Постанова

від 22.11.2023 по справі 904/2036/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2023 року м. Дніпро Справа № 904/2036/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Суха Балка"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2023 (суддя Ю.В. Фещенко) у справі № 904/2036/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш" (м. Дніпро)

до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором № 0401 від 04.01.2022 у загальному розмірі 189 320 грн. 68 коп., -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомаш" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" заборгованість за договором № 0401 від 04.01.2022 у загальному розмірі 189 320 грн. 68 коп., що складається з наступних сум: 152 220 грн. 00 коп. - основний борг; 33 066 грн. 06 коп. - інфляційні втрати; 4 034 грн. 62 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором № 0401 від 04.01.2022 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем 10.01.2022 та 17.01.2022 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 152 220 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого 2022 року по березень 2023 року у сумі 33 066 грн. 06 коп., а також 3% річних за період прострочення з 10.02.2022 по 12.04.2023 у сумі 4 034 грн. 62 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2023 у справі № 904/2036/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш" до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" про стягнення заборгованості за договором № 0401 від 04.01.2022 у загальному розмірі 189 320 грн. 68 коп. - задоволено у повному обсязі; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш" - 152 220 грн. 00 коп. - основного боргу, 33 066 грн. 06 коп. - інфляційних втрат, 4 034 грн. 62 коп. - 3 % річних та 2 839 грн. 81 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду звернулося Приватне акціонерного товариства "Суха Балка" із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що системний аналіз положень договору дає підстави стверджувати, що обов`язковою передумовою здійснення відповідачем оплати за партію товару є надання позивачем повного пакету документів, передбачених, зокрема, п. 2.3. цього договору. У випадку невиконання цього обов`язку позивачем, у відповідача не настає обов`язок здійснювати оплату за товар, а штрафні санкції до відповідача за порушення строків розрахунків за договором не застосовуються, 3% річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції не нараховуються та не сплачуються відповідачем.

Відповідач стверджує, що позивачем не додано до позовної заяви доказів надання відповідачу повного пакету документів, передбачених положеннями договору, зокрема рахунку-фактури, що є передумовою здійснення відповідачем оплати за поставлений товар. Відтак, вважає, що позивачем не надано суду доказів виникнення у відповідача обов`язку здійснення оплати за договором.

Оскільки, як вважає відповідач, у нього не настав обов`язок здійснити оплату за договором внаслідок прострочення позивача, то нарахування 3% річних, інфляційних втрат за вказаний у позовній заяві період також вважає необґрунтованим та неправомірним.

Також апелянт вважає, що компетентним органом Торгово-промисловою палатою України листом від 28.02.2022 року № 2024/01.0-7.1 було офіційно підтверджено настання форс-мажорних обставин, які фактично тривають з 24.02.2022 року і по теперішній час.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя доповідач Антонік С.Г., судді: Орєшкіна Е.В., Іванов О.Г.

У зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Орєшкіна Е.В., судді: Березкіна О.В., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2023 р. колегію суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів: Березкіна О.В., Чус О.В. прийнято до свого провадження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2023 у справі № 904/2036/23 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку зі звільненням судді-доповідача Орєшкіної Е.В. з посади судді Центрального апеляційного господарського суду (подання заяви про відставку), та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023р., визначено колегію суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., суддів Мороза В.Ф., Коваль Л.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2023р. колегію суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., суддів Мороза В.Ф., Коваль Л.А. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2023 у справі № 904/2036/23 для розгляду у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш" подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Суха Балка", у відповідності до якого позивач заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги позивач, зокрема зазначає, що рахунки-фактури, копії яких долучено до позовної заяви, були надані позивачем відповідачу у момент поставки товару.

Позивач стверджує, що посилання відповідача зводяться до того, що позивачем не надано доказів надання відповідачу рахунків-фактур суду, при цьому відповідач не заперечує факт укладання договору, факт поставки позивачем і факт отримання відповідачем товару, та факт отримання рахунків-фактур від позивача (зазначається лише факт не надання позивачем до позовної заяви доказів надання рахунків-фактур відповідачу), що на переконання позивача фактично свідчить лише про небажання відповідача сплатити заборгованість за отриманий товар.

Також позивач зазначає, що сама лише наявність листа від 28.02.2022 року № 2024/01.0-7.1 Торгово-промислової палати України не свідчить про настання форс-мажорних обставин саме у відповідача та не є законною підставою для ухилення від виконання зобов`язань за договором.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 04.01.2022 між Приватним акціонерним товариством "Суха Балка" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомаш" (постачальник) укладено договір № 0401 (далі договір, а.с. 10-13), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати покупцю продукцію (далі товар), покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених договором умовах.

У пункті 13.5. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Моментом підписання договору є дата, зазначена у верхньому правому куті на першій сторінці договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються сторонами у специфікаціях (додатках), які після їх підписання є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 3.1. договору ціна товару встановлюється та узгоджується сторонами відповідно до пункту 1.2. договору.

У відповідності до вказаних умов, позивачем та відповідачем було підписано Специфікацію № 1 від 04.01.2022 до договору, в якій сторони узгодили умови поставки товару Контакторів на суму 114 960 грн. 00 коп. (а.с.14).

Крім того, в матеріалах справи наявний Гарантійний лист № 431/2627 від 29.12.2021 ПрАТ "Суха Балка", в якому воно просить в найкоротші терміни поставити товар (Контактори) на суму 114 960 грн. 00 коп. (а.с.9).

Відповідно до умов пункту 3.2. договору загальна вартість договору визначається вартістю всіх специфікацій (додатків), підписаних до договору, які є невід`ємною частиною договору.

У розділі 2 договору сторонами були визначені умови поставки, зокрема:

- поставка товару здійснюється партіями. партія товару - товар, оформлений одним товарно-транспортним документом (пункт 2.1. договору);

- базисні умови, терміни поставки товару, а також відвантажувальні реквізити, узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках) до договору (пункт 2.2. договору);

- на кожну поставлену партію товару постачальник повинен надати покупцю наступні документи:

- рахунок-фактуру - 1 примірник (оригінал);

- сертифікат якості виробника/паспорт на товар - 1 примірник (оригінал або копія, засвідчений печаткою постачальника);

- видаткову накладну - 1 примірник (оригінал) та необхідну кількість копій в залежності від виду транспорту;

- інші документи, перераховані в специфікації (додатку).

- зазначені документи при поставці товару автотранспортом надаються постачальником одночасно з товаром, а при поставці залізничним транспортом - не пізніше, ніж 2 робочих дні з дати прибуття товару до покупця. В зазначених документах поруч з найменуванням товару зазначається код УКТ ЗЕД також товару з дотриманням вимог, вказаних у пункті 1.2. договору (пункт 2.3. договору);

- датою поставки товару вважається дата, проставлена на видатковій накладній при отриманні товару; при поставці залізничним транспортом - відмітка станції призначення в залізничній накладній, якщо інше не обумовлено специфікацією (додатком). Право власності на товар, а також всі пов`язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця у відповідності до умов переходу права на товар, визначений у специфікаціях (додатках) (пункт 2.4. договору).

На виконання умов договору, позивачем 10.01.2022 та 17.01.2022 був поставлений відповідачу товар на загальну суму 152 220 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи:

- видатковою накладною № РН-0000007 від 10.01.2022 на суму 114 960 грн. 00 коп. (а.с. 15);

- видатковою накладною № РН-0000008 від 17.01.2022 на суму 37 260 грн. 00 коп. (а.с. 16).

Товар було отримано представником відповідача на підставі наявної в матеріалах справи довіреності № 0000099 від 06.01.2022 (а.с. 21).

У розділі 4 договору сторонами були визначені умови платежу, зокрема:

- оплата вартості партії товару (платежі) здійснюються в гривнях, на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у договорі, на умовах оплати, узгоджених сторонами у відповідній специфікації (додатках) до договору. У цьому випадку, умови оплати поширюються тільки на партії товару, передбачені такими специфікаціями (додатками) (пункт 4.1. договору);

- підставою для оплати узгодженої до відвантаження партії товару є виставлений постачальником рахунок (пункт 4.2. договору);

- у випадку, коли документи, зазначені у пункті 2.3. договору, не надані постачальником у встановлений в пункті 2.3. договору у строк або оформлені постачальником неналежним чином (з порушенням чинного законодавства та умов договору), про що покупець направляє постачальнику відповідне повідомлення про порушення умов пункту 2.3. договору, покупець має право затримати оплату товару для надання постачальником повного комплекту належними чином оформленої документації, при цьому строк оплати, вказаний у пункті 4.1. договору збільшується на період надання документів, зазначених у пункті 2.3. договору, оформлених належним чином. Також, в даному випадку штрафні санкції до покупця за порушення строків розрахунків за договором не застосовуються, 3% річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції не нараховуються та не сплачуються покупцем (пункт 4.3. договору).

Пунктом 2 специфікації визначені умови оплати, а саме: протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Позивач посилається на те, що поставлений позивачем товар у визначені в Специфікації строки оплачений відповідачем не був, що не заперечується відповідачем.

Позивач звертався до відповідача із листом-вимогою від 20.03.2023, в якій вимагав протягом 7 календарних днів з моменту отримання листа-вимоги сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 152 220 грн. 00 коп. (а.с.24-26), яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду з цим позовом, в обґрунтування якого позивач посилався на те, що відповідачем були порушені зобов`язання за договором № 0401 від 04.01.2022 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем 10.01.2022 та 17.01.2022 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 152 220 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого 2022 року по березень 2023 року у сумі 33 066 грн. 06 коп., а також 3% річних за період прострочення з 10.02.2022 по 12.04.2023 у сумі 4 034 грн. 62 коп.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено, що у договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Судом першої інстанції також встановлено, що товар, визначений умовами договору (Специфікації), у повній мірі відповідає товару, що був поставлений згідно з видатковою накладною, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у видаткових накладних від 10.01.2022 та від 17.01.2022, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Видаткові накладні підписані представником відповідача без будь-яких зауважень.

Як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, жодних заперечень з приводу отримання товару за видатковими накладними від 10.01.2022 та від 17.01.2022 відповідачем не заявлено.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи визначені у Специфікації № 1 від 04.01.2022 порядок та строк оплати поставленого 10.01.2022 товару, строк оплати цього товару є таким, що настав 09.02.2022.

Враховуючи положення частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, товар, поставлений за видатковою накладною від 17.01.2022, підлягав оплаті в цей же день 17.01.2022.

При цьому, судова колегія погоджується із судом першої інстанції і не приймає до уваги питання фактичного отримання відповідачем рахунків-фактур № СФ-0000004 від 10.01.2022 на суму 114 960 грн. 00 коп. та № СФ-000008 від 17.01.2022 на суму 37 260 грн. 00 коп. на оплату поставленого 10.01.2022 та 17.01.2022 товару, оскільки:

- за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а в даному випадку такі реквізити містилися, зокрема у договорі поставки та видаткових накладних від 10.01.2022 та від 17.01.2022;

- ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє боржника від обов`язку з оплати наданих товарів (послуг).

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі № 918/537/18 від 02.07.2019, у справі № 910/19702/17 від 20.12.2018, у справі № 910/21406/17 від 10.10.2018, у справі № 910/22589/17 від 05.09.2018, у справі № 905/915/17 від 13.07.2018.

Статтею 666 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Суд першої інстанції слушно відзначено, що матеріали справи не містять, а сторонами у справі не надано доказів:

- звернення відповідача з вимогою надати документи щодо якості чи інші документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з ним, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання;

- відмови відповідача від договору № 0401 від 04.01.2022;

- доказів повного повернення отриманого 10.01.2022 та 17.01.2022 товару на суму 152 220 грн. 00 коп.;

- відмови від прийняття товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором у повному обсязі.

Як було вказано вище, пунктом 4.3. договору передбачено, що у випадку, коли документи, зазначені у пункті 2.3. договору, не надані постачальником у встановлений в пункті 2.3. договору у строк або оформлені постачальником неналежним чином (з порушенням чинного законодавства та умов договору), про що покупець направляє постачальнику відповідне повідомлення про порушення умов пункту 2.3. договору, покупець має право затримати оплату товару для надання постачальником повного комплекту належними чином оформленої документації.

Доказів направлення відповідачем повідомлення про порушення позивачем умов пункту 2.3. договору та ненадання товаросупровідних документів, матеріали справи не містять, що додатково свідчить про належне виконання позивачем своїх обов`язків за договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом першої інстанції встановлено, що доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем 10.01.2022 та 17.01.2022 товару на суму 152 220 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Судова колегія відзначає, що доводів позивача щодо наявності боргу на суму 152 220 грн. 00 коп. та обґрунтованих висновків суду першої інстанції з цього питання не спростовано відповідачем і в апеляційній скарзі.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Отже, оскаржуване рішення в частині визнання такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 152 220 грн. 00 коп., є правомірним та обґрунтованим.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого 2022 року по березень 2023 року у сумі 33 066 грн. 06 коп. і 3% річних за загальний період прострочення з 10.02.2022 по 12.04.2023 у сумі 4 034 грн. 62 коп.

Місцевим господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, проведених позивачем, та встановлено, що під час їх проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунки проведено також вірно, з чим погоджується і судова колегія.

Отже судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання такими, що підлягають задоволенню позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 33 066 грн. 66 коп. і 3% річних в сумі 4 034 грн. 62 коп.

З приводу обставин, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, щодо наявності форс-мажорних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що вони не заслуговують на увагу в даному спорі, з чим погоджується і судова колегія апеляційного суду, з огляду на наступне.

У розділі 10 договору сторонами були визначені умови щодо форс-мажорних обставин, а саме:

- сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань у разі виникнення форс-мажорних обставин та/або обставин непереборної сили після укладення договору (пункт 10.1. договору);

- до форс-мажорних обставин належать: війна і військові конфлікти, терористичні акти, аварії на транспорті, цивільні безлади, страйки, рішення і розпорядження урядових і державних органів, а також будь-які інші події і факти, які перебувають поза контролем сторін, коли їх неможливо уникнути і подолати, і якщо ці обставини вплинули або впливають на виконання сторонами зобов`язань за договором. До обставин непереборної сили відносяться: стихійні лиха, пожежа, землетрус, повінь, епідемії та інші природні явища, що знаходяться поза контролем сторін, коли їх неможливо уникнути і подолати, і якщо ці обставини вплинули на виконання сторонами зобов`язань за цим договором (пункт 10.2 договору);

- у разі виникнення форс-мажорних обставин та/або обставин непереборної сили строк виконання за договором відповідно відсувається на час, протягом якого діяли обставини (пункт 10.3 договору);

- сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за договором, внаслідок виникнення форс-мажорних обставин та/або обставин непереборної сили, зобов`язана сповістити іншу сторону про це в письмовому вигляді протягом 10-ти (десяти) календарних днів (з попереднім одночасним направленням повідомлення в найкоротші терміни по факсу або телеграмою) про настання, терміни можливого їх припинення, характер несприятливих обставин, що наступили і можливі наслідки (пункт 10.4 договору).

Доказів вчинення дій, передбачених вказаними вище умовами договору, відповідач суду не надав (лист від 11.03.2022 датований навіть більше, ніж через 10 днів від дня запровадження воєнного стану, дату його фактичного направлення відповідачем та отримання позивачем суду не повідомлено).

Слід також відзначити, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Судом першої інстанції під час розгляду цієї справи встановлено, що відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору № 0401 від 04.01.2022, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

В свою чергу судова колегія відзначає, що відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано наведеного обґрунтованого висновку місцевого господарського суду.

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство повністю зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

З урахуванням наведеного, судова колегія констатує, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, а тому судом першої інстанції обґрунтовано відхилено заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Отже, судова колегія підсумовує, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позову, доведеність наведених в позовній заяві доводів, і в цілому про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2023 р. у даній справі відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 026,00 грн слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2023 у справі № 904/2036/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2023 у справі № 904/2036/23 залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Приватне акціонерне товариство "Суха Балка".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль