Рішення

від 20.11.2023 по справі 921/644/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 листопада 2023 року м. ТернопільСправа № 921/644/23

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Гуменної І.В.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", 02141, вул. Мишуги Олександра, буд. 10, прим. 309, м. Київ

в особі Тернопільського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", 46001, вул. Олени Кульчицької, буд. 2а/1, оф.11, м. Тернопіль;

до відповідача фізичної особи підприємця Зозулі Людмили Олександрівни, АДРЕСА_1 ;

про стягнення заборгованості у сумі 3 670,18 грн, з яких 2 091, 00 грн - тіло кредиту, 1 579,18 грн - проценти за користування кредитом

Представники сторін в судове засідання не прибули.

Згідно ч.3 ст. 222 ГПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Тернопільського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до Фізичної особи підприємця Зозулі Людмили Олександрівни про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 3 670,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору кредиту № ДК4-1 від 18.03.2020 в частині повернення кредитних коштів.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області суду від 28 вересня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/644/23 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 23 жовтня 2023 року о 12:00 год.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23 жовтня 2023 року відкладено судове засідання на 20 листопада 2023 року о 11:00 год.

В судове засідання 20.11.2023 представник позивача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідач також не забезпечив явку свого представника в судове засідання 20.11.2023, відзиву на позов суду не надав, хоча про дату час та місце проведення підготовчого засідання повідомлявся у встановленому законом порядку.

Разом з тим, суд відзначає, що з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.09.2023 та ухвала суду від 23.10.2023 про відкладення розгляду справи направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу (місцезнаходження) відповідача, зазначену в позовній заяві, а саме: вул. А. Монастирського, буд. 42, кв.14 м. Тернопіль, 46011, однак рекомендований лист за номером 4602510908370 (ухвала суду від 28.09.2023) 03.11.2023 повернувся на адресу суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання", а як вбачається із веб-сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта лист від 23.10.2023 за номером 4602510920168 (ухвала суду від 23.10.2023) "не вручено під час доставки".

Положеннями ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (п. 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали можливість передбачену законом на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.

Окрім того, відповідач своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву на позов не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити сторонам, які повинні знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням у відкритій господарській справі та скористатись своїми правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, вважає їх повідомленими належним чином.

Отже, оскільки відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, враховуючи вжиті судом заходи із забезпечення повідомлення відповідача про розгляд судом справи №921/644/23 засобами поштового зв`язку, суд, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, дійшов висновку в контексті гарантій ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо розумного строку розгляду справи, про необхідність розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

При розгляді справи судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази, а також інші документи наявні у справі № 921/644/23.

20.11.2023 справу розглянуто по суті.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

18 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", в особі Тернопільського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", як Кредитором, з однієї сторони, та Фізичною особою-підприємцем Зозулею Людмилою Олександрівною , як Позичальником, з іншої сторони, укладено Договір кредиту № ДК 4-1 (надалі Кредитний договір), за умовами якого Кредитор зобов`язався надати Позичальнику кредит в сумі 50 000,00 грн.

Згідно з п. 2.1. договору кредитор зобов`язується надати Позичальнику кредит в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп., з оплатою по процентній ставці 3,75% на місяць, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 3.2. договору позичальник зобов`язується повністю повернути кредит, отриманий за цим договором, та проценти за користування ним до 16-00 години 21.03.2022 року включно.

Згідно п. 5.2. договору нарахування процентів здійснюється щодня з наступного дня після дати подання кредиту і до дати повернення кредиту зазначеної в пункті 3.2. договору. Сума нарахованих процентів за весь строк дії Договору складає 45 184 (сорок п`ять тисяч сто вісімдесят чотири) грн 93 коп. У разі дострокового погашення кредиту з ініціативи Позичальника нарахування процентів здійснюється за весь строк фактичного користування кредитом.

На виконання умов кредитного договору №ДК 4-1 від 18.03.2020 позивачем перераховано на рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 50 000 грн, що підтверджується відповідною банківською випискою від 18.03.2020 року та відомістю виплат від 18.03.2020, завірені копії яких долучено до матеріалів справи.

Як зазначає позивач, відповідачем частково сплачено борг, а саме: 47 909,00 грн тіла кредиту, та 43 605,75 грн процентів за користуванням кредиту.

Згідно з умовами договору кредиту та проведеними розрахунками, відповідач повинен був повернути 50 000,00 грн, тіла кредиту, а повернув 47 909,00 грн, тому не повернутими залишилось 2 091,00 грн тіла кредиту та повинен був сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 45 184,93 грн, а сплатив 43 605,75 грн тому не сплаченими залишилось 1 579,18 грн процентів за користування кредитом.

На адресу відповідача позивачем надсилались листи № 27 від 04.02.2022 та № 95 від 29.08.2023(попередження-вимога) про невиконання умов договору кредиту від 18.03.2020 № ДК 4-1, сплату боргу в розмірі 3 670,18 грн, з яких 2 091, 00 грн - тіло кредиту, 1 579,18 грн - проценти за користування кредитом.

Крім того, у вищевказаних вимогах попереджено боржника, що у разі не виконання зазначених зобов`язань у договорі банк буде вимушений звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості. В такому випадку понесені судові витрати будуть покладені на відповідача.

Проте відповіді на вимогу від відповідача банком не отримано.

Враховуючи вище викладене позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 3 670,18 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Судом встановлено, що відповідачем отримано кредитні кошти у розмірі 50 000,00 грн, однак зобов`язання щодо погашення кредиту та сплати процентів у повному обсязі не виконано, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у загальній сумі 3 670,18 грн, з яких 2 091, 00 грн - тіло кредиту, 1 579,18 грн - проценти за користування кредитом.

Доказів погашення вказаних сум заборгованості по тілу кредиту та за процентами відповідач суду не надав.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідачем не оспорено вказану заборгованість, відзиву на позовну заяву не надано.

За вищенаведених обставин справи та законодавчих положень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 3 670,18 грн, з яких 2 091, 00 грн - тіло кредиту, 1 579,18 грн - проценти за користування кредитом заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Зозулі Людмили Олександрівни, ( АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 від 27.05.2019, орган, який видав 6110, РНОКПП відсутній) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", в особі Тернопільського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (46001, м. Тернопіль, вул. Олени Кульчицької, буд. 2а/1, офіс 11, код ЄДРПОУ 40393557) заборгованість за кредитним договором від 18.03.2020 № ДК4-1 у розмірі 3 670 (три тисячі шістсот сімдесят) грн 18 коп., з яких: 2 091 (дві тисячі дев`яносто одна) грн 00 коп. тіло кредиту; 1 579 (одна тисяча п`ятсот сімдесят дев`ять) грн 18 коп. проценти за користування кредитом та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення:

- Тернопільському відділенню Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", 46001, вул. Олени Кульчицької, буд. 2а/1, оф.11, м. Тернопіль;

- Фізичній особі підприємцю Зозулі Людмилі Олександрівні, АДРЕСА_1 .

5. Копію рішення направити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", (02141, вул. Мишуги Олександра, буд. 10, прим. 309, м. Київ) відповідно до положень ч. 5 ст. 6 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано 22.11.2023.

Суддя Н.В. Охотницька