ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
09.11.2023Справа № 910/11632/23
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вензабуд»доТовариства з обмеженою відповідальністю «ФДМ Буд»простягнення 3134453,64 грнСуддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Негеля Ю.М.
Представники учасників справи:
від позивачаБанцер О.В.від відповідачаСлободенюк В.А.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вензабуд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФДМ Буд» про стягнення 3282126,44 грн, з яких 1907985,28 грн авансового платежу, 1183342,64 грн пені, 190798,52 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання товару №07/16-12/21 від 16.12.2021 в частині поставки товару у встановлений цим правочином строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/11632/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 07.09.2023.
22.08.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує.
07.09.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Також 07.09.2023 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 3134453,64 грн, з яких: 1907985,28 грн авансового платежу, 1035669,84 грн пені, 190798,52 грн штрафу.
У підготовчому засіданні 07.09.2023 відповідь на відзив та заяву про зменшення розміру позовних вимог суд прийняв до розгляду та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 04.10.2023.
03.10.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 04.10.2023 судом оголошувалася перерва до 19.10.2023.
19.10.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
19.10.2023 від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення.
У підготовчому засіданні 19.10.2023 суд долучив заяву про розстрочення виконання судового рішення до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.11.2023.
У судове засідання, призначене на 09.11.2023, представник позивача з`явився, позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) підтримав.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на існування форс-мажорних обставин. Так, відповідач вказує, що відповідний товар було знищено внаслідок військових дій російської федерації проти України; при цьому відповідач стверджує, що якби позивач вчасно здійснив оплату за товар та провів його огляд, товар можна було б вивезти зі складу без порушення умов Договору.
Також у судовому засіданні представник відповідача просив у разі задоволення позову розстрочити виконання рішення суду у справі №910/11632/23 дванадцятьма рівними платежами щомісячно не пізніше 21 числа поточного місяця.
У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
16.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФДМ Буд» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вензабуд» (покупець) було укладено договір постачання товару №07/16-12/21 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю панелі ламінату високого тиску внутрішнього використання (HPL), складові для їх монтажу, інші супутні матеріали (далі за текстом - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору найменування, кількість та ціну товару, місце поставки, сторони узгоджують у рахунках-фактурах та/або специфікаціях (у випадку постачання партії товару на суму, що перевищує 500000,00 грн, в т.ч. ПДВ) та на підтвердження приймання товару покупцем підписуються видаткові накладні, які є невід`ємними частинами даного договору.
Згідно з п. 1 Специфікації №1/ІЛН від 16.12.2021 (Додаток №1 до Договору), надалі - Специфікація, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю товар на об`єкт будівництва покупця «Будівництво багатофункціонального комплексу (готельно-офісного та житлового призначення з підземним паркінгом) на вул. Набережно-Хрещатицька, 21 у Подільському районі м.Києва», а покупець зобов`язується приймати товар та здійснювати його оплату на умовах договору та даної специфікації.
Відповідно до п. 1.1 Специфікації на підставі п. 1.2 Договору сторони узгодили найменування, одиниці виміру, кількість та ціну товару, що підлягає постачанню по цій специфікації, а саме: HPL G-COM VI 4662 6 мм 1300х3050, кількість 951,6 кв.м, ціна без ПДВ 901,54 грн, сума без ПДВ 857907,05 грн; HPL G-COM VL 3151 6 мм 1300х3050, кількість 1252,94 кв.м, ціна без ПДВ 901,54 грн, сума без ПДВ 1129577,62 грн; разом 1987484,67 грн; сума ПДВ 397496,93 грн; всього з ПДВ 2384981,60 грн.
У п. 2.1 Специфікації визначено, що загальна вартість партії товару за цією специфікацією становить 2384981,60 грн, в тому числі ПДВ 20% - 397496,93 грн, що у відповідності з курсом на Міжбанку на момент закриття торгів плюс 1%, на попередній день підписання цієї специфікації еквівалентно 77 158,90 Євро.
Відповідно до п. 3.1 Договору покупець сплачує поставлений постачальником товар на підставі рахунків-фактур постачальника; ціни у рахунках-фактурах вказуються з урахуванням ПДВ; ціна товару включає в себе вартість доставки товару транспортом постачальника на склад покупця (об`єкт будівництва).
Згідно з п. 1.2 Договору орієнтовна (очікувана) сума договору на момент його укладення 3000000,00 грн, в тому числі ПДВ 20%; сторони узгодили, що сукупність вартості партій товару, замовлених покупцем та поставлених постачальником протягом строку дії договору, буде складати кінцеву загальну суму договору.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в порядку, що узгоджений сторонами при підписанні відповідної специфікації або у рахунку-фактурі (якщо здійснюється поставка товару, що узгоджений сторонами шляхом оформлення рахунку-фактури), але не може бути менше ніж 5 банківських днів.
У п. 1.3 Специфікації сторонами узгоджено, що оплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за наступним графіком платежів:
- авансовий платіж в розмірі 80% від вартості товару по даній специфікації, що складає 1907985,28 грн, в т.ч. ПДВ - 317997,55 грн покупець перераховує постачальнику в строк до 23.12.2021 (п.п. 1.3.1 Специфікації);
- залишок у розмірі 20% від вартості товару по даній специфікації, що складає 476996,32 грн, в т.ч. ПДВ - 79499,39 грн (що є еквівалентом 15431,78 Євро); при зміні курса гривні відносно Євро більш ніж на 5% від зазначеного курсу в специфікації на дату проведення покупцем остаточного розрахунку за товар по цій специфікації, гривневий залишок буде перерахований згідно курсу, встановленого на момент оплати залишку по специфікації; покупець сплачує протягом 7 банківських днів з дати надання постачальником оригіналу офіційного листа постачальника про прибуття товару на склад постачальника за адресою: м.Ірпінь, вул. Центральна, 125А, але не раніше ніж протягом 5 банківський днів з дати проведення огляду уповноваженим представником покупця наявності товару, його кількості, якості та наявності супровідних документів та документів, що підтверджують якість такого товару; ціна товару включає в себе вартість доставки товару, транспортом постачальника на склад покупця (об`єкт будівництва згідно з п. 1.1 цієї специфікації), але не більше 3-х поставок (п.п. 1.3.2 Специфікації).
Відповідно до п. 4.1 Договору постачальник зобов`язаний поставити товар транспортом постачальника в розпорядження покупця на умовах DDP - об`єкти будівництва покупця, що знаходяться в м.Бровари Київської області та м.Києві згідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС» (в редакції 2010 року) в узгоджені сторонами строки, якщо інші умови постачання товару не визначені сторонами в додатках до цього договору.
Згідно з п. 4.2 Договору постачальник зобов`язаний повідомити покупця про дату та час відвантаження товару, а при відвантаженні товару надати представнику покупця оригінали наступних документів: а) рахунок на товар; б) сертифікат якості (відповідності), інші документи (в разі необхідності); в) видаткову накладну.
Згідно з п. 1.4 Специфікації постачальник зобов`язаний забезпечити наявність товару по цій Специфікації на складі за адресою згідно з п. 1.3.2 цієї специфікації та готовність такого товару до відвантаження покупцю протягом 70 календарних днів з дати оплати авансового платежу у відповідності до п. 1.3.1 цієї специфікації; постачальник зобов`язаний погодити з покупцем дату та час відвантаження партії товару покупцю зі свого складу за адресою: м.Ірпінь, вул. Центральна, 125А, та здійснити таке відвантаження протягом 90 календарних днів від дати проведення покупцем остаточного розрахунку у відповідності до п. 1.3.2 цієї специфікації; при відвантаженні товару постачальник зобов`язаний надати представнику покупця сертифікат відповідності (засвідчену копію), паспорт якості (оригінал), видаткову накладну (оригінал), інші документи, передбачені діючим законодавством та умовами договору; датою поставки товару (партії товару) є дата підписання сторонами видаткової накладної; постачальник не є таким, що прострочив виконання зобов`язань з поставки товару по цій специфікації за умови прибуття 100% товару по цій специфікації на склад постачальника за адресою: м.Ірпінь, вул. Центральна, 125А, та надання покупцю такого товару та документації на такий товар для огляду та передачі такого товару покупцю за видатковою накладною протягом 90 календарних днів від дати проведення покупцем остаточного розрахунку у відповідності до п.1.3.2 цієї специфікації (в тому числі протягом 7 календарних днів з дати отримання вимоги про поставку товару) на об`єкт будівництва покупця, що зазначений в п. 1.1 цієї специфікації); покупець має право на отримання часткового обсягу товару за даною специфікацією в межах вищезазначених строків.
Пунктом 4.3 Договору визначено, що перехід права власності на товар відбувається в момент підписання покупцем видаткової накладної на отримання товару.
Відповідно до п. 7.1 Договору за порушення термінів поставки товару постачальник сплачує на користь покупця неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення. У випадку якщо строк прострочення поставки товару буде тривати понад 15 календарних днів, покупець має право відмовитись від договору (партії товару) та/або вимагати від постачальника повернення сплаченого йому авансу (передплати) та/або сплати штрафу у розмірі 10% сплаченого авансу/передплати.
Відповідно до п. 6.1 Договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.
21.12.2021 позивач на виконання умов Договору сплатив відповідачу авансовий платіж у розмірі 1907985,28 грн (80% від вартості товару по Договору за Специфікацією №1/ІЛН від 16.12.2021), що підтверджується платіжним дорученням №3866 від 21.12.2021.
30.03.2023 відповідач надіслав позивачу лист б/н від 28.03.2023, в якому вказав, що на виконання умов Договору відповідач провів поставку матеріалу на склад за адресою: м.Ірпінь, вул. Центральна, 125А, про що раніше повідомляв покупця, та зазначив, що залишок у розмірі 20% від вартості товару по Специфікації з урахування зміни курсу гривні відносно Євро становить 618617,93 грн.
Листом від 31.03.2023 №207 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вензабуд» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФДМ Буд» з вимогою повернути протягом 7 календарних днів з дня отримання вимоги аванс (передоплату) в сумі 1907985,28 грн за Договором та Специфікацією №1/ІЛН від 16.12.2021, а також сплатити неустойку у розмірі 1101665,21 грн та штраф у розмірі 190798,52 грн.
Також, у відповідь на лист б/н від 28.03.2023, позивач повідомив відповідача, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ФДМ Буд» не було надано покупцю оригіналу офіційного листа про прибуття товару на склад постачальника, не було погоджено дату та час відвантаження партії товару покупцю зі свого складу і не надано товар для огляду, у зв`язку з чим позивач вказав на відсутність підстав для сплати залишку у розмірі 20% від вартості товару. Одночасно позивач з посиланням на ст.ст. 611, 615, 651 Цивільного кодексу України та п. 7.1 Договору повідомив відповідача про відмову від Договору (лист №282 від 25.04.2023).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки відповідач поставку обумовленого Договору товару не забезпечив і при цьому прострочив строк поставки на понад 12 місяців, позивач реалізував своє право вимагати повернення суми авансу та право відмовитися від договору в односторонньому порядку. Однак, за твердженням позивача, вимога про повернення авансу була залишена відповідачем без задоволення, тому позивач просить стягнути з відповідача 1907985,28 грн авансового платежу в судовому порядку. Крім того позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача пені (нарахованої за період з 11.06.2022 по 24.04.2023) та штрафу у розмірі 10% сплаченого/передплати на підставі п. 7.1 Договору за порушення термінів поставки товару.
В свою чергу, відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що 22.02.2022 на виконання умов Договору ним було проведено поставку матеріалу на склад його підприємства за адресою: м.Ірпінь, вул. Центральна, 125А, проте в подальшому внаслідок активних воєнних дій на території України з 24.02.2022, в тому числі міста Ірпінь Київської області, відбулося повне згорання HPL панелей, які знаходилися на даному складі. При цьому відповідач пояснив, що про факт повного згорання матеріалів стало фактично відомо лише в травні 2022 року, оскільки на відповідній території до початку квітня 2022 року велися активні бойові дії, а до початку травня 2022 року район, де знаходився склад відповідача, був активною зоною розмінування та роботи відповідних служб, які здійснювали фіксацію злочинів.
Також відповідач стверджує, що він (як постачальник) виконав всі покладені на нього обов`язки по забезпеченню доставки товару на склад постачальника і створив всі необхідні умови для огляду товару покупцем та повідомив про це покупця у встановлений Договором строк, проте покупець не прибув на огляд товару, не надав постачальнику інформацію про бажану для нього дату поставки та не сплатив залишок оплати за товар, у зв`язку з чим постачальник не зміг виконати поставку товару до початку дії форс-мажорних обставин.
За правовою природою укладений між сторонами Договір №07/16-12/21 від 16.12.2021 є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За змістом ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.
Відповідно до ч. 1 ст. 668 Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За умовами Договору (з урахуванням Специфікації), відповідач зобов`язався поставити позивачу товар - панелі ламінату високого тиску внутрішнього використання (HPL G-COM VI 4662 6 мм 1300х3050, кількість 951,6 кв.м; HPL G-COM VL 3151 6 мм 1300х3050, кількість 1252,94 кв.м) на загальну суму 2384981,60 грн.
У відповідності до п. 1.4 Специфікації датою поставки товару є дата підписання сторонами видаткової накладної, а у п. 4.3 Договору визначено, що перехід права власності на товар відбувається в момент підписання покупцем видаткової накладної на отримання товару.
Проте, з матеріалів справи слідує, що як станом на момент звернення позивача до відповідача із вимогою про повернення авансу, так і станом на момент розгляду справи, обумовлений Договором товар Товариством з обмеженою відповідальністю «ФДМ Буд» поставлений (переданий/відвантажений) позивачу не був.
Суд зазначає, що з огляду на положення п.п. 1.3.2, 1.4 Специфікації, відповідач зобов`язаний був у строк до 01.03.2022 включно (70 календарних днів з дати оплати авансового платежу) забезпечити наявність (прибуття) 100% кількості товару на складі постачальника за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Центральна, 125 А, а також повідомити про це покупця, забезпечити йому можливість оглянути товар і документацію на товар та погодити з покупцем дату та час відвантаження товару.
Лише після цього, з огляду на узгоджений в Специфікації алгоритм дій, у покупця виникає обов`язок здійснити остаточний розрахунок за товар (сплати решту 20% вартості товару).
В ході розгляду справи відповідач стверджував, що товар був поставлений на склад постачальника у повному обсязі 22.02.2022, про що позивача повідомлено шляхом направлення відповідного листа на його електронну пошту.
Так, для долучення до матеріалів справи відповідач надав копію листа від 22.02.2022, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ФДМ Буд» повідомляє Товариство з обмеженою відповідальністю «Вензабуд» про те, що товар, який є предметом Договору поставки №07/16-12/21 від 16.12.2021, прибув на склад за адресою: м. Ірпінь, вул. Центральна, 125 А, та просить здійснити доплату згідно п. 5.1 Договору і виїхати на склад для прийому-передачі матеріалу.
Як на доказ направлення вказаного листа позивачу відповідач посилається на скріншот електронної пошти, яким підтверджується направлення електронного листа на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1.
Проте, відповідачем факт отримання даного листа заперечується.
Суд констатує, що електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 не є офіційною електронною адресою позивача, а у Договорі серед реквізитів сторін електронною адресою позивача зазначено office@venzabud.com.
Електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 ні в Договорі, ні в додатках до нього не вказана як контактна електронна адреса позивача, через яку може здійснюватися повідомлення щодо виконання умов Договору.
Доказів того, що дана електронна адреса належить представнику позивача, уповноваженому вирішувати питання щодо виконання умов Договору, суду не надано.
Також суд зауважує, що відповідач не надав доказів того, що позивач підтвердив отримання відповідного листа шляхом надання зворотної відповіді.
Таким чином, наданий відповідачем скріншот електронної пошти про направлення листа на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 не може бути прийнято судом як належний та допустимий доказ повідомлення позивача про прибуття товару на склад постачальника та пропозицію щодо погодження дати і часу відвантаження товару в розумінні п. 4.2 Договору, п.п. 1.3, 1.4 Специфікації.
Відтак, оскільки встановлений п. 1.4 Специфікації 70-денний строк для забезпечення наявності товару на складі сплив 01.03.2022, а доказів повідомлення покупця у встановленому Договором порядку про прибуття товару на склад постачальника відповідач суду не надав, (тобто фактично у встановлений Договором строк не забезпечив можливість позивачу оглянути товар та сплатити решту 20% його вартості), суд дійшов висновку, що позивач правомірно скористався встановленим ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України правом вимагати повернення сплаченої ним суми попередньої оплати.
