Постанова

від 21.11.2023 по справі 640/10264/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/10264/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Кучми А.Ю. та Бєлової Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропракт» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропракт» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості від 25.02.2020 №UА100020/2020/000007/2.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що у митного органу були відсутні підстави для застосування резервного методу визначення митної вартості, оскільки декларантом було подано всі необхідні документи, які підтверджують складові митної вартості, а наведені відповідачем та враховані судом неточності не стосуються умов поставки та складових митної вартості.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що при перевірці поданих декларантом документів встановлено відмінність умов поставки, інвойс датований 31.12.2019, в той час, як дата укладання контракту 01.01.2020, до митного органу не було подано банківські платіжні документи та контракт, а поданий прайс-лист виданий не виробником, а відправником товару.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження,, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, уповноваженою особою позивача 24.02.2020 подано до митного органу митну декларацію №UA100020/2020/016392 з метою митного оформлення товару: шини пневматичні гумові нові, які використовуються при виробництві надлегких цивільних літаків марки «Аеропракт», а саме шини артикул AA1F2, Торгівельна марка АіrТrас, Розмір 15X6.00-6, 4 шари корду 4PLY, виробник Specialty Tires of America, Inc., країна виробництва - США, в якій митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною договору (а.с.77-78).

Для підтвердження зазначеної суми декларантом було надано до митного органу, зокрема: додаткову угоду №01 від 01.01.2020 до контракту від 01.01.2020, зовнішньоекономічний контракт №2 від 01.01.2020, інвойс б/н від 31.12.2019, договір про перевезення від 09.08.2019 №АУА 001-090819, договір про надання послуг митного брокера від 08.11.2013 №14/2013, рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг від 13.02.2020 №10, автотранспортну накладну від 21.02.2020 №576923, що відображено в графі 44 митної декларації №UA100020/2020/016392, в картці відмови № UA100020/2020/00088, а також в графі 18 Рішення про коригування митної вартості товарів від 25.02.2020 № UА100020/2020/000007/2 (а.с.18, 77, 95).

При проведенні контролю правильності визначення митної вартості імпортованих товарів, вважаючи подані позивачем документи недостатніми для підтвердження визначеної ним за основним методом митної вартості таких товарів, митний орган пропонував позивачу (у тому числі, шляхом надіслання електронних повідомлень) надати протягом 10 календарних днів додаткові документи, які підтверджують заявлену ним митну вартість товару, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт); якщо рахунок сплачено: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; документи, що містять відомості про вартість навантаження товарів (якщо умови поставки EXW MEMPHIS); якщо здійснювалося страхування: - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); каталоги, прайс-листи виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; - висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Позивачем подано до відповідача лист щодо вартості імпортованого товару, зокрема ціни щодо шин АА1F2 в роздрібній торгівлі до якого додану викопіювання з сайтів, які їх підтверджують (а.с.37-42).

За результатами розгляду декларації №UA100020/2020/016392 з доданими до неї документами, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.02.2020 №UA100020/2020/000007/2 (а.с.18-20).

В графі 33 вказаного рішення визначено мотиви його прийняття, зокрема, при проведенні контролю митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією встановлено, що надані для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності стосовно відомостей щодо включення числових значень складових митної вартості до ціни товару. У інвойсі (проформа-інвойс) від 31.12.2019 б/н вказані умови поставки FOB МЕМ, але у додатковій угоді від 01.01.2020 № 1 до контракту зазначені інші - EXW MEMPHIS. Які умови поставки вказано у контракті невідомо у зв`язку з ненаданням. Інвойс датований 31.12.2019, у інвойсі вказано, що дата відправлення (Ship Date) 31.12.2019, але дата контракту та додаткової угоди - 01.01.2020. Виникає питання, на підставі якого документу товар відправлений на адресу Покупця раніше, ніж був укладений договір купівлі-продажу. Таким чином відсутні відомості щодо включення складових митної вартості, а саме, транспортування до митного кордону України, навантаження та страхування до ціни товару та не додано до митної вартості відповідно до декларації митної вартості. Таким чином, за результатами контролю митної вартості відповідно до частини 2 статті 54 Кодексу встановлено розбіжності у даних щодо складових митної вартості, зокрема таких як транспортування та страхування, витрати на навантаження. Таким чином, декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки EXW витрат, пов`язаних з транспортуванням товарів до названого місця призначення. Наданий прайс-лист являє собою по суті комерційну пропозицію надану тільки на найменування товарів, які зазначено у інвойсі від 31.12.2019 №б/н, містить посилання на покупця та певні комерційні умови. Отже, наданий прас-лист не відображає комерційну ціну товару, яка пропонується незалежним покупцям за умови повної конкуренції, отже не відображає «дійсну вартість товару». Враховуючи неможливість застосування попередніх методів митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Для розрахунку митної вартості проведено зіставлення даних по наступним митним деклараціям від 31.12.2019 № UA100290/2019/374410 по товару із розрахунку 375,95 дол. США за шт, від 02.01.2020 № UA807070/2020/18 по товару із розрахунку 407,89 дол. США за шт, від 04.11.2019 №UA807070/2019/062463 по товару із розрахунку 407,89 дол. США за шт.

Вважаючи вказане рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про наявність правових підстав для коригування митної вартості товару, враховуючи зазначення товариством відомостей, що не відповідають фактичним обставинам справи та за відсутності належних доказів, які б підтверджували правомірність визначення позивачем митної вартості спірного товару.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Митним кодексом України, яким врегульовано відносини, пов`язані із справлянням митних платежів.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, серед іншого, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст. 257 МК України).

В силу ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

У відповідності до ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, лише у випадку, якщо документи, що надані при митному оформленні товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні підстави для надання додаткових документів на вимогу митного органу.

Митний орган має право відійти від визначених законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі недоліки не дозволяють митному органу повноцінно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. При цьому, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.

Так, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товарів. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

В обґрунтування сумнівів щодо зазначеної митної вартості товару, відповідачем визначено, що у інвойсі (проформа-інвойс) від 31.12.2019 б/н вказані умови поставки FOB МЕМ, але у додаткової угоді від 01.01.2020 № 1 до контракту зазначені інші - EXW MEMPHIS. Контракт не надано. Інвойс датований 31.12.2019 та визначено дату відправлення - 31.12.2019, але дата контракту та додаткової угоди - 01.01.2020. Наданий декларантом прайс-лист являє собою по суті комерційну пропозицію надану тільки на найменування товарів, які зазначено у інвойсі від 31.12.2019 №б/н, містить посилання на покупця та певні комерційні умови, отже не відображає комерційну ціну товару, яка пропонується незалежним покупцям за умови повної конкуренції, тобто не відображає «дійсну вартість товару».

За таких обставин митний орган дійшов висновку, що декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару вартості транспортування до митного кордону України, навантаження та страхування.

Колегія суддів звертає увагу, що з наявної інформації, відображеної в графі 44 митної декларації №UA100020/2020/016392, в картці відмови № UA100020/2020/00088, а також в графі 18 Рішення про коригування митної вартості товарів від 25.02.2020 № UА100020/2020/000007/2 (а.с.18, 77, 95) вбачається, що декларантом було подано митному органу зовнішньоекономічний контракт від 01.01.2020 №2, укладений між позивачем (покупець) та ОСОБА_1 (а.с.22), що спростовує твердження відповідача щодо не подання вказаного контракту при митному оформленні імпортованого товару.

Відповідно до п.3.1 Контракту №2 від 01.01.2020 строки та умови поставки зазначаються в додаткових угодах. Дата поставки визначається у відповідності до умов поставки згідно з Інкотермс-2010, які вказуються у відповідних додаткових угодах до контракту. Згідно з п.4.2 контракту платежі за поставлений товар здійснюватимуться в порядку, обумовленому в додаткових угодах, але не пізніше 90 днів з дня поставки продукції.

Згідно з додатковою угодою від 01.01.2020 №01 до контракту №2 від 01.01.2020 умови поставки - EXW Memphis; покупець здійснює передплату в розмірі повної вартості контракту на банківський рахунок продавця одним платежем або частинами, або оплату в розмірі повної вартості контракту одним платежем чи частинами, але не пізніше 90 днів з дня поставки продукції (а.с.23).

Таким чином, твердження митного органу щодо безпідставного не подання під час митного оформлення банківських виписок та платіжних документів щодо оплати імпортованого товару є необґрунтованим, оскільки умови контракту передбачають можливість проведення оплати через 90 днів після поставки товару.

Суд звертає увагу, що в інвойсі від 01.01.2020 №20200101-01 продавцем чітко зазначено умови поставки саме EXW Memphis (а.с.24), що прямо відповідає умовам зовнішньоекономічного контракту №2 від 01.01.2020 та додаткової угоди до нього №1 від 01.01.2020 (а.с.22-23).

Натомість, наведення в проформі інвойсу від 31.12.2019 б/н скорочення F.O.B., не містить жодного посилання, що таке скорочення стосується умов поставки товару за Інкотермс-2010, що свідчить про безпідставні висновки стосовно наведення у вказаній проформі інвойсу інших умов поставки, ніж в додатковій угоді №01 від 01.01.2020 до контракту №2 від 01.01.2020, а саме FOB MEM.

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до графи 20 р.ІІІ Правил заповнення декларацій митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296, для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються документи про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.

Судом встановлено, що позивачем подано відповідні договір №АУА 001-090819 від 09.08.2019 на міжнародне транспортно-експедиторське обслуговування, укладений з ТОВ «Амакс Експрес УА», рахунок на оплату №10 від 13.02.2020 (а.с.30-32), які є належними документами, що підтверджують витрати на транспортування.

Крім того, умовами контракту №2 від 01.01.2020, додатковою угодою до нього №01 від 01.01.2020 та умовами поставки Інкотермс-2010 EXW Memphis не визначається обов`язку покупця здійснювати страхування товару, тому твердження митного органу щодо не надання документів щодо вартості страхування імпортованого товару відхиляються судом.

В той же час, розбіжності щодо дати проформи інвойсу, відвантаження та дати укладання контракту чи додаткової угоди до нього не є розбіжностями, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненого декларантом, а тому не можуть бути підставою для не застосування основного методу визначення митної вартості імпортованого товару.

Також суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо необхідності врахування обставини проставлення декларантом відмітки «НІ» в митній декларації, поданій до митного оформлення, у графі «Чи пов`язані між собою продавець та покупець», оскільки пов`язаність продавця і покупця не є обставиною, яка має наслідком розбіжність, яка стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненого декларантом.

Щодо поданого позивачем прайс-листа, колегія суддів зазначає, що ч.3 ст.53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Колегія суддів зазначає, що чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно з загальноприйнятної світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул та якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Прайс-лист не має імперативного характеру та не є документом, що підтверджує митну вартість товару, і за наявності його у декларанта може прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості, а тому посилання митного органу на відсутність окремої інформації у поданому декларантом прайс-листі, або подання його не виробником, а продавцем, як на підставу для неможливості застосування першого методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), є безпідставним.

Колегія суддів, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16, 13.06.2019 у справі № 820/6315/15, від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, від 15.04.2021 у справі №804/14964/15 та від 18.11.2022 у справі №818/902/17, звертає увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Отже, необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. А підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст.58 МК України, відповідно до якої метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У цьому випадку у відповідача були наявні всі необхідні документи, які підтверджували митну вартість товару за основним методом (за ціною контракту), а наведена в них інформація щодо митної вартості та її складових (кількісні та якісні характеристики товару, його цін) не містила розбіжностей, піддавалась обчисленню і підтверджувала ціну товару.

Таким чином, у відповідності до ст. 58 МК України позивач визначив митну вартість експортованого товару, виходячи з вартості ввезеного товару, яка підлягала сплаті постачальнику.

Разом з тим, наявність у митного органу інформації про те, що товар, подібний тому, який задекларований позивачем, раніше розмитнювався за іншою вартістю, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої позивачем митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність у відповідача інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Наявні у органі доходів і зборів відомості не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

У відповідності до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом (резервним) та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 25.02.2020 №UА100020/2020/000007/2, відтак, зазначене рішення є неправомірним та підлягає скасуванню судом.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропракт» - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропракт» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 25 лютого 2020 року №UA100020/2020/000007/2.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Текст постанови складено 21 листопада 2022 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді А.Ю.Кучма

Л.В.Бєлова