Рішення

від 20.11.2023 по справі 420/10241/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10241/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транскон Логістик» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Цховребової М.Г. перебувала справа № 420/10241/22, провадження по якій відкрито 29.07.2022, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транскон Логістик» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати розпорядження ГУ ДПС в Одеській області № 15-р від 26.01.2022 року про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для власних потреб та промислової переробки) № 15090414202001477 від 05.06.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірним розпорядженням анульована ліцензія позивача на право зберігання пального (виключно для власних потреб та промислової переробки) № 15090414202001477 від 05.06.2020 терміном дії з 05.06.2020 по 05.06.2025 з підстави несплати чергового платежу за ліцензію. Позивач не погоджується із вказаним розпорядженням та вважає його підлягаючим скасуванню. Так, позивачем було сплачено обов`язковий платіж 18.05.2020 (за 2020 рік) в сумі 780 грн та 02.06.2020 (за наступний 2021 рік) в сумі 780 грн, згідно з ст. 15 Закону № 481. Отже, на переконання позивача, з 02.06.2020 у позивача виникло право на користування ліцензією на 2021 рік. Однак позивач випадково в електронному кабінеті платника податків дізнався, що ліцензія була анульована спірним розпорядженням № 15-р. від 26.01.2022 через несплату чергового платежу за ліцензію. При цьому ані письмового розпорядження про призупинення ліцензії, ані письмового розпорядження про анулювання ліцензії позивач не отримував. З 01.01.2022 набрала чинності нова редакція Закону № 481, якою змінено процедуру анулювання ліцензій. У випадку несплати чергового платежу дія ліцензії призупиняється, однак це не відбувається автоматично. Орган ДПС, який видав ліцензію, повинен був не пізніше 26 грудня 2021 року видати письмове розпорядження про призупинення дії ліцензії на строк до сплати заборгованості. При цьому дія ліцензії вважалась призупиненою з моменту отримання суб`єктом господарювання такого розпорядження податкового органу. Лише при пропущенні строку оплати більш ніж на 30 календарних днів після призупинення дії ліцензії вона підлягає анулюванню. Позивач жодного повідомлення про необхідність внесення чергового платежу та повідомлення про дату, з якої анулюється ліцензія у разі невнесення чергового платежу за ліцензію до позивача від органу ліцензування не отримував. Отже, без дотримання вимог Закону № 481 в редакції до 01.01.2022 року та в редакції після 01.01.2022 без проведення необхідних процедур та дій відповідач автоматично і без попередження позивача анулював дію ліцензії, а відповідне розпорядження не було надіслано позивача з дотриманням вимог ст. 42 ПКУ.

18.08.2022 до суду від ГУ ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що на підставі ст. 15 Закону № 481/95-ВР ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, яким видав ліценцію, відповідного розпорядження на підставі несплати чергового платежу за ліцензію. У зв`язку з несплатою чергового платежу за ліцензію та відсутністю копії платіжного доручення з відміткою банку про сплату, ліцензію ТОВ «Транскон Логістік» на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) анульовано на підставі розпорядження компетентного органу.

13.09.2023 на підставі призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Цховребової М.Г., за результатами якого головуючим по справі визначено суддю Завальнюка І.В.

Ухвалою судді Завальнюка І.В. від 18.09.2023 справу прийнято до провадження.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Транскон Логістик» зареєстровано 01.03.2017 (6 років 8 місяців).

Основним видом діяльності Товариства з КВЕД обрано: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Інші: 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 52.10 Складське господарство; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Транскон Логістик» Головним управлінням ДПС в Одеській області видано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 150904147202001477 від 05.06.2020, термін дії: з 05.06.2020 до 05.06.2025; адреса місця зберігання: Україна, Одеська область, Біляївський район, сільрада Усатівська, вул. Масив 1, буд. 90/А; загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального (літри) 54000 грн.

На підставі ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» розпорядженням в.о. начальника ГУ ДПС в Одеській області від 26.01.2022 № 15-р. анульовано дію ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Транскон Логістик» на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 150904147202001477 від 05.06.2020, термін дії: з 05.06.2020 до 05.06.2025 у зв`язку з несплатою чергового платежу за ліцензію.

Позивач, зважаючи на порушення суб`єктом владних повноважень процедури анулювання ліцензії, звернувся за судовим захистом із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481 від 19 грудня 1995 року (із змінами та доповненнями.

Згідно з приписами ст. 15 Закону України №481 суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Статтею 15 Закону України №481 встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Також, відповідно до норм ст. 15 Закону України №481 для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво), які здійснюють оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним копії таких документів не подають.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Після видачі/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/анулювання відповідної ліцензії.

Повідомлення про необхідність внесення чергового платежу за ліцензію автоматично формується та направляється органом ліцензування суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за 30, за 20, за 10 та за 5 днів до настання терміну сплати за відповідну ліцензію в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Відповідно до абз.4 ч. 52 ст. 15 Закону України №481 ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі несплати чергового платежу за ліцензію.

Згідно з ч. 53 ст. 15 Закону України № 481 ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Частиною 4 ст. 16 Закону України № 481 встановлено, що контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.

З огляду на матеріали справи, на виконання вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», ТОВ «Транскон Логістик» було здійснено наступні платежі:

платіжне доручення № 409 від 18.05.2020 за 2020 р. 780 грн;

платіжне доручення № 477 від 02.06.2020 за 2021 р. 780 грн.

Вирішуючи спір, суд враховує, що граничного строку сплати суб`єктом господарювання річної плати за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за відповідний рік норми Закону № 481/95-ВР не встановлюють.

Так, стаття 15 Закону № 481/95-ВР лише визначає обов`язок суб`єкта господарювання щорічно сплачувати відповідну плату за ліцензію на право зберігання пального в розмірі 780,00 гривень, однак не передбачає строку протягом якого вказана щорічна плата повинна бути сплачена.

Виходячи з того, що у році 365 днів, та при сплаті Товариством 02.06.2020 оплати за 2021 рік наперед позивач міг очікувати, що строк наступної оплати настане не раніше 02.06.2021 (по оплаті за 2022 р.), а враховуючи, що ліцензія видана 05.06.2020 то наступний річний платіж настає не раніше 05.06.2021 (за 2022 р.), 05.06.2022 (за 2023 р.) відповідно.

В той же час, позивач фактично не заперечує нездійснення Товариством річної плати за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за 2022 рік та просить скасувати спірне розпорядження, відновивши таким чином дію ліцензії за обставин відсутності чергової плати за відповідний рік (2022).

При цьому, суд зазначає, що під несплатою річної плати за ліцензію слід розуміти бездіяльність суб`єкта господарювання, яка полягає у не здійсненні ним своєчасного та в повному обсязі перерахування коштів на відповідний бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу, і позивачем за обставин розглядуваного спору таку бездіяльність дійсно допущено, як на момент винесення спірного розпорядження, так і на момент звернення позивача за судовим захистом та прийняття рішення по даній справі (доказів здійснення чергової оплати за 2022 р. позивачем до суду не надано).

Разом з тим, доводи позивача щодо протиправності оскаржуваного розпорядження з огляду на те, що анулювання ліцензії можливо протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії, суд вважає необґрунтованими, оскільки ч. 50 ст. 15 Закону України №481-95-ВР виключено на підставі Закону № 1914-IX від 30.11.2021, а отже доводи ґрунтуються на нормах закону, що втратив чинність на час виникнення спірних правовідносин.

Суд враховує, що суб`єкти господарювання здійснюють внесення річної плати за ліцензії на зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним до дати подання заяви на їх отримання за реквізитами рахунків, які вони можуть отримати в територіальних органах Державної казначейської служби України або Державної податкової служби України за місцем здійснення діяльності.

При цьому, суб`єкт господарювання повинен завчасно подбати про внесення чергового платежу на право виробництва, оптової, роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального, а також надати до органу ліцензування визначені Законом України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» документи.

Таким чином, Законом передбачено, що у разі відсутності звернення суб`єкта господарювання до органу ліцензування щодо внесення чергового платежу за ліцензію на дату спливу терміну попередньої сплати, таку ліцензію буде анульовано відповідно до вимог Закону.

Відповідно до ч.48 ст.15 Закону України №481/95-ВР ненадання суб`єктом господарювання до територіального органу Державної податкової служби України, який видав йому ліцензію на право зберігання пального, копії платіжного доручення про сплату річної плати за ліцензію з відміткою банку про її сплату є достатньою правовою підставою для висновку про несплату таким суб`єктом річної плати за ліцензію, а відтак є підставою для застосування до суб`єкта господарювання відповідальності з анулювання ліцензії.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо наявності, передбачених ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» підстав для анулювання ліцензії позивача на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), що свідчить про правомірність оскаржуваного розпорядження.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі Голдер проти Сполученого Королівства, згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Транскон Логістик» (65031, м. Одеса, вул. Хімічна, 1/27; ЄДРПОУ 41183991) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправним та скасування розпорядження відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк

.