Рішення

від 21.11.2023 по справі 917/1444/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21 E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2023 Справа № 917/1444/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Михатило А. В., розглянувши справу № 917/1444/23

за позовною заявою Фермерського господарства Ткаченко О.О., вул. Садова, 37, с. Бугрувате, Охтирський район, Сумська область, 42767

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська зерноторгова компанія", вул. Автобазівська, 2/9, м. Полтава, 36008,

про стягнення 284 943,39 грн заборгованості,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

11.08.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Фермерського господарства Ткаченко О.О. до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська зерноторгова компанія" про стягнення 507 951,46 грн заборгованості за договором поставки № 25/09/ФГТ-19 від 25.09.2019 року, з яких: 296 840,08 грн основна заборгованість, 168 944,36 грн інфляційні втрати, 42 167,02 грн 3% річних (вх. № 1545/23).

Крім цього позивач просить стягнути на його користь судовий збір у розмірі 7 619,27 грн та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 22 814,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на не здійснення відповідачем розрахунків за поставлений товар на підставі договору поставки № 25/09/ФГТ-19 від 25.09.2019 року.

Ухвалою від 15.08.2022 року суд залишив позовну заяву Фермерського господарства Ткаченко О.О. без руху та надав позивачу строк 5 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

29.08.2022 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 15.08.2022 року про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до даної заяви, позивачем позовну заяву, де зазначено відомості про не вжиття ним заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви; зазначено інформацію про те у кого знаходяться оригінали письмових доказів; надано суду належним чином завірені копії додатків до позовної заяви, надано копію договору №25/09/ФГТ-19 від 25.09.2019 року належної якості. Також позивачем надано докази надсилання копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача.

Ухвалою від 31.08.2023 року судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановлено відповідачу строки: для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - 5 днів з дня отримання цієї ухвали; для подання відзиву на позов, оформленого з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України - протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.ст. 167,184 ГПК України; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

21.09.2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (в. № 11859, а. с. 174 - 180), відповідно до якого просив застосувати позовну давність до нарахованого позивачем індексу інфляцій у період з січня 2020 року по червень 2020 року та 3% річних за період з 04.12.2019 року по 13.07.2020 року, а також відмовити у частині стягнення з відповідача боргу згідно договору поставки від 25.09.2019 року №25/09/ФГТ-19 у розмірі 159 687,93 грн, індексу інфляції у розмірі 56 829,96 грн та 3% річних у розмірі 21 367,73 грн. Також просив стягнути з позивача усі документально підтверджені витрати.

Свою незгоду з позовною заявою відповідач обґрунтовував тим, що позивач певно умисно замовчує той факт, що ним було укладено окрім договору про відступлення права вимоги боргу від 18.05.2021 року № 1805/21 й інші правочини щодо відступлення права вимоги, внаслідок чого заборгованість відповідача зменшилася на 159 687, 93 грн. 31.08.2021

року ФГ Ткаченко О.О., ТОВ Грано Гравітас та ТОВ "Українська зерноторгова компанія" уклали договір про відступлення права вимоги боргу № 3108/21, згідно якого позивач, як первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги боргу з відповідача у розмірі: 117 239, 45 грн.

28.09.2021 року між зазначеними сторонами було укладено договір про відступлення права вимоги боргу № 2809/21, згідно якого позивач, як первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги боргу з відповідача у розмірі: 42 448, 48 грн.

Отже, уклавши вказані договори відступлення права вимоги боргу від 28.09.2021 року № 2809/21 та від 31.08.2021 року № 3108/21, позивач втратив право вимоги боргу з відповідача згідно договору поставки від 25.09.2019 року № 25/09/ФГГ-19 у розмірі: 159 687, 93 грн., тому залишок заборгованості відповідача, який може бути стягнутий складає: 137 152,15 грн. З огляду на те, що заявлена позивачем сума заборгованості не відповідає дійсності, відповідач вважаємо за необхідне здійснити перерахунок індексу інфляції та 3% річних, надавши контрозрахунок (враховуючи той факт, що з моменту втрати права вимоги боргу (основного зобов`язання), позивач втратив і додаткове (інфляційні нарахування та 3% річних). Також, відповідач просить застосувати строк позовної давності, посилаючись на постанову ВС України від 05.11.20220 року у справі №346/1365/20 ("стягнення 3 % річних та інфляційних втрат можливо до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову"). З урахуванням вищезазначеного та поданого контрозрахунку, відповідач вказав, що розмір інфляційних витрат за період з липня 2020 року по квітень 2023 року має становити 110 325,94 грн (на суму боргу - 237 152,15 грн), з травня по червень 2023 року (сума боргу - 137 152,15 грн) - 1 788,46 грн. Загальна сума інфляційних втрат становить 112 114,40 грн, а загальний розмір 3% річних становить - 20 799,29 грн (якщо не застосовувати строк позовної давності, то загальна сума інфляційних втрат становить 122 655,63 грн, а загальний розмір 3% річних становить - 25 135,61 грн).