За таких обставин, враховуючи, що сплачена позивачем сума попередньої оплати відповідачем в добровільному порядку повернута не була, вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати (авансового платежу) у сумі 1907985,28 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу, нарахованих за прострочення поставки товару, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк поставку товару не здійснив, чим порушив свої зобов`язання.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст.230 Господарського кодексу України).
У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з п. 10.1 Договору сторони погодилися, що у разі виникнення обставин непереборної сили, а саме: війни, військових дій, блокади, ембарго, які унеможливлюють виконання стороною своїх зобов`язань за даним договором, пожеж, повеней, іншого стихійного лиха чи природних явищ, та безпосередньої дії таких обставин на сторону, яка повинна виконати господарське зобов`язання, сторона звільняється від виконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин. У разі коли дія зазначених обставин триває більш як 60 днів, кожна із сторін має право на розірвання договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона повідомить про це іншу сторону не пізніш як за 20 днів до розірвання. Настання непереборної сили має бути засвідчено компетентним органом, що визначений чинним в Україні законодавством.
Пунктом 10.2 Договору передбачено, що сторона, що має намір послатися на форс-мажорні обставини, зобов`язана невідкладно із урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв`язку та характеру існуючих перешкод повідомити іншу сторону про наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання цього договору.
Частиною 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна тощо.
Судом враховується, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Умовами Договору прямо перебачено, що постачальник має забезпечити прибуття товару на склад постачальника за адресою: м.Ірпінь, вул. Центральна, 125А, після чого узгодити з покупцем дату та час відвантаження партії товару покупцю.
Так, для долучення до матеріалів справи відповідач надав копію Договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2019 між Фізичною особою-підприємцем Воронець Олесею Миколаївною та Товариства з обмеженою відповідальністю «ФДМ Буд», за змістом якого відповідачу з 01.09.2019 до 31.08.2022 було надано в оренду складське приміщення площею 290 кв.м. за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Центральна, 125 А.
Відповідач стверджує, що 22.02.2022 він забезпечив прибуття товару на свій склад за адресою: м.Ірпінь, вул. Центральна, 125А, в повному обсязі.
На підтвердження своїх доводів щодо наявності відповідного товару на складі станом на 22.02.2022 до відзиву на позовну заяву відповідач додав інвойси №2022000000558 від 04.02.2022, №2022000000724 від 15.02.2022, митні декларації №UA100320/2022/382154, №UA100320/2022/382784, витяг з інвентаризації товарів на складі №2 від 23.02.2022.
В подальшому разом із запереченням на відповідь на відзив відповідач надав інвойс №20210000003109 від 23.06.2021, митну декларацію №UA100060/2021/284150, міжнародну товарно-транспортну накладну №0132606 від 15.02.2022.
При цьому, відповідач пояснив, що частина товару була поставлена на склад ТОВ «ФДМ Буд» ще до укладення Договору між сторонами, а витяг з акта інвентаризації товарів був складений по двом позиціям бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей, які були привезені/придбані на виконання умов Договору.
Суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що надані відповідачем інвойси та митні декларації не містять відомостей про доставку товару саме на склад за адресою: м.Ірпінь, вул. Центральна, 125А.
Разом з тим, заперечуючи факт наявності товару на відповідному складі, позивач одночасно не надав жодних доказів, які б могли свідчити про те, що товар, про який йде мова у вищевказаних інвойсах та митних деклараціях, зберігався відповідачем в іншому місці або був реалізований.
За приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
У ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін.
Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, виходячи із стандарту доказування «вірогідності доказів», співставивши докази, які надані позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку, що факт забезпечення відповідачем прибуття товару на свій склад за адресою: м.Ірпінь, вул. Центральна, 125А, станом на 22.02.2022 мав місце,і обумовлений Договором та Специфікацією товар з 22.02.2022 все ж таки перебував на складі Товариства з обмеженою відповідальністю «ФДМ Буд» за адресою: м.Ірпінь, вул. Центральна, 125А.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. В подальшому Указами Президента України вказаний строк неодноразово продовжувався.
Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Також для долучення до матеріалів справи відповідачем надано сертифікат Торгово-промислової палати України №3100-23-3420 від 27.07.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Вказаним сертифікатом засвідчено Товариству з обмеженою відповідальністю «ФДМ Буд» форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; проведення воєнних (бойових) дій на території, де знаходиться склад ТОВ «ФДМ БУД» за адресою: вул. Центральна 125 А, м.Ірпінь, Київська область; знищення та пошкодження виробничої потужності товариства внаслідок бойових дій та виникнення пожежі у зв`язку із потраплянням боєприпасів, їх уламків, - щодо обов`язку (зобов`язання) поставити і передати у власність покупцю панелі ламінату високого тиску внутрішнього використання (HPL), складові для їх монтажу, інші супутні матеріали у термін з 24.02.2022 за Договором постачання товару №07/16-12/21 від 16.12.2021, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вензабуд».
Судом враховується, що наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 13.05.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФДМ Буд» звернулося до Слідчого відділення відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, вказуючи на знищення майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ФДМ Буд», що знаходилося в складських приміщеннях за адресою: Київська область, м.Ірпінь, вул. Центральна, буд. 125 А.
Відповідно до повідомлення Слідчого відділення відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області від 27.06.2022 №12225/109/1007/2022 вказана заява зареєстрована в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події; за результатами її розгляду відповідне звернення приєднано до матеріалів кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022111040000549 від 27.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.
10.06.2022 комісією у складі заступника начальника управління - начальника ВЗНС Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області полковника служби цивільного захисту Гордієнка Тараса Володимировича, головного інспектора ВЗНС Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області капітана служби цивільного захисту Осьмини Юрія Миколайовича, гр. Воронець Олесі Миколаївни , складено акт про пожежу, що виникла у період часу з 28 лютого по 30 березня 2022 року на об`єкті: адміністративно-виробничий комплекс за адресою: Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. Центральна, 125-А.
У даному Акті про пожежу від 10.06.2022 зафіксовано, що пожежею знищено будівлі та споруди на території майнового комплексу, зокрема, будівлю цеху (склад) та товарно-матеріальні цінності, які зберігалися в будівлі та належали Товариству з обмеженою відповідальністю «ФДМ Буд». Ймовірною причиною пожежі вказано потрапляння боєприпасів, їх уламків внаслідок бойових дій.
Наведеним підтверджуються доводи відповідача стосовно того, що внаслідок проведення воєнних (бойових) дій на території, де знаходиться склад Товариства з обмеженою відповідальністю «ФДМ Буд», мало місце повне знищення (згорання) HPL панелей, доставлених відповідачем на свій склад для подальшої передачі позивачу з метою виконання умов Договору.
За таких обставин, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено у розумінні ст. 617 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України той факт, що виконання зобов`язання з поставки позивачу обумовленого Договором товару у встановлені цим правочином строки виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, що в свою чергу є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення такого зобов`язання.
Посилання відповідача на ту обставину, що у сертифікаті Торгово-промислової палати України №3100-23-3420 від 27.07.2023 закінченням дії форс-мажорних обставин вказано 10.06.2022 (дата складення акту про пожежу) до уваги судом не приймається, оскільки в даному випадку неможливість належного виконання зобов`язання з поставки товару була зумовлена саме знищенням цього товару, і сам по собі факт засвічення такого знищення шляхом складення акту про пожежу жодним чином не свідчить про відновлення можливості здійснити поставку даного товару.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1035669,84 грн та штрафу у розмірі 190798,52 грн, нарахованих на підставі п. 7.1 Договору за порушення термінів поставки товару, задоволенню не підлягають.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - часткове задоволення позову з наведених вище підстав, впливу не мають. Зокрема, судом не беруться до уваги доводи сторін щодо повідомлення/не повідомлення відповідачем позивача про існування форс-мажорних обставин, оскільки умовами Договору не передбачено втрати стороною права посилання на форс-мажор у разі не повідомлення чи несвоєчасного повідомлення іншої сторони про такі обставини.
У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також позивач просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 68000,00 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є занадто завищеними та не підлягають задоволенню. В цьому контексті відповідач посилається на рекомендовані (мінімальні) ставки адвокатського гонорару, визначені рішення Ради адвокатів Чернігівської області від 16.02.2018 №57 та рішення Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2021 №13/1/7. Також, за твердженням відповідача, у позовній заяві представником позивача недоцільно розділені витрати на ознайомлення з матеріалами справи, формування позиції та складенням позовної заяви, оскільки за своєю природою ознайомлення включається до представництва інтересів, а формування правової позиції до складення позовної заяви. Крім того відповідач посилається на те, що позивачем не надано детальний опис робіт та доказів, що підтверджують таке виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ч.ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивач надав: копію договору про надання правової допомоги №05/23 від 05.05.2023 між адвокатом Банцер Оксаною Володимирівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вензабуд» (надалі - Договір №05/23), копію додаткової угоди №1 від 07.07.2023 до договору про надання правової допомоги №05/05, копію акту надання послуг №1 від 13.07.2023, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1059 від 08.10.2013, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1426736.
Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.4 Договору №05/23 клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Обсяг і вартість юридичних послуг визначається за домовленістю сторін в додатковій угоді в залежності від часу, необхідного адвокату для захисту інтересів клієнта та затверджується сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Оплата послуг здійснюється клієнтом у порядку, узгодженому у додатковій угоді до договору.
У додатковій угоді №1 від 07.07.2023 до Договору №05/23 його сторони погодили, що клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати клієнту наступні послуги: здійснити підготовку, оформлення та подачу до Господарського суду міста Києва позовної заяви до ТОВ «ФДМ Буд» про стягнення авансового платежу та штрафних санкцій за договором постачання товару №07/16-12/21; забезпечити участь та представництво адвокатом інтересів клієнта під час розгляду господарської справи, а також вчинення всіх необхідних процесуальних дій під час вирішення справи для належного захисту інтересів клієнта та підготовку усіх необхідних додаткових процесуальних документів у господарській справі та отримання рішення (постанови) суду щодо вирішення спору по суті. Сторони погодили, що вартість послуг адвоката, які зазначені в п. 1 додаткової угоди становить з розрахунку 3000,00 грн за годину. За погодженням сторін вартість послуг з надання професійної правничої допомоги шляхом участі адвоката у судовому засіданні у суді першої інстанції становить 20000,00 грн незалежно від кількості (але не більше чотирьох) судових засідань.
Відповідно до п.п. 4, 6.1 додаткової угоди №1 від 07.07.2023 до Договору №05/23 обсяг та вартість фактично наданих послуг визначається сторонами в Акті наданих послуг; оплата вартості послуг здійснюється клієнтом після підписання Акта надання послуг та не пізніше ніж протягом 10 робочих днів з дня прийняття рішення суду першої інстанції.
За змістом Акту надання послуг №1 від 13.07.2023, підписаного адвокатом та представником клієнта, відповідно до договору про надання правової допомоги №05/23 від 05.05.2023 та додаткової угоди №05/05 від 07.07.2023 адвокат надав правову допомогу клієнту в такому обсязі:
- ознайомлення з матеріалами справи, формування правової позиції клієнта, 4 години, вартість 12000,00 грн;
- складання позовної заяви, формування додатків та подача документів в суд, 12 годин, вартість 36000,00 грн;
- представництво на стадії судового розгляду незалежно від кількості (але не більше чотирьох) судових засідань, вартість 20000,00 грн.
Таким чином, наданими позивачем документами підтверджується, що у зв`язку із розглядом справи відповідач має понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 68000,00 грн.
На думку суду, такі витрати відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною адвокатом роботою.
В свою чергу, відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не доведено, що такі витрати є неспівмірними або значно завищеними.
Посилання відповідача на відсутність детального опису робіт та доказів, що підтверджують таке виконання, судом відхиляється, оскільки в Акті надання послуг №1 від 13.07.2023 чітко визначений перелік виконаних адвокатом робіт, їх вартість та витрачений адвокатом час.
За таких обставин, оскільки витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 68000,00 грн підтверджені документально, враховуючи, що наявності підстав для зменшення таких витрат під час їх розподілу між сторонами відповідач належними та допустимими доказами не довів, такі витрати підлягають розподілу між сторонами у відповідності до ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у справі №910/11632/23 позов задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 68000,00 грн покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
19.10.2023 відповідачем було подано заяву, в якій відповідач просив у разі задоволення позову розстрочити виконання рішення суду у справі №910/11632/23 дванадцятьма рівними платежами щомісячно не пізніше 21 числа поточного місяця.
Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
З аналізу вказаної норми права вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.
При цьому, судом враховано, що на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00).
Відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Отже, вирішення питання про розстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень суду.
В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду у даній справі відповідач зазначає, що внаслідок активних воєнних дій відбулося повне згорання матеріалів та обладнання, які знаходилися на складі ТОВ «ФДМ БУД» за адресою: м.Ірпінь, вул. Центральна, 125А (основна потужність ТОВ «ФДМ БУД»), а тому подальше ведення бізнесу на території України для ТОВ «ФДМ БУД» є початком ведення бізнесу «з нуля».
Як вказує відповідач, наразі він має десятки невиконаних зобов`язань внаслідок знищення усіх матеріальних цінностей (товару та обладнання), що був предметом договірних зобов`язань та намагається шляхом мирних переговорів розстрочити виконання своїх зобов`язань. Відповідач просить врахувати відсутність вини у діях ТОВ «ФДМ БУД», оскільки неможливість виконання зобов`язань за Договором була зумовлена обставинами непереборної сили; такі обставини є непередбачуваними, невідворотними та виходять за межі звичайного комерційного ризику.
Враховуючи вказані доводи відповідача, з огляду на документальне підтвердження факту повного знищення внаслідок бойових дій належного відповідачу майна, яке знаходилися на складі ТОВ «ФДМ БУД» на території міста Ірпінь, а також беручи до уваги відсутність вини відповідача у невиконанні зобов`язань з поставки визначеного Договором товару, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви відповідача та розстрочення виконання рішення суду даній справі на 1 рік.
Керуючись ст.ст.74, 129, 238-241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФДМ Буд" (04128, місто Київ, вулиця Стеценка, будинок 19-68, ідентифікаційний код 42736168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" (04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4А, офіс 139, ідентифікаційний код 42056140) 1907985 (один мільйон дев`ятсот сім тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн 28 коп. основного боргу, 28619 (двадцять вісім тисяч шістсот дев`ятнадцять) грн 78 коп. витрат по сплаті судового збору та 41392 (сорок одна тисяча триста дев`яносто дві) грн 54 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/11632/23 від 09.11.2023 на 12 місяців та встановити наступний порядок оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ФДМ Буд" (04128, місто Київ, вулиця Стеценка, будинок 19-68, ідентифікаційний код 42736168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" (04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4А, офіс 139, ідентифікаційний код 42056140) присуджених до стягнення сум:
- до 21.11.2023 - 164833 (сто шістдесят чотири тисячі вісімсот тридцять три) грн 13 коп.;
- до 21.12.2023 - 164833 (сто шістдесят чотири тисячі вісімсот тридцять три) грн 13 коп.;
- до 21.01.2024 - 164833 (сто шістдесят чотири тисячі вісімсот тридцять три) грн 13 коп.;
- до 21.02.2024 - 164833 (сто шістдесят чотири тисячі вісімсот тридцять три) грн 13 коп.;
- до 21.03.2024 - 164833 (сто шістдесят чотири тисячі вісімсот тридцять три) грн 13 коп.;
- до 21.04.2024 - 164833 (сто шістдесят чотири тисячі вісімсот тридцять три) грн 13 коп.;
- до 21.05.2024 - 164833 (сто шістдесят чотири тисячі вісімсот тридцять три) грн 13 коп.;
- до 21.06.2024 - 164833 (сто шістдесят чотири тисячі вісімсот тридцять три) грн 13 коп.;
- до 21.07.2024 - 164833 (сто шістдесят чотири тисячі вісімсот тридцять три) грн 13 коп.;
- до 21.08.2024 - 164833 (сто шістдесят чотири тисячі вісімсот тридцять три) грн 13 коп.;
- до 21.09.2024 - 164833 (сто шістдесят чотири тисячі вісімсот тридцять три) грн 13 коп.;
- до 21.10.2024 - 164833 (сто шістдесят чотири тисячі вісімсот тридцять три) грн 17 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 22.11.2023
Суддя Ю.М. Смирнова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 09.11.2023 |
Оприлюднено | 24.11.2023 |
Номер документу | 115101758 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Смирнова Ю.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні