Рішення

від 30.10.2023 по справі 905/390/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.10.2023 Справа №905/390/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Мухіній А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект», м.Київ

до відповідача Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток», м.Добропілля

про стягнення 1 013 101,43 гривень

за участі представників сторін:

згідно із протоколом судового засідання від 30.10.2023

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» про стягнення 1 013 101,43 гривень, з яких: борг у розмірі 709 000,00 гривень, пеня у сумі 35 450,00 гривень, 3 % річних у сумі 35 898,80 гривень, інфляційні втрати у сумі 232 752,63 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №499-21ШУД/ШУН від 28.04.2021 про закупівлю товару за результатами торгів UA-2021-04-05-001693-c.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2023 для розгляду даної справи визначено суддю Кучеряву О.О.

Ухвалою суду від 24.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/390/23, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.05.2023 о 12:00 год. Встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи, доказів тощо.

Згідно спільного розпорядження голови та керівника апарату Господарського суду Донецької області від 25.05.2023 № 6-р, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, продовжено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з урахуванням Рішення зборів суддів від 13.06.2022 №1, а саме: суддям та працівникам апарату суду виконання посадових обов`язків в змішаному режимі, учасникам судових засідань рекомендовано утримуватись від відвідування приміщення суду, свої процесуальні права та обов`язки реалізовувати з використанням альтернативних способів подачі документів та участі в судових засіданнях.

Ухвалою суду від 30.05.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 30.06.2023 об 11:40 год. Продовжено строк сторонам для подання заяв по суті спору.

Ухвалою суду від 30.06.2023 закрито підготовче провадження у справі №905/390/23 та призначено розгляд справи по суті на 26.07.2023 о 12:30 год.

21.07.2023 на електрону адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Суд розглянув подане представником відповідача клопотання зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Як вбачається з поданого клопотання, воно підписане представником за довіреністю ДП «Добропіллявугілля-видобуток» Аліною Соріною. До клопотання додана довіреність №ДУ3/23 від 09.01.2023. Вказана довіреність підписана в.о.генерального директора О.О.Водоп`яновим.

Положеннями частин 1, 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України установлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Отже, наведені положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи: як в порядку самопредставництва, так і іншими особами як представниками юридичної особи.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.

Таким чином, представництво інтересів ДП «Добропіллявугілля-видобуток» у справі № 905/390/23 у суді може здійснювати: адвокат як представник юридичної особи; керівник або інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва, і що має підтверджуватись статутом, положенням, трудовим договором (контрактом).

У свою чергу, довіреністю (дорученням) можуть підтверджуватись повноваження в суді лише адвоката (крім малозначних справ).

Представництво юридичної особи в цивільних правовідносинах не є тотожним процесуальному представництву учасника справи в судовому процесі.

При цьому підписання та подання клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій є процесуальною формою реалізації повноважень з представництва.

Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи;

Таким чином, до Єдиного державного реєстру включається інформація щодо осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, та дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань особами, уповноваженою особою на вчинення дії від імені юридичної особи є Сидорченко Віталій Сергійович.

Разом з тим, наявність або відсутність у Єдиному державному реєстрі даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №303/4297/20).

Доказів наявності у Соріної Аліни повноважень представляти інтереси відповідача у порядку самопредставництва суду не надано, а додана до клопотання довіреність №ДУ3/23 від 09.01.2023 не є підтвердженням такого права відповідно до ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим відповідачем також не надано доказів наявності у Соріної Аліни статусу адвоката для підтвердження повноважень у порядку представництва.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій від імені відповідача підписана не уповноваженою на це особою.

Згідно з ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Ухвалою суду від 26.07.2023 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект» (позивач у справі), Державне підприємство «Добропіллявугілля-видобуток» (відповідач у справі) про оголошення перерви у судовому засіданні до 21.08.2023 об 11:00 год.

З 21.08.2023 суддя Кучерява О.О. перебувала у відпустці.

У зв`язку з перебуванням судді Кучерявої О.О. у відпустці та відсутністю підстав для передачі справи на повторний автоматизований розподіл справ відповідно до статті 32 ГПК України, судове засідання 21.08.2023 об 11:00 год. не відбулось, на підставі чого сторін у справі №905/390/23 було повідомлено листом від 21.08.2023, що про дату, час та місце наступного судового засідання буде повідомлено у встановленому порядку після виходу судді Кучерявої О.О.

Ухвалою суду від 11.10.2023 призначено судове засідання на 30.10.2023 об 11:00 год.

30.10.2023 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про зменшення розміру судових витрат и витрат на правнчиу допомогу, в якій останній просить суд застосувати принцип співмірності, розумності та об`єктивності та зменшити розмір витрат на правничу допомогу врахувавши складність справи, терміну її розгляду та виконання адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконання робіт а також ціною позову.

Суд зазначає, що 11.10.2022 судом було здійснено підписку позивача та відповідача на отримання процесуальних документів електронною поштою по справі №905/390/23, зокрема: за електронною адресою позивача - ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3

Суд вбачає за необхідне зазначити, що після підписання електронним цифровим підписом судді процесуальних документів по справі, програма «Діловодство спеціалізованого суду» направляє автоматично всім учасникам справи всі процесуальні рішення на їх електронні пошти. При цьому, відомості у програмі «Діловодство спеціалізованого суду» містяться щодо дати доставки.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд наголошує, що сторонам були забезпечені рівні можливості та права, виходячи з принципів господарського судочинства таких, як: рівність перед законом і судом, принцип диспозитивності, у відповідача було достатньо часу на формування своєї правової позиції і надання суду всіх письмових та електронних доказів, як шляхом направлення витребуваних судом документів поштою, так і шляхом направлення таких документів на електронну адресу суду. Відповідач своїм правом не скористався та у визначені судом строки не подав відзив на позов.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов, заяв, клопотань тощо про намір вчинити певні процесуальні дії також не подавалось.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст. 165 ГПК України).

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 202 ГПК України.

Рішення у справі ухвалено судом з урахуванням об`єктивних обставин та в умовах неможливості розгляду відповідного спору у визначений ГПК України строк у зв?язку із веденням на території України воєнного стану.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні з розгляду справи по суті 30.10.2023 господарським судом складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

28.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект», (далі - постачальник, позивач), з однієї сторони, та Державним підприємством «Добропіллявугілля-видобуток» (далі - покупець, відповідач), з іншої сторони (разом - сторони) уклали договір № 499-21ШУД/ШУН про закупівлю товару за результатами торгів UA - 2021 - 04 - 05 - 001693-c, за умовамип.1.1 якого, в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення: код ДК 021:2015-42120000-6 - «Насоси та компресори» (Запасні частини до насосів ЦНС) (далі - «Продукція»), в асортименті, кількості, в термін, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими Сторонами в цьому Договорі і Специфікаціях, що є невід`ємними частинами до цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору покупець зобов`язується, прийняти і оплатити Продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, погоджені Сторонами в Специфікаціях до цього Договору. Під партією Продукції Сторони розуміють будь-яку кількість Продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом. Умови поставки продукції - DDP , згідно Інкотермс-2010, з урахуванням умов і обмовок, шо містяться в цьому договорі і/або відповідних специфікаціях до цього договору. Погоджене місце поставки вказується сторонами у відповідніх специфікаціях до договору (п.4.2. договору).

Згідно із п. 4.7. Договору датою поставки Продукції вважається дата її передачі Покупцеві, вказана представником Покупця у відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником.

Згідно із п. 4.8. Договору при поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата її передачі Покупцеві, вказана представникам Покупця у видатковій накладній.

Згідно із п. 4.9. Договору при поставці залізничним транспортом датою поставки вважається дата прибуття продукції, на залізничну станцію призначення (у погоджене місце поставки), що вказана в залізничній накладній.

Загальна сума договору визначається загальною сумою усіх Специфікацій, що є невід`ємною частиною цього договору. Загальна орієнтована сума договору складає 709 000,00 грн разом з ПДВ. Ціни на продукцію, що поставляється постачальником, встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до договору (п.5.1 договору).

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що розрахунки за поставлену продукцію за цим Договором здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника з відстроченням платежу протягом 45 календарних днів з дня отримання товару на підставі отриманого покупцем рахунку, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору та відповідною Специфікацією до Договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Якщо останній день строку для оплати, що встановлений цим Договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день (п.5.9 договору).

Відповідно до п.6.1. договору сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання будь-якої із сторін прийнятих на себе за цим договором зобов`язань, вона несе відповідальність перед іншою стороною відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі, відшкодовує збитки, сплачує штрафні санкції.

Пунктом 6.7. Договору сторонами погоджено, що у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець на письмову вимоги постачальника, сплачує постачальникові неустойку у формі пені у розмірі 0,1 %, але не більше подвійної ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, та не більше 5 % від простроченої суми.

Договір може бути скріплений печатками сторін, вступає в силу з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами грошових зобов`язань відповідно до ч.3 ст 631 Цивільного кодексу України.

Договір підписано обома сторонами та скріплений печатками сторін, доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано.

Сторонами складено та підписано Специфікація до договору, в якій сторони визначили та погодили найменування, кількість та ціну товару, умови поставки: автотранспортом Постачальника та за рахунок його коштів. Загальна сума разом з ПДВ склала 709 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 Специфікації місцем поставки вказано:

- Шахта «Добропільська»: Донецька обл., м. Добропілф, вул. Київська, 1А;

- ВП «ШУ Новодонецьке»: Донецька обл., с. КурицинеІ вул. Рабоча, буд. 15Б;

- Шахта «Алмазна»: Донецька обл., м. Добропілля, вулі Низова, 1А;

- Шахта «Білицька»: Донецька обл., с. Красноярське, в|л. Садова, 2Б.

Строк поставки: 30.04.2021.

На виконання умов договору № 499-21ШУД/ШУН про закупівлю товару за результатами торгів UA - 2021 - 04 - 05 - 001693-c від 28.04.2023 відповідно до Специфікації до Договору ТОВ «Енергомашкомплект» здійснило поставку товару ДП «Добропіллявугілля-видобуток» на загальну суму 709 000,00 грн, що підтверджується:

1) видатковою накладною № 30042 від 30.04.2021 на суму 51 686,00 грн в т.ч.ПДВ, товарно-транспортною накладною № 30042 від 30.04.2021 та нарядом на отримання ТМЦ № 272 від 28.04.2021;

2) видатковою накладною № 3064 від 03.06.2021 на суму 23 440,00 грн в т.ч.ПДВ, товарно-транспортною накладною № 3064 від 03.06.2021 та нарядом на отримання ТМЦ № 343 від 17.05.2021;

3) видатковою накладною № 17061 від 17.06.2021 на суму 84 779,00 грн в т.ч.ПДВ, товарно-транспортною накладною № 17061 від 17.06.2021 та нарядом на отримання ТМЦ № 406 від 01.06.20221;

4) видатковою накладною № 17062 від 17.06.2021 на суму 61 155,00 грн в т.ч.ПДВ, товарно-транспортною накладною № 17062 від 17.06.2021 та нарядом на отримання ТМЦ № 407 від 01.06.2021;

5) видатковою накладною № 17063 від 17.06.2021 на суму 160 452,00 грн в т.ч. ПДВ, товарно-транспортною накладною № 17063 від 17.06.2021 та нарядом на отримання ТМЦ № 408 від 01.06.2021;

6) видатковою накладною № 17064 від 17.06.2021 на суму 327 488,00 грн в т.ч. ПДВ, товарно-транспортною накладною № 17064 від 17.06.2021 та нарядом на отримання ТМЦ № 207 від 17.06.2021.

З наданих документів вбачається, що товар був одержаний уповноваженим представником відповідача без зауважень.

Будь-які претензії щодо якості, кількості, комплектності, супровідних документів, тари та інших недоліків поставленого товару відповідачем суду не надані.

Таким чином внаслідок невиконання відповідачам зобов`язань з оплати отриманого товару за Договором №499-21ШУД/ШУН від 28.04.2021 про закупівлю товару за результатами торгів UA-2021-04-05-001693-c позивач звернулось до господарського суду з позовом у даній справі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних мотивів.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості за невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань зі своєчасної та повної оплати за поставлену продукцію.

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 173 ГК України, яка кореспондується з положеннями статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).

Беручи до уваги правову природу укладеного договору №499-21ШУД/ШУН від 28.04.2021 про закупівлю товару за результатами торгів UA-2021-04-05-001693-c, кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Вказаний договір укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об`ємів поставки продукції та її якості, а також ціною, строками виконання та строку договору.

Як встановлено господарським судом, на підставі укладеного між сторонами договору та специфікації до нього позивачем поставлено відповідачу товар на суму 709 000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи, які підписані уповноваженими особами останнього без жодних зауважень та заперечень.

Матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача претензій щодо якості та/або комплектності поставленого за накладними товару.

За приписами частин першої, другої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За умовами пункту 5.3. Договору встановлено, що розрахунки за поставлену продукцію за цим Договором здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника з відстроченням платежу протягом 45 календарних днів з дня отримання товару на підставі отриманого покупцем рахунку, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору та відповідною Специфікацією до Договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Якщо останній день строку для оплати, що встановлений цим Договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день (п.5.9 договору).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 709 000,00 гривень, що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які відповідають вимогам закону та є первинними документами, що фіксує факт здійснення господарської операції.

Позивач свої зобов`язання щодо поставки товару за договором виконав, матеріали справи не містять доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень, на момент його фактичної передачі. Письмові повідомлення стосовно відмови від прийняття або оплати товару відповідачем позивачу не надавались, а тому є підстави виникнення обов`язку у останнього щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позовних вимог не надав.

З урахуванням умов договору п. 5.3, п. 5.9 Договору:

1) строк оплати за видатковою накладною № 30042 від 30.04.2021 настав 15.06.2021,

2) строк оплати за видатковою накладною № 3064 від 03.06.2021 настав 21.07.2021,

3) строк оплати за видатковою накладною № 17061 від 17.06.2021 настав 03.08.2021,

4) строк оплати за видатковою накладною № 17062 від 17.06.2021 настав 03.08.2021,

5) строк оплати за видатковою накладною № 17063 від 17.06.2021 настав 03.08.2021,

6) строк оплати за видатковою накладною № 17064 від 17.06.2021 настав 03.08.2021.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, на підставі повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, встановивши усі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект» до відповідача Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» про стягнення суми основного боргу у розмірі 709 000,00 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 35 450,00 гривень пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 6.7 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець на письмову вимоги постачальника, сплачує постачальникові неустойку у формі пені у розмірі 0,1 %, але не більше подвійної ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, та не більше 5 % від простроченої суми.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення зобов`язання за видатковими накладними складає 35 450,00 гривень виходячи з розрахунку не більше 5 % від простроченої суми відповідно до п.6.7 договору.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, правомірність періоду її нарахування, суд дійшов висновку те, що останній не суперечить дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства України,

Беручи до уваги встановлене, позовні вимоги в частині стягнення пені на підставі п.6.7 договору підлягають задоволенню в заявленій позивачем сумі 35 450,00 гривень.

Щодо вимог позивача стосовно стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 35 898,80 гривень та інфляційних втрат в сумі 232 752,63 гривень суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунок 3 % річних здійснений позивачем, суд визнає його невірним, оскільки за видатковою накладною №3064 від 03.06.2021 не вірно визначено початкову дату прострочення виконання зобов`язання по сплаті боргу.

Таким чином, сума 3 % річних, що належить до стягнення з відповідача на користь позивача складає в загальній сумі 35 896,89 гривень, нараховані на:

- за видатковою накладною №30042 від 30.04.2021 на борг у сумі 51 686,00 гривень за період з 15.06.2021 (встановлений позивачем) по 06.04.2023 (встановлений позивачем) в сумі 2 808,04 гривень,

- за видатковою накладною №3064 від 03.06.2021 на борг у сумі 23 440,00 гривень за період з 21.07.2021 (встановлений судом) по 06.04.2023 (встановлений позивачем) в сумі 1 204,11 гривень,

- за видатковою накладною №17061 від 17.06.2021 на борг у сумі 84 779,00 гривень за період з 03.08.2021 (встановлений позивачем) по 06.04.2023 (встановлений позивачем) в сумі 4 264,50 гривень,

- за видатковою накладною №17062 від 17.06.2021 на борг у сумі 61 155,00 гривень за період з 03.08.2021 (встановлений позивачем) по 06.04.2023 (встановлений позивачем) в сумі 3 076,18 гривень,

- за видатковою накладною №17063 від 17.06.2021 на борг у сумі 160 452,00 гривень за період з 03.08.2021 (встановлений позивачем) по 06.04.2023 (встановлений позивачем) в сумі 8 070,96 гривень,

- за видатковою накладною №17064 від 17.06.2021 на борг у сумі 327 488,00 гривень за період з 03.08.2021 (встановлений позивачем) по 06.04.2023 (встановлений позивачем) в сумі 16 473,10 гривень.

Суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 та постановах Верховного Суду від 17.10.2018р. у справі №916/1883/16, від 08.05.2019р. у справі №904/2156/18, від 20.09.2019р. у справі №904/4342/18, від 14.01.2020р. у справі № 924/532/19, від 29.04.2020р. у справі №910/1193/19, від 18.06.2020р. у справі №904/3491/19, від 01.10.2020р. у справі №910/11820/18, від 10.02.2021р. у справі №910/14257/19.

Згідно розрахунку, наданого позивачем до позовної заяви, останнім нараховано до стягнення інфляційні втрати в сумі 232 752,63 гривень.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним.

На підставі чого, за розрахунком суду, інфляційні втрати складають 232 615,21 гривень, нараховані на:

- за видатковою накладною №30042 від 30.04.2021 на борг у сумі 51 686,00 гривень за період червня 2021 року по лютий 2023 року в сумі 17 021,25 гривень,

- за видатковою накладною №3064 від 03.06.2021 на борг у сумі 23 440,00 гривень за період з серпня 2021 року по люти1 2923 року в сумі 7 688,14 гривень,

- за видатковою накладною №17061 від 17.06.2021 на борг у сумі 84 779,00 гривень за період з серпня 2021 року по лютий 2023 в сумі 27 806,86 гривень,

- за видатковою накладною №17062 від 17.06.2021 на борг у сумі 61 155,00 гривень за період з серпня 2021 року по лютий 2023 року в сумі 20 058,37 гривень,

- за видатковою накладною №17063 від 17.06.2021 на борг у сумі 160 452,00 гривень за період з серпня 2021 року по лютий 2023 року в сумі 52 627,03 гривень,

- за видатковою накладною №17064 від 17.06.2021 на борг у сумі 327 488,00 гривень за період з серпня 2021 року по лютий 2023 року в сумі 107 413,56 гривень.

На підставі чого, сума інфляційний витрат що підлягають стягненню з відповідача складають 232 615,21 гривень.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

При вирішенні питання судових витрат у даній справі судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 60 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Розглядаючи заявлену вимогу позивача, виходить з наступного.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства у відповідності до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до вимог частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини восьмої 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 904/7347/21 викладено висновок, згідно з яким під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У постанові від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 Верховний Суд вказав, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п.269).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно з яким позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи витрати на професійну правничу допомогу в сумі 60 0000 гривень.

Позивачем до позовної заяви додано, зокрема: договір про надання правової (правничої) допомоги №02-01/2023 від 02.01.2023; Додаток №4 від 07.04.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги №02-01/2023 від 02.01.2023; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ №000761 від 04.11.2019 на гр.Педенко Дмитра Володимировича; ордер на надання правничої (правової) допомоги від 02.01.2023.

З договору про надання правової допомоги від 02.01.2023, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект» (замовник) та Адвокатським та ріелтерським об`єднанням України (виконавець), вбачається, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу замовнику (юридичні послуги) (п.1.1. договору).

Договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п.5.1 договору).

07.04.2023 до зазначеного договору сторони склали Додаток №4 про наступне.

Сторони погодили, що виконавець зобов`язується за допомогою адвокатів та представників за довіреністю надавати Замовнику правову допомогу в обсязі, що передбачений Договором, де і під час розгляду у суді першої інстанції Господарського суду Донецької області за позовом Замовника до Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» про стягнення боргу, пені, 3 % річних та інфляційних витрат за неналежне виконання Державним підприємством «Добропіллявугілля-видобуток» Договору №499-21 ШУД/ШУН про закупівлю товару за результатами торгів UА-2021-04-05-00-1693-c від 28 квітня 2021 року в тому числі, але не виключно здійснювати листування, консультування, підготовку позовної заяви та додатків до неї, розрахунок штрафних санкцій, готувати та направляти до юридичних, фізичних осіб, органів державної влади заяви з метою отримання інформації та необхідних доказів для справи; розробляти стратегію захисту Замовника, брати участь у судових засіданнях; здійснювати підготовку та подавати процесуальні документи (заяви, клопотання, заперечення тощо) позивача у справі; приймати участь у всіх судових засіданнях в інтересах замовника, отримувати судові рішення та судові накази у справі під час представництва інтересів замовника (п.1 Додатку).

Вартість послуг, що надаються виконавцем за надання правничої допомоги замовнику під час розгляду у суді першої інстанції Господарського суду Донецької області за позовом замовника до Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» відповідно до п.1 даного Додатку - Гонорар виконавця, складає 60 000 грн (п.2 Додатку).

Замовник зобов`язаний здійснити оплату Гонорару виконавцю в наступному порядку:

а. 30 000 грн - протягом 10 днів з моменту подання позовної заяви до суду.

b.30 000 грн - протягом 10 днів з дня отримання замовником повного тексту рішення суду та або постановлення ухвали про закриття провадження у справі, повернення позову чи залишення позовної заяви без розгляду (п.3 Додатку).

Даний додаток є невід`ємною частиною договору.

Досліджуючи обставини реальності надання правничої допомоги замовнику адвокатом у співвідношенні обсягу послуг, що викладені у договорі, факт виконання яких витікає з матеріалів справи, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору суд вбачає наступне.

Як встановлено судом представником позивача, адвокатом Педенко Д.М. надано правничу допомогу, а саме: подав до суду позовну заяву та додатки до неї; клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

За висновками суду, здійснення таких дій для кваліфікованого адвоката не вимагає витрачання значного часу та не потребує надмірної юридичної роботи. Спір у даній справі є незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають при неналежному виконанні стороною умов договору. Для адвоката дана справа є звичайним розрахунковим спором, у якому має бути лише досліджено умови договору та первісні документи, які складені на його виконання (які у даному випадку не становлять великого обсягу), визначено наявність підстав для нарахування штрафних санкцій, яке потребує додаткового опрацювання.

Верховний Суд у постанові № 922/3812/19 зазначив, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат та керується принципами справедливості, пропорційності та верховенством права.

Суд також враховує при вирішенні даного питання заяву відповідача про зменшення розміру судових витрат та витрат на правничу допомогу, в якій останній просить суд застосувати принцип співмірності, розумності та об`єктивності та зменшити розмір витрат на правничу допомогу врахувавши складність справи, терміну її розгляду та виконання адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконання робіт а також ціною позову.

З огляду на рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, а також зважаючи на розумну необхідність судових витрат, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Такі витрати є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат на підставі чого суд визнає обґрунтованим розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.

Згідно з п.2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект» до відповідача Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» про стягнення 1 013 101,43 гривень - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» (проспект Шевченко, буд.2, м. Добропілля (3), Донецька область, 85001; ЄДРПОУ 43895975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект» (вул.Почайнинська, 25/49, оф.74, м. Київ, 04071; ЄДРПОУ 32556755) борг у розмірі 709 000,00 гривень, пеню у сумі 35 450,00 гривень, 3 % річних у сумі 35 896,89 гривень, інфляційні втрати у сумі 232 615,21 гривень, витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 194,43 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

У судовому засіданні 30.10.2023 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено та підписано 09.11.2023.

Суддя О.О. Кучерява