) Михайлівського лісництва понад встановлений лісорубним квитком ліміт сироростучих дерев породи «Дуб» у кількості 197 штук та «Акація біла» у кількості 377 штук, а також Акація біла» у кількості 122 штук та 53 штуки, на рубку яких не видавались лісорубні квитки (без їх фактичного відводу).

Наслідком протиправної поведінки відповідача є шкода, заподіяна лісу в результаті проведення вирубки дерев не призначених у рубку. Така шкода перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, адже її заподіяння зумовлено невиконання ним обов`язкових умов проведення вибіркової санітарної рубки лісу

Вина відповідача у здійсненні рубки дерев без дотримання правил проведення вибіркової санітарної рубки лісу презюмується та ним не спростована, адже відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 19, п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України він як постійний користувач лісу не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок та дотримання правил і норм використання лісових ресурсів (в цьому разі правил проведення вибіркової санітарної рубки лісу).

Відтак відповідач як постійний користувач несе цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства, що мало наслідком вирубку невідведених у вибіркову санітарну рубку дерев.

Наведене відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним в постанові від 26.05.2022 у справі № 922/2317/21.

Таким чином, саме ДП «Пологівське лісомисливське господарство» (правонаступником якого є відповідач у справі - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України») не забезпечило охорону і збереження закріплених лісів, допустило їх незаконну порубку, внаслідок чого навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду в розмірі 1 734 448,03 грн.

З огляду на що, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та її об`єктивним наслідком - заподіяною шкодою.

Оскільки у спорах про відшкодування шкоди вина відповідача презюмується, тому саме відповідач мав довести відсутність його вини у заподіянні шкоди.

Відповідач, заперечуючи проти позову не надав допустимих, належних і достатніх доказів забезпечення належного виконання всіх заходів, направлених на збереження лісу, лісових насаджень, в їх сукупності, з метою уникнення випадків незаконної порубки дерев.

Щодо посилань відповідача на відкриття кримінальних проваджень щодо службових осіб ДП «Пологівське лісомисливське господарство» ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) по факту вчинення кримінальних правопорушень, пов`язаних з незаконною порубкою дерев та аргументу скаржника про те, що відповідальність за завдану шкоду в даному випадку нести має виключно особа, яка здійснила незаконну порубку, апеляційний суд зауважує, що законодавством про охорону навколишнього природного середовища передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність за порушення лісового законодавства, які мають різні підстави застосування до особи правопорушника.

У цій справі підставою позову є наявність складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допустив самовільну вирубку лісу.

Така правова позиція узгоджується із висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 18.02.2019 у справі № 926/869/18, від 30.11.2021 у справі № 926/2174/20, від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 28.09.2023 у справі №927/32/23.

Отже, наявність вироку у кримінальному провадженні щодо притягнення службових осіб за незаконну порубку лісу не є визначальним для покладення на лісокористувача цивільно-правової відповідальності на підставі ст. 1166 ЦК України, оскільки господарське правопорушення має свої самостійні елементи, котрі визначаються нормами господарського, в т.ч. природоохоронного законодавства.

Відповідач відсутність своєї вини у заподіянні шкоди не довів.

Таким чином, доводи скаржника про те, що судом необґрунтовано визначено наявність складу цивільного правопорушення з боку відповідача, спростовуються вищенаведеним.

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин, підтверджених відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, з огляду на положення ст.ст. 74-80, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.

З урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування Господарського суду Запорізької області від 01.06.2023 у справі № 908/65/23.

Також, апелянтом заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на результат апеляційного перегляду справи, на підставі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу та судового збору за подання апеляційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2023 у справі № 908/65/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2023 у справі №908/65/23 залишити без змін.

Судові витрати покласти на Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 22.11.2023

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко