Постанова

від 21.11.2023 по справі 120/116/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/116/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід О.С.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

21 листопада 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,

представника позивача: Рєзніка А.О.,

представників відповідача: Андреяшкіної Т.І., Кухрівського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0056630712 від 06.09.2022 року, № 0056640712 від 06.09.2022 року, № 0056620712 від 06.09.2022 року.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс" судовий збір у сумі 24 810 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач вказує, що позивач з 2018 року здійснює діяльність по переробці давальницької сировини - гліцерину, які протягом перевіряємого періоду були предметом кримінальних проваджень. Відповідач описує обставини, встановлені у кримінальних провадженнях та зазначає, що позивачем вивозяться небезпечні відходи та встановлено місця звалення відходів. Крім того, 26.08.2021 року Вінницькою митницею проведено перевірки позивача та встановлено ряд порушень щодо дотримання режиму переробки. Також відповідно до листа Вінницької митниці від 20.07.2022 року та наданих протоколів про порушення митних правил (лист 23.10.2021 року) погоджено граничний термін переробки та вивезення давальницької сировини (продуктів переробки) або переведення ввезеної сировини в інший митний режим до 08.01.2022 року. Вінницькою митницею відкликані дозволи на переробку за період з лютого 2021 року. Але всупереч взятим на себе зобов`язанням, позивач, в порушення ст. 161 Митного кодексу України (далі МК України), станом на 04.07.2022 року вищевказані товари не вивіз за межі митної території України. Згідно постанови КМУ від 09.04.2022 року № 426 перероблена давальницька сировина не може бути поміщена в режим імпорту. Згідно постанови КМУ від 03.03.2022 року № 187 заборонено, зокрема, вивезення готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, відходів тощо на користь суб`єктів господарювання з російської федерації. Для застосування 0 ставки податку на додану вартість (далі ПДВ) обов`язковою умовою є вивезення переробленої сировини в повному обсязі і відходи або переведення в інший митний режим. Позивачем не виконані вказані умови, відповідно вартість послуг повинна бути збільшена на суму ПДВ.

В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що у період з 28.06.2022 року по 25.07.2022 року відповідачем на підставі наказу «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» № 954 к від 30.05.2022 року було проведено перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке зазначене з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх періодах з 01.03.2021 року по 31.12.2021 року. Термін перевірки продовжувався наказом від 11.07.2022 року за № 1690к. За результатами проведеної перевірки складено відповідний акт перевірки № 257/02-32-07-15/32495389 від 25.07.2022 року.

З акту перевірки вбачається, що під час проведення перевірки відповідачем на Вінницьку митницю надавався запит щодо надання інформації стосовно порушень митного законодавства від 11.07.2022 року, отримано відповідь від 20.07.2022 року за № 13265/5. Відповідач вказує, що ним встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку декларації «інші операції, що оподатковуються за 0 ставкою» на суму 1 162 953 грн.; заниження показника рядку «коригування податкових зобов`язань» на суму 6 864 842 грн в сторону збільшення.

Позивачем з ТОВ «Гліхім» (Російська федерація) був укладений зовнішньоекономічний контракт від 01.11.2028 року за № 01112018. Протягом перевіряємого періоду позивачем у зв`язку з наданням послуг з переробки сирого гліцерину виписано та зареєстровано в відповідному реєстрі податкові накладні на загальну суму 34 324 212 грн, у тому числі за січень 2022 року - 969 982 грн. Позивачем на цю ж загальну суму та цей же період відображено надання послуг нерезиденту з переробки давальницької сировини та застосовано ставку 0 %.

Відповідно до листа Вінницької митниці від 20.07.2022 року та наданих протоколів про порушення митних правил листом від 23.10.2021 року № 7.12.-1/17/13/2506 погоджено граничний термін переробки та вивезення давальницької сировини (продуктів переробки) або переведення ввезеної сировини і інший митний режим до 08.01.2022 року. Крім того, Вінницької митницею відкликані дозволи на ввезення та переробку давальницької сировини за період з лютого 2021 року. У таблиці вказані протоколи про порушення митних правил від 08.10.2021 року та від 04.07.2022 року та дозволи № 814-816, 965-969, 1616, 1828, 2330, 3526, 284, 432, 793,0129/7.12-28-01, які відкликані листом від 23.09.2021 року.

Всупереч взятим на себе зобов`язанням, позивач, в порушення ст. 161 МК України, станом на 04.07.2022 року вищевказані товари не вивезені за межі митної території, не заявлені в інший митний режим в порядку, визначеному цим кодексом.

Далі відповідач зазначає про проведення Вінницькою митницею перевірки позивача щодо дотримання митного режиму переробки, за результатом якої складено акт від 26.08.2021 року за № б/н 401000005/2021 та описує обставини по кримінальному провадженню 1-кс/127/6677/21, справа № 127/14659/21 стосовно утворення та зберігання відходів.

З огляду на вимоги п. 185.1. ст. 185, п. 186.2. ст. 186 ПК України, відповідач вказує, що фактична вартість наданих послуг збільшиться на суму ПДВ, а позивачем занижена сума коригування податкових зобов`язань з ПДВ в сторону збільшення за січень 2022 року на суму 6 864 842 грн. і відповідно заниження задекларованих позивачем показників рядка «усього податкових зобов`язань».

За результатом перевірки визначено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та кредиту в сумі 172 263 грн., оскільки позивачем в декларації вказано суму різниці на рівні 6 692579 грн. та відповідно встановлено завищення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 3 505 307 грн.

Згідно висновків вказаного акту перевірки виявлено порушення позивачем положень п. 185.1. ст. 185, п. 186.2. ст. 186, п. 187.1. ст. 187, п.п. 195.1.3. п. 195.1. ст. 195, п. 200.4. ст. 200 ПК України та п. 17 постанови КМУ № 569 від 16.10.2014 року «Деякі питання електронного адміністрування ПДВ», що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду за січень 2022 року на суму 3 187 272 грн.; заниження ПДВ, який підлягає сплаті в бюджет на суму 172 263 грн та завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 3 505 307 грн.

На вказаний акт перевірки позивачем були надані заперечення від 12.08.2022 року, які листом від 29.08.2022 року за № 18045/6/02-32-07-15-13 залишені без задоволення.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 06.09.2022 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0056640712, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 172 263 грн та згідно п. 123.2. ст. 123 ПК України застосовані штрафні санкції у сумі 43 066 грн.; № 0056620712, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2022 року на суму 3 505 307 грн. та згідно п. 123.2. ст. 123 ПК України застосовані штрафні санкції у сумі 876 327 грн.; № 0056630712, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за січень 2022 року на суму 3 187 272 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем та ним подана скарга до ДПС України від 22.09.2022 року, яка рішенням про результати розгляду скарги від 17.11.2022 року за № 34733/6/99-00-06-01-05-06 залишена без задоволення.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення рішення прийняті відповідачем без додержанням вимог, передбачених ст. 2 КАС України, відповідно є неправомірними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються ПК України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно п. 185.1. ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

У відповідності до вимог п. 186.2. ст. 186 ПК України місцем постачання послуг є, зокрема, місце фактичного постачання послуг, пов`язаних з рухомим майном, а саме: послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов`язані з рухомим майном.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

П.п. 195.1.3. п.195.1 ст. 193 ПК України передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з, зокрема, постачання таких послуг: послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом.

До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, у результаті чого створюються інші товари, у тому числі постачання послуг з переробки давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об`єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, у результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об`єкта.

П. 200.4. ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 17 постанови КМУ № 569 від 16.10.2014 року «Деякі питання електронного адміністрування ПДВ» відсутність факту реєстрації постачальником товарів/послуг розрахунку коригування, який передбачає збільшення суми компенсації вартості товарів/послуг (збільшення податкового зобов`язання постачальника та податкового кредиту отримувача), у Реєстрі не звільняє його від обов`язку збільшити суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період на суму податку, зазначену в такому розрахунку коригування.

Відповідно до ст. 161 МК України протягом 20 днів від дати відкликання дозволу на переробку товарів на митній території України підприємство повинно завершити розпочаті операції з переробки, а товари, поміщені в митний режим переробки на митній території, у строк до 30 днів з дати відкликання дозволу на переробку товарів повинні бути вивезені за межі митної території України або заявлені в інший митний режим в порядку, визначеному цим Кодексом. Якщо завершення розпочатих операцій з переробки протягом 20 днів є неможливим без спричинення безповоротної шкоди товарам або технологічному обладнанню, переробка зазначених товарів завершується відповідно до технологічної схеми переробки. У такому разі товари протягом 10 днів з дати фактичного завершення їх переробки підлягають вивезенню за межі митної території України або поміщенню в інший митний режим.

Системний аналіз наведених норм доводить, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України. Місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов`язаних з рухомим майном, а саме послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов`язані з рухомим майном. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом. До таких робіт належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів, у тому числі постачання послуг з переробки давальницької сировини. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні періоди в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З матеріалів справи вбачається наступне. В акті перевірки відповідачем не описані первинні документи. Крім цього, ані в акті перевірки, ані у відзиві на позовну заяву, ані в апеляційній скарзі відповідач взагалі не зазначає інформацію про товари, що ввезені в режимі переробки на митну територію України та знаходяться під митним контролем; інформацію про перероблену сировину та не перероблену; інформацію про кількість невивезених товарів та кількість невивезених відходів; про загальні суми таких товарів та відходів; не вказаний період, за який утворились відходи, які є невивезеними та на підставі, яких саме дозволів на переробку такі відходи утворились та в процесі переробки якої саме сировини вони утворились.

За таких обставин, відсутня можливість з`ясування правомірності визначення відповідачем сум, зазначених у акті перевірки та встановлення факту наявності податкових правопорушень, вчинених позивачем.

Так, відповідач вказує, що ним встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку декларації «інші операції, що оподатковуються за 0 ставкою» на суму 1 162953 грн. на підставі документів, у тому числі вантажно- митних декларацій. А згідно узагальненого переліку документів, які було використано під час перевірки, вантажно - митні декларації не вказані. Крім цього, під час судового розгляду справи представниками відповідача та свідком також не було підтверджено, що під час перевірки вони досліджували вантажно-митні декларації, які не є іншими необхідними бухгалтерськими документами, а є первинними документами.

Згідно вказаного узагальненого переліку документів відповідачем під час проведення перевірки були використані лише наступні первинні документи - видаткові накладні, договори виписки банку. Будь-які інші первинні документи у цьому переліку відсутні.

Аналіз описової частини акту перевірки доводить, що під час проведення вказаної перевірки спірні податкові правопорушення встановлені відповідачем на підставі листів Вінницької митниці, протоколів про порушення митних правил від 08.10.2021 року за № 0442/40100/21 та від 04.07.2022 року, акту перевірки від 26.08.2021 року за № б/н 401000005/2021 Вінницької митниці щодо дотримання митного режиму переробки на митній території та інформації з кримінального провадження, яке на теперішній час не закінчено та по ньому відсутній вирок, а не на підставі дослідження саме первинних документів.

Відповідач зазначає, що у зв`язку із відкликанням Вінницькою митницею дозволів на ввезення давальницької сировини законодавчо встановлених підстав для застосування « 0» ставки для оподаткування послуг з переробки давальницької сировини не має і дані операції слід оподатковувати за ставкою 20% ПДВ. Позивачем станом на 08.01.2022 року не було здійснено вивезення товарів та відходів.

При цьому, в акті перевірки відповідачем зазначений відсоток експортних операцій у загальному обсязі постачання у період з березня 2021 року, зокрема, такий відсоток у вересні 2021 року склав 75 %, жовтень 72 %, листопад 68,8%, грудень 50%, січень 2022 року 87%.

Таким чином, вказані відомості свідчать про те, що позивачем було здійснено вивезення готової продукції після переробки, що також підтверджується наданими до матеріалів справи вантажними митними деклараціями.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що за перевіряємий період з 01.03.2021 року по 31.01.2022 року позивачем було відображено в бухгалтерському та податковому обліку надання послуг нерезиденту ТОВ «Гліхім» з переробки давальницької сировини, а саме сирого гліцерину на загальну суму 34 324 212 грн. і відповідачем із вказаної суми була розрахована сума коригування податкових зобов`язань з ПДВ в сторону збільшення за січень 2022 року на 6 864 842 грн.

З наведеного вбачається, що коригування податкових зобов`язань здійснено відповідачем на всю суму наданих послуг, але без врахування того, що позивач здійснював переробку товарів іноземного замовника гліцерин сирий технічний, рослинного походження, ввезений з метою переробки, так і гліцерин сирий технічний, рослинного походження, ввезений у митному режимі «імпорт» і відповідно мають різний режим оподаткування.

Під час судового засідання представники відповідача не заперечували вказаних обставин.

Також у судовому засіданні під час надання пояснень свідок ОСОБА_1 зазначив, що станом на липень 2022 року непереробленою залишилась сировина у кількості 4 302 тн і по цій кількості складені протоколи про порушення митних правил.

Суд звертає увагу на те, що в акті перевірки не вказано відповідачем про виявлення такого факту. Також до матеріалів справи сторонами наданий акт перевірки, у наявності до якого є лише один додаток «узагальнений перелік документів». Інших додатків до акту відповідачем до матеріалів справи не додано, відповідно інші додатки до акту перевірки від 25.07.2022 року відсутні.

Аналіз же вказаних протоколів доводить, що відповідачем у акті перевірки вказана інформація, яка не відповідає відомостям, викладеним у протоколах від 04.07.2021 року.

Так, у протоколах не вказана кількість сировини гліцерину, яка залишилася не переробленою, у протоколах лише вказана кількість сировини, яка була завезена позивачем певними партіями у загальний період з 01.03.2021 року по 17.09.2021 року. При цьому, відповідач в акті перевірки бере до уваги період з 01.03.2021 року по 31.01.2022 року щодо надання послуг з переробки саме гліцерину, не визначаючи того, за який саме період був ввезений гліцерин, який був перероблений у період з 01.03.2021 року по 31.01.2022 року. Крім цього, протоколи за № 0321/40100/22 та № 0322/40100/22 не стосуються сировини гліцерину, а стосуються лише активованого вугілля, відповідно не мають відношення до спірних податкових правопорушень.

Крім цього, як свідчать матеріали справи дійсно листом від 23.09.2021 року Вінницькою митницею було відкликано ряд дозволів, які були надані позивачеві у 2020 році та 2021 році. У цьому листі також вказано про те, що протягом 20 днів від дати відкликання дозволів на переробку позивач повинен завершити розпочаті операції з переробки, а товари, поміщені в митний режим переробки на митній території, у строк до 30 днів з дати відкликання дозволів повинні бути вивезені за межі митної території України або заявлені у інший митний режим. У разі неможливості завершення розпочатих операцій з переробки протягом 20 днів без спричинення безповоротної шкоди товарам або технологічному обладнанню, переробка зазначених товарів завершується відповідно до технологічної схеми переробки. У такому випадку товари протягом 10 днів з дати фактичного завершення їх переробки підлягають вивезенню за межі митної території або поміщенню в інший митний режим.

Таким чином, з наведеного листа вбачається, що протягом 20 днів, від дати відкликання дозволів на переробку, позивач повинен завершити розпочаті операції з переробки і після завершення таких операцій, вивезти перероблені товари у строк до 10 днів або заявити у інший митний режим. Загальний строк, з дати відкликання дозволів, становить 30 днів.

Вінницька митниця також вказує, що у разі неможливості завершення розпочатих операцій з переробки протягом 20 днів, без спричинення безповоротної шкоди товарам або технологічному обладнанню, переробка зазначених товарів завершується відповідно до технологічної схеми переробки. Тобто у даному випадку мова йдеться вже не про 30 днів загального строку, з дати відкликання дозволів. І лише після завершення технологічної схеми переробки, товари протягом 10 днів підлягають вивезенню за межі митної території або поміщенню в інший митний режим.

У зв`язку із викладеним, надалі листом від 23.10.2021 року Вінницькою митницею було погоджено строк переробки ввезеного товару в режимі переробки терміном до 08.01.2022 року. Суд звертає увагу на те, що митницею погоджено строк саме переробки. І саме цей строк взятий відповідачем за граничний строк, до якого позивач повинен був здійснити вивезення перероблених товарів без врахування того, що після завершення строку переробки позивач повинен вивезти товари або заявити їх у інший митний режим протягом 10 днів.

До цього ж, відповідачем залишено поза увагою те, що 23.12.2021 року позивач додатково звернувся до митниці із листом щодо неможливості закінчення процесу переробки до 08.01.2022 року та просив погодити продовження строку вивезення товарів на 180 календарних днів.

14.01.2022 року Вінницькою митницею надана відповідь позивачеві за № 7.12.-1/17/13/320, якою позивача повідомлено, що розгляд питання про продовження строку переробки товару буде розглянуто по завершенню ремонтних робіт і про закінчення таких робіт митниця просить її повідомити.

24.01.2022 року позивачем митниці був направлений лист повідомлення про закінчення регламентно-ремонтних робіт та відновлення робіт з 24.01.2022 року.

З наведеного вбачається, що остаточно митницею не було визначено строк переробки товарів.

Відтак, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що відповідачем помилково було встановлено, що граничний термін вивезення давальницької сировини (готової продукції та відходів) або переведення в інший митний режим є 08.01.2022 року і відповідно про виникнення об`єкту оподаткування ПДВ за ставкою 20% у зв`язку із невиконанням вимог п. 195.1.3. п. 195.1. ст. 195 ПК України щодо вивезення за межі митної території України попередньо ввезеного рухомого майна.

Додатково суд зазначає, що згідно рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 02.09.2021 року по справі № 132/2154/21, яке, згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, набрало законної сили 13.09.2021 року, суд дійшов висновку про відсутність в діях керівника позивача складу адміністративного правопорушення щодо здійснення захоронення відходів (ч. 1 ст. 164 КУпАП) та закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю складу.

Також рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26.05.2022 року у справі № 127/35446/21, яке, згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, набрало законної сили 28.06.2022 року, визнано протиправною та скасовано постанову Вінницької митниці від 07.12.2021 року по справі про порушення митних правил № 0442/40100/21. Вказана постанова прийнята на підставі протоколу про порушення митних правил № 0442/40100/21 від 08.10.2021 року, який, в свою чергу, був складений на підставі акту перевірки від 26.08.2021 року за № б/н 401000005/2021. І саме цей акт перевірки та протокол про порушення митних правил відповідач описував у своєму акті позапланової перевірки та посилається на них.

Слід зазначити, що неправомірність дій платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки та під час судового розгляду справи не наведено та правомірність дій платника податків не спростована.

Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Таким чином, висновки податкового органу щодо вчинення позивачем податкових правопорушень, викладених у акті перевірки, не підтверджуються матеріалами справи, є неправомірними та необґрунтованими.

Щодо правомірності застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає наступне.

Згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу.

У відповідності до вимог п. 123.2. ст.123 ПК України, згідно якої до позивача застосовані фінансові санкцій у розмірі 25%, діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд зазначає, що в акті перевірки відповідачем не вказано та не доведено про наявність у позивача відповідного умислу на вчинення спірних податкових правопорушень. Під час судового розгляду справи відповідачем також не було наголошено про наявність такого умислу.

Крім цього, з урахуванням встановлення судом відсутності факту податкових правопорушень позивачем, а також відсутності доказаного умислу позивача на вчинення ним діянь, визначених п. 123.1 цієї статті, вказані штрафні санкції не підлягають застосуванню.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні податкові повідомлення рішення прийняті відповідачем без додержанням вимог, передбачених ст. 2 КАС України, відповідно є неправомірними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 22 листопада 2023 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.