Рішення

від 14.11.2023 по справі 334/9498/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 14.11.2023

Справа № 334/9498/23

Провадження № 2/334/3512/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14 листопада 2023 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого - судді Ісакова Д.О.,

за участі секретаря - Прийменко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Запоріжжі в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг»</a>, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, Енергодарський відділ державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2023 до Ленінського районного суду м.Запоріжжя надійшла позовна заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Яресько Тараса Віталійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг»</a> про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №18403, вчинений 22.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 7517,25 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у вересні 2023 позивачу стало відомо, що 24.01.2022 головним державним виконавцем Енергодарського відділу державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Єрмак Г.В. було відкрито виконавче провадження №68213695 за виконавчим написом №18403, вчиненим 22.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором №1430674, укладеним 06.01.2021 між позивачем та ТОВ «Лінеура Україна» у розмірі 7517,25 гривень.

Вважає, що спірний виконавчий напис нотаріуса вчинений з порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України за відсутності підстав рахувати заборгованість перед відповідачем, оскільки виконавчий напис було вчинено на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчений, документи на час вчинення виконавчого напису не свідчили про безспірність заборгованості за кредитним договором, а відтак на документі, який не передбачений переліком № 1172.

Просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню та стягнути судові витрати.

Разом з позовною заявою представник позивача звернувся до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив зупинити стягнення за виконавчим написом №18403 від 22 листопада 2021, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Ум Факторинг» заборгованості у розмірі 7517,25 гривень.

Ухвалою судді №334/9498/23 від 20 жовтня 2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також зупинено стягнення за виконавчим провадженням №68213695 відкритим 24.01.2022 Енергодарський відділ державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на підставі виконавчого напису №18403, вчиненого 22.11.2021 приватним нотаріусом приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг»</a> заборгованість у розмірі 7517,25 гривень, до набрання рішенням законної сили.

Представником позивача при подачі позову до суду було подано клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у разі виникнення обставин, викладених в ч.1 статті 280 ЦПК України.

Представник відповідача в судове засідання не прибув за невідомими причинами, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, відзив на позов не подав.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, пояснень щодо позовних вимог суду не надали.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність зазначених осіб, в т.ч. у відсутність відповідача відповідно до ст.280ЦПК України в заочному порядку.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Разом з тим законодавець визначив підсудність справ за вибором позивача, зокрема частина 12 статті 28 ЦПК України передбачає, що позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Згідно роз`яснень, викладених у п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01 березня 2013 року, право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.

Якщо позивач при пред`явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів не підсудності справи цьому суду.

За змістом наведеного можна дійти висновку, що, не виключаючи можливість звернення позивача до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), альтернативна підсудність встановлює можливість звертатися до іншого суду з відповідним позовом, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів.

Таким чином, позови про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню можуть бути пред`явлені як за місцезнаходженням відповідача (юридичної особи), так і за місцем його виконання.

Відповідно до частини 1 статті 19ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 22.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. на підставістатей 87-91 Закону України «Про нотаріат»та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою Кабінетів Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі №18403, яким останній пропонує звернути стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №1430674 від 06.01.021, укладеним з ТОВ «Лінеура Україна», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Ум Факторинг», на підставі договору факторингу №1 від 20.0.2021 та реєстру прав вимоги №1 від 20.10.2021, відступлені до ТОВ «Ум Факторинг».

Стягнення заборгованості проводиться за період з 06.01.2021 по 20.10.2021.

Сума заборгованості складає 7517,25 гривень, в тому числі: прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5850,00 гривень, проценти за користування кредитом - 1667,25 гривень.

За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача в розмірі 600,00 гривень , які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.

Загальна сума, що підлягає стягненню становить 8117,25 гривень.

Постановою головного державного виконавця Енергодарського відділу державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Єрмак Г.В. відкрито виконавче провадження №68213695 за виконавчим написом №18403, вчиненим 22.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором №1430674 від 06.01.2021, укладеним між позивачем та ТОВ «Лінеура Україна», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Ум Факторинг», на підставі договору факторингу №1 від 20.0.2021 та реєстру прав вимоги №1 від 20.10.2021, відступлені до ТОВ «Ум Факторинг» у розмірі 7517,25 гривень.

Згідно ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувана раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувану можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідне право стягувана, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувана до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.50, 87, 88 Закону Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувана право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувана (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

За викладених обставин, у приватного нотаріуса не було правових підстав для посвідчення оскаржуваного мною виконавчого напису, оскільки надані відповідачем документи не підтверджують безспірність заявленої до стягнення суми боргу.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вказана правова позиція також викладена у Постанові Верховного Суду України від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які, згідно із відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора - заставодержателя вважається безспірною.

Також, відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява (кредитний договір) позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та мною кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

За таких обставин, оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням діючого законодавства, тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Велика Палата Верховного суду від 21.09.2021 року по справі № 910/10374/17 зробила правовий висновок про те, що кредитний договір, який не завірений нотаріально, не входить до переліку документів, по яким заборгованість може бути нарахована на підставі виконавчого напису нотаріуса. Вказане порушення є самостійною та достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, проаналізувавши у сукупності надані докази, суд вважає позовні вимоги до ТОВ «Вердикт Капітал» обґрунтованими та доведеними, належними та допустимим доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких згідно п. 1 ч. 3 цієї статті віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що представником позивача є адвокат Яресько Т.В., який діє на підставі договору №23163 від 06.1.2023 про надання правничої (правової) допомоги укладеного з ОСОБА_1 ; Додатком №1 до договору про надання правничої (правової допомоги) №23163 від 06.10.2023, яким визначено порядок оплати правничої (правової) допомоги адвокату; акту приймання-передачі послуг №1 від 18.10.2023; розрахункової квитанції №18/10/2023 про отримання гонорару у розмірі 8000,00 гривень.

При зверненні до суду з даним позовом, представником позивача подано до суду розрахунок суми судових витрат, які позивач понесла у зв`язку з розглядом справи. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору №23163 від 06.1.2023 про надання правничої (правової) допомоги укладеного між адвокатом Яресько Т.В. та Лєухіною М.Ф; копію Додатка №1 до договору про надання правничої (правової допомоги) №23163 від 06.10.2023, яким визначено порядок оплати правничої (правової) допомоги адвокату;копію акту приймання-передачі послуг №1 від 18.10.2023; копію розрахункової квитанції №18/10/2023 про отримання гонорару у розмірі 8000,00 гривень.

Надані докази, на думку суду, є належними доказами понесених витрат.

Відповідно до ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 907/357/16, від 18.12.2018 у справі № 910/4881/18, від 08.04.2019 у справі № 922/619/18.

Крім того, Верховний Суд у вказаному правовому висновку щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, викладеному в Постанові об`єднаної палати Верховного Суду в складі КГС від 03.10.2019 в справі № 922/445/19 зазначив наступне: «зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи».

Клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу від відповідача до суду не надійшло.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, судом встановлено, що представником позивача надано до суду належні докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, зокрема, докази щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт, переліку складових наданих послуг, акт виконаних робіт, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність витрат на правничу допомогу по даній справі в розмірі 8000,00 гривень, які підлягають стягненню з відповідача по справі.

Враховуючи, що позивача звільненено від сплати судового збору за подачу позовної заяви, судовий збір у розмірі 1073,80 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання заяви про забезпечення позову сплачено судовий збір у розмірі 536,80 гривень що підтверджується квитанцією.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд, на підставі документально підтверджених витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача вищевказаних судових витрат.

Відповідно до частини 7 статті 158 ЦПК України заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення за оскаржуваним виконавчим написом продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись статтями: 3, 4, 10, 11, 76-81, 89, 137, 141, 158, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг»</a>, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, Енергодарський відділ державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №18403, вчинений 22.11.2021 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторінг» заборгованості у розмірі 7517,25 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг»</a> на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 8536,80 гривень, які складаються із судового збору - 536,80 гривень та витрат на правничу допомогу - 8000,00 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг»</a> на користь держави судовий збір у розмірі 1073,80 гривень.

Заходи забезпеченняпозову увиді зупинення стягнення за виконавчим провадженням №68213695 відкритим 24.01.2022 Енергодарський відділ державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на підставі виконавчого напису №18403, вчиненого 22.11.2021 приватним нотаріусом приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг»</a> заборгованість у розмірі 7517,25 гривень, втрачають свою дію після набрання рішенням законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ум Факторінг», ЄДРПОУ 40274286, адреса: 04060, м. Київ, вулиця Ризька, буд. 73Г, офіс 7/1.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Енергодарський відділ державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ЄДРПОУ 34909725, адреса: 71503, Запорізька область, Василівський район, м. Енергодар, вулиця Молодіжна, буд. 5.

Суддя Ісаков Д.О.