Постанова

від 15.11.2023 по справі 369/5147/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 369/5147/21

провадження № 61-9171св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Сенс-Банк» (колишня назва - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»),

треті особи: державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Тетяна Віталіївна, Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської районної державної адміністрації Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2023 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Олійника В. І., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства (далі - АТ) «Альфа-Банк» (назву змінено на АТ «Сенс-Банк»), треті особи: державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Т. В., Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської районної державної адміністрації Київської області, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису.

Позовна заява мотивована тим, що 05 липня 2007 року між ним та АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 014-256-КП.

Для забезпечення зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 05 липня 2007 року № 014-256-КП між ним та банком укладено іпотечний договір № 014-256-КП, згідно з яким в іпотеку банку було передано нерухоме майно, а саме домоволодіння та земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_1 .

13 серпня 2019 року на територію домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , яке є його власністю, проникли невідомі особи, які пояснили, що вони є представниками нового власника нерухомого майна, а саме домоволодіння та земельної ділянки. Для огляду було надано копію інформаційної довідки (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна) від 02 липня 2019 року № 172249882, з якої він дізнався, що нерухоме майно, яке належить йому на праві приватної власності було перереєстровано 24 червня 2019 року. Новим власником зазначено АТ «Укрсоцбанк».

Відповідно до інформаційної довідки, 24 червня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства (далі - КП) «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Т. В. право власності на вказане нерухоме майно перереєстровано за АТ «Укрсоцбанк», індексний номер рішення про державну реєстрацію - 47540788, від 24 червня 2019 року, номер запису про право власності: 32172293, підставою реєстрації права власності на нерухоме майно є: дублікат іпотечного договору № 014-256-ЗП, серія та номер 478, виданий 05 червня 2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом Сень-Силкою І. В.; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер 13.3-03/96-103В, видане 27 лютого 2019 року, видавник АТ «Укрсоцбанк».

Вказував, що вимоги, на підставі якої здійснено державну реєстрацію суб`єктом реєстрації, а також повідомлення від державного реєстратора (на виконання вимог статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень») він не отримував.

Крім того, постановою про накладення арешту на майно серія та номер: 57828628 від 03 грудня 2018 року, яку було зареєстровано за № 44374577 приватним виконавцем Солонько М. М., було накладено арешт на все нерухоме майно, що знаходиться у його приватній власності. За таких обставин, вважав, що при наявності у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна, державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте.

Зауважував, що у вказаному домоволодінні зареєстрована та проживає неповнолітня дитина, його дочка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (станом на момент реєстрації 17 років). Разом з тим, законом заборонено позбавляти неповнолітніх дітей права користування житловим приміщенням.

Також посилався на те, що у порушення вимог частини п`ятої статті 37 Закону України «Про іпотеку» оцінка домоволодіння іпотекодержателем не проводилася, вартість нерухомого майна за якою іпотекодержатель набув предмет іпотеки у власність позивачу не повідомлялась (оскільки для проведення процедури оцінювання експерту необхідний доступ до приміщення).

Стверджував, що, укладаючи у 2007 році іпотечний договір, він не узгоджував з іпотекодержателем умови щодо автоматичного звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ним права власності у порядку реєстрації такого права державним реєстратором - нотаріусом, а надав лише згоду на задоволення забезпеченої іпотекою вимоги у порядку, визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку», тобто у порядку укладення окремого договору про задоволення таких вимог, який і міг бути єдиною підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 47540788 від 27 червня 2019 року, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг», Київська область, Гуцуляк Т. В., яке стало підставою для внесення запису про право власності № 32172293 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та у подальшому за його правонаступником - АТ «Альфа Банк», згідно з передавальним актом між АТ «Укрсоцбанк» та АТ «Альфа Банк», серія та номер: 10221-10229, виданий 11 жовтня 2019 року, видавник: Розсоха С. С. п/н Київського міського нотаріального округу та об`єкт нерухомого майна (домоволодіння, об`єкт житлової нерухомості (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1860820832224) та земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1860799832224, кадастровий номер 3222486001:01:003:0006, реєстраційний номер 1860820832224, номер об`єкта в РПВН 18975304), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис номер 32172293 від 24 червня 2019 року внесений державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг», Київська область, Гуцуляк Т. В., підставою внесення якого стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) індексний номер: 47540788 від 27 червня 2019 року с. Петрушки, вул. Миру, 61.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2023 року у складі судді Фінагеєвої І. О. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Т. В. з індексним номером 47540788 від 27 червня 2019 року, яке стало підставою для внесення запису про право власності № 32172293 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та, у подальшому за його правонаступником АТ «Альфа Банк», на підставі передавального акту між АТ «Укрсоцбанк» та АТ «Альфа Банк», серія та номер 10221-10229, виданий 11 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С. С., на об`єкт нерухомого майна (домоволодіння, об`єкт житлової нерухомості (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1860820832224) та земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1860799832224, кадастровий номер 3222486001:01:003:0006), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що відсутні відомості про отримання іпотекодавцем (позивачем) письмової вимоги від іпотекодержателя про усунення порушень та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, а також інформації про вартість предмета іпотеки, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна.

Похідні вимоги про скасування запису є неналежним способом захисту прав, оскільки судове рішення про скасування рішення державного реєстратора є самостійною підставою для внесення відповідних записів.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 червня 2023 року апеляційну скаргу АТ «Сенс-Банк» задоволено.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення мотивовано тим, що з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21) оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенню позову ОСОБА_1 про визнання протиправним, скасування рішення та запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з підстав обрання неналежного способу захисту. Суд вказав, що позивач повинен був звертатися з віндикаційним позовом до банку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2023 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що між сторонами взагалі не було укладено договору про задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки чинна на час укладення іпотечного договору стаття 37 Закону України «Про іпотеку» не передбачала відповідного застереження, а вимагала укладення саме окремого договору.

Вказує, що не отримував від банку повідомлення про намір звернення стягнення та усунення порушень, що є обов`язковою передумовою для здійснення відповідної реєстраційної дії.

Крім того, банк не вчинив жодних дій для оцінки іпотечного майна, його вартості, за якою іпотекодержатель набув його у власність.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2023 року відкрито провадження у справі та витребувано її із суду першої інстанції.

Крім того, зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 13 червня 2023 року.

06 липня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 липня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є відповідач АТ «Альфа-Банк», перейменовано на АТ «Сенс Банк», укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 014-256-КП, за умовами якого, а саме пункт 1.1 та пункт 1.2, останній надав позивачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 455 000 доларів США зі сплатою 13,35 процентів річних та комісій, із вказаним у Договорі кредиту графіком погашення. Кредит надавався з ціллю - на поточні потреби.

З метою забезпечення виконання позивачем зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії, 05 липня 2007 року між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та АКБ «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір № 014-256-ЗП, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку майнові права на: домоволодіння, що складається з житлового будинку «А», загальною площею 454,5 кв. м, житловою площею 235,30 кв. м, сараю «Б»; навісу «В»; альтанки «Г»; огорожі 1-5; свердловини 6; каналізаційної ями 7, 8; замощення «І», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 24 травня 2007 року, виданого виконкомом Петрушівської сільської ради на підставі рішення виконкому Петрушівської сільської ради від 07 травня 2007 року № 37/3 (Право власності на домоволодіння зареєстроване Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14735254 від 31 травня 2007 року за реєстраційним № 18975304 у книзі № 1 за № 274); та земельну ділянку, загальною площею 0,1322 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер земельної ділянки відсутній, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 380199, виданого 08 серпня 2003 року на підставі рішення 8 сесії 3 скликання Петрушівської сільської ради народних депутатів від 25 червня 2003 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 846.

Відповідно до пунктів 2.4.3, 4.1 вказаного іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.5 іпотечного договору визначено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способи, зокрема шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (пункт 4.5.3 іпотечного договору).

Згідно з пунктом 6.2 іпотечного договору усі повідомлення за цим договором будуть вважатися належними у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін.

Датою отримання таких повідомлень вважатиметься дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником обов`язків за кредитним договором, 28 лютого 2018 року АТ «Укрсоцбанк» на адресу ОСОБА_1 , зазначену у іпотечному договорі, направив повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 27 лютого 2019 року.

За цим повідомленням банк вимагав від ОСОБА_1 сплатити борг за кредитним договором, розмір якого станом на 25 лютого 2019 року становить 739 645,14 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) становить 19 963 507,27 грн, (з яких прострочена строкова заборгованість за тілом кредиту становить 332 286,2 доларів США, прострочена заборгованість за відсотками - 407 358,93 доларів США), та повідомив, що у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку банк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

З оглядну на копію конверту, доданого банком до відзиву на позовну заяву, зазначене вище повідомлення повернуто відправнику без вручення. Причина повернення - «за закінченням встановленого строку зберігання».

Згідно з висновком про вартість об`єкту оцінки, а саме: житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 454,50 кв. м, житловою площею 235,3 кв. м та земельної ділянки площею 0,1199 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , їх вартість визначена у розмірі 6 343 922,00 грн., що еквівалентно 240 900 доларам США.

Згідно з інформаційною довідкою № 172249882 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - 24 червня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Т. В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 47540788 від 27 червня 2019 року 12:49:05 та зареєстровано право власності на нерухоме майно: домоволодіння та земельну ділянку кадастровий номер: 3222486001:01:003:0006, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , за АТ «Укрсоцбанк» (запис про право власності № 32172293 на підставі: Дублікат іпотечного договору № 014-256-ЗП, серія та номер: 478, виданий 05 червня 2019 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сень-Силка І.В.; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: 13.3-03/96-103В, виданий 27 лютого 2019 року, видавник АТ «Укрсоцбанк»).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17 та постановах Верховного Суду від 13 листопада 2020 року у справі № 303/4230/18 (провадження № 61-22266св19), від 18 травня 2022 року у справі № 752/14152/18 (провадження № 18942св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 645/3067/19, від 17 серпня 2022 року у справі № 450/441/19, від 22 серпня 2022 року у справі № 597/977/21, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на зміст частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно із пунктом 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Пунктом 61 Порядку, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 у частині визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що банк не надав державному реєстратору документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя щодо погашення заборгованості та наміру звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності, а також доказів з інформацією про вартість майна.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки повинен був звертатися з віндикаційним позовом до банку.

При цьому, апеляційний суд послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21)

Проте, колегія суддів вважає помилковими такі висновки апеляційного суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21), у якій були встановлені релевантні правовідносини, вказала, що, оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за банком (який був іпотекодержателем), заявлені ним позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.

Отже, враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, такий спосіб захисту, як заявив ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прямо передбачено спеціальною нормою права, а саме частиною четвертою статті 37 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої рішення про реєстрацію права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Отже, рішення районного суду, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин, не суперечить правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а суд апеляційної інстанції помилково скасував його законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо судових витрат

Згідно із частинами першою, сьомою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

При поданні касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив 3 632 грн, що підтверджується відповідною квитанцією, тому вказану суму необхідно стягнути з АТ «Сенс-Банк»на його користь, оскільки колегія суддів задовольняє касаційну скаргу, скасовує судове рішення апеляційного суду та залишає у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2023 року скасувати, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2023 рокузалишити в силі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 3 632 (три тисячі шістсот тридцять дві) гривні.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник О. В. Білоконь Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець