Рішення

від 15.11.2023 по справі 144/1323/23

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/1323/23

Провадження № 2/144/379/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2023 р. смт Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Довгалюк Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Дудник С.Р.,

прокурорів Бородіча О.О., Поліщук А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області Гирби Володимира Михайловича в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, -

в с т а н о в и в :

Керівник Гайсинської окружної прокуратури Гирба В.М. (далі прокурор) звернувся до суду з указаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 0523787000:05:001:0026, площею 1 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі - продажу від 05.07.2012 № 1296, посвідченого державним нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контори Кусюк О.А.

У подальшому кадастровий номер та площа придбаної земельної ділянки були змінені, зокрема, присвоєно кадастровий номер 0523787000:05:001:0034 та визначено площу у розмірі 0,75 га, що підтверджується довідкою Відділу Держземагенства у Теплицькому районі Вінницької області № 2144 від 10.07.2013.

З метою набуття права власності на вказану земельну ділянку, 16.07.2013 ОСОБА_1 через свого представника за дорученням ОСОБА_3 , звернулась до державного реєстратора Реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області Пшеничного М.С. із заявою про державну реєстрацію права власності, яким того ж дня зареєстровано право власності відповідача на дану земельну ділянку.

Оскільки всупереч положенням статтей 13, 14, 41 Конституції Українита статтей80, 81, 145 Земельного кодексу України (далі ЗК України) відповідач, будучи іноземцем, не відчужив дану земельну ділянку протягом року після набуття права власності та продовжує нею володіти, відтак із метою захисту порушених інтересів держави прокурор просить припинити право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, а також стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 26.09.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження, здійснено виклик відповідача у судове засідання шляхом розміщення оголошення на офіційному веб порталі судової влади України, що відповідає ч. 10 ст. 187 та ч. 11 ст. 128 ЦПК України.

Ухвалою суду від 24.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з викладених у позовній заяві підстав, просив задовольнити позов та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Представник Держгеокадастру у Вінницькій області у судове засідання не з`явився, у надісланих до суду поясненнях просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги задовольнити.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву та пред`явлення зустрічного позову.

Відповідно до ч. 1 ст.174ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в справі є достатньо матеріалів про спірні правовідносини сторін, а тому за згодою позивача суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи, що відповідає положенню ч. 3 ст. 211 та ст. ст. 280-282 ЦПК України.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та правовідносини, які врегульовані нормами права, що їм відповідають, та дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Позов правомірно пред`явлено прокурором в інтересах держави відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, ч. 4ст. 56 ЦПК України, ч. 3ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Законність представництва прокурором інтересів держави обґрунтована в позові та підтверджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у Постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використанні громадянином російської федерації земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яке відбувається з порушенням вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 05.07.2012 придбала у ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 0523787000:05:001:0026 площею 1 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 05.07.2012 № 1296, посвідченим державним нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контори Кусюк О.А. (а.с.17-20).

Згідно з довідкою відділу Держземагенства у Теплицькому районі Вінницької області № 2144 від 10.07.2013, кадастровий номер та площа придбаної земельної ділянки були змінені, зокрема, присвоєно новий кадастровий номер 0523787000:05:001:0034 та визначено площу у розмірі 0,75 га (а.с. 32).

16.07.2017 державним реєстратором Реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області Пшеничним М.С. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на дану земельну ділянку, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 13).

Згідно інформації Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, ОСОБА_1 паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувалась (а.с. 27).

Належність ОСОБА_1 до громадянства російської федерації підтверджується інформацією, наявною у договорі купівлі-продажу від 05.07.2012 № 1296, посвідченому державним нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контори Кусюк О.А. та дорученням № ЗД-444 від 06.06.2013, посвідченим нотаріусом м. Пить-Ях Ханти-Мансійського автономного округу Югри Тюменської області Мушинською В.С (а.с. 17-24).

За вказаних обставин прокурором виявлено порушення ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України у зв`язку з перебуванням у приватній власності ОСОБА_1 даної земельної ділянки.

Згідно з положенням ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. ст.13,14Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У статті 26 Основного закону зазначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ст. 41 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначеноЗемельним кодексом України (далі - ЗК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ЗК України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону. Право власності на землю гарантується.

Згідно з положеннями частинами 1, 2, 5 ст. 22ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цьогоКодексу.

За змістом частин 2, 3 та 4 статті 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті уразі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно правовими угодами; б)викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в)прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно з ч. «е» ст. 140 ЗК України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. в ст. 143 ЗК України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: конфіскації земельної ділянки.

За змістом частин 1, 2 та 4 статті 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. Уразі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Такий позов подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах, а ціна проданої земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Приписами статті 14 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, підставою виникнення зобов`язання є, зокрема, закон, що встановлює обов`язкові дії для того чи іншого суб`єкта. Невиконання обов`язкових дій цим суб`єктом, забезпечується відповідальністю.

Статтею 354 ЦК України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яку відповідач незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами. Водночас зазначений спосіб захисту чітко визначений ч. 4ст. 81 ЗК України.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013 (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11.03.2003 «Новоселецький проти України», від 01.06.2006 «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Оскільки ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації, протягом року з моменту переходу права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, починаючи з 16.07.2013, не відчужила її у відповідності до вимог частини 4 статті 81 ЗК України, тому позовні вимоги прокурора щодо примусового припинення права власності відповідача на дану земельну ділянку шляхом її конфіскації в порядку статті 145 ЗК України підлягають до задоволення.

Суд вважає, що у даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваних земельних ділянок, оскільки такий мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак у встановлений законом строк земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане також узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23.01.2018.

Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, на підставіп. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені ним судові витрати у вигляді судового збору, що підтверджені документально у сумі 2 684,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 26 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст.1,81,140, 145, ЗК України, ст. ст.14, 346, 354 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 12, 13, 19, 56, 76, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 263-265, 268, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523787000:05:001:0034, площею 0,75 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (на даний час Гайсинського району), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Вінницькоїобласної прокуратури(отримувачкоштів:Вінницька обласнапрокуратура,код ЄДРПОУ:02909909,банк отримувача:ДКСУ м.Київ,МФО 820172,рахунок:UA568201720343110002000003988)витрати зісплати судовогозбору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Орган державної влади, який звернувся до суду в інтересах позивача: Гайсинська окружна прокуратура Вінницької області, адреса: вул. Волонтерів, 15 а, м. Гайсин Вінницької області, код ЄДРПОУ 02909909.

Позивач, в інтересах якого прокурором подано позов: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, адреса: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39767547.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 автономний округ, російська федерація, РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено та підписано 22.11.2023.

Суддя