Рішення

від 22.11.2023 по справі 320/15275/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2023 року справа №320/15275/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третьої особи - Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справа України (далі - відповідач), третя особа - Ліквідаційна комісія ГУМВС України у місті Києві про оскарження дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності і зобов`язання вчинення певних дій, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), у зв`язку з встановленням II групи інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції»;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму (встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності від 07.02.2023р.) внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850 та ухвалити таке рішення до Головного управління МВС України в місті Києві для здійснення виплат.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує на безпідставність відмови ЛК ГУ МВС України у м. Києві у призначенні та виплаті йому спірної допомоги, що викладена у листі відповідача за №1/1400-Нч від 06.04.2023р

Ухвалою суду відкрито провадження в справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

За змістом наявного у справі відзиву на позовну заяву, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що правові підстави для призначення та виплати позивачеві запитуваної допомоги - відсутні.

Дослідивши обставини справи, судом було встановлено наступне.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проходив службу в органах внутрішніх справ України та наказом ГУ МВС України в м. Києві від 08.04.2015р. №294 о/с позивача звільнено зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) згідно з пп. «б» (через хворобу) п.64 з 08.04.2015р.

08.02.2023р. спеціалізована кардіологічна МСЕК №2 з 07.02.2023р. встановила позивачу ІІ групу інвалідності, захворювання, так, пов`язане з проходженням служби в ОВС.

Позивач 22.02.2023р. звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в м. Києві із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

Листом за №1/1400-Нч від 06.04.2023р відповідачем відмовлено у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності.

Мотивуючи відмову відповідачем зазначено, що за результатами розгляду матеріалів щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України було з`ясовано, що медико-соціальна експертиза щодо позивача проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого ПКМУ від 03.12.2009р. №1317 "Питання медико-соціальної експертизи", відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. При цьому, відповідач звертає увагу на те, що позивач для проходження МСЕК не скеровувався медичним закладом ДУ "ТМО МВС України по місту Києву".

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 6 статті 23 Закону України від 20.12.1990 №565-XII «Про міліцію» встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності 1 групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Положеннями пункту 5 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.07.2015р. №580-VIII «Про Національну поліцію» визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Водночас, відповідно до абзацу 3 пункту 15 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Так, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції до набрання чинності Законом «Про національну поліцію» було врегульовано Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850 (далі - Порядок №850).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку №850 визначено, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 3 пункту 2 Порядку №850 врегульовано, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до пункту 7 Порядку №850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби, а в разі припинення відповідного органу внутрішніх справ як юридичної особи - до уповноваженої установи МВС такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Пунктом 8 Порядку №850 визначено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або керівник уповноваженої установи МВС, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Згідно з пунктом 9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або до уповноваженої установи МВС для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Пунктом 11 Порядку №850 виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або уповноваженою установою МВС, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку.

Аналіз наведених норм законодавства, дає підстави для висновку, що за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850.

На переконання суду, той факт, що при проведенні відносно позивача МСЕК представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися, не позбавляє права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850.

Так, на підставі пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 р. № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», передбачено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.

Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Пенсійного фонду України, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники органів державної служби зайнятості та у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.

До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

Порядок участі представників органів державної служби зайнятості та інших працівників соціальної сфери затверджується МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.

Суд звертає увагу сторін на те, що на час проведення медико-соціальної експертизи, порядок участі представників охорони здоров`я МВС, затверджений МОЗ, був відсутній.

З огляду на зазначене, судом зроблено висновок, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання органами державної влади своїх функцій щодо залучення представника закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії

Аналіз наведених норм та встановлених судом обставин в сукупності свідчить на користь висновку про те, що відповідач, повертаючи документи на доопрацювання, тим самим ухиляється від розгляду документів про призначення одноразової грошової допомоги позивачу та прийняття рішення, віднесеного до його компетенції відповідно до пункту 9 Порядку №850, а, отже, фактично відмовляє позивачу у розгляді таких документів, у зв`язку із чим наявні правові підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо повернення документів про призначення одноразової грошової допомоги позивачу та зобов`язання відповідача розглянути подані документи з прийняттям рішення про призначення або про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

Враховуючи викладене, суд дохходить висновку про те, що представники закладів охорони здоров`я МВС, можуть бути залучені до складу медико-соціальної експертизи, однак їх залучення та присутність під час проведення експертизи не є обов`язковим.

