Постанова

від 21.11.2023 по справі 308/8811/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 308/8811/17

адміністративне провадження № К/9901/37173/21 К/9901/37165/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенци Констанції Костянтинівни (далі - суддя) та касаційну скаргу Голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данка Віктора Йосиповича (далі - голова суду) на окрему ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2021 (головуючий суддя - Курилець А.Р., судді - Кушнерик М.П., Ніколін В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Закарпатської митниці ДФС (далі - відповідач, митний орган) про скасування постанови у справі про порушення митних правил,-

УСТАНОВИВ:

Позивач 07.09.2017 звернувся з позовом до Закарпатської митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про порушення митних правил, якою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн.

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалою від 13.09.2017 відкрив провадження у даній справі.

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області рішенням від 23.06.2021 в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернувся із скаргою до суду апеляційної інстанції.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 25.08.2021 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив, визнав протиправною та скасував постанову митного органу від 29.08.2017 №1497/30500/17, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених частиною третьою статті 470 Митного кодексу України, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн, провадження у справі закрив.

Також, Восьмий апеляційний адміністративний суд 25.08.2021 постановив окрему ухвалу, якою зобов`язав наведене в мотивувальній частині ухвали довести до відома Голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області для вжиття заходів щодо належного виконання вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо строків розгляду окремих категорій термінових справ. Про вжиті заходи повідомити Восьмий апеляційний адміністративний суд не пізніше 30 днів після надходження окремої ухвали.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області та Голова суду Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області оскаржили окрему ухвалу до Верховного Суду, який ухвалами від 20.10.2021, 09.11.2021 відкрив касаційні провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи невідповідність окремої ухвали нормам матеріального та процесуального права, суддя посилається на те, що дану справу суд першої інстанції слухав протягом 2017-2021 років з підстав наявності великого навантаження і перебування судді на кваліфікаційному оцінюванні протягом тривалого часу.

Голова суду у касаційній скарзі також зазначає про протиправність окремої ухвали з підстав не врахування судом апеляційної інстанції навантаження на одного суддю. Крім того, Голова суду зазначив, що він не має права давати суддям рекомендації щодо розгляду справ, які перебувають у їхньому провадженні, а також слідкувати за дотриманням норм процесуального права суддями.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалами від 20.10.2021, 09.11.2021 відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами судді і Голови суду, витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.11.2023 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 21.11.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи та дійшов наступних висновків.

Як установлено судом апеляційної інстанції, розгляд даної справи у суді першої інстанції тривав з 13.09.2017 по 23.06.2021. За час розгляду справи, судові засідання проводилося неодноразово відкладались через неявку чи клопотання сторін.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 249 КАС України визначає, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати.

Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Таким чином, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів.

При цьому такі порушення мають негативно впливати на стан суб`єктивних прав та обов`язків особи в публічно-правових відносинах.

Окрему ухвалу, зокрема, може бути постановлено відповідним судом за наслідками розгляду справи, апеляційної чи касаційної скарги в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права.

Постановлення окремої ухвали, у порядку нагляду за діяльністю судом нижчої інстанції, окремо від процесу розгляду справи, суперечить положенням КАС України та процесуального закону.

Крім того, під поняттям «судом нижчої інстанції» слід розуміти саме суддю або колегію суддів, які ухвалили відповідне судове рішення.

Однак в оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що Головою суду першої інстанції не проводиться належний контроль за дотриманням строків розгляду справ цієї категорії, а, відтак, і організація роботи суду знаходиться на неналежному рівні.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі регулювання статті 249 КАС України і констатував обставини порушення норм процесуального права суб`єктами (головою суду), оцінка рішень і процесуальних дій яких не була (не могла бути) предметом дослідження в апеляційній інстанції у цій справі.

Наведене є безумовною підставою для висновку про порушення з боку суду апеляційної інстанції норм процесуального права.

Крім того, Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні утримуватися від заяв та дій, що можуть підірвати незалежність судової влади.

Адміністративними посадами в суді є посади голови суду та заступника (заступників) голови суду (частина перша статті 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Частиною першою статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено повноваження голови суду, а саме: голова місцевого суду:

1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;

2) визначає адміністративні повноваження заступника голови місцевого суду;

3) контролює ефективність діяльності апарату суду, погоджує призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду, а також вносить подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

4) видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ;

5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України, а також через веб-портал судової влади про вакантні посади суддів у суді у триденний строк з дня їх утворення;

6) забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду;

7) організовує ведення в суді судової статистики та інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства;

8) сприяє виконанню вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду;

9) вносить на розгляд зборів суду пропозиції щодо кількості та персонального складу слідчих суддів;

10) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Відповідно до статті 13 Кодексу суддівської етики, затвердженого на XI черговому з`їзді суддів України 22.02.2013, суддя, що перебуває на адміністративній посаді в суді, повинен утримуватися від поведінки, дій або висловлювань, які можуть призвести до виникнення сумнівів у єдиному статусі суддів і в те, що професійні судді здійснюють колективне вирішення питань організації роботи суду.

Голови суддів ніколи не мають вдаватися до дій чи вчинків, які можуть бути загрозою суддівським незалежності та безсторонності (пункт 25 висновку Консультативної ради європейських суддів №19 (2016) "Про роль голів судів").

З аналізу наведених норм слідує, що голова суду не має права давати суддям рекомендації щодо розгляду справ, які перебувають у їхньому провадженні, а також слідкувати за дотриманням норм процесуального законодавства суддями, оскільки це може розцінюватися як втручання у здійснення правосуддя і порушення принципу незалежності суддів.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що при постановлені оскаржуваної окремої ухвали судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права, відтак це судове рішення належить скасувати, а касаційні скарги судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенци Констанції Костянтинівни та Голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данка Віктора Йосиповича - задовольнити.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Статтею 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскаржувану окрему ухвалу суду апеляційної інстанції належить скасувати.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенци Констанції Костянтинівни та касаційну скаргу Голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данка Віктора Йосиповича задовольнити.

Окрему ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2021 скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова