Рішення

від 22.11.2023 по справі 910/14023/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2023Справа № 910/14023/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магніфіка»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса»

про стягнення 331 398,42 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магніфіка» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» про стягнення 331 398,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №МГ-21/22 від 21.10.2022 у частині оплати поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути 331 398,42 грн, з яких: 288 926,00 грн основного боргу, 2 490,13 грн 3% річних та 39 982,29 грн пені.

За змістом ст. 176 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

28.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

12.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

28.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Розглянувши вищезазначене клопотання відповідача, суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Клопотання про зупинення провадження у справі мотивоване тим, що 27.09.2023 у справі № 910/18087/23 Господарським судом міста Києва було винесено ухвалу про прийняття заяви про затвердження плану санації Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса", при цьому, оскільки позивача включено до плану санації відповідача, ТОВ «Дієса» вважає за необхідне зупинити провадження у справі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України визначено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 917/349/20).

Подаючи клопотання про зупинення провадження у справі № 910/14023/23 до прийняття господарським судом ухвали про затвердження плану санації, відповідач зазначив про наявність об`єктивної неможливості розгляду даної справи до прийняття господарським судом ухвали про затвердження плану санації у справі № 910/15087/23.

Разом з тим, всупереч наведеним вимогам законодавства, заявник не навів достатніх обґрунтувань, на підставі яких він дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Крім того, посилання відповідача на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса", які включені до плану санації не є об`єктивною неможливістю розгляду цієї справи.

Так, відповідачем не зазначено, як саме судове рішення у справі № 910/15087/23, предметом розгляду якої є затвердження плану санації Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса", може вплинути на вирішення спору у даній справі, який стосується стягнення заборгованості з відповідача, що свідчить про відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі № 910/14023/23.

У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив та відповідачем у відзиві, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Магніфіка» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дієса» (покупець, відповідач) укладено Договір №МГ-21/22 від 21.10.2022 (Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця товари народного споживання, згідно переліку зазначеного в Договорі, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар і оплатити його на умовах, визначених справжнім Договором.

Згідно п. 2.8 Договору право власності на Товар від Постачальника до Покупця переходить у момент підписання відвантажувальних документів (видаткових накладних, ТТН) Покупцем. До моменту підписання Покупцем відвантажувальних документів на Товар, всі ризики, пов`язані з пошкодженням або втратою Товару, несе Постачальник.

У п.п. 2.9. - 2.9.5. Договору визначено, що Постачальник разом з Товаром зобов`язується передати Покупцеві наступні документи:

- оригінал рахунку-фактури із зазначенням Товару, кількості, ціни за одиницю та вартості всієї партії товару. Рахунок фактура, який виставляється постачальником, якщо дозволяють технічні можливості Постачальника, повинен містити посилання на номер і дату укладення цього Договору;

- товарно-транспортну накладну або інший рівнозначний транспортний документ;

- видаткову накладну (у разі розбіжностей у фактичній кількості прийнятого Товару з кількістю Товару, зазначеного в супровідній документації, невід`ємною частиною видаткової накладної є акт приймання товару, складений за формою, погодженою Сторонами в Додатку № 1 до Договору);

- копію декларації відповідності та/або сертифіката відповідності вимогам технічних регламентів (за кожним найменуванням Товару). При наступних поставках таких найменувань товару допускається надання додатків до товаросупровідних первинних документів, які містять інформацію про реєстрацію декларації (реєстраційний номер, дата видачі, інформація про термін її дії, орган видачі), паспорт якості, санітарно-гігієнічний, екологічний висновки, якщо такі документи вимагаються до певного виду Товару згідно із законодавством України.

- інформацію про продукцію (гарантійний талон від виробника на кожну одиницю товару; інструкцію з експлуатації українською мовою на кожну одиницю товару; документи, які підтверджують якість товару та інші документи, необхідні відповідно до чинного законодавства України).

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що покупець оплачує кожну партію фактично прийнятого товару протягом 14 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару, але в кожному разі не раніше дати отримання комплекту документів на товар (партію товару), зазначеного у п. 2.9 цього договору. Форма оплати - безготівковий розрахунок.

У пункті 7.4 Договору сторонами погоджено, що за прострочення оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який оплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 20% від вартості поставленого товару.

Дослідивши зміст укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

На виконання умов Договору постачальник передав, а покупець прийняв товар загальною вартістю 818 060,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №115 від 13.01.2023 на суму 16 188,00 грн, №118 від 16.01.2023 на суму 22 127,00 грн, №134 від 17.01.2023 на суму 1 427,00 грн, №151 від 18.01.2023 на суму 10 540,00 грн, №206 від 23.01.2023 на суму 1 200,00 грн, №205 від 23.01.2023 на суму 15 854,00 грн, №273 від 27.01.2023 на суму 12 576,00 грн, №279 від 31.01.2023 на суму 25 202,00 грн, №299 від 01.02.2023 на суму 240,00 грн, №373 від 06.02.2023 на суму 22 156,00 грн, №458 від 24.02.2023 на суму 5 187,00 грн, №462 від 27.02.2023 на суму 25 212,00 грн, №493 від 28.02.2023 на суму 12 100,00 грн, №547 від 10.03.2023 на суму 9 370,00 грн, №578 від 13.03.2023 на суму 41 404,00 грн, №629 від 15.03.2023 на суму 12 709,00 грн, №643 від 20.03.2023 на суму 38 751,00 грн, №683 від 22.03.2023 на суму 48 185,00 грн, №711 від 24.03.2023 на суму 22 367,00 грн, №774 від 27.03.2023 на суму 35 414,00 грн, №824 від 29.03.2023 на суму 6 011,00 грн, №833 від 31.03.2023 на суму 68 184,00 грн, №836 від 03.04.2023 на суму 45 803,00 грн, №901 від 05.04.2023 на суму 14 316,00 грн, №1085 від 18.04.2023 на суму 5 611,00 грн, №1102 від 19.04.2023 на суму 33 519,00 грн, №1110 від 21.04.2023 на суму 16 488,00 грн, №1115 від 24.04.2023 на суму 19 739,00 грн, №1165 від 26.04.2023 на суму 8 899,00 грн, №1170 від 28.04.2023 на суму 15 219,00 грн, №1177 від 01.05.2023 на суму 31 215,00 грн, №1225 від 03.05.2023 на суму 44 424,00 грн, №1228 від 04.05.2023 на суму 27 443,00 грн, №1273 від 05.05.2023 на суму 16 946,00 грн, №1285 від 08.05.2023 на суму 39 072,00 грн та №1292 від 10.05.2023 на суму 35 962,00 грн.

Вищезазначені видаткові накладні підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток без зауважень.

Відповідачем товар оплачено частково на суму 529 134,00 грн, що підтверджується довідками ПАТ «ОТП Банк» №В02-5-В02-3-В02-3/93БТ від 09.06.2023 щодо суми 368 111,00 грн, №В02-5-В02-3-В02-3/94БТ від 09.06.2023 щодо суми 115 220,00 грн та №В02-5-В02-3-В02-3/159БТ від 30.08.2023 щодо суми 45 803,00 грн

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору №МГ-21/22 від 21.10.2022 у частині оплати поставленого товару у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 288 926,00 грн з огляду на що позивач просить суд стягнути 331 398,42 грн, з яких: 288 926,00 грн основного боргу, 2 490,13 грн 3% річних та 39 982,29 грн пені.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилається на відсутність доказів передачі позивачем відповідачу документів на підставі п.2.9 Договору, у зв`язку з чим відповідач вказує на передчасність даного позову.

У відповіді на відзив позивач звертає увагу, що товар було поставлено у відповідності до умов Договору, що підтверджується наданими видатковими накладними. Крім цього, позивач зазначає, що відповідач не звертався з претензіями стосовно комплектності або якості товарів чи неповноти документів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем укладено Договір №МГ-21/22 від 21.10.2022, відповідно до умов п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його вартість на умовах Договору.

Судом було встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 818 060,00 грн, що підтверджується видатковими накладними за період з 13.01.2023 по 10.05.2023, копії яких наявні в матеріалах справи № 910/14023/23.

Також, судом встановлено, що покупець частково оплатив товар у сумі 529 134,00 грн, що підтверджується довідками ПАТ «ОТП Банк» копії яких наявні в матеріалах справи № 910/14023/23.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що покупець оплачує кожну партію фактично прийнятого товару протягом 14 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару, але в кожному разі не раніше дати отримання комплекту документів на товар (партію товару), зазначеного у п. 2.9 цього договору. Форма оплати - безготівковий розрахунок.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що строк оплати поставленого товару відповідно до умов Договору є таким що настав.

Щодо тверджень відповідача про ненадання позивачем відповідних документів на підставі п. 2.9 Договору, суд зазначає наступне.

Так, обумовлений Договором товар був прийнятий відповідачем без жодних зауважень, що не заперечувалось самим відповідачем. При цьому, умовами Договору не вимагається будь-яке письмове оформлення факту передання покупцю документів за переліком, визначеним п. 2.9. Договору. Доказом відсутності будь-яких претензій та зауважень з боку відповідача щодо «комплектності» товару та документів, що мають бути надані разом з товаром, є саме підписані відповідачем видаткові накладні. Всі видаткові накладні підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, мають посилання на укладений сторонами Договір. Доказів існування спору між сторонами з приводу якості та кількості переданого товару у справі немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 666 ЦК України, якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Суд також враховує відсутність доказів відмови покупця від договору та повернення товару постачальнику відповідно до ч. 2 ст. 666 ЦК України.

Відтак, вищевказані доводи відповідача судом до уваги не беруться.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 288 926,00 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 288 926,00 грн, а відтак, задоволення позовних вимог у цій частині.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 490,13 грн 3% річних.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд зазначає, що визначені позивачем періоди нарахування є обґрунтованими, а розрахунки арифметично правильними, відтак суд приходить до висновку, що вимога про стягнення 2 490,13 грн 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивачем, також, заявлено до стягнення з відповідача 39 982,29 грн пені.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.4 Договору за прострочення оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який оплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 20% від вартості поставленого товару.

Перевіривши розрахунки пені, судом встановлено, що визначені позивачем періоди нарахування є обґрунтованими, а розрахунки арифметично правильними, відтак, вимога про стягнення пені у сумі 39 982,29 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 45; ідентифікаційний код: 36483471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магніфіка" (21008, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Пирогова, будинок 154 - А, приміщення 3; ідентифікаційний код: 37618009) 288 926 (двісті вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот двадцять шість) грн 00 коп. основного боргу, 2 490 (дві тисячі чотириста дев`яносто) грн 13 коп. 3% річних, 39 982 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) грн 29 коп. пені та 4 970 (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят) грн 98 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева