Ухвала

від 23.11.2023 по справі 944/7247/23

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 944/7247/23

Провадження №2-о/944/188/23

УХВАЛА

23.11.2023 рокум.Яворів

Суддя Яворівського районного суду Львівської області Швед Н.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Комарнівська міська рада Городоцького району Львівської області про встановлення факту приналежності державних актів на земельні ділянки,

в с т а н о в и в:

17.11.2023 заявник ОСОБА_1 звернувся до Яворівського районного суду Львівської області із заявою, в якій просить встановити факт належності йому державного акту на право приватної власності на землю серії 1У-ЛВ №080535 виданого ОСОБА_1 на підставі рішення Грімнівської сільської ради народних депутатів від 24 лютого 1995 року №307, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №117, на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства площею 0,6000 га, що розташована на території Грімнівської сільської ради Городоцького району Львівської області та державного акту на право постійного користування землю серії ЛВ №340 виданого ОСОБА_1 на підставі рішення Грімнівської сільської ради Городоцького району Львівської області від 24 лютого 1995 року №307, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №33, на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,1847га, що розсташована на території Грімнівської сільської ради Городоцького району Львівської області.

Вивчивши зміст заявлених вимог приходжу до висновку що справу слід передати на розгляд іншому суду, оскільки справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, виходячи із наступних мотивів.

У статті 124Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів`ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Недотримання судом правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд до належного суду (ч. 1ст. 378 ЦПК України).

Положеннями статті 27 ЦПК України визначено загальні положення підсудності справ.

Відповіднодо частини другої статті 27ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцем знаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Частиною першою статті 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Статтею 187 ЦПК України передбачено, що суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ЦПК України.

Відповідно до ч.2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів, щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.

У п.37 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз`яснено, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Якщо позивач при пред`явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Відповідно до ч. 16 ст.28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Відповідно до п. 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями ст.181ЦКУкраїни до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Так, у своїй постанові від 27 березня 2019 року у справі № 646/8916/17 КЦС ВС зазначив про те, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна, - це позови, пов`язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому всі позови у спорах, які є наслідком правовідносин, пов`язаних з обігом нерухомого майна, повинні бути пред`явлені до суду за місцем знаходження цього майна.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 911/2390/18 від 16.02.2021 року, виключна підсудність стосується в цілому всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору. Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третійстатті 30 ГПК Українинеобхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Із змісту заяви вбачається, що вимоги виникли із приводу постійного користування нерухомого майна (земельної ділянки), яка знаходиться на території Грімнівської сільської ради Городоцького району Львівської області, а тому для подання заяви про встановлення факту приналежності документу (у даному випадку) поширюються правила виключної підсудності і вона пред`являється за місцем знаходження майна або основної його частини.

У відповідності до п. 1 ч. 1ст. 31 ЦПК Українисуд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ст.32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Враховуючи наведене, вважаю, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту приналежності державних актів на земельні ділянки не підсудна Яворівському суду Львівської області і її необхідно надіслати за підсудністю до Городоцького районного суду Львівської області, за адресою: 81500 Майдан Гайдамаків, 30, м.Городок Львівської області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.27,31,187,353-354 ЦПК України, суддя,-

у х в а л и л а:

Матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Комарнівська міська рада Городоцького району Львівської області про встановлення факту приналежності державних актів на земельні ділянки передати на розгляд за підсудністю до Городоцького районного суду Львівської області, за адресою: 81500, Майдан Гайдамаків, 30, м.Городок Львівської області.

Ухвала може бути оскаржена позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: ШведН.П.