Рішення

від 22.11.2023 по справі 917/1789/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2023 Справа № 917/1789/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ

до Малого підприємства "Інтер`єр

про стягнення 145 979,88 грн

без виклику представників сторін

встановив:

До господарського суду Полтавської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» з позовом до Малого підприємства «Інтер`єр» про стягнення 145 979,88 грн, у тому числі: 110 624,27 грн основного боргу за спожиту теплову енергію, 25 444,64 грн - інфляційних, 4 843,47 грн - 3% річних, 5 067,50 грн - пені.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за спожиту теплову енергію.

Ухвалою від 03.10.2023 суд встановив відповідачу строк у 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Ухвала від 03.10.2023 вважається врученою відповідачу 14.10.2023. Отже, кінцевий строк для подачі відзиву 30.10.2023.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно із ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач у заяві від 21.11.2022 (вхід. № 14968 від 21.11.2023) повідомив суду про те, що відповідач борг не сплатив.

У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2023 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с. 56).

Ухвалою від 03.10.2023 суд відкрив провадження у справі № 917/1789/23, призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи (а.с. 60).

Зазначена ухвала суду надсилалась сторонам, в т.ч. позивачу в його електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» (довідка про доставку електронного листа від 03.10.2023, а.с. 61) та на його офіційну електронну адресу (довідка про доставку електронного листа від 11.10.2023, а.с. 62).

Ухвала від 03.10.2023 надсилалася відповідачу засобами поштового зв`язку за адресою вул. Троїцьа, буд.21, м. Кременчук, 39623, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 59) та повернулась до суду із довідкою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 63-66).

Суд встановив, що після відкриття провадження у цій справі за ухвалою від 03.10.2023 відповідач змінив своє місцезнаходження 10.10.2023 на адресу: Кловський узвіз, буд 7, м. Київ, 01021.

Суд направляв ухвалу від 03.10.2023 на нову адресу відповідача, проте ця ухвала також повернулась до суду із довідкою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 63-66).

У ч.2 ст. 31 ГПК України вказано, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Отже, зміна місцезнаходження відповідача після відкриття провадження у справі не є підставою для передачі справи до іншого суду.

Суд зазначає, що згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 910/17797/17.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки "відсутній за адресою", є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні 14.10.2023 - слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Шляхом опублікування оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України, вебсторінці господарського суду Полтавської області в розділі "Новини" https://pl.arbitr.gov.ua/ (а.с. 67) 18.10.2023 суд повідомив сторони про відкриття провадження в цій справі в порядку спрощеного позовного провадження за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не надав.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Акціонерним товариством «Полтаваобленерго» (далі АТ «Полтаваобленерго») та Малим підприємством «Інтер`єр» (далі відповідач, споживач, МП «Інтер`єр») був укладений договір № 223 від 01.12.2010 про постачання теплової енергії в гарячій воді (з додатками); (далі Договір; а.с.10-15).

Згідно рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 568 від 19.04.2019 року ТОВ Кременчуцька ТЕЦ з 25.04.2019 року визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука від джерела ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» (а.с. 18).

Отже, до 25.04.2019 p. виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука було AT «Полтаваобленерго», а з 25.04.2019 року визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ».

Враховуючи зміну виконавця послуг, між Виконавцем - АТ «Полтаваобленерго», Споживачем Малим підприємством «Інтер`єр» та Новим виконавцем - ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» (далі - Постачальник) було укладено Угоду № 1 від 14.06.2019 про зміну сторони у зобов`язанні (далі - Угода, а.с. 16).

Згідно п. 1 Угоди сторони домовилися, що Виконавець передає, а Новий виконавець приймає на себе всі права та обов`язки Виконавця, згідно Договору № 223 від 01.12.2010 та з 25.04.2019 стає стороною Договору.

Пунктом 3 Угоди передбачено, що Споживач не заперечує проти заміни Виконавця на Нового виконавця в Договорі і, підписуючи зі своєї сторони цю Угоду, дає згоду на зміну сторони в порядку та на умовах, визначених цією Угодою.

Згідно п. 5 Угоди Споживач за отримані з 24.04.2019 послуги по Договору проводить розрахунки з Новим виконавцем на рахунок, зазначений у даній Угоді. У зв`язку з початком надання послуг з 25.04.2019, першим розрахунковим періодом є період з 25.04.2019 по 31.05.2019. Споживач сплачує на користь Нового виконавця вартість отриманих послуг за період з 25.04.2019 по 31.05.2019. В подальшому розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 7 Угоди заміна Сторони у зобов`язанні за цією Угодою не тягне за собою жодних інших змін умов Договору, окрім тих, що передбачені цією Угодою. Ця Угода вважається укладеною з моменту підписання Сторонами, починає діяти з 25.04.2019 і діє протягом дії Договору (п. 8 Угоди).

Згідно п. 1.1 Договору № 223 від 01.12.2010 Теплопостачальна організація зобов`язується надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.

У додатку № 1 до Договору (а.с.12) вказано перелік об`єктів надання послуги нежитлове приміщення пров. Л. Толстого, 40; вид послуги опалення; метод розрахунку облік по приладу обліку.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до Законом України «Про теплопостачання» № 2633-IV від 02.06.2005 року та діючого законодавства України.

У додатку № 2 до Договору (а.с. 13) встановлено обсяги теплового навантаження та теплоспоживання і орієнтовна вартість теплової енергії, відпущеної Споживачу за поточний рік відповідно до тарифів, діючих на момент укладання Договору, а Додатком № 3 до Договору (а.с. 14) встановлено тариф на момент укладення Договору, можливість його зміни і повідомлення про це Споживача.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 Правил користування тепловою енергією (далі - Правила) затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, п. 2.2.2 Договору та Додатку № 4 Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію до Договору.

Згідно з п. 23 Правил розрахунки за використану теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору, на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Згідно з п. 2 Додатку № 4 до Договору - Споживач, який має прилади обліку, щомісяця самостійно знімає покази станом на 25 число календарного місяця (розрахункового періоду), оформлює Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку та надає її Теплопостачальній організації для здійснення розрахунку, оформлення рахунку та Акта про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії. Наявність приладу обліку на об`єкті Споживача вказано в Додатку № 1 до Договору.

Згідно пункту 1 Додатку № 4 до Договору (а.с. 15) розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал (гігакалорії), передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми заборгованості на початок місяця. Сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов`язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

Відповідно до п. 2 Додатку № 4 до Договору Споживач, який має прилади обліку, щомісяця самостійно знімає покази станом на 25 число календарного місяця (розрахункового періоду), оформлює Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку та надає її Теплопостачальній організації для здійснення розрахунку, оформлення рахунку та Акта про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії.

За п. 5 Додатку № 4 до Договору, обсяг фактично спожитої за розрахунковий період теплової енергії з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності тепломереж, підтверджується «Актом про обсяги спожитої (поставленої) Споживачем (субспоживачем) теплової енергії» (Додаток № 4-2), який оформлюється Теплопостачальною організацією на підставі «Відомості про фактичні покази розрахункових приладів обліку» (Додаток № 4-1) та підтверджується Споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення Споживачем належно підтвердженого «Акта про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії» або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його виписки за умови його підписання трьома представниками Теплопостачальної організації.

Як зазначає позивач в позовні заяві, на виконання умов Договору, в період листопад 2021 року - червень 2022 року він поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 166 340,94 грн.

В підтвердження вказаного позивач надав копії актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії (а.с. 36-38), які не підписані відповідачем.

В дотримання умов Договору позивачем було надіслано відповідачеві вищезазначені акти та відповідні рахунки на оплату отриманої ним теплової енергії (а.с. 26-30). Матеріалами справи підтверджується надсилання та вручення зазначених рахунків та актів відповідачу (а. с. 31-35).

Позивач у позові зазначає, що в порушення умов Договору відповідач частково сплатив за отриману теплову енергію в сумі 55 716,67 грн за платіжними дорученнями від 19.10.2021, від 11.02.2022, від 23.02.2022 (а.с. 19, 42).

Це призвело до утворення заборгованості в розмірі 110 624,27 грн вартості спожитої теплової енергії в період з листопада 2021 по червень 2022.

Також, за неналежне виконання умов Договору позивач заявив до стягнення з відповідача 5067,50 грн пені, 4843,47 грн. 3% річних, та 25444,64 грн. інфляційних втрат.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України (далі ГК України) унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

За приписами ст. 1 Закону України № 2633-ІV від 02.06.2005 р. "Про теплопостачання" (із змінами та доповненнями, далі Закон України "Про теплопостачання") тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

На підтвердження виконання Договору позивач надав акти про обсяги спожитої (поставленої) споживачу теплової енергії за послуги з централізованого опалення (а.с. 36-38) на загальну суму 166 340,94 грн, а саме:

- акт від 30.11.2021, в якому вказано, що у листопаді 2021 року централізоване опалення спожито на суму 20 608,08 грн,

- акт від 31.12.2021, в якому вказано, що у грудні 2021року централізоване опалення спожито на суму 10 518,58 грн,

- акт від 31.01.2022, в якому вказано, що у січні 2022 року централізоване опалення спожито на суму 74 590,01 грн,

- акт від 28.02.2022, в якому вказано, що у лютому 2022 року централізоване опалення спожито на суму 39 931,39 грн,

- акт від 30.06.2022, в якому вказано, що у червні 2022 року централізоване опалення спожито на суму 20 692,88 грн.

Зазначені акти, підписані трьома представниками Теплопостачальної організації (позивачем), були надіслані відповідачу разом із рахунками на їх оплату, що підтверджується реєстрами надсилання поштової кореспонденції (а.с. 31-35).

Відповідач вказані акти не підписав.

Згідно розрахунку позивача (а.с.19) у відповідача наявна заборгованість за надані послуги за січень 2022 року у сумі 50000,00 грн, за лютий 2022 року у сумі 39931,39 грн, за квітень 2022 року у сумі 20692,88 грн.

Позивач у заяві від 21.11.2022 повідомив суду про те, що відповідач борг не сплатив.

Відповідно до ст.ст.13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В ст. 76 ГПК України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Позивач у позові вказує, що він надав відповідачу послуги теплопостачання у червні місяці 2022 року. В підтвердження цього склав акт від 30.06.2022, в якому вказано, що у червні 2022 року централізоване опалення спожито на суму 20 692,88 грн (а.с.38). Вказану суму позивач включає до суми боргу відповідача.

У п. 5.1 Договору вказано, що теплова енергія в гарячій воді постачається споживачу в обсягах, згідно з додатком № 2 до цього договору, на такі потреби: опалення та вентиляцію протягом опалювального сезону, гаряче водопостачання протягом року.

У Додатку № 2 до Договору «Обсяги теплового навантаження та теплоспоживання» (а.с. 13) сторони узгодили теплоспоживання по таким місяцям: І - січень, ІІ - лютий, ІІІ -березень, IV - квітень, Х - жовтень, ХІ - листопад, ХІІ - грудень.

Надання послуг теплоспоживання у червні місяці договором не передбачено.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 403 від 06.04.2022 року «Про закінчення опалювального періоду 2021-2022 років у місті Кременчуці» вирішено: 1) закінчити опалювальний період 2021-2022 років у місті Кременчуці для всіх споживачів послуги з постачання теплової енергії 07 квітня 2022 року; 2). Товариству з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЧУЦЬКА ТЕЦ» припинити подачу теплоносія на потреби опалення споживачам у місті Кременчуці згідно з п.1 рішення. Ця інформація є відкритою та загальнодоступною за посиланням: https://npa.kremen.gov.ua/site/decision_executive_vk?Search%5Bstart_date1%5D=01.03.2022Search%5Bend_date1%5D=15.05.2022Search%5Bdoc_num%5D=Search%5Btitle%5D=page=16per-page=10.

Проте, позивач у акті від 30.06.2022 вказав, що він у червні 2022 року надав відповідачу послугу з централізованого опалення на суму 20 692,88 грн (а.с.38).

При цьому позивач не надав доказів продовження дії опалювального сезону в червні 2022 року, як і не надав доказів фактичного надання послуг з централізованого опалення в цей місяць (відомостей з лічильника) відповідно до п. 2, 3 Додатку № 4 до Договору, якими передбачено, що Споживач, який має прилади обліку, щомісяця самостійно знімає покази станом на 25 число календарного місяця (розрахункового періоду), оформлює Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку та надає її Теплопостачальній організації для здійснення розрахунку, оформлення рахунку та Акта про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії. У разі неотримання чи несвоєчасного отримання Теплопостачальною організацією даних про покази приладів обліку, їх відсутності, виходу з ладу або невідповідності приладів обліку нормативно-технічним вимогам обсяги теплової енергії, що відпущена Споживачу за розрахунковий період визначаються Теплопостачальною організацією розрахунковим шляхом згідно максимальних договірних навантажень відповідно до додатків № 2, 4-3, 4-4 до даного Договору.

В Додатку № 2 до Договору «Обсяги теплового навантаження та теплоспоживання» (а.с. 13) не передбачено споживання теплової енергії в червні.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідач не визнав перед судом факту надання йому позивачем послуг з централізованого опалення у червні 2022 року.

Відповідний акт від 30.06.2022 підписаний позивачем односторонньо, відповідач цей акт не підписав.

При цьому зазначені в акті від 30.06.2022 відомості суперечать іншим матеріалам справи, договірним домовленостям сторін щодо періоду надання послуг з централізованого опалення, рішенням органу місцевого самоврядування щодо закінчення опалювального періоду.

З огляду на вказане вище, акт від 30.06.2022 не є належним доказом надання відповідачу послуг з централізованого опалення у червні 2022 року.

В ч.2 ст. 86 ГПК України вказано, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, позивач не довів належними доказами, що сторони узгоджували надання відповідачу послуг з централізованого опалення протягом червня 2022 року.

Позивач не надав належних доказів фактичного надання послуг з централізованого опалення приміщень відповідача протягом червня 2022 року, не надав доказів в підтвердження визначених у акті від 30.06.2022 обсягу цих послуг.

Таким чином, позивач не довів належними доказами виникнення у відповідача обов`язку оплачувати суму, вказану позивачем у акті від 30.06.2022, та

З огляду на викладене, відсутні підстави для стягнення з відповідача 20 692,88 грн, визначених відповідачем як борг за послуги з централізованого опалення, надані у червні 2022 року. Тому, у позові в цій частині суд відмовляє.

Враховуючи часткову оплату відповідачем рахунку № 223 від 31.01.2023 за теплову енергію, поставлену в січні 2022 року, на суму 24 590,01 грн (виписка банку по особовому рахунку від 23.02.2022, а.с. 42), суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 89 931,39 грн, з яких 50 000,00 грн - несплачена заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в січні 2022 року та 39 931,39 грн - несплачена заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в лютому 2022 року.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Пунктом 4.2.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку, індексу інфляції та 3% річних.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, позивач заявив до стягнення 5 067,50 грн пені, нарахованої за період 01.08.2023 07.09.2023, за неналежне виконання відповідачем умов Договору (розрахунок позивача, а.с. 21).

Здійснивши перерахунок пені, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними в сумі 4 119,60 грн (у тому числі 2 290,41 грн за зобов`язаннями січня 2022 та 1 829,19 грн за зобов`язаннями лютого 2022, нараховані за період з 01.08.2023 по 07.09.2023) та підлягають задоволенню в цій частині. В іншій частині вимоги про стягнення пені відхиляються за їх безпідставністю.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач заявив до стягнення 4 843,47 грн. 3% річних, нарахованих за період з 21.12.2021 по 07.09.2023 (розрахунок позивача, а.с. 25), та 25 444,64 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 21.12.2021 по 07.09.2023 (розрахунок позивача, а.с. 22-24).

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, суд встановив, що позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних є правомірними в сумі 4 130,84 грн, щодо стягнення втрат від інфляції є правомірними в сумі 21 524,52 грн та підлягають задоволенню в цій частині. В іншій частині вимоги про стягнення річних та інфляційних відхиляються за їх безпідставністю.

Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача 119 706,35 грн, у тому числі 89 931,39 грн основного боргу за спожиту теплову енергію, 4 119,60 грн пені, 4 130,84 грн 3% річних, 21 524,52 грн втрат від інфляції.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у цій справі.

Суд встановив, що за подачу цього позову позивач сплатив 2684,00 грн судового збору за платіжною інструкцією № 0001010921 від 19.09.2023 (а.с. 9). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджене випискою від 20.09.2023 (а.с. 57).

Із позовних вимог, які задоволені судом, судовий збір належить сплачувати в сумі 2684,00 грн. Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України в цій сумі судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого підприємства «Інтер`єр» (Кловський узвіз, буд 7, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код 23554847) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» (вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; ідентифікаційний код 42225136) 89931 грн 39 коп. основного боргу, 4119 грн 60 коп. пені, 4130 грн 84 коп. 3% річних, 21524 грн 52 коп. інфляційних, 2684 грн 00 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 22.11.2023р.

Суддя Т. М. Безрук