Також відповідач у відзиві зазначив, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України орієнтовний розмір його судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу складає 20 000,00 грн. Документальне підтвердження даних витрат буде надано після ухвалення рішення суду.

05.10.2023 року до суду від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 12661, а. с. 188), відповідно до якої зазначено, що у відзиві на позовну заяву відповідач у контрозрахунку заборгованості за договором поставки №25/09/ФГТ-19 від 25.09.2019 року в розмірі 137 152,15 грн, суму збитків від інфляції в розмірі 122 655,63 грн та 3% річних у розмірі 25 135,61 грн. У зв`язку із зазначеним позивач вирішив зменшити свої вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість по оплаті за поставлену сільськогосподарську продукцію згідно договору поставки №25/09/ФГТ-19 від 25.09.2019 року в розмірі 137 152,15 грн, збитки від інфляції в розмірі 122 655,63 грн та 3 % річних у розмірі 25 135,61 грн.

Відносно строків позовної давності позивач зазначив, що відповідно до п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії. Воєнний стан введено в Україні 24.02.2022 року, який діє і на сьогоднішній день. Норма п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України набрала законної сили 17.03.2022 року, тому вимоги позивача в межах строку позовної давності можуть заявлятися за період з 17.03.2019 року (збитки від інфляції заявлені в період з січня 2020 року, а 3% річних з грудня 2019 року).

Ухвалою суду від 10.10.2023 року прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду (вх. 12661 від 05.10.2023 року).

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

25 вересня 2019 року між Фермерським господарством «Ткаченко О.О.» (далі позивач, продавець, первісний кредитор, клєнт) та Товариством з обмежено відповідальністю «Українська зерноторгова компанія» (далі відповідач, покупець, боржник) укладено з договір поставки № 25/09/ФГТ-19 (далі договір, а. с. 97, 98).

Умовами договору сторони узгодили наступне:

- продавець зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, країна походження - Україна, яка надалі йменується «Товар» в асортименті, за ціною, кількістю та якістю на умовах, узгоджених сторонами у відповідних додатках до цього договору, що укладаються окремо на кожну партію товару. Продавець гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною, відчуженням, арештом, не є предметом застави перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, тобто товар, який постачається за договором, є вільним від будь-яких прав та/або домагань третіх осіб (п. 1.1. договору);

- ціна, кількість, загальна сума вартості кожної окремої партії товару вказується у додатках до даного договору, які є його невід`ємною частиною (п. 2.1 договору);

- оплата товару здійснюється на підставі рахунку-фактури, наданого продавцем (п. 2.2. договору);

- покупець здійснює 80% оплати за товар в українських гривнях шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок продавця протягом 3 (двох) банківських днів з моменту відвантаження товару та отримання видаткових накладних із зазначенням власника товару та маси вантажу, вказаних у п. 4.3 цього договору (п. 2.2.1 договору);

- датою оплати товару вважається дата списання коштів з банківського рахунку покупця відповідно до реквізитів, вказаних у рахунку-фактурі (п. 2.3. договору);

- продавець зобов`язаний у 2-денний термін з дати відвантаження товару надати покупцеві оригінал видаткової накладної (п. 2.5. договору);

- податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Продавець забезпечує реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у визначений чинним законодавством термін та її надання покупцеві. Підтвердженням про реєстрацію податкової накладної продавця та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування з Єдиного реєстру податкових накладних. У разі невиконання (неналежного виконання) зазначених зобов`язань, у тому числі якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених Податковим кодексом України, Постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% від суми договору (п. 2.6. договору);

- умови та термін поставки (відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС-2010»), узгоджуються сторонами в додатках, які є невід`ємною частиною цього договору ( п.4.1 договору);

- право власності на товар за цим договором виникає у покупця на складі продавця за адресою, зазначеною в додатках до договору. Підписи у видаткової накладної є підтвердженням отримання кількості товару (п. 4.3. договору);

- товар вважається поставленим продавцем і прийнятим покупцем по кількості і по якості - згідно з документу, що підтверджує кількість та якість, зазначеному в додатках до договору (п. 4.4. договору);.

- за порушення умов договору, а також за односторонню необґрунтовану відмову від виконання зобов`язань за цим договорі винна сторона відшкодовує завдані цим збитки, підтверджені документально (п. 5.1. договору);

- даний договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками Сторін та діє до « 31» грудня 2019 року, а в частині зобов`язань, що виникли з моменту підписання, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що виникли на підставі цього (п. 6.1.договору);

25 вересня 2019 року сторони уклали додаток № 1 до договору, відповідно до якого домовилися, що продавець передає у власність, а покупець приймає і оплачує товар - 1000 тон кукурудзи урожаю 2019 року, ціна за 1 тонну - 3 120,00 грн, загальна сума вартості товару 3 120 000,00 грн, термін поставки до 15.10.2019 (а. с. 99).

07 жовтня 2019 року сторони уклали додаток № 2 до договору, відповідно до якого домовилися, що продавець передає у власність, а покупець приймає і оплачує товар 110,00 тон кукурудзи урожаю 2019 року, ціна за 1 тонну - 3 200,00 грн, загальна сума вартості товару 352 000,00 грн, термін поставки до 31.10.2019 (а. с. 99).

10 жовтня 2019 року сторони уклали додаток № 3 до договору, відповідно до якого домовилися, що продавець передає у власність, а покупець приймає і оплачує товар 600,00 тон кукурудзи урожаю 2019 року, ціна за 1 тонну грн - 3 250,00 грн, загальна сума вартості товару 1 950000,00 грн, термін поставки до 31.10.2019 (а. с. 100).

29.10.2019 року сторони уклали додаток № 4 до договору, відповідно до якого домовилися, що продавець передає у власність, а покупець приймає і оплачує товар 300 тон кукурудзи урожаю 2019 року, ціна за 1 тонну - 3 350,00 грн, загальна сума вартості товару 1 005 000,00 грн, термін поставки до 31.10.2019 (а. с. 100).

30 жовтня 2019 року сторони уклали додаток № 5 до договору, відповідно до якого домовилися, що продавець передає у власність, а покупець приймає і оплачує товар 80,00 тон кукурудзи урожаю 2019 року, ціна за 1 тонну - 3 350,00 грн, загальна сума вартості товару 268 000,00 грн, термін поставки до 31.10.2019 (а. с. 101).

01 листопада 2019 року сторони уклали додаток № 6 до договору, відповідно до якого домовилися, що продавець передає у власність, а покупець приймає і оплачує товар - 200 тон кукурудзи урожаю 2019 року, ціна за 1 тонну - 3 450,00 грн, загальна сума вартості товару 690 000,00 грн, термін поставки до 30.11.2019 (а. сч. 101).

02 листопада 2019 року сторони уклали додаток № 7 до договору, відповідно до якого домовилися, що продавець передає у власність, а покупець приймає і оплачує товар - 135 тон кукурудзи урожаю 2019 року, ціна за 1 тонну - 3 500,04 грн, загальна сума вартості товару 472 505,40 грн, термін поставки до 30.11.2019 (а. с. 102).

Як стверджує позивач у позовній заяві, на виконання умов договору Фермерське Господарство «Ткаченко О. О.» поставило ТОВ «Українська зерноторгова компанія» за період з 01.10.2019 по 06.11.2019 товар на загальну суму 4 627 520,86 грн згідно з такими видатковими накладними:

- 01.10.2019 року на суму 347256,00 грн (видаткова накладна №38);

- 04.10.2019 року на суму 110011,20 грн (видаткова накладна № 39);

- 05.10.2019 року на суму 466939,20 грн (видаткова накладна № 40);

- 08.10.2019 року на суму 108416,14 грн (видаткова накладна № 41);

- 09.10.2019 року на суму 102848,12 грн (видаткова накладна № 42);

- 10.10.2019 року на суму 96896,12 грн (видаткова накладна № 43);

- 24.10.2019 року на суму 686659,15 грн (видаткова накладна № 44);

- 29.10.2019 року на суму 581001,78 грн (видаткова накладна № 45);

- 29.10.2019 року на суму 611811,23 грн (видаткова накладна №46);

- 30. 10.2019 року на суму 456002,54 грн. (видаткова накладна № 47);

- 01.11.2019 року на суму 235842,00 грн. (видаткова накладна № 48);

- 02.11.2019 року на суму 236256,00 грн. (видаткова накладна № 49);

- 04.11.2019 року на суму 116196,00 грн. (видаткова накладна № 50);

- 05.11.2019 року на суму 113611,00 грн. (видаткова накладна № 51 );

- 06.1 1.2019 року на суму 357774,08 грн. (видаткова накладна № 52) (а. с. 103 110).

Також, було зареєстровано податкові накладні на всі поставки товару загальну суму 4 627 520,86 грн:

- 10.10.2019 року на суму 347256,00 грн. (ПН № 54 від 01.10.2019 року);

- 09.10.2019 року на суму 110011,20 грн. (ПН № 55 від 04.10.2019 року);

- 21.10.2019 року на суму 466930,20 грн. (ПН № 56 від 05.10.2019 р);

- 28.10.2019 року на суму 108410,14 грн. (ПН №57 від 08.10.2019 року);

- 28.10.2019 року на суму 102848,12 грн. (ПН № 58 від 09.10.2019 року);

- 28.10.2019 року па суму 96896,12 грн. (ПН №59 від 10.10.2019 року);

- 30.10.2019 року на суму 567633.22 грн (ПН № 61 від 15.10.2019 року);

- 30.10.2019 року на суму 200000,00 грн (ПН № 62 від 1 7.10.2019 року);

- 08.11.2019 року на суму 500000.0 грн (ПН № 63 від 18.10.2019 року);

- 08.1 1.2019 року на суму 27,71 грн (ПН № 64 від 29. і 0.2019 року);

- 13.11.2019 року на суму 611811,23 грн (ПН № 65 від 29.10.2019 року);

- 13.1 1.2019 року на суму 456002,54 грн (ПН № 66 від 30.10.2019 року);

- 30.11.2019 року на суму 235842,00 грн (ПН № 67 від 01.11.2019 року);

- 30.1 1.2019 року на суму 236256,00 грн (ПН № 68 від 02.11.2019 року);

- 29.11.2019 року на суму 1 16196,00 грн (ПН № 69 від 04.11.2019 року);

- 30.11.2019 року на суму 113 611.30 грн (ПН № 70 від 05.11.2019 року);

- 30.11.2019 року на суму 357774,08 грн (ПН № 71 від 06.11.2019 року) (а. с. 111 127).

У свою чергу відповідачем було частково оплачено товар на загальну суму 4 133 749,78 грн:

- 02.10.2019 року 100 000,00 грн (платіжне доручення № 11079);

- 04.10.2019 року 100 000,00 грн (платіжне доручення № 1103 1);

- 07.10.2019 року 150 000,00 грн (платіжне доручення № 11049);

- 08.10.2019 року 200 000,00 грн (платіжне доручення № 11060, 11061);

- 09.10.2019 року 100 000,00 грн (платіжне доручення № 11075, 1 1078);

- 11.10.2019 року 150 000,00 грн (платіжне доручення № 11103, 11118);

- 15.10.2019 року 1 000 000,00 грн (платіжне доручення № 11157);

- 17.10.2019 року 200 000,00 грн (платіжне доручення № 11187);

- 18.10.2019 року 500 000,00 грн (платіжне доручення № 11207);

- 29.10.2019 року 400 000,00 грн (платіжне доручення № 11042);

- 01.11.2019 року 600 000,00 грн (платіжне доручення № 11104);

- 15.11.2019 року 178749,78 грн (платіжне доручення № 11087;

- 29.1 1.2019 року 20 000,00 грн, (платіжне доручення № 11067);

- 02.12.2019 року 100 000,00 грн (платіжне доручення № 11079);

- 05.12.2019 року 50 000,00 грн (платіжне доручення № 11116);

- 20.12.2019 року 100 000.00 грн (платіжне доручення № 11220);

- 16.03.2020 року 20 000,00 грн ( платіжне доручення № 1 1376);

- 27.0.3.2020 року 5 000,00 грн (платіжне доручення № 11397);

- 06.04.2020 року 10 000,00 грн. (платіжне доручення № 11249);

- 09.04.2020 року 10 000,00 грн (платіжне доручення № 11258);

- 17.04.2020 року 10 000,00 грн (платіжне доручення № 11212);

- 07.05.2020 року 30 000,00 грн (платіжне доручення № 11239);

- 05.05.2023 року 50 000,00 грн (платіжна інструкція № а236се2bd4);

- 12.05.2023 року 50 000,00 грн (платіжна інструкція № f5а35329аd) (а. с. 129, 130, 139 163).

Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2021р. між Фермерським господарством «Ткаченко О. О.», Товариством з обмеженою відповідальністю «Грано Гравітас» (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська зерноторгова компанія» укладено договір №1805/21 про відступлення права вимоги боргу (а. с. 67), відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги частини боргу з боржника у сумі 196 931,00 грн. Після відступлення права вимоги боргу, заборгованість боржника перед первісним кредитором на підставі договору поставки №25-09/ФГТ-19 від 25.09.2019 року, буде оплачена в сумі 196 931,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №277 від 28.05.2023 року на суму 196 931,00 грн (призначення платежу: «Оплата зг. договору про відступлення прва вимоги боргу зг. дог. №1805/21 від 18.05.2021») Товариством з обмеженою відповідальністю «Грано Гравітас» було перераховано позивачу 196 931,00 грн (а. с. 68).

31.08.2021р. між вищезазначеними сторонами було укладено договір №3108/21 про відступлення права вимоги боргу (а. с. 181, 182), відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги частини боргу з боржника у сумі 117 239,45 грн. Після відступлення права вимоги боргу, заборгованість боржника перед первісним кредитором на підставі договору поставки №25-09/ФГТ-19 від 25.09.2019 року, буде оплачена в сумі 117 239,45 грн.

28.09.2021р. між вищезазначеними сторонами було укладено договір №2809/21 про відступлення права вимоги боргу (а. с. 183 184), відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги частини боргу з боржника у сумі 42 448,48 грн. Після відступлення права вимоги боргу, заборгованість боржника перед первісним кредитором на підставі договору поставки №25-09/ФГТ-19 від 25.09.2019 року, буде оплачена в сумі 42 448,48 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію (вих. №7 від 25.04.2023 року, а. с. 131, 132), що підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною №4270304194326 від 25.04.2023 року та роздруківкою з інтернет-сайту «АТ «Укрпошта» про отримання поштового відправлення №4270304194326 (а. с. 133, 134).

Позивач стверджує, що відповідачем не здійснено виконання грошового зобов`язання в розмірі 137 152,15 грн за договором поставки № 25/09/ФГТ-19 від 25.09.2019 року.

Враховуючи порушення грошового зобов`язання, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу інфляційні втрати у розмірі 122 655,63 грн та 3 % річних у розмірі 25 135,61 грн.

Таким чином, позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області та просить стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, заборгованість по оплаті за товар в розмірі 137 152,15 грн., інфляційні втрати у розмірі 122 655,63 грн та 3 % річних у розмірі 25 135,61 грн.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (копії): виписку з ЄДРЮОФОПГФ відносно позивача, статут ФГ «Ткаченко О. О.», договір поставки № 25/09/ФГТ-19 від 25.09.2019 року; додатки №№ 1 7 до договору поставки, накладні №№38 52, податкові накладні № № 54 59, 61 71; платіжні доручення №№ 11079; 11031, 11049, 11060, 11061, № 11075, 1 1078, 11103, 11118, 11157, 11187, 11207, 11042, 11104, 11087, 11067, 11079, 11116, 11220, 1 1376, 11397, 11249, 11258, 11212, 11239, а236се2bd4, f5а35329аd, №277, договір №1805/21 про відступлення права вимоги боргу від 18.05.2021 року, претензію №7 від 25.04.2023 року з доказами направлення на адресу відповідача: описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною №4270304194326 від 25.04.2023 року та роздруківкою з інтернет-сайту «АТ «Укрпошта» про отримання поштового відправлення №4270304194326, договір №44 про надання правової допомоги від 20.04.2023 року, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором №44 про надання правової (правничої) допомоги від 20.04.2023 року, квитанція №44 від 14.07.2023 року, ордер серія ВІ №1153074 від 14.07.2023 року, с свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 26.03.2019 року.

Відповідач, заперечуючи проти позову, надав наступні докази (копії): договір №3108/21 про відступлення права вимоги боргу від 31.08.2021 року, договір №2809/21 про відступлення права вимоги боргу від 28.09.2021 року.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Судом встановлено, що 24.09.2019 року між Фермерським господарством «Ткаченко О.О.» та Товариством з обмежено відповідальністю «Українська зерноторгова компанія» укладено з договір поставки № 25/09/ФГТ-19, відповідно до пункту 1.1. та 2.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, країна походження - Україна, яка надалі йменується «Товар» в асортименті, за ціною, кількістю та якістю на умовах, узгоджених сторонами у відповідних додатках до цього договору, що укладаються окремо на кожну партію товару. Продавець гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною, відчуженням, арештом, не є предметом застави перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, тобто товар, який постачається за договором, є вільним від будь-яких прав та/або домагань третіх осіб. Ціна, кількість, загальна сума вартості кожної окремої партії товару вказується у додатках до даного договору, які є його невід`ємною частиною.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 4 627 520,86 грн підтверджується накладними та податковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалі справи та не заперечується сторонами, відповідач частково оплатив суму боргу на суму 4 133 749,78 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи. Відтак, за договором поставки № 25/09/ФГТ-19 неоплаченою залишалась заборгованість в розмірі 493 771,08 грн.

Пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини першої статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За змістом статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначають сторони, 18.05.2021р. між Фермерським господарством «Ткаченко О. О.», Товариством з обмеженою відповідальністю «Грано Гравітас» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська зерноторгова компанія» укладено договір №1805/21 про відступлення права вимоги боргу, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги частини боргу з боржника у сумі 196 931,00 грн. Після відступлення права вимоги боргу, заборгованість боржника перед первісним кредитором на підставі договору поставки №25-09/ФГТ-19 від 25.09.2019 року, буде оплачена в сумі 196 931,00 грн.

При цьому, в матеріалах міститься платіжна інструкція №277 від 28.05.2023 року на суму 196 931,00 грн (призначення платежу: «Оплата зг. договору про відступлення прва вимоги боргу зг. дог. №1805/21 від 18.05.2021»).

31.08.2021р. між вищезазначеними сторонами було укладено договір №3108/21 про відступлення права вимоги боргу, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги частини боргу з боржника у сумі 117 239,45 грн. Після відступлення права вимоги боргу, заборгованість боржника перед первісним кредитором на підставі договору поставки №25-09/ФГТ-19 від 25.09.2019 року, буде оплачена в сумі 117 239,45 грн.

28.09.2021р. між вищезазначеними сторонами було укладено договір №2809/21 про відступлення права вимоги боргу, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги частини боргу з боржника у сумі 42 448,48 грн. Після відступлення права вимоги боргу, заборгованість боржника перед первісним кредитором на підставі договору поставки №25-09/ФГТ-19 від 25.09.2019 року, буде оплачена в сумі 42 448,48 грн.

За таких обставин, внаслідок укладення вищезазначених договорів про відступлення права вимоги право вимоги Фермерського господарства «Ткаченко О. О.» про сплату заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська зерноторгова компанія» у розмірі 356 618, 93 грн за договором поставки №25-09/ФГТ-19 від 25.09.2019 року перейшло до Товариством з обмеженою відповідальністю «Грано Гравітас».

Відтак, сторонами підтверджено, що неоплаченою відповідачем залишилась заборгованість перед Фермерським господарством «Ткаченко О. О.» в розмірі 137 152,15 грн., що є предметом спору у даній справі (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог). Докази сплати вказаної суми боргу в матеріалах відсутні.

Враховуючи наведене, позовні вимоги Фермерського господарства «Ткаченко О. О.» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська зерноторгова компанія» суми основної заборгованості у розмірі 137 152,15 грн є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, не заперечуються відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат у розмірі 122 655,63 грн та 3 % річних у розмірі 25 135,61 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведене, перевіривши контррозрахунок відповідача (з яким погоджується позивач) інфляційних втрат та 3 % річних, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 122 655,63 грн та 3% річних у розмірі 25 136,61 грн є обґрунтовані, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.

Щодо застосування строку позовної давності до вимог про стягнення інфляційних втрат за період з січня 2020 року по червень 2020 року та про стягнення 3% річних за період з 04.12.2019 року по 13.07.2020 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 922/175/18 та Великої Палати Верховного суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц зазначено, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст.625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 року по справі №755/13805/16-ц зазначено, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем (див., зокрема, постанови Великої Палати Верхового Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (пункт 28), від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 129)).

Згідно з п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким було доповнено вказаний розділ ЦК України на підставі ЗУ № 540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)», під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 вказав на те, що у п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції ЗУ від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою КМУ №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020. В подальшому дію карантину неодноразово було продовжено та постановою КМУ № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24:00 30.06.2023.

З наведеного вище слідує, що на час дії установленого на території України карантину строк, визначений статтею 257 ЦК України, було продовжено.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 256, 257, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції Закону України № 540-ІХ від 30.03.2020) викладені у постановах від 06.05.2021 р. у справі № 903/323/20, від 25.08.2021 р. у справі №914/1560/20, від 08.02.2022 року у справі № 918/964/20, від 31.05.2021 року у справі № 926/1812/21.

При цьому, додатково, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (із змінами), в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який триває до цього часу.

Враховуючи наведені норми законодавства, суд доходить до висновку, що строки позовної давності щодо стягнення інфляційних втрат за період з січня 2020 року по червень 2020 року та про стягнення 3% річних за період з 04.12.2019 року по 13.07.2020 року не сплинули, оскільки позовну заяву подано в межах строку позовної давності відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України та пунктів 12, 19 Розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України. А тому, твердження відповідача щодо спливу строку позовної давності за зазначеними позовними вимогами є безпідставним та відхиляється судом.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів у спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 137 152,15 грн основного боргу, 25 135,61 грн 3% річних та 122 655,63 грн інфляційних втрат обґрунтовані, відповідачем не заперечуються, підтверджуються наявними доказами та підлягають задоволенню.

Відносно клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22 814,00 грн суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" доовір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (у п. 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Практична реалізація вищезгаданого принципу господарського судочинства в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення остаточного розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, через подання:

- заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу;

- детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;

- доказів, що підтверджують виконання адвокатом робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

3) розподіл судових витрат судом (ст.129 ГПК України).

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Унаслідок існування зв`язку між конкретною судовою справою та витратами на професійну правничу допомогу останні набувають статусу судових витрат.

Тотожне правило містить й частина 1 статті 221 ГПК України, за якою, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та дотримання критерії, передбачених частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено судом, позивачами вчинено відповідні процесуальні дії (попередньо визначено суму судових витрат на професійну правничу допомогу, визначено остаточний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши його у заяві про зменшення розміру позовних вимог та надавши докази, що підтверджують виконання адвокатом робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи) з дотриманням порядку і строків, встановлених ГПК України.

Як вбачається із матеріалів справи, невиконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем стали підставою для звернення до суду із позовною заявою і понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статі 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом насамперед згідно з умовами договору про надання правничої допомоги.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 22 814,00 грн грн підтверджується наступними доказами (копіями): договором №44 про надання правової (правничої) допомоги від 20.04.2023 року, актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором №44 про надання правової (правничої) допомоги від 20.04.2023 року та від 29.09.2023 року, квитанціями № 44 на суму 17 446,00 грн та №44/2 на суму 5 368,00 грн, ордером серія ВІ №1153074 від 14.07.2023 року та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2615 від 26.03.2019 року (а. с. 72 76, 187 а, 188).

Відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.04.2023 року (далі договір від 20.04.2023 року), укладеного між адвокатом Абрамовичем О. В. (далі адвокат) та ФГ «Ткаченко О. О.», адвокат зобов`язується надати правову допомогу , в тому числі, за окремими дорученнями клієнта.

Згідно по 1.2 договору від 20.04.2023 року адвокат приймає на себе обов`язки:

-надати клієнту правову допомогу щодо стягнення з ТОВ «Українська зерно торгова компанія» боргу за договором поставки № 25/09/ФГТ-19 від 25.09.2019 року, в тому числі підготувати та направити боржнику претензію з вимогою сплатити суму боргу, підготувати матеріали до суду скласти від імені клієнта позовну заяву, відповідь на відзив з додатками, представлення інтересів клієнта в суді (Господарський суд Полтавської області, апеляційний та касаційний суди) під час розгляду даної справи тощо.

Відповідно до п. 3.1 договору від 20.04.2023 року, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного його виконання, але не пізніше, ніж до 31.12.2024 року.

На визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару (п. 4.1 договору від 20.04.2023 року).

Орієнтовний розмір гонорару адвокат а становить 20 000,00 грн із розрахунку 100% прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 1 год. Роботи адвоката (розмір прожиткового мінімуму береться на дату складання акту виконаних робіт), а також 2000,00 грн за участь адвоката в одн7ому судовому засіданні при розгляді даної справи (незалежно від того, чи це підготовче засідання, чи розгляд справи по суті) (п. 4.2 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 14.07.2023 року (а. с. 73), адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги (надано правову інформацію, консультації і роз`яснення з питань законодавчого регулювання стягнення заборгованості за невиконання грошових зобов`язань, доведення до відома клієнта судової практики з цих питань, роз`яснення порядку досудового врегулювання, підготовка, складання та відправлення претензії, підготовка та направлення позовної заяви тощо). Всього витрачено часу адвокатом: фактично 6 год. 30 хв. Вартість роботи адвоката за 6,5 год. витраченого часу становить 17 446,00 грн (6,5 * 2684,00).

Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 29.09.2023 року (а. с. 73), адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги (ознайомлення та опрацювання відзиву на позовну заву , підготовка, складання та відправлення заяви про зменшення розміру позовних вимог). Всього витрачено часу адвокатом: фактично 2 год. 00 хв. Вартість роботи адвоката за 2 год. витраченого часу становить 5 368,00 грн (2 * 2684,00)

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Суд зазначає, що представником позивача адвокатом Абрамовичем О. В. здійснювався належний юридичний супровід клієнта під час судового розгляду справи

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (додаткова ухвала Верховного Суду від 16.08.2023 року у справі №904/1377/22).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач заперечень щодо вартості витрат позивача на професійну правничу допомогу не надав.

Суд встановив, що вказані судові витрати пов`язані з розглядом даної справи; їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову.

Враховуючи задоволення позову у повному обсязі та відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача повністю в сумі 22 814,00 грн.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду із позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 7 619,27 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 957 (#1339392066019) від 02.08.2023 року.

Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог ціною позову є 284 943,39 грн., до сплати підлягає судовий збір, відповідно до Закону України «Про судовий збір», в розмірі 4 274,15 грн.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позов в частині суми основного боргу в розмірі 270 065,84 грн, то позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 2 025,50 грн. В іншій частині судовий збір покладається на відповідача.

Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 2 248,65 грн судового збору, оскільки позов у даній справі слід задовольнити в повному обсязі.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір», він вправі повернути з державного бюджету 3 345,12 грн судового збору у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог за умови подання відповідного клопотання.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська зерноторгова компанія" (вул. Автобазівська, 2/9, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39427509) на користь Фермерського господарства Ткаченко О.О. (вул. Садова, 37, с. Бугрувате, Охтирський район, Сумська область, 42767,ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41432429) 137 152,15 грн заборгованості, 122 655,63 грн інфляційних втрат, 25 135,61 грн 3% річних, 22 814,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 248,65 грн судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

3. Повернути Фермерському господарству Ткаченко О.О. (вул. Садова, 37, с. Бугрувате, Охтирський район, Сумська область, 42767,ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41432429) з державного бюджету України судовий збір у сумі 2 025,50 грн, який сплачено платіжною інструкцією № 957 (№1339392066019) від 02.08.2023 року (оригінал платіжної інструкції № 957 (#1339392066019) від 02.08.2023 року знаходиться в матеріалах справи № 917/1444/23).

Рішення складено та підписано 21.11.2023 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Суддя О. М. Тимощенко