Рішення

від 21.11.2023 по справі 910/10267/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2023Справа № 910/10267/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Плитка"

до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

про стягнення 374 311,55 грн.

Суддя Борисенко І. І.

представники сторін: без виклику

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Наша Плитка" (далі - ТОВ "Наша Плитка", позивач) до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - ПрАТ "ХК "Київміськбуд", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 374 311,55 грн.

У обґрунтування позову ТОВ "Наша Плитка" зазначило, що на підставі договору відступлення права вимоги від 28.02.2023, укладеного із ТОВ "Рубіком Україна", позивач набув права вимоги до відповідача (замовника) за договором поставки № 910/з від 01.10.2021 на стягнення заборгованості у сумі 283 770,06 грн. та нарахованих на цю суму інфляційних втрат та 3 % річних, які просить стягнути у судовому порядку.

У позові ТОВ "Наша Плитка" просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 283 770,06 грн., інфляційні витрати у сумі 77 815,71 грн. та 3 % річних у сумі 12 725,78 грн., що разом становить 374 311,55 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 вказаний позов був прийнятий до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач надав суду відзив на позов, у якому проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що передумовою для проведення розрахунків за поставлений товар є надання не тільки видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, а і сертифікатів (паспортів) якості виробника, а також гарантійних документів та документів, що гарантують якість та відповідність поставленого товару. Оскільки означених документів постачальником надано не було, то строк для оплати поставленого товару не наступив. Також вказав, що неналежне виконання зобов`язань за договором сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин, які виникли у зв`язку із введенням з 24.02.2022 в Україні воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, а також згідно з наказом ПрАТ "ХК "Київміськбуд" від 25.02.2022 з 01.03.2022 на підприємстві був оголошений простій, працівники компанії були відсутні на робочих місцях, а господарська діяльність товариства була зупинена. Отже, як вважає відповідач, він має бути звільнений від відповідальності у вигляді нарахованих інфляційної склдової боргу та 3 % річних.

Також 27.07.2023 ПрАТ "ХК "Київміськбуд" заявило клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи з метою визначення суми заборгованості. Розглянувши вказане клопотання, суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Суд виходив з того, що з усіх питань, які є предметом розгляду в даному спорі, сторони надали відповідні обґрунтування та докази, у тому числі позивачем були надані видаткові накладні, які містять реквізити, передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", що є первинною документацією. Отже з`ясувати обставини, які мають значення для правильного розгляду справи, суд вважав можливим здійснити самостійно без наявності спеціальних знань в галузі економіки.

Також суд прийняв до уваги те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмету доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто експертиза може бути призначена у разі, коли висновок експерта не може бути замінений іншими засобами доказування, а наявні у справі докази є взаємно суперечливими (п. 2 Постанови Пленуму ВГСУ № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Отже суд дійшов висновку, що у проведенні експертного дослідження не було необхідності.

18.08.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній вказав про необґрунтованість доводів відповідача, вважав, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши надані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2021 між ТОВ "Рубіком Україна" (постачальник) та ПрАТ "ХК "Київміськбуд" (замовник) був укладений договір поставки № 910/з (далі - договір поставки). Відповідно до умов цього договору постачальник в порядку і на умовах, передбачених даним договором, протягом 2021-2022 років, зобов`язується поставити та передати у власність замовника плитку та оплатити її вартість, відповідно до умов цього договору (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.2 договору кількість товару, його характеристики обумовлюються у заявках замовника. Загальна ціна цього договору становить 10 000 000,00 грн. Ціна за одиницю товару обумовлена у специфікації на поставку товару та відображається у видаткових накладних постачальника (п. 3.1, 3.2 договору).

Згідно з п. 4.1 договору замовник здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника у строк не пізніше 20 банківських днів після дати поставки партії товару постачальником на умовах, передбачених п. 5.4 договору.

Відповідно до п. 5.1 договору поставка товару здійснюється постачальником протягом не більше 5 календарних днів з дати отримання заявки замовника. Датою поставки товару вважається день, в який товар фактично переданий від постачальника до замовника на місце поставки, визначене замовником у заявці, в належній якості, кількості та з необхідним пакетом документів, до якого входять: товарно-транспортна накладна; сертифікат (паспорт) якості виробника; видаткова накладна; гарантійні документи та документи, що гарантують якість та відповідність поставленого (п. 5.4 договору). Право власності на товар виникає у замовника з дати поставки товару постачальником (п. 5.5 договору).

Згідно з п. 6.1 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі, відповідно до розділу 4 договору, здійснювати оплату вартості товару.

Договір набирає чинності з дати його укладення обома сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе за цим договором зобов`язань (п. 11.1).

Додатковою угодою № 1 від 17.01.2022 специфікація до договору була викладена у новій редакції.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Рубіком Україна" на виконання свого зобов`язання за вищевказаним договором поставив відповідачу обумовлений сторонами товар на загальну суму 383 770,06 грн., що підтверджується наявними у справі:

- копіями видаткових накладних № 12 від 07.02.2022, № 13 від 08.02.2022, № 16, № 17, № 18, № 19 від 10.02.2022, № 23, № 24, № 25 від 15.02.2022, № 26 від 22.02.2022;

- копіями товарно-транспортних накладних № 12 від 07.02.2022, № 13 від 08.02.2022, № 16, № 17, № 18, № 19 від 10.02.2022, № 23, № 24, № 25 від 15.02.2022, № 26 від 22.02.2022.

Однак, відповідач свої зобов`язання з оплати поставленого товару виконав неналежним чином, вартість товару на вказану суму сплатив на користь ТОВ "Рубіком Україна" частково - у сумі 100 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку ТОВ "Рубіком Україна".

Отже, у ПрАТ "ХК "Київміськбуд" перед ТОВ "Рубіком Україна" наявна заборгованість за поставлений, але неоплачений товар у сумі 283 770,06 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Наша Плитка" вказує, що на підставі договору відступлення права вимоги від 28.02.2023, укладеного із ТОВ "Рубіком Україна", позивач набув право вимоги до відповідача (замовника) за договором поставки № 910/з від 01.10.2021, тому просить стягнути заборгованість у сумі 283 770,06 грн.

З цього приводу судом встановлено, що 28.02.2023 між ТОВ "Рубіком Україна" (первісний кредитор) та ТОВ "Наша Плитка" (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги. Відповідно до умов цього договору первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з договором поставки № 910/з від 01.10.2021, який був укладений між первісним кредитором та ПрАТ "ХК "Київміськбуд" (боржник), що складається з наступних видів заборгованості: суми основної заборгованості станом на дату укладення даного договору 283 770,06 грн.; суми інфляційних нарахувань та 3 % річних, нарахованих на цю суму заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України за період з моменту виникнення у боржника основної заборгованості (перший день, що настав після спливу 20-ти банківських днів з дати поставки) до моменту її погашення боржником.

Новий кредитор приймає право вимоги за основним договором у повному обсязі.

Новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з основного договору на умовах, що існують на момент укладення цього договору, та в обсязі, який визначений цим договором.

Відступлення первісним кредитором права вимоги боргу за основним договором новому кредитору є безвідплатним (розділ "Предмет договору").

Первісний кредитор протягом 5 днів з дня укладення цього договору передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор зобов`язаний письмово повідомити боржника про факт передачі права вимоги від первісного кредитора новому кредитору («Права та обов`язки сторін»).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором (розділ «Строк дії договору»).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору відступлення права вимоги, листом 1 від 28.02.2023 ТОВ "Рубіком Україна" (первісний кредитор) повідомило ПрАТ "ХК "Київміськбуд" (боржника) про укладення вищевказаного договору відступлення та заміну кредитора у зобов`язанні за договором поставки № 910/з від 01.10.2021, у якому також вимагало від боржника повернути суму непогашеної заборгованості у сумі 283 770,06 грн. та сплатити інфляційні втрати та 3 % річних.

Таким чином судом встановлено, що на підставі договору відступлення права вимоги № 910/з від 01.10.2021 до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до боржника - ПрАТ "ХК "Київміськбуд" щодо стягнення непогашеної заборгованості за договором поставки № 910/з від 01.10.2021.

Стосовно тверджень відповідача про те, що передбачений договором строк для оплати не настав у зв`язку з ненаданням первісним кредитором сертифікатів (паспортів) якості виробника, а також гарантійних документів та документів, що гарантують якість та відповідність поставленого товару, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, пунктом п. 4.1 договору замовник здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника у строк не пізніше 20 банківських днів після дати поставки партії товару постачальником на умовах, передбачених п. 5.4 договору.

Датою поставки товару вважається день, в який товар фактично переданий від постачальника до замовника на місце поставки, визначене замовником у заявці, в належній якості, кількості та з необхідним пакетом документів, до якого входять: товарно-транспортна накладна; сертифікат (паспорт) якості виробника; видаткова накладна; гарантійні документи та документи, що гарантують якість та відповідність поставленого товару (п. 5.4 договору).

Отже, за умовами договору у відповідача виникає обов`язок оплатити товар після фактичної передачі товару постачальником замовнику.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Як роз`яснив Верховний Суд у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутись реальний рух активів, тому суду необхідно досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця).

Так, у копіях видаткових накладних № 12 від 07.02.2022, № 13 від 08.02.2022, № 16, № 17, № 18, № 19 від 10.02.2022, № 23, № 24, № 25 від 15.02.2022, № 26 від 22.02.2022, покупцем визначено ПрАТ "ХК "Київміськбуд", а отримання товару було засвідчено підрядними організаціями відповідача - ТОВ "Укрбуд Інвест", ТОВ "М. В. Інвест", ТОВ "БПК "Ягуар".

Також відповідно до товарно-транспортних накладних № 12 від 07.02.2022, № 13 від 08.02.2022, № 16, № 17, № 18, № 19 від 10.02.2022, № 23, № 24, № 25 від 15.02.2022, № 26 від 22.02.2022, вантажоотримувачем товару зазначено ПрАТ "ХК "Київміськбуд".

У своєму відзиві відповідач не заперечував отримання товару на суму 283 770,06 грн. та не спростував цих обставин належними доказами.

Відповідно до ст. 666 ЦК України, що визначає правові наслідки, що настають в разі невиконання продавцем обов`язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару. Зокрема, якщо продавець не передає покупцеві документи, які стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Крім того, відповідно до п. 5.6 договору наявність виявлених в день поставки товару недоліків, причини і терміни їх усунення фіксуються двостороннім актом між постачальником та замовником в день приймання товару. Товар оглядається уповноваженими представниками сторін. У разі виявлення недоліків та браку товару при подальшому розпакуванні, замовник викликає представника постачальника для фіксації зауважень у відповідному двосторонньому акті та встановлює терміни їх усунення на умовах, передбачених даним договором.

Із матеріалів справи вбачається, що доказів відмови замовника (відповідача) від прийняття товару за видатковими накладними № 12 від 07.02.2022, № 13 від 08.02.2022, № 16, № 17, № 18, № 19 від 10.02.2022, № 23, № 24, № 25 від 15.02.2022, № 26 від 22.02.2022, відповідач не надав, також він не заявив про свої зауваження чи вимоги стосовно наявності будь-яких невідповідностей у супровідних документах на товар чи щодо самого товару, які позивач повинен був усунути.

За таких обставин доводи ПрАТ "ХК "Київміськбуд" у цій частині є необгрунтованими.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував свого обов`язку сплатити належним чином поставлений товар за договором поставки № 910/з від 01.10.2021 на суму 283 770,06 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки доказів належної сплати вартості поставленого товару відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з ПрАТ "ХК "Київміськбуд" основного боргу в сумі 283 770,06 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 77 815,71 грн. та 3 % річних у сумі 12 725,78 грн., то суд дійшов висновку, що вони також заявлені правомірно.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаною нормою закону наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3 % річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідач вказував, що порушення зобов`язання відбулось не з його вини, а у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, внаслідок чого 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, що триває на даний час. Вказані обставини є форс-мажорними (обставинами непереборної сили), що підтверджується листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, а тому на думку відповідача його має бути звільнено від відповідальності у вигляді нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за порушення обов`язку своєчасної оплати за поставлений товар.

Проте, суд відхиляє такі твердження, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з п. 9.3 договору якщо виконання зобов`язання за цим договором стає неможливим через форс-мажорні обставини, сторони повинні негайно повідомити одна одну про виникнення форс-мажорних обставин та про припинення їхньої дії. У цьому випадку строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається пропорційно до часу дії форс-мажорних обставин.

Відповідно до п. 9.4 договору початок та період дії вказаних обставин підтверджує сторона, яка підпала під дію таких обставин, довідкою відповідного органу.

Разом з тим відповідач не надав суду передбачених законом та договором доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, довідки/сертифікату Торгово-промислової палати стосовно невиконання ПрАТ "ХК "Київміськбуд" договору поставки № 910/з від 01.10.2021, а також доказів повідомлення позивача, на виконання п. 9.3 договору, про виникнення таких обставин.

Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною, що є підставою для звільнення його від відповідальності за договором № 910/з від 01.10.2021, суд до уваги не приймає та зазначає наступне.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Зі змісту листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що він не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин (введення військового стану в Україні). Також вказаний лист ТПП видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між настанням вказаних обставин та неможливістю виконання відповідачем конкретного зобов`язання (сплати вартості товару). При цьому відповідачем також не надано будь-яких доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання ПрАТ "ХК "Київміськбуд" зобов`язань за договором № 910/з від 01.10.2021.

Отже, сама наявність вказаного листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є підставою для звільнення ПрАТ "ХК "Київміськбуд" від відповідальності (сплати матеріальних втрат) за неналежне виконання зобов`язання.

Щодо посилання відповідача на простій підприємства у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та запровадження воєнного стану, суд зазначає, що порушення ПрАТ "ХК "Київміськбуд" зобов`язання зі сплати вартості товару розпочалось ще до введення воєнного стану в країні. А в червні 2022 року відповідач відновив свою господарську діяльність, про що свідчать публікації на офіційному сайті ПрАТ "ХК "Київміськбуд", зокрема, про відновлення роботи відділу продажів об`єктів нерухомості та відновлення будівництва на об`єктах відповідача.

Отже, зазначені доводи є необґрунтованими та не свідчать про відсутність обов`язку замовника нести відповідальність за неналежне виконання господарських зобов`язань.

За таких обставин, оскільки матеріалами справи підтверджено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

За результатами здійсненої судом перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційні втрати у сумі 77 815,71 грн. та 3 % річних у сумі 12 725,78 грн. підлягають задоволенню, тобто у заявлених позивачем сумах.

Отже позов ТОВ "Наша Плитка" підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді судового збору на суму 5 614,67 грн. та витрат за надану правничу допомогу на суму 12 000,00 грн., суд виходить з такого.

Витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами за результатами розгляду справи. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ст. 126 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (з ч. 8 ст. 129 ГПК України).

У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн. заявник долучив копії:

- свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, виданого адвокату Волобуєву І. Ю. (КС № 6419/10 від 15.02.2018); ордеру серія АІ № 1414958 від 12.06.2023 на надання правничої допомоги ТОВ «Наша Плитка» адвокатом Волобуєвим І. Ю.;

- договору про надання правничої допомоги № 120623 від 12.06.2023, укладеного ТОВ «Наша Плитка» з Адвокатським об`єднанням "Волобуєва Ігоря", а також додаткової угоди № 1 від 12.06.2023, у якій сторони погодили гонорар адвокатського бюро за надання послуг, що становить фіксовану суму 12 000,00 грн.; додаткову угоду № 2 від 10.08.2023, у якій сторони погодили, що гонорар за підготовку та подання до суду відповіді на відзив становить 5 000,00 грн., а гонорар з підготовки та подання до суду заперечень на клопотання про призначення експертизи у справі становить 1 200,00 грн.;

- акту надання правової допомоги № 210623/1 від 21.06.2023 на суму 12 000,00 грн. та рахунків-фактури № РФ-12/06 від 12.06.2023 на суму 12 000,00 грн., № РФ-10/08 від 10.08.2023 на суму 6 200,00 грн.;

- платіжних інструкцій № 893 від 16.06.2023, № 1046 від 18.08.2023 на суму 18 200,00 грн.

Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У даному випадку суд враховує наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: справа не є складною; її розгляд у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, характер спірних відносин та значення справи для сторін, кількість наданих суду пояснень та доказів представником позивача, обсяг виконаної адвокатом роботи під час підготовки позову та інших заяв по суті позову; формування та викладення позиції представником позивача на кожний довід відповідача.

У той же час, суд приймає до уваги на те, що підготовка заяв по суті позову, як і сам позов, а також формування правової позиції представником позивача, не зайняли великого обсягу правових знань та часу у адвоката, з огляду на наявність подібних справ у суді за участю відповідача, а отже, обсяг виконаної адвокатом роботи під час розгляду справи не вимагав значних витрат часу та вмінь для формування правової позиції, відшукання нових доказів на підтвердження позивачем своєї позиції. Також суд зважає на ту обставину, що під час розгляду справи судом не проводились додаткові процесуальні дії, а заперечень позивача на клопотання відповідача про призначення економічної експертизи надано не було. Крім того, суд враховує наявність заперечень відповідача щодо стягнення з нього витрат на правничу допомогу.

Тому, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатським об`єднанням та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне встановити розмір судових витрат ТОВ "Наша Плитка" на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн. та покласти їх на відповідача згідно зі ст. 129 ГПК України у зв`язку із задоволенням позову.

Стосовно доводів позивача про те, що гонорар адвоката не може бути зменшений судом, оскільки втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, суд зазначає наступне.

Дослідивши умови договору на надання правничої допомоги (стаття 3 договору), суд дійшов висновку, що форма винагороди, встановлена АО "Волобуєва Ігоря" за участь в даній справі в якості гонорару є, по своїй суті, вартістю правничої допомоги.

У той же час, відповідно до позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатом таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За таких обставин, суд користується своїм правом на зменшення розміру вартості правничої допомоги, понесеної позивачем, встановивши її на рівні 7 000,00 грн, які разом з судовим збором у сумі 5 614,67 грн. покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України у зв`язку із задоволенням позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 237, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Плитка" до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення заборгованості у сумі 374 311,55 грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, вул. М. Омеляновича-Павленка, 4/6, ідентифікаційний код 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Плитка" (04208, м. Київ, проспект Правди, буд. 92; ідентифікаційний код 41423938) основний борг у сумі 283 770 (двісті вісімдесят три тисячі сімсот сімдесят) грн. 06 коп., інфляційні втрати у сумі 77 815 (сімдесят сім тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн. 71 коп., 3 % річних у сумі 12 725 (дванадцять тисяч сімсот двадцять п`ять) грн. 78 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 614 (п`ять тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 67 коп., витрати на правову допомогу в сумі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 21 листопада 2023 року.

Суддя Борисенко І. І.