При цьому суд враховує, що рішенням спеціалізованої кардіологічної МСЕК від 08.02.2023р., яким позивачу з 07.02.2023р. встановлено II групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в ОВС, є законним та діючим.

Судом проаналізовано судову практику та встановлено, що за аналогічними справами були встановлені та доведені протиправність дій з боку МВС щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок захворювання та відновлені права позивачів.

До аналогічного висновку дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 20.01.2022р. в справі №380/4361/21, яким залишено в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2021р.

Згідно висновку Восьмого ААС, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що чинне законодавство передбачає чіткий алгоритм дій щодо порядку та умов призначення і виплати відповідної одноразової грошової допомоги, а також чітко регламентовані повноваження МВС за результатами розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги, а саме: прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову у призначенні такої допомоги. Разом з тим, відповідач, не прийнявши за результатом розгляду документів про виплату позивачу одноразової грошової допомоги жодного з зазначених вище рішень, всупереч пункту 9 Порядку №850 повернуло матеріали про призначення одноразової грошової допомоги позивачеві без прийняття будь-якого рішення.

Питання пов`язані з виплатою одноразової грошової працівнику міліції регламентував Закон України «Про міліцію» (далі Закон №565-ХІІ).

Частиною шостою статті 23 Закону №565-ХІІ передбачено, що, зокрема, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності, що настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

07.11.2015 Закон №565-ХІІ втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Національну поліцію»(далі Закон №580-VІІІ).

Абзацом 3 пункту 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VІІІ визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що за позивачем, який проходив службу в органі внутрішніх справ, і якому встановлено інвалідність, у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням цієї служби, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону №565-ХІІ.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №822/1579/17, від 7 березня 2018 року у справі №464/5571/16-а, 21 червня 2018 року у справі №822/31/18 та від 28 серпня 2018 року у справі №804/6297/17, від 05 лютого 2020 року у справі №580/103/19.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 21 червня 2018 року у справі №822/31/18 зазначено наступне.

Скаржник звернувшись до касаційної інстанції зазначив, що на момент звернення позивача з позовом Закон України «Про міліцію», яким передбачено соціальний захист працівників міліції та виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі/смерті або каліцтва працівника міліції та компенсації заподіяння шкоди майну, з 07 листопада 2015 року, втратив чинність, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Рішенням суду першої інстанції від 08 лютого 2018 року, яке змінено постановою апеляційним судом від 19 квітня 2018 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що після звільнення із служби в органах податкової міліції та встановлення інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Водночас, апеляційний суд не погодився із мотивами суду першої інстанції, зокрема, у частині застосування до спірних правовідносин положень Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції». Мотивуючи підстави зміни резолютивної частини постанови суду першої інстанці, апеляційний суд зауважив, що порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги в спірних правовідносинах визначені саме нормами Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 (далі - Порядок № 707).

Закон України «Про міліцію» втратив чинність 07 листопада 2015 року у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року. При цьому у пункті 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що за позивачем, якому під час перебування на службі в органі податкової міліції, встановлено інвалідність, у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням служби, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію".

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

За таких обставин суд дійшов до висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат не проводиться, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 5 ЗУ "Про судовий збір".

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд 10, ЄДРПОУ 00032684) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд 10, ЄДРПОУ 00032684) щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), у зв`язку з встановленням II групи інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

3. Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684 адреса вул. Богомольця, 10, м. Київ, 06601) прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму (встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності від 07.02.2023 року) внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850 та ухвалити таке рішення до Головного управління МВС України в місті Києві для здійснення виплат.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.