Ухвала

від 22.11.2023 по справі 200/5977/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

22 листопада 2023 року Справа №200/5977/23

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши матеріали позовної заяви Приватного підприємства "Центр сучасних технологій" до Головного управління ДПС у Донецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Центр сучасних технологій", через свого представника, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до ГУ ДПС у Донецькій області, Державної податкової служби України в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у. Донецькій області про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 16.11.2022 №7641352/349000324;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну Приватного підприємства Центр сучасних технологій (34900324) від 03.10.2022 №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання до контролюючого органу на реєстрацію.

Ухвалою від 27.10.2023 адміністративний позов Приватного підприємства "Центр сучасних технологій" до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення зобов`язання вчинити дії- залишити без руху. Позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав із наданням відповідних доказів, або доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду вказаних у поданому разом із позовом клопотанні.

На виконання вказаної ухвали, представником позивача надано заяву про поновлення строків звернення до суду, що подається разом із позовом, де підставою поважності причин пропущеного строку звернення до суду вказано, введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року, що на погляд представника позивача, є об`єктивною та непереборною обставиною, яка перешкоджала позивачу своєчасно звернутися до суду із даним позовом,

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом №309 від 22.12.2022 Курахівська міська територіальна громада відноситься до територій можливих бойових дій (рядок UA14160110000031920, підпункт 1.2, пункт 1 "Території можливих бойових дій", розділ І "Території, на яких ведуться (велися) бойові дії").

Дата припинення бойових дій для Курахівської міської територіальної громади не визначена, а отже з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" (зі змінами), території, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації Російською Федерацією, вважаються такими, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованими Російською Федерацію.

Оскільки Курахівська міська територіальна громада віднесена до територій можливих бойових дій, у позивача не було можливості своєчасно звернутися до суду для оскарження протиправних дії відповідачів.

Приватне підприємство зареєстроване і знаходиться за адресою 85610, Донецька обл., Мар`їнський р-н, с. Новоселидівка, Промислова зона 1, за 20 кілометрів до сірої зони на території можливих бойових дій.

Поряд з цим, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2.08.2022 № 679- р "Про проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області", вирішено провести обов`язкову евакуацію населення Донецької області у безпечні райони Вінницької, Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Кіровоградської, Львівської, Полтавської, Рівненської, Тернопільської, Хмельницької, Черкаської та Чернівецької областей.

У зв`язку з цим, у представників позивача не було можливості ознайомитись з рішенням, прийнятим Державною податковою службою України за результатами розгляду скарг, оскільки вони не могли звернутись за правничою (правовою) допомогою, через постійні ракетні та артилерійські обстріли та проблеми з електропостачанням був відсутній доступ до документів, на яких ґрунтується доказування в адміністративній справі, бухгалтери та інші особи, відповідальні за ведення справ підприємства, виїхали або працювали дистанційно.

Ухвалою від 10.11.2023 процесуальний строк, встановлений судом для усунення недоліків позовної заяви продовжено. Позивачу надано 7 днів, які відліковуються з моменту отримання даної ухвали на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання суду копії оскаржуваного рішення, а також доказів на підтвердження адміністративного оскарження.

На виконання вимог ухвали суду, представником позивача, наданий уточнений адміністративний позов та докази адміністративного оскарження рішення від 16.11.2022, а саме рішення про результати розгляду скарги від 13.01.2023.

Надаючи оцінку аргументам представника позивача, суд зазначає про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, станом на час виникнення спірних відносин та на момент звернення позивача до суду КАС України передбачено, що строки звернення до суду можуть бути встановлені іншими законами України та регламентовано строк звернення до суду, який передбачений відповідним законом.

У свою чергу, частина четверта статті 122 КАС України передбачає, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 цієї статті рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 цієї статті визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Згідно із правовим висновком судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18, рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Досліджені судом матеріали додані до позовної заяви свідчать що позивач скористався правом на адміністративне оскарження рішення прийнятого відповідачем-1 16.11.2022 та за результатом розгляду скарги відповідачем-2 прийнято рішення від 13.01.2023, яким скаргу залишено без задоволення а оскаржуване рішення - без змін.

Тобто строк для оскарження у судовому порядку рішення прийнятого відповідачем-1 16.11.2022, складає 3 місяці з дати отримання рішення ДПС України від 13.01.2023.

На несвоєчасне отримання рішення Комісії центрального рівня від 13.01.2023 позивач не посилався.

Отже строк для звернення із вказаним позов закінчився у квітні 2023 року.

Адміністративний позов подано до суду 24.10.2023, тобто з істотним пропуском встановленого законом строку звернення до адміністративного суду у справах цієї категорії.

Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи.

Частиною другою статті 44 КАС передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними визначених КАС певних процесуальних дій.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це насамперед обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об`єктивні перешкоди для звернення особи з позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому сполуку «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Отже, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Як установлено у частинах першій, другій статті 6 КАС, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд).

Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.

За приписами статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду.

Водночас, як зазначив ЄСПЛ в ухвалі від 30 червня 2006 року щодо прийнятності заяви (справа «Каменівська проти України»), право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право на доступ до суду (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та має бути пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями (див. рішення від 29 липня 1998 року у справі «Герен проти Франції»(Guerin v. France), п. 37). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. Водночас такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (див. рішення від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain), п. 45).

Отже, за практикою ЄСПЛ, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У пункті 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Суд визнав що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні проміжки часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що у процесі прийняття рішень про поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Суд виходить таких міркувань: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, унаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, що були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Вказана позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2023 справа №990/139/23.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, який діє на теперішній час.

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Аналогічні висновки містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22.

Представник позивача у клопотанні про поновлення строку на звернення до адміністративного суду наводить обставини, які на його думку є поважними, а саме посилається на введення воєнного стану в Україні, однак не надає суду жодних доказів на підтвердження наведених доводів.

Факт проведення евакуації у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, дистанційна робота працівників, віднесення Курахівської міської територіальної громади до територій можливих бойових дій викликані воєнними подіями в Україні не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів.

Представником позивача в клопотанні про поновлення строку наведені причини, але не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у позивача можливості звернутись до суду із даним позовом своєчасно у зв`язку із введенням воєнного стану.

Зі змісту наведених у клопотанні обставин не вбачається, що позивач не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк. Мотиви і аргументи, які вказані представником позивача в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, не можуть розцінюватися як поважні причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду.

Таким чином, суд констатує, що недоліки позовної заяви позивачем не усунуто.

Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення цього строку - відмовити.

Адміністративний позов Приватного підприємства "Центр сучасних технологій" до Головного управління ДПС у Донецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення зобов`язання вчинити дії повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Буряк