Вирок

від 23.11.2023 по справі 394/172/23

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

23.11.23

394/172/23

1-кп/394/60/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі

головуючого - судді: ОСОБА_1

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

бвинуваченого: ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоархангельськ кримінальне провадження, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022121110000744 від 26.12.2022 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с с. Червоне Ужгородського району Закарпатської області, мешканця: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, невійськовозобовязаного, неодруженого, пільг немає, стан здоров`я задовільний, непрацюючого, не судимого в силу ст. 89 КК України

у вчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.4 ст.185 та ч.1 ст. 357 КК України

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 вчинив привласнення офіційного документу та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану за таких обставин:

25 грудня 2022 року щ 17:00 год., перебуваючи в с. Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області по вул. Козацькій, де біля приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » знайшов та в подальшому діючи з єдиним злочинним наміром, умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, привласнив банківську карту ПАТ «»Приватбанк» № НОМЕР_1 , яка являється офіційним документом, який належить ОСОБА_6 , з метою в подальшому за допомогою банківської карти заволодіти коштами, наявними на банківському рахунку ОСОБА_6 .

Окрім того ОСОБА_4 ,одержавши можливістьвільно розпоряджатисяпривласненим офіційнимдокументом,а самебанківською картоюПАТ «»Приватбанк»№ НОМЕР_1 ,реалізуючи свійзлочинний умисел,усвідомлюючи суспільну небезпечністьсвоїх дій,передбачаючи настаннясуспільно-небезпечнихнаслідків табажаючи їхнастання,діючи умиснота цілеспрямовано,переслідуючи корисливумету,спрямовану навикрадення коштів,які знаходятьсяна картковомурахунку, ОСОБА_6 ,25.12.2022року вперіод часуз 17:42год.по 18:59год.,привласненою банківськоюкартою ПАТ«Приватбанк» № НОМЕР_1 , розрахувався 4 рази в магазині «Файно Маркет», який розташований по вул. Центральній в с. Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області за придбання продуктів харчування на загальну суму 602 грн. 07 коп. та 09 разів в магазині «Олександр», який розташований по вул. Центральній в с. Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області за придбання продуктів харчування на загальну суму 602 грн. 07 коп., чим заподіяв ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 1208 грн. 07 коп.

В судовомузасіданні обвинувачений надав показання правдиво та добровільно, повністю визнаючи вину у вчиненні кримінальних правопорушень, зазначив, що дійсно вчиннив такі дії, як зазначено в обвинувальному акті, при цьому просив суворо не карати, розкаюється у вчиненому, жалкує про вчинене, запевнив, що подібного більше не повториться.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 185 та 357 КК України доводиться зібраними у справі доказами, вважав за необхідне призначити покарання остаточне у виді позбавлення волі із застосуванням ст.ст.70,75,76 КК України

Захисник вважає, що його підзахисному можливо призначити міру покаранння, не пов`язану з реальним позбавленням волі.

Обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження роз`яснено суть обвинувачення та обставини кримінального провадження. У зв`язку з цим, після роз`яснення всім учасникам судового провадження наслідків, передбачених ч. 3 ст. 349 КПК України, та за їх згодою при дослідженні доказів у кримінальному провадженні, суд обмежився допитом обвинуваченого, так як немає жодного сумніву в добровільності та істинності його позиції, а також усі учасники судового провадження не оспорюють обставини вчинення кримінальних правопорушень, вказані в обвинувальному акті.

Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, обвинувачення, висунуте ОСОБА_4 відповідно до обвинувального акту, визнається судом доведеним, воно ніким не оспорюється.

Суд, заслухавши прокурора, обвинуваченого, його захисника, дослідивши та проаналізувавши всі докази, дійшов до висновку, що надані стороною обвинувачення докази є належними, допустимими, і стороною захисту не спростовані. В ході розгляду встановлено, що подія кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_4 , дійсно мала місце за обставин, викладених вище, вина обвинуваченого доведена «поза розумним сумнівом».

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 357 та ч. 4 ст. 185 КК України, як привласнення офіційного документа та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд виходить з принципів законності справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації призначеного покарання, при цьому керується вимогами ст. 65 КК України, відповідно до якої особі має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, і й виправлення засудженого.

З наданої суду досудової доповіді, вбачається, що за результатами оцінки особи ОСОБА_4 ризик вчинення повторного кримінального правопорушення середній, при цьому рівень небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, з боку обвинуваченого є середнім, ймовірність виправлення особи без ізоляції від суспільства можлива за умови здійснення нагляду, застосування соціально-виховного впливу.

Згідно ст.ст. 66, 67 КК України пом`якшуючими покарання обставинами обвинуваченому згідно обвинувального акту зазначено щире каяття, обтяжуючих обставин судом не встановлено.

Призначаючи вид і міру покарання, суд враховує особу обвинуваченого, що за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів - нарколога та психіатра не перебуває, ставлення довчиненого, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєних кримінальних правопорушень, характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України є, відповідно, проступком (ч. 1 ст. 357 КК України) та тяжким злочином (ч. 4 ст. 185 КК України), досудовудоповідь, позиціюпрокурора, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, покарання у виді обмеження волі та за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, покарання у виді позбавлення волі, що з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень та особи обвинуваченого в повній мірі відповідає меті покарання. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання слід призначити за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

В Рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бемер проти Німеччини» зазначено, що виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому навіть без впливу , спричиненого відбуванням покарання .

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченої, яка в скоєному щиро розкаюється та повністю усвідомила протиправність своїх дій, всі вищезазначені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, оскільки ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства, що також підтверджується її поведінкою після вчинення злочину та критичним ставленням до вчиненого, усвідомлення своєї провини і засудженням своєї протиправної поведінки, яка свідчить про дійсне прагнення стати на шлях виправлення і перевиховання, можливе без відбуття покарання, застосувавши положення ст. 75 КК України з покладенням обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. Таку міру покарання суд вважає необхідною не тільки для покарання за вчинене кримінальне правопорушення, а й для її виправлення.

При цьому, підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 положень статті 69 КК України судом не встановлено.

Процесуальні витрати у даному кримінальному проваджені відсутні, цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувася, клопотань прокурора щодо його обрання до суду не надходило, разом з тим, підстав для обрання запобіжного заходу з урахуванням призначеного покарання на даному етапі судом не вбачається.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -

у хв ал ив :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.4ст.185,ч.1ст.357КК України та призначити йому покарання:

за ч.4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 /п`ять/ років.

за ч.1 ст. 357 КК України - у виді 1 /одного/ року обмеження волі

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 за сукупністю кримінальних правопорушень остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.

В силу ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням. Встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 /один/ рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 в період іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази в даному кримінальному провадженні: банківську карту ПАТ "Приватбанк" № НОМЕР_1 та диск DVD-R, об`ємом 4,7, на якому зафіксовано вчиненого факт правопорушення - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Кропивницького апеляційного суду через Новоархангельський районний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі, якщо було подано апеляційну скаргу, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст вироку негайно після проголошення резолютивної частини згідно ч.15 ст.615 КПК України вручити прокурору та обвинуваченому, роз`яснити, що інші учасники судового розгляду мають право отримати копію вироку в суді. Учаснику, який не був присутній в судовому засідання, надіслати копію вироку не пізніше наступного дня.

Суддя: