Рішення

від 21.11.2023 по справі 910/13281/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2023 м. КиївСправа № 910/13281/23

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЖ";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "САББІА";

про: стягнення 49.639,35 грн.

Суддя Сергій Балац

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЖ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "САББІА" (далі - відповідач) про стягнення 49.639,35 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором поставки від 21.01.2020 № 1п10703, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 49.639,35 грн., з яких: 24.042,00 грн. - основна заборгованість, 6.169,07 грн. - пеня, 12.912,90 грн. - 36 % річних та 6.515,38 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13281/23 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі надсилалися судом відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки від 21.01.2020 № 1п10703 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач зобов`язується передавати у власність відповідача, а відповідач зобов`язується приймати і сплачувати мастильні матеріали та товари для автомобілів (далі - товар), на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 Договору).

Пунктом 3.1 Договору, визначено, що продаж товару за домовленість сторін здійснюється на умовах попередньої оплати або на умовах оплати в день поставки товару, або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу, термін сплати зазначається у накладній або у додатку до цього Договору.

Положеннями пункту 5.1 Договору передбачено, що відповідач за порушення строку оплати товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 5.3 Договору, на підставі ст. 625 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 % річних від простроченої суми за кожен день прострочення.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач поставив, а відповідач отримав товар за Договором на загальну суму 24.042,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 30.12.2021 № 15185, яка підписана сторонами, скріплена відбитками їх печаток та наявна в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

Також у вказаній накладній зазначений термін оплати - до 20.01.2022.

Проте, вартість отриманого за Договором товару відповідачем не сплачена, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в сумі 24.042,00 грн.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов`язання за Договором, позивачем заявлена вимога про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в сумі 6.169,07 грн.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 36 % річних в сумі 12.912,90 грн. та інфляційних втрат в сумі 6.515,38 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням наступного.

Приписом частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості за Договором в сумі 24.042,00 грн. сторонами спору до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 24.042,00 грн.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача господарської санкції у вигляді пені за порушення строку виконання грошового зобов`язання суд зазначає наступне.

Приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Виходячи з наведених вище норм права, перебіг періоду прострочення відповідачем грошового зобов`язання за Договором починається з першого дня, за терміном, коли зобов`язання мало бути виконано, а нарахування господарської санкції у вигляді пені здійснюється за шість місяців прострочення виконання зобов`язання, починаючи з першого дня такого прострочення.

Враховуючи положення пункту 3.1 Договору та дату терміну оплати товару, який зазначений у накладній від 30.12.2021 № 15185 (до 20.01.2022), строк нарахування пені за прострочення відповідачем грошового зобов`язання почався з 21.01.2022 та закінчився 21.07.2022 (182 дні).

Приймаючи до уваги здійснений позивачем період розрахунку пені (з 18.02.2023 по 27.07.2023 та з 28.07.2023 по 18.08.2023) позовна вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 6.169,07 грн. задоволенню не підлягає, оскільки заявлена поза межами періоду нарахування, виходячи з припису частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів (36 %) визначений сторонами в пункті 5.3 Договору.

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов`язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 36 % річних в сумі 12.912,90 грн. та інфляційних втрат в сумі 6.515,38 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи те, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, суд керуючись приписами частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "САББІА" (Україна, 04080, місто Київ, вулиця Нижньоюрківська, будинок 45-А, ідентифікаційний код: 41778165) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЖ" (Україна, 04114, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 76, ідентифікаційний код: 36871919) основну заборгованість в сумі 24.042 (двадцять чотири тисячі сорок дві) грн. 00 коп., 36 % річних в сумі 12.912 (дванадцять тисяч дев`ятсот дванадцять) грн. 90 коп., інфляційні втрати в сумі 6.515 (шість тисяч п`ятсот п`ятнадцять) грн. 38 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2.684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

3. У задоволенні решти вимог - відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Cуддя Сергій Балац