Ухвала

від 25.09.2023 по справі 357/11597/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/11597/23

1-кс/357/2427/23

У Х В А Л А

25 вересня 2023 року Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 розглянувши в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в залі суду клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 по матеріалам кримінального провадження № 42021112030000318 від 07.12.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 367, ч. 4 ст. 358 КК України -

У С Т А Н О В И В:

22.09.2023 року до слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 по матеріалам кримінального провадження № 42021112030000318 від 07.12.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 367, ч. 4 ст. 358 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що в провадженні Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження № 42021112030000318 від 07.12.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 367, ч. 4 ст. 358 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що 31.03.2020 державним реєстратором Шкарівської сільської ради Київської області ОСОБА_4 прийнято рішення про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:02:021:1009 за ОСОБА_5 Як підставу для прийняття такого рішення зазначено рішення Шкарівської сільської ради № 37-433 від 30.03.2020. Так, рішенням Шкарівської сільської ради № 37-433 від 30.03.2020 року затверджено документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:02:021:1009 площею 0,0827 га в натурі для ведення індивідуального садівництва та вказану земельну ділянку передано у приватну власність ОСОБА_5 . Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 28.10.2021 № 109/10 та інформації управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради земельна ділянка з кадастровим номером 3220489500:02:021:1009 відповідно до Генерального плану м. Біла Церква, затвердженого рішенням міської ради № 319-18-VII від 03.11.2016 , та Генерального плану с. Шкарівка, затвердженого рішенням Шкарівської сільської ради № 45-518 від 11.12.2014, розташована частково в межах червоних ліній вулиці Таращанська та зелених насаджень, а також у межах прибережно-захисної смуги водойми, що є порушенням статті 89 Водного кодексу України. Крім того, земельну ділянку сформовано уздовж дороги Р-04. Крім того, враховуючи фактичне розташування земельної ділянки в межах населеного пункту м. Біла Церква, Шкарівською сільською радою Білоцерківського району Київської області прийнято рішення поза межами повноважень щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об`єктами повітряного і трубопровідного транспорту;

Враховуючи вищевикладене, при виділенні земельної ділянки Шкарівською сільською радою Білоцерківського району також порушено вимоги Земельного кодексу України щодо формування земельної ділянки вздовж автомобільної дороги Р-04. Разом з цим, 28.10.2021 Білоцерківською міською радою проведено комісійне обстеження вищезазначеної земельної ділянки. За результатами встановлено, що на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, а тому земельна ділянка є вільною та підлягала б продажу окремими лотами на аукціоні згідно з вимогами Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з вимогами ч. 2 вказаної правової норми не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

За ч. 3 ст. 134 Земельного кодексу України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

Як наслідок, земля комунальної власності вибула у приватну власність незаконно у зв`язку з вчиненням кримінального правопорушення. Крім того, проведеним 12.07.2023 слідчим у кримінальному провадженні оглядом місцевості земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:02:021:1009 встановлено, що на вказаній земельній ділянці ростуть кущі бур`яну та дерева породи клен та акація. На момент огляду на вищевказаній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, будівельні роботи не проводяться, будівельна техніка та матеріали відсутні. В той же час, під час огляду виявлено залишки кам`яного фундаменту та сходи, викладені плиткою. Встановити площу фундаменту не вдалося у зв`язку з інтенсивним заростанням бур`яну та дерев. В той же час, згідно з даними з Реєстру речових прав на нерухоме майно, на вищевказаній земельній ділянці зареєстровано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 262,9 м? Підставою для реєстрації права на нерухоме майно став технічний паспорт, серія та номер: ТІ01: НОМЕР_1 , виданий 16.12.2022 ТОВ «Армовірбуд», замовником технічної інвентаризації у якому вказано ОСОБА_6 . Крім того, 07.07.2022 приватним нотаріусом ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 355 від 07.07.2022 прийнято рішення про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:02:021:1009 площею 0,0827 га за ОСОБА_6 . Таким чином, право власності на об`єкт нерухомого майна, яке фактичне відсутнє на земельній ділянці, зареєстровано на підставі ймовірно підробленого документу. При цьому, таке право зареєстровано вже після продажу земельної ділянки. Враховуючи викладені обставини, у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що нерухоме майно вищевказана земельна ділянка є об`єктом кримінально-протиправних дій, має ознаки речового доказу, визначених ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки являється предметом кримінального правопорушення, для збереження якого необхідно накласти арешт в порядку, передбаченому ст.ст. 170-172 КПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалось, у зв`язку з неприбуттям в судове засідання всіх учасників, які беруть участь у судовому провадженні.

Клопотання прокурора розглядається відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України без виклику власника майна.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, заяву прокурора, яка клопотання підтримала та просить розглянути у її відсутність, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що в провадженні Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження № 42021112030000318 від 07.12.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 367, ч. 4 ст. 358 КК України.

Постановою слідчого від 20.09.2023 року земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:02:021:1009 площею 0,0827 га визнано речовим доказом у даному кримінальному провадження..

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України. Частиною 1 ст. 131 КПК України встановлено, що заходи кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п. 1 ч.1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначила мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту, з метою запобігання можливості відчуження земельної ділянки та для збереження речового доказу.

Згідно положень ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

З огляду на викладене, зокрема на те, що надані прокурором матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, враховуючи розумність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна, тому клопотання прокурора про накладення арешту на земельну ділянку підлягає задоволенню.

Керуючись: ст. 170-173, 376 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 по матеріалам