Рішення

від 07.11.2023 по справі 908/192/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/20/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2023 Справа № 908/192/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістральбудмонтаж" (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1; вул. Щербаківського Данила, буд. 53, м. Київ, 04111; код ЄДРПОУ 42879486)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Платформа" (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2; вул. Севастопольська, буд. 19, м. Запоріжжя, 69092; код ЄДРПОУ 43312821)

про стягнення 143 099,73 грн. збитків,

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

14.01.2022 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістральбудмонтаж" № б/н від 13.01.2022 (вх. № 212/08-07/22 від 14.01.2022) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Платформа" про стягнення 143 099,73 грн. збитків.

14.01.2022 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/192/22 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 17.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/192/22 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 15.02.2022, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.

11.02.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Платформа" на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 08.02.2022 (вх. № 3613/08-08/22 від 11.02.2022), згідно якого відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог у повному обсязі та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Також відповідач просить суд зупинити провадження у справі № 908/192/22 до набрання законної сили рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2021 по справі № 280/9267/21 та залучити до участі у справі в якості третьої особи - Державну податкову службу України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 43005393), оскільки рішення у цій справі може вплинути на права та обов`язки даного суб`єкта.

21.02.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістральбудмонтаж" до суду надійшла відповідь на відзив № б/н від 21.02.2022 (вх. № 4482/08-08/22 від 21.02.2022), згідно якої позивач заперечив проти тверджень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Ухвалою суду від 18.03.2022 продовжено процесуальні строки розгляду справи по суті до закінчення воєнного стану в Україні. Вирішено кінцевий строк розгляду справи по суті визначити відповідною ухвалою суду після усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.

27.07.2023 набув чинності Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 18.08.2023 строком на 90 діб (тобто до 15.11.2023 року).

Ухвалою суду від 19.10.2023 № 908/192/22 розгляд справи по суті призначено на 07.11.2023 без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

02.11.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Платформа" до суду надійшов відзив на позовну заяву (заперечення на відповідь на відзив) № б/н від 01.11.2023 (вх. № 23342/08-08/23 від 02.11.2023), згідно якого відповідач заперечив проти позовних вимог та просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.

10.11.2023 набув чинності Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 16.11.2023 строком на 90 діб (тобто до 14.02.2024 року).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Господарський суд Запорізької області не припинив здійснювати судочинство та працює в звичайному режимі.

Запорізька міська територіальна громада не відноситься до територій проведення воєнних (бойових) дій, та/або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи та клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 908/192/22 до набрання законної сили рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2021 по справі № 280/9267/21 судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі №280/9267/21 задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Платформа" до Головного управління ДПС у Запорізькій області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень комісії, зобов`язання прийняти рішення про невідповідність критеріям ризиковості платника податків та зареєструвати податкові накладні.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.11.2022 № 280/9267/21 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишено без задоволення, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2021 - без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.01.2023 № 280/9267/21 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.11.2022.

Таким чином, підстави для зупиненні провадження у справі у зв`язку з розглядом справи № 280/9267/21 відпали.

Клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Державної податкової служби України залишено судом без задоволення як безпідставне, оскільки відповідач не обґрунтував, на які конкретно права та обов`язки даної особи може вплинути рішення суду в даній справі і щодо якої із сторін (позивач не зазначив, на якій стороні (позивача чи відповідача) слід залучити дану особу).

У судовому засіданні 07.11.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 01.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістральбудмонтаж" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд-Платформа" (Постачальник) укладено договір поставки товару № 01/07-2021 (Договір), згідно умов якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором. Згідно п. 5.2. договору, розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються шляхом 100% попередньої оплати. На виконання умов договору, у липні 2021 позивачем на користь відповідача здійснено передплату на загальну суму 858 598,36 грн., в т.ч. ПДВ 143 099,73 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 30 від 02.07.2021 на суму 168 281,86 грн., в т.ч. ПДВ - 28 046,98 грн., № 39 від 06.07.2021 на суму 459 960,00 грн. в т.ч. ПДВ - 76 660,00 грн. та № 52 від 16.07.2021 на суму 230 356,50 грн., в т.ч. ПДВ - 38 392,75 грн. В порушення вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відповідач не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на 143 099,73 грн. у липні-серпні 2021. На підставі викладеного, посилаючись на ст. 623 ЦК України, ст. 20, 47, 218, 225, 236 ГК України, п. 14.1.181, п. 14.1.185, п. 198.1, п. 198.2, п. 201.1, п. 201.10 ПК України, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача 143 099,73 грн. збитків.

У відзиві на позовну заяву № б/н від 08.02.2022 (вх. № 3613/08-08/22 від 11.02.2022) відповідач заперечив проти позовних вимог посилаючись на те, що позивачем не наводиться інформація щодо наявності штучних обмежень з боку податкового органу в реєстрації податкових накладних відповідача, про що свідчать дані судової справи № 280/9267/21. Встановлені судом факти у вказаному рішенні свідчать про неможливість відповідачем здійснювати дії з реєстрації податкових накладних з вини саме податкового органу та перешкоджання в здійсненні відповідачем господарської діяльності. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив № б/н від 21.02.2022 (вх. № 4482/08-08/22 від 21.02.2022) позивач зазначив, що будь-яких застережень з боку відповідача при укладенні договору № 01/07-2021 від 01.07.2021 про те, що ТОВ "Буд-Платформа" перебуває у реєстрі ризикових платників або щодо зупинення реєстрації певних податкових накладних зроблено не було. Натомість у преамбулі договору № 01/07-2021 від 01.07.2021 зазначено, що і позивач, і відповідач мають статус платника податків на загальних підставах, є платниками податку на додану вартість без будь-яких застережень. Доказів того, що відповідач намагався скласти та зареєструвати податкові накладні за наслідками господарських операцій між ТОВ "Буд-Платформа" та ТОВ "Магістральбудмонтаж", а податкова заблокувала реєстрацію таких податкових накладних, відповідачем суду не надано. З урахуванням викладеного, позивач підтримав заявлені позовні вимоги.

У відзиві на позовну заяву № б/н від 01.11.2023 (вх. № 23342/08-08/23 від 02.11.2023) (запереченнях на відповідь на відзив), відповідач зазначив, що при стягненні збитків важливу роль має значення вини контрагента. Як встановлено у рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2021 по справі № 280/9267/21, протиправно та безпідставно діяв саме орган податкової служби. Крім цього, позивач не намагався доводити фактичні - реальні збитки. Також, після прийняття рішення Запорізьким окружним адміністративним судом від 21.12.2021 по справі № 280/9267/21, відповідачем були зареєстровані податкові накладні № 35 від 05.07.2021, реєстрація 08.12.2022 на суму 28 046,98 грн. ПДВ, № 17 від 26.07.2021, реєстрація 28.11.2022 на суму 38 392,75 грн. ПДВ та № 14 від 12.07.2021, реєстрація 03.08.2023 на суму 76 660,00 грн. ПДВ. Загалом сума ПДВ зареєстрованих податкових накладних на користь позивача склала 143 099,73 грн., що повністю відповідає зобов`язанням відповідача перед позивачем та складає суму позову. Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістральбудмонтаж" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд-Платформа" (Постачальник) укладено договір поставки товару № 01/07-2021 (Договір).

У преамбулі договору зазначено, що ТОВ "Магістральбудмонтаж" та ТОВ "Буд-Платформа" є платниками податку на прибуток на загальних умовах.

Згідно п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно рахунків та видаткових накладних д них, що є невід`ємними частинами даного договору (п.1.2. договору).

Поставка товару здійснюється постачальником за адресою покупця, вказану у специфікаціях (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна та асортимент товару, згідно специфікацій, які додаються та є невід`ємною частиною цього договору.

Розділом 5 договору визначені умови оплати та порядок розрахунків. Покупець оплачує поставлені товару за цінами, вказаними у замовленні та специфікації на умовах даного договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України (п. 5.1). Розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються шляхом 100% попередньої оплати (п. 5.2). Розрахунок здійснюється в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України (п. 5.3).

Згідно п. 6.1. договору, постачальник зобов`язався: поставити покупцю товар в межах наявного у нього асортименту на умовах даного договору; надати покупцю відповідну товаросупроводжувальну документацію (видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару) при кожній партії товару «…».

Відповідно до п. 6.3. договору, покупець зобов`язався: прийняти та оплатити поставлені товари відповідно до вимог даного договору; забезпечити постачальника копіями документів та інформацією, необхідними для виконання договору, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника ПДВ «…».

Пунктом 8.1. договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2021 року. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання своїх обов`язків (п. 8.3).

Згідно додатку № 1 до договору поставки № 01/07-2021 від 01.07.2021 (Специфікація № 1), загальна сума договору становить 920 530,60 грн., в т.ч. ПДВ - 153 421,80 грн.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, у липні 2021 позивачем на користь відповідача здійснено передплату на загальну суму 858 598,36 грн., в т.ч. ПДВ 143 099,73 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 30 від 02.07.2021 на суму 168 281,86 грн., в т.ч. ПДВ - 28 046,98 грн. (призначення платежу: сплата згідно постанови КМУ № 1070 від 04.12.2019, згідно договору № 01/06-с від 01.06.2021 за буд.мат-ли (г/бет.блоки,клей г/б), згідно договору поставки № 01/07-2021 від 01.07.2021, рахунку № БП-0107-03 від 01.07.2021 з ПДВ - 28 046,98 грн.);

- № 39 від 06.07.2021 на суму 459 960,00 грн. в т.ч. ПДВ - 76 660,00 грн. (призначення платежу: сплата згідно постанови КМУ № 1070 від 04.12.2019, згідно договору № 01/06-с від 01.06.2021 за буд.мат-ли (пиломатер.обр.), згідно договору поставки № 01/07-2021 від 01.07.2021, рахунку № БП-0107-01 від 01.07.2021 з ПДВ - 76 660,00 грн.);

- № 52 від 16.07.2021 на суму 230 356,50 грн., в т.ч. ПДВ - 38 392,75 грн. (призначення платежу: сплата згідно постанови КМУ № 1070 від 04.12.2019, згідно договору № 01/06-с від 01.06.2021 за буд.мат-ли (металочерепиця.), згідно договору поставки № 01/07-2021 від 01.07.2021, рахунку № БП-0107-02 від 01.07.2021 з ПДВ - 38 392,75 грн.)

Як зазначив позивач, у порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України відповідач не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на 143 099,73 грн. у липні-серпні 2021. Вказана сума є збитком позивача, яку ТОВ "Магістральбудмонтаж" просить суд стягнути з ТОВ "Буд-Платформа".

При розгляді справи судом також встановлено, що у жовтні 2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТОВ "Буд-Платформа" до Головного управління ДПС у Запорізькій області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, та Державної податкової служби України, в якому позивач просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 20 травня 2021 року № 15545; - визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 27 вересня 2021 року № 22870; - зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд-Платформа", ідентифікаційний код юридичної особи 43312821, з переліку (реєстру) ризикових платників; - визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: № 2774156/43312821 від 16 червня 2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 14 травня 2021 року та № 2774160/43312821 від 16 червня 2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 14 травня 2021 року; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Платформа", ідентифікаційний код юридичної особи 43312821: № 4 від 14 травня 2021 року на загальну суму 750 грн., у тому числі ПДВ 125 грн. та № 5 від 15 травня 2021 року на загальну суму 53852 грн., у тому числі ПДВ 8975,33 грн., датою їх фактичного подання.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2021 по справі № 280/9267/21 адміністративний позов задоволено. Вказане рішення залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.11.2022 у справі № 280/9267/21.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.01.2023 № 280/9267/21 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.11.2022 у справі № 280/9267/21.

Крім того судом встановлено, що після набрання законної сили рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2021 по справі № 280/9267/21, Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд-Платформа" зареєстровані податкові накладні: № 35 від 05.07.2021, реєстрація 08.12.2022 на суму 28 046,98 грн. ПДВ, № 17 від 26.07.2021, реєстрація 28.11.2022 на суму 38 392,75 грн. ПДВ та № 14 від 12.07.2021, реєстрація 03.08.2023 на суму 76 660,00 грн. ПДВ.

Предметом розгляду справи є позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістральбудмонтаж" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Платформа" збитків на суму 143 099,73 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Згідно п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України в редакції станом на 01.08.2021), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податкову, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податкову, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податкову, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податкову, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податкову, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податкову, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподатковування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податкову. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податкову, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податкову; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податкову.

У відповідності до п. 201.10 ст. 201 ПК України, у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Доказів звернення позивача зі скаргою на відповідача у порядку п. 201.10 ст. 201 ПК України матеріали даної справи не містять.

За змістом статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом частини першої статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

При вирішенні спорів про відшкодування збитків доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією і негативними наслідками. Обов`язок доказування розподіляється таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач - відсутність його вини в заподіянні шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками, та є невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Як встановлено судом, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2021 по справі № 280/9267/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.02.2022 задоволено адміністративний позов ТОВ "Буд-Платформа" до Головного управління ДПС у Запорізькій області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, та Державної податкової служби України.

Згідно п. 7 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податкову, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відтак, станом на час підписання між сторонами договору поставки № 01/07-2021 від 01.07.2021 та специфікації № 1 від 01.07.2021 до договору відносно відповідача (ТОВ "Буд-Платформа" Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було прийнято рішення щодо віднесення останнього до переліку (реєстру) ризикових платників.

Віднесення платника податку хоча б до одного критерію ризиковості платника податку створює перешкоди у здійсненні платником податків його господарської діяльності.

Разом з тим, відповідачем було вжито дії щодо виключення його з переліку (реєстру) ризикових платників, а саме: ТОВ "Буд-Платформа" звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, зокрема, щодо зобов`язання Головного управління ДПС у Запорізькій області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд-Платформа", ідентифікаційний код юридичної особи 43312821, з переліку (реєстру) ризикових платників.

У постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 911/224/19 викладено такий правовий висновок: права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією, за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.

Як зазначалося вище, у матеріалах даної справи відсутні докази на підтвердження звернення позивача з відповідною скаргою на дії відповідача.

При цьому, факт порушень прав відповідача з боку Державної податкової служби України підтверджено рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі № 280/9267/21 та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.11.2022 у справі № 280/9267/21, що набрали законної сили.

Також судом враховано, що після набрання законної сили рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2021 по справі № 280/9267/21, Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд-Платформа" зареєстровані податкові накладні:

- № 35 від 05.07.2021 щодо загальної суми з ПДВ 168 281,96 грн., квитанція про реєстрацію в ЄРПН 08.12.2022 за № 9434585766;

- № 17 від 26.07.2021 щодо загальної суми з ПДВ 230 356,50 грн., квитанція про реєстрацію в ЄРПН 28.11.2022 за № 9434549191;

- № 14 від 12.07.2021 щодо загальної суми з ПДВ 459 960,00 грн., квитанція про реєстрацію в ЄРПН 03.08.2023 за № 9435076378.

Приймаючи рішення суд також виходить з того, що відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Крім цього, суд зазначає, що норми ПК України щодо отримання бюджетного відшкодування не встановлюють залежність виплати бюджетного відшкодування від сплати ПДВ контрагентами платника податку.

Таке розуміння зазначених норм права Верховний Суд України сформулював у постановах від 9 вересня 2008 року (справа № 21-500во08) та 1 червня 2010 року (справа №21-573во10), суть якого полягає в тому, що якщо контрагент не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього платника податку. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Тобто, порушення норм податкового законодавства тягне за собою негативні наслідки саме для платника податку, який скоїв таке порушення, проте, не для його контрагента.

Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів згідно статті 20 ГК України і статті 16 ЦК України може бути відшкодування збитків.

Частиною 1 статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

За приписами статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з положеннями статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З аналізу статей 224,225 Господарського кодексу України та статті 614 ЦК України випливає, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 17/192 від 07.10.2015 у справі № 916/3371/14).

Відповідно, до ст.22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

На підставі викладеного, матеріалами справи не підтверджується сам факт понесення позивачем збитків у розмірі 143 099,73 грн., які є мірою господарсько-правової відповідальності.

Також, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Отже, суд вважає, що Позивач не довів порушення Відповідачем своїх господарських зобов`язань перед позивачем, які б спричинили останньому на дату вирішення спору збитки у заявленому розмірі. Відповідачем, у даному випадку, доведено відсутність його вини в своєчасній реєстрації податкових накладних.

В порушення вище наведеного, позивачем не доведено належними та допустимими доказами протиправності дій (бездіяльності) відповідача, а саме: факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних. Відповідачем, у даному випадку, доведено відсутність його вини в своєчасній реєстрації податкових накладних.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 13.11.2023.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.