Рішення

від 22.11.2023 по справі 925/1340/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року м. Черкаси справа № 925/1340/23

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом

Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Насіння»

до Фермерського господарства «Новий Лебедин»

про стягнення 33 630,08 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Науково-виробниче підприємство «Насіння» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фермерського господарства «Новий Лебедин» про стягнення заборгованості за договором відповідального зберігання № 17/03-21 від 30.03.2021 у сумі 33 630,08 грн: основний борг 24 420,00 грн, 3 % річних 1298,00 грн, інфляційні втрати 7912,08 грн

Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині повернення майна за договором відповідального зберігання.

Ухвалою від 09 жовтня 2023 року Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; задовольнив клопотання Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Насіння» про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом.

У визначені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, відзив на позов або будь-які інші письмові заперечення по суті спору не надав.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між Приватним підприємством «Науково-виробниче підприємство «Насіння» (власник товару за договором, позивач) та Фермерським господарством «Новий Лебедин» (зберігач товару за договором, відповідач) 30 березня 2021 року було укладено договір відповідального зберігання № 17/03-21.

За актом приймання-передачі майна від 30.03.2021 (додаток № 1 до договору) позивач передав майно, а відповідач прийняв на зберігання відповідно до договору насіння соняшнику гібриду «Іскандер» загальною вартістю 24 420 (двадцять чотири тисячі чотириста двадцять) гривень 00 копійок, кількість п.о. 12.

Відповідно до умов договору сторони узгодили:

1.1 Зберігач зобов`язується зберігати протягом двох місяців в термін до кінця травня 2021 року товари, передані йому власником товару: насіння соняшнику гібриду Іскандер в кількості 12 посівних одиниць (дванадцять) загальною вагою 153,6 кг, згідно видаткових накладних і актів прийому передачі, на загальну суму 24420 (двадцять чотири тисячі чотириста двадцять) гривень 00 копійок.

2.1 Зберігач зобов`язаний:

- прийняти всі міри необхідні для збереження продукції:

- без перешкод допускати представників власника товару в приміщення де зберігається його власність, з метою перевірки;

- під час прийняття товарів провести за власний рахунок огляд товарів, визначити їх кількість та зовнішній стан;

- повідомити власника товару про самостійно вжиті заходи, що змінюють умови зберігання та спрямовані на забезпечення збереження товарів;

- при виявленні пошкодження товару скласти про це акт і негайно повідомити власника товару;

- видати власнику товару документи, що підтверджують прийняття товару на зберігання: доручення, акт приимання-передачі.

- повернути товар після закінчення терміну зберігання власнику товару, тобто до 01.06.2021 або подовжити термін договору.

2.2Власник Товару зобов`язаний:

- передати товар на зберігання належної якості, відповідно для даної групи товару;

- оплатити зберігання товару в розмірі 20,0 грн, (в т.ч. ПДВ) згідно розрахунку 10,0 грн за кожен місяць зберігання до кінця дії договору;

- в кінці терміну дії договору отримати здану на зберігання власність.

3.1 Відповідальність Зберігача:

- у разі втрати або нестачі прийнятої на зберігання власності або використання у виробництві, зберігач компенсує збитки в межах наростаючої власності з розрахунку: 2035,00 грн за 1 посівну одиницю в т.ч. ПДВ відсутньої кількості зданого на зберігання насіння соняшнику.

3.2В разі не виконання або не належного виконання п. 3.1 даного договору зберігач сплачує власнику товару пеню в розмірі 0,5 % від загальної суми договору (п.1.1) за кожний день невиконання зобов`язання за даним договором, починаючи з дня закінчення строку договору.

3.3Відповідальність власника товару:

- власник товару за прострочення терміну дії даного договору відшкодовує зберігання всі витрати, що пов`язані з забезпеченням належного зберігання.

4.1Сторона, винна в порушенні умов договору, відшкодовує в повному обсязі потерпілій стороні понесені нею збитки, підтверджені відповідними документами.

4.2Спори між Сторонами розв`язуються шляхом переговорів, а в разі неможливості досягнення домовленості в Господарському суді України згідно чинного законодавства України.

5.1 Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного його виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору.

Договір підписаний його сторонами та скріплений їхніми печатками.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

Позивач зазначає, що після закінчення дії договору керівник ПП «НВП «Насіння» неодноразово проводив телефонні переговори з головою ФГ «Новий Лебедин» з приводу повернення товару або сплати за нього коштів, на що отримував відповіді, що товар використаний і найближчим часом за нього сплатять кошти.

19 серпня 2021 року та 12 вересня 2021 року позивачем на електронну адресу відповідача було направлено вимоги про оплату вартості використаного для посіву насіння соняшнику в сумі 24 420,00 грн.

03 грудня 2021 року засобами поштового зв`язку (цінним листом з описом) позивачем було направлено претензію з вимогою оплатити вартість використаного для посіву насіння соняшнику гібриду «Іскандер» на загальну суму 24 420,00 грн до 15 грудня 2021 року.

На жодну з направлених вимог (претензій) відповіді від відповідача не надходило.

22 вересня 2023 року в телефонному режимі представник позивача провів переговори з головою ФГ «Новий Лебедин», той визнав наявну заборгованість та свої наміри щодо її погашення найближчим часом. Про вказане позивач надав акт № 2209-1/23 від 22 вересня 2023 року, складений та підписаний адвокатом.

Отже між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на підставі договору відповідального зберігання.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом та є предметом спору у справі. За твердженнями позивача наявні правові підстави для стягнення з відповідача боргу у розмірі 24 420,00 грн вартості не повернутого та використаного для посіву насіння соняшника, а також нарахованих на нього 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором зберігання.

Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ч. 1 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

За умовами договору зберігач зобов`язався зберігати протягом двох місяців в термін до кінця травня 2021 року передані йому товари.

Відповідно до ст. 953 ЦК України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

За умовами договору зберігач зобов`язався повернути товар після закінчення терміну зберігання власнику товару, тобто до 01.06.2021 або подовжити термін договору.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Норми ст. 611 ЦК України визначають, що одним із наслідків порушення зобов`язання є відшкодування збитків.

Згідно з нормами ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Нормами ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 623 ЦК України встановлено обов`язок учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини особи, яка допустила порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі встановлена статтею 950 ЦК України, згідно з частиною 1 якої за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

За нормами ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі у розмірі її вартості.

За умовами договору у разі втрати або нестачі прийнятої на зберігання власності або використання у виробництві, зберігач компенсує збитки в межах наростаючої власності з розрахунку: 2035,00 грн за 1 посівну одиницю в т.ч. ПДВ відсутньої кількості зданого на зберігання насіння соняшнику.

Позивач зазначає, що відповідач передане йому на зберігання насіння після закінчення терміну зберігання не повернув, використав для посіву, на звернення, завдані збитки у розмірі вартості переданого на зберігання насіння не відшкодував.

За таких обставин відповідач не виконав обов`язку з повернення насіння позивачу прийнятого за договором, що свідчить про протиправність поведінки, внаслідок чого позивачу спричинено збитки в розмірі вартості втраченого насіння.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів на спростування тверджень позивача та підтвердження виконання вимоги позивача по сплаті боргу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення 24 4020,00 грн вартості товару, що не повернутий з відповідального зберігання за договором.

Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1298,00 грн за період з 16.12.2021 по 25.09.2023 та інфляційних втрат у сумі 7912,08 грн за період січень 2022 року червень 2023 року.

З врахуванням наявної у справі вимоги позивача від 03.12.2021, а також вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат є вірним.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 1298,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 7912,08 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.

Позивач просить покласти на відповідача судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2684,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать й витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями ч. 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що у випадку задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

У позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи у розмірі 8184,00 грн, що складаються з 2684,00 грн судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5500,00 грн представником позивача, адвокатом Зудіновим Олександром Сергійовичем, було надано: копію договору, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Майстер Права» та ПП «НВП «НАСІННЯ» (клієнт), про надання правничої допомоги № 1809-1/23 від 18.09.2023 з додатком № 1, копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю серії ЗР № 21/1348 від 15.02.2018, копію акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 22.09.2023 на суму 5500,00 грн, копію платіжної інструкції від 27.09.2023 про оплату за послуги згідно з договором № 1809-1/23 від 18.09.2023 у розмірі 5500,00 грн.

За пунктом 1.1. договору про надання правничої допомоги адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання з надання клієнту правничої допомоги з питань визначених додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до додатку № 1 до договору питання, що потребують вирішення шляхом надання правничої допомоги: стягнення заборгованості в судовому порядку з ФГ «Новий Лебедин» за невиконання договору зберігання № 17/03-21 від 30.03.2021.

Перелік послуг з правничої допомоги та вартість, визначені додатком:

надання консультацій та роз`яснень КЛІЄНТУ щодо правової позиції та алгоритму проходження процедури стягнення 1500,00 грн;

підготовка позовної заяви, складання інших процесуальних документів, участі представника в судових засіданнях (у випадку необхідності), повний супровід справи до моменту отримання судового рішення в суді першої інстанції; участь в судових засіданнях забезпечується шляхом проведення відео конференції; вартість відрядження у випадку необхідності узгоджується окремо 4000,00 грн.

Сторони 22.09.2023 підписали акт прийому-передачі, за яким адвокатське об`єднання роботи (послуги) виконало якісно, у повному обсязі, клієнт роботи (послуги) прийняв, скарг до якості та об`єму немає, вартість робіт, яку має сплатити позивач за надану професійну правничу допомогу становить 5500,00 грн.

Позивач сплатив 27.09.2023 5500,00 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, доказів неспівмірності заявлених витрат до суду не надав.

Подані докази досліджені судом та визнаються належними доказами понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене суд визнає заявлену позивачем вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн обґрунтованою.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства «Новий Лебедин» (вул. Тракторна, 42, с. Лебедин, Звенигородський район, Черкаська область, 20635, код ЄДРПОУ 38345347) на користь Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Насіння» (вул. Ломоносова, 26, кв. 20, м. Київ, 03022, код ЄДРПОУ 32957171)

24 420,00 грн вартості насіння, що не повернуте з відповідального зберігання за договором № 17/03-21 від 30.03.2021,

1298,00 грн трьох процентів річних,

7912,08 грн інфляційних втрат,

2684,00 грн витрати зі сплати судового збору,

5500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя О.В. Чевгуз