Рішення

від 21.11.2023 по справі 925/1006/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року Справа № 925/1006/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача Ратушняк П.В. - адвокат,

від відповідача представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Рабен Україна,

смт. Велика Димерка, Броварського району, Київської області

до товариства з обмеженою відповідальністю Центральна

газопостачальна компанія, м. Черкаси

про стягнення 1 404 168 грн. 33 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Рабен Україна до товариства з обмеженою відповідальністю Центральна газопостачальна компанія про стягнення з відповідача 1 404 168 грн. 33 коп. попередньої оплати за договором постачання природного газу №06/1080-19 від 26 березня 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 31 липня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11 год. 00 хв. 14 вересня 2023 року.

Ухвалою суду від 14 вересня 2023 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено.

Відкладено підготовче засідання на 12 год. 00 хв. 03 жовтня 2023 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 03 жовтня 2023 року, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 30 хв. 31 жовтня 2023 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 31 жовтня 2023 року суд оголосив перерву до 10 год. 30 хв. 21 листопада 2023 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень.

Відзиву на позовну заяву суду не надав.

В судовому засіданні, яке відбулося 21 листопада 2023 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1006/23.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що в жовтні та листопаді 2022 року, на виконання умов договору про постачання природного газу №06/1080-19 від 26 березня 2019 року здійснив попередню оплату газу в розмірі 2 458 937 грн. 59 коп.,

Однак, свій обов`язок щодо поставки газу відповідач виконав частково та поставив газ лише на суму 1 581 359 грн. 88 коп.

Водночас, станом на 13 жовтня 2022 року була переплата за попередні періоди в розмірі 533 935 грн. 40 коп.

Отже, борг становить 1 411 513 грн. 11 коп.

Проте, оскільки у позивача перед відповідачем також існував борг в розмірі 7 344 грн. 78 коп., за компенсацію вартості замовленої (договірної) потужності, та який зарахований в рахунок погашення боргу відповідача перед позивачем, то позивач просив суд стягнути з відповідача 1 404 168 грн. 33 коп. попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 26 березня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю Центральна газопостачальна компанія (постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю Рабен Україна (споживач) було укладено договір постачання природного газу №06/1080-19.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору постачальник зобов`язався поставити споживачу у 2019 році природний газ (далі - газ), в обсягах і порядку, передбачених даним договором, а споживач - прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 10.1 договору (у редакції додаткової угоди №2 від 26 квітня 2019 року) договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині не виконаних зобов`язань - до їх повного виконання. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати та/або внести зміни до нього, даний договір вважається автоматично пролонгованим на аналогічних умовах з урахуванням всіх додатків до нього на кожен наступний рік.

В п. 4.2. договору встановлено, що споживач зобов`язаний сплатити вартість місячного обсягу газу на рахунок постачальника наступним чином:

100% вартості планового місячного обсягу газу, зазначеного в п. 1.2. цього договору, відповідно до п. 3.1., споживач сплачує постачальнику до 25-го числа місяця, який передує місяцю поставки.

Додатковою угодою №1 від 26 березня 2019 року п. 4.2. договору викладено у новій редакції: Споживач зобов`язаний сплатити вартість місячного обсягу газу на рахунок постачальника наступним чином: 100% вартості планового місячного обсягу газу, споживач сплачує постачальнику до 01-го числа місяця поставки газу..

Згідно п. 2 додаткової угоди №44 від 20 квітня 2022 року сторони дійшли згоди 100% вартості замовленого обсягу споживач оплачує постачальнику до 04 травня 2022 року.

Відповідно до п. 1.2. договору постачальник передає споживачу газ, шляхом надання номінацій та реномінацій, в тому числі по місяцях.

Дані обсяги є плановими та можуть зменшувалися або збільшуватись відповідно до заявок споживача. Фактичні обсяги споживання природного газу будуть остаточно узгоджено в актах приймання-передачі природного газу.

Відтак, позивачем було надано відповідачу заявки на жовтень 2022 року № К.І 2210-03 від 03 жовтня 2022 року та на листопад 2022 року №К.І 2210-153 від 31 жовтня 2022 року.

На підставі наданих відповідачем рахунків на постачання природного газу на жовтень-листопад 2022 року, позивачем було здійснено 100% передплату на загальну суму 2 458 937 грн. 59 коп. на підставі:

рахунку №2738 від 07 жовтня 2022 року на суму 1 125 000 грн. (постачання природного газу за жовтень 2022 року) - позивачем сплачено 14 жовтня 2022 року згідно платіжної інструкції №10384 533 935 грн. 39 коп.;

рахунку №2835 від 01 листопада 2022 року на суму 1 925 002 грн. 20 коп. (постачання природного газу за листопад 2022 року)), який сплачено повністю позивачем 03 листопада 2022 року згідно платіжної інструкції №10940.

Згідно актів приймання-передачі природного газу відповідач поставив позивачу природний газ на загальну суму 1 581 359 грн. 88 коп., а саме:

акту №1862 від 31 жовтня 2022 року на суму 597 578 грн. 40 коп.;

акту №1956 від 30 листопада 2022 року на суму 983 781 грн. 48 коп.

Отже, з урахуванням авансових платежів та вартості переданого природного газу у позивача обліковується переплата по договору за цей період на суму 877 577 грн. 71 коп.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що станом на 13 жовтня 2022 року відповідачем було виставлено позивачу рахунки за період з 26 березня 2019 року до 13 жовтня 2022 року на загальну суму 20 970 169,79 грн.

На підставі цих рахунків позивачем було оплачено за газ на загальну суму 20 970 169,79 грн.

Разом з тим, позивачем було прийнято та підтверджено приймання газу за актами приймання-передачі природного газу за період з 26 березня 2019 року до 13 жовтня 2022 року на загальну суму 20 438 120,67 грн.

Таким чином, станом на 13 жовтня 2022 року залишилася передплата за газ у розмірі 532 049 грн. 12 коп.

Отже, сума передплати складає 1 409 626,83 грн.

Посилання позивача на акти звірки суд відхиляє, оскільки наявні в матеріалах справи акти не підписано зі сторони відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Позивач у своєму позові (в заяві по суті справи) визнає факт боргу перед відповідачем на суму 7 344,78 грн. за надані послуги.

Отже дані обставини не підлягають доказуванню.

Водночас, позивач стверджує про припинення грошового зобов`язання на суму 7 344,78 грн. шляхом зарахування.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Статтею 538 ЦК України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту належного виконання зобов`язання щодо повернення попередньої оплати в розмірі 1 402 282 грн. 05 коп. (1 409 626,83 грн. - 7 344,78 грн.).

Доводи позивача відповідач не спростував, своїм правом на захист не скористався.

Враховуючи вищенаведене, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача 1 402 282 грн. 05 коп., попередньої оплати, а в решті вимог в позові відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 34 000 грн. 00 коп. понесених витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат враховується наступне:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 2 додаткової угоди №8 від 19 липня 2023 року до договору №22/23 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 07 листопада 2022 року (укладеного між позивачем та адвокатським бюро Ратушняка Володимира Лігалконсалтинг сторони дійшли згоди встановити фіксовану вартість надання правової допомоги по вказаному спору в суді першої інстанції встановивши її в сумі 34 000 грн. 00 коп. без ПДВ. Вказана сума не підлягає поверненню. Оплата здійснюється протягом 5 робочих днів на підставі рахунку повіреного. Окремо сплачується судовий збір, поштові витрати.

Судом враховано, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі №910/4201/19).

В даному випадку гонорар визначений сторонами у договорі у фіксованому розмірі.

При зверненні позивача до суду, останній мав право на професійний захист, а тому уклав договір з адвокатським об`єднанням.

Витрати позивача безпосередньо пов`язані з розглядом справи і враховуючи зміст позовних вимог, суд вважає, що укладання позивачем договору та понесення витрат на адвоката були справді необхідними.

Згідно акту виконаних робіт від 10 жовтня 2023 року загальна вартість робіт, з урахуванням витрат, становить 34 000 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено виконавцю за договором (адвокатському бюро) 34 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується копією платіжної інструкцій №7579 від 27 липня 2023 року.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви, пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина 4 ст. 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі East/West проти України від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від відповідача не надходило до суду заяв (заперечень) щодо неспівмірності витрат позивача на послуги адвоката, а також не надходило клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивача.

Матеріали справи не містять доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності із значенням справи для позивача, ціни позову, а загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, не виходить за розумні межі розміру гонорару адвоката.

Водночас, судом враховано, що в орієнтовному розрахунку витрат на правничу допомогу позивач зазначав, що відповідні витрати будуть складати 30 000 грн. 00 коп.

Згідно ч. 6 ст. 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Оскільки додаткову угоду до договору було укладено 19 липня 2023 року, в якій сторони визначили фіксовану ставку гонорару, то позивач не довів суду, що не міг передбачити такі витрати на момент складання позовної заяви від 21 липня 2023 року.

За таких обставин, витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн. 00 коп. суд покладає на позивача, а решта витрат розподіляється між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 29 958 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Центральна газопостачальна компанія, вул. Надпільна, 261, оф. 209, м. Черкаси, ідентифікаційний код 38553084 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Рабен Україна, вул. Броварська, 150, смт Велика Димерка, Броварського району, Київської області, ідентифікаційний код 32306522 1 402 282 грн. 05 коп. попередньої оплати, 21 033 грн. 03 коп. судового збору та 29 958 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

3.В решті вимог в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 22 листопада 2023 року.

Суддя А.В.Васянович