Ухвала

від 16.11.2023 по справі 922/4171/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність

"16" листопада 2023 р.м. ХарківСправа № 922/4171/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання: Трофименко С.В.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за участю:

учасники справи : не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність відповідно до положеньКодексу України з процедур банкрутства, в якій просить суд прийняти заяву, відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність, призначити керуючим реструктуризацією арбітражну керуючу Белінську Наталію Олександрівну, здійснити офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, задовольнити заяву, винести постанову, визнати його неплатоспроможним, прийняти пропозицію - запропонований план реструктуризації, зупинити всі штрафні санкції, пеню, комісію, проценти, ввести мораторій, починаючи з дня винесення рішення.

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_2 посилається на існування в нього простроченої заборгованості перед кредиторами на загальну суму 1216946,57 грн, яку він неспроможний задовольнити, у зв`язку з відсутністю грошових коштів для погашення кредиторських вимог.

Ухвалою суду від 02.10.2023 прийнято заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі пронеплатоспроможність до розгляду; підготовче засідання по справі призначено на 16.10.2023.

Ухвалою суду від 16.10.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, розгляд заяви фізичної особи ОСОБА_1 про неплатоспроможність у підготовчому засіданні відкладено на 26.10.2023.

Ухвалою суду від 26.10.2023 відкладено розгляд заяви ОСОБА_1 у підготовчому засіданні на 16.11.2023; зобов`язано боржника надати письмові пояснення стосовно кредиторів, які визначені в конкретизованому списку кредиторів та розміру заборгованості за кожним із кредитних зобов`язань станом на день подання заяви про неплатоспроможність, а також надати всі докази, які підтверджують наявність кредиторської заборгованості, у тому числі первинні документи (кредитні договори), вимоги про погашення боргу тощо, судові рішення про стягнення заборгованості та виконавчі листи.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, проте до суду надійшло його клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання, витребуваних в ухвалі від 26.10.2023, документів

Щодо клопотання боржника про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

В частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вказує на те, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд зазначає, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішуються судом залежно від конкретних обставин справи.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Пунктом першим частини першої статті 117 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що в ухвалі про прийняття до розгляду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначається дата підготовчого засідання, яке має відбутися НЕ ПІЗНІШЕ 15 робочих днів з дня постановлення ухвали.

Заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність була прийнята ухвалою суду від 02.10.2023, підготовче засідання у справі призначено на 16.10.2023; запропоновано боржнику надати всі докази, які підтверджують наявність вказаної кредиторської заборгованості, у тому числі первинні документи (кредитні договори), вимоги про погашення боргу тощо, судові рішення та виконавчі листи; додаткові докази, які свідчать про його неплатоспроможність (за наявності).

Враховуючи, що представник боржника, присутній в судовому засіданні 16.10.2023, не зміг надати змістовних пояснень щодо кредиторської заборгованості ОСОБА_1 , ухвалою від 16.10.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, суд відклав розгляд заяви фізичної особи ОСОБА_1 про неплатоспроможність на 26.10.2023.

Присутній в судовому засіданні 26.10.2023 боржник надав пояснення щодо поданої ним заяви та зазначив, що наразі виконавчі провадження відносно нього є завершеними, проте пояснень щодо наявності/відсутності заборгованості на даний час перед стягувачами за виконавчими провадженнями, а саме АТ "Альфа-Банк" (правонаступник АТ "Сенс Банк") та АТ "Укрсиббанк" не надав.

У подальшому, з метою надання боржнику можливості реалізації прав, передбачених ст. 42 ГПК України, у тому числі права подавати докази, пояснення та міркування, суд відклав підготовче засідання на 16.11.2023 та зобов`язав боржника надати письмові пояснення стосовно кредиторів, які визначені в конкретизованому списку кредиторів та розміру заборгованості за кожним із кредитних зобов`язань станом на день подання заяви про неплатоспроможність, а також надати всі докази, які підтверджують наявність кредиторської заборгованості, у тому числі первинні документи (кредитні договори), вимоги про погашення боргу тощо, судові рішення про стягнення заборгованості та виконавчі листи.

Проте, жодних додаткових документів на підтвердження своїх вимог і обставин, викладених у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, заявник не надав.

До того ж суд звертає увагу на те, що в поданому до суду клопотанні про відкладення розгляду справи боржник зазначає, що він звернувся до кредиторів із запитами про отримання інформації про стан заборгованості, примірника кредитного договору та інших відомостей, однак відповідей отримано ще не було. Разом із тим зазначене клопотання не містить будь-яких доказів звернення боржника до кредиторів.

З урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд надав ОСОБА_1 достатньо часу в умовах воєнного стану для реалізації його прав, передбачених ст. 42 ГПК України, у тому числі права подавати докази, пояснення та міркування, яким він не скористався, беручи до уваги строковість проведення підготовчого засідання, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання боржника про відкладення розгляду справи та вважає за необхідне провести підготовче засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, проаналізувавши матеріали справи, у тому числі, долучені до заяви документи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Преамбула Кодексу України з процедур банкрутства визначає, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.

Частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; снують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

Згідно з ч. 3 ст. ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства до складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Право боржника звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не стоїть у залежності від наявності у сукупності всіх підстав, передбачених частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 926/2987-б/20.

Тобто для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов`язковим існування сукупності всіх трьох підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20.

Системний аналіз статті 113, частин першої, другої статті 116, частини першої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов`язанням строк або в майбутньому).

Згідно з ч. ч. 1, 3, 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з`ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом заяви. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов`язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України). Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що склад і розмір грошових зобов`язань, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Отже, обов`язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов`язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов`язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Аналогічний порядок проведення та мета підготовчого засідання визначені положеннями ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, яка регулює питання відкриття провадження у справі про банкрутство юридичних осіб.

Зокрема, частиною 1 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питання наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог за станом на час подання заяви до суду, несплати боржником на користь кредиторів належних ним коштів.

Поряд із цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов`язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про кредитні договори, за якими у заявника, як стверджується за його заявою, наявні грошові зобов`язання (зокрема, прострочені) за кредитами (позиками) тощо, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладання таких договорів, наявності та розміру заборгованості за такими договорами.

Необхідність аналізу таких договорів пов`язана з визначеною Кодексом України з процедур банкрутства метою проведення підготовчого засідання.

В обґрунтування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник посилається на те, що у нього наявні невиконані прострочені грошові зобов`язання перед АТ "Укрсиббанк", АТ "Сенс Банк", АТ КБ "Приватбанк", АТ "Універсал Банк" на загальну суму 1216946,57 грн.

Так, відповідно до конкретизованого списку кредиторів, боржник зазначає, що у нього наявна заборгованість перед АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 12493,99 грн, яка на його думку підтверджується кредитною історією, що складена Українським бюро кредитних історій.

Однак така роздруківка не може бути доказом наявності заборгованості за кредитними договорами.

Відповідна правова позиція щодо роздруківки з сайту ТОВ Українське бюро кредитних історій щодо кредитної історії боржника як доказу у справі про неплатоспроможність фізичної особи викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.11.2022 у справі № 909/937/21.

Також у постанові від 16.11.2022 по справі № 917/1604/21, Верховний Суд звернув увагу, що пунктом 5.32 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 визначено, що у разі створення примірника електронного документа з паперовим носієм інформації на ньому проставляють штрих-код або QR-код, що містить: скорочене найменування юридичної особи, дату реєстрації, реєстраційний індекс. QR-код також має містити відомості про підписувача електронного документа або накладача електронної печатки, а саме: прізвище, ім`я, по батькові підписувача або найменування юридичної особи (для електронної печатки), номер сертифіката і строк його дії. Окрім того, QR-код додатково має містити дати накладання кваліфікованих електронних підписів і печаток на електронний документ, що беруть із кваліфікованих електронних позначок часу. Для актів додатково зазначають дані про погодження.

Натомість, QR-код на останній сторінці поданої заявником роздруківки з Українського бюро кредитних історій щодо ОСОБА_1 містить лише посилання на веб-сайт УБКІ для перевірки документів УБКІ в режимі он-лайн, і при цьому не містить відомостей про підписувача електронного документа або накладача електронної печатки, а саме: прізвище, ім`я, по батькові підписувача або найменування юридичної особи (для електронної печатки), номер сертифіката і строк його дії, дати накладання кваліфікованих електронних підписів і печаток на електронний документ, що беруть із кваліфікованих електронних позначок часу.

Отже, роздруківка кредитної історії, яка надана боржником не може вважатися доказом у справі, який би підтверджував наявність кредитних зобов`язань перед АТ КБ "Приватбанк".

Також, у наведеній вище постанові, Верховний Суд зазначив, що подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов`язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов`язанням), підстав виникнення зобов`язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.

Суд звертає увагу на те, що заявником не надано будь-яких інших належних доказів на підтвердження заборгованості перед АТ КБ "ПриватБанк".

Також у наданому конкретизованому списку кредиторів, ОСОБА_1 зазначає, що у нього наявна прострочена заборгованість перед АТ "Сенс Банк" у розмірі 1024164,16 грн та АТ "Укрсиббанк" у розмірі 179838,42 грн, що підтверджується розписками боржника від 14.07.2023.

Проте, суд критично ставиться до твердження заявника, що розмір заборгованості перед вищезазначеними кредиторами підтверджується розписками боржника, оскільки розписки не може бути допустимим доказом наявності грошових вимог в силу ст. 77 ГПК України, так як обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, на підтвердження заборгованості перед АТ "Сенс Банк", який є правонаступником АТ "Альфа-Банк" та АТ "Укрсиббанк" заявник надає постанови про арешт коштів боржника від 18.04.2023 та від 04.05.2023 ( ВП № 48772890), постанову про виведення виконавчого провадження зі зведеного виконавчого провадження від 17.05.2023, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 17.05.2023 за ВП № 48772890. Суд зазначає, що з наданих постанов неможливо встановити структуру заборгованості (розмір основного боргу, неустойки (штрафу, пені) та інших фінансових санкцій). До того ж, як зазначив сам боржник в судовому засіданні 26.10.2023 та підтверджується даними автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавчі провадження, у тому числі ВП № 48772890, є завершеними, проте документів щодо закінчення виконавчого провадження з підстав, визначених ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" заявник не надав.

Суд звертає увагу на те, що при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов`язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.

Проте, ані судових рішень, на які боржник посилається в поданій заяві та які зазначені постановах про арешт коштів, доданих до заяви, ані будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження заявленої заборгованості перед банками та її структури, заявником не надано.

Крім того, суд звертає увагу на те, що заявником у конкретизованому списку кредиторів визначено кредиторами АТ "Укрсиббанк" за кредитним договором від 01.06.2007 року (номер за зазначено), АТ "Сенс Банк" за кредитним договором від 01.12.2008 року ( номер не зазначено), АТ "Універсал банк" за кредитним договором №: 26209327577045 від 11.04.2022, АТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором №: 26207300106493 від 23.08.2007 року.

Разом із тим, відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 11.04.2023 року по справі №646/113007/15-ц, яка додана боржником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, замінено стягувача ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746) по цивільній справі № 646/113007/15-ц за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11166922000 від 08.06.2007року.

Натомість, ТОВ «Діджи Фінанс» не зазначено у конкретизованому списку кредиторів боржника. Будь-яких обґрунтованих та змістовних пояснень щодо заміни стягувача, а також невключення ТОВ «Діджи Фінанс» до списку кредиторів ОСОБА_1 не надав.

Також, суд звертає увагу на те, що конкретизований список кредиторів містить лише загальну суму поточної заборгованості без обов`язкового окремого визначення основного боргу та суми неустойки (пені, штрафу) щодо кожного з кредиторів. Таким чином, наданий заявником конкретизований список кредиторів не може братись судом до уваги як належний доказ виконання пункту 3 частини 3 статті 116 Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими доказами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Тобто, доказами, серед інших, є письмові документи, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин (фактів), які стосуються наявного між сторонами спору або мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, а обов`язок з доказування певних обставин покладається на сторону, яка на них посилається.

Як вже булозазначено, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про заборгованість, у тому числі за основним зобов`язанням та неустойкою (штрафу, пені) окремо, підстав виникнення зобов`язань, строку їх виконання згідно із законом або договором, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76, 77 ГПК України, що узгоджується з вимогами пунктів 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.

Проте, повну та вичерпну інформацію про кредиторів та заборгованість перед цими кредиторами боржник не надав.

Щодо наявності підстав, визначених п.4 ч.2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, суд зазначає таке.

За змістом пояснювальної записки до проекту Кодексу України з процедур банкрутства, у проекті приділено важливу увагу можливим випадкам шахрайства та недобросовісного використання системи. Для цього у документі передбачено кілька тестів на добросовісність: на вході в систему, у самому процесі розгляду справи та щодо наслідків визнання особи банкрутом.

Добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими Кодекс України з процедур банкрутства зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки. Близькі за змістом правові висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, від 26.05.2022 у справі №903/806/20, від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20.

Відповідно до частини другої статті 6 КУзПБ щодо боржника-фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.

Згідно зі статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.

Відповідно до вимог ч.5 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства відкриття провадження у справі супроводжується одночасним введенням процедури реструктуризації боргів боржника та призначення керуючого реструктуризацією.

Частиною 4 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).

У силу ч. 1 ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника.

Отже, досягнення мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов`язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.

З наведеного та аналізу положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, що визначають обсяг та перелік документів та відомостей, які боржник - фізична особа зобов`язаний додати до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд вважає, що такий боржник повинен запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проект плану реструктуризації своїх зобов`язань, оскільки метою і завданням процедури реструктуризації боргів є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. Розроблення боржником такого документу є закономірними очікуваннями кредиторів фактичного погашення їх вимог в межах процедури.

Таким чином, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов`язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.

Як вбачається з матеріалів справи, боржником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність доданий проект плану реструктуризації. Дослідивши наданий план реструктуризації (проект) від 22.09.2023, господарським судом встановлено наступні обставини: в проекті плану реструктуризації зазначається загальна сума витрат боржника в місяць 4150,00 грн, які складаються із: 1) необхідний прожитковий мінімум в місяць для боржника-2684,00 грн.; 2) необхідний прожитковий мінімум в місяць на дитину навпіл із дружиною 1416,50 грн. При тому, що загальна сума доходу боржника в місяць становить "0". Також план містить розмір суми, яка щомісячно виділятиметься для погашення вимог кредитора - (мінус) 4150,00 грн.

Тобто, коштів на прожиття боржнику необхідно більше, ніж він отримує дохід, що викликає сумнів у правдивості відображення доходів боржником та у виконуваності (реальності) плану реструктуризації, запропонованого ОСОБА_1 .

При цьому, заявником не наведено вагомих причин, через які він перебуваючи у працездатному віці понад 2,5 роки офіційно не працює (звільнений з останнього місця роботи від 04.01.2021 року), а отже не отримує офіційно заробітну плату, хоча проживає на даний час в м.Кременчук, де наявні вакансії на ринку праці та є можливість працевлаштування. Твердження боржника, що він намагався найти роботу, суд до уваги не бере, оскільки він не надав жодних доказів пошуку роботи, зокрема звернення до відповідного центру зайнятості. Доказів вжиття заходів щодо працевлаштування матеріали справи не містять.

Як слідує з усталеної практики Верховного Суду, право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав у розумінні ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, у зв`язку з чим вважає за необхідне у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 відмовити.

Керуючись статтями 113,115,116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 232-235 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги в строки, передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.11.2023.

СуддяЯризько В.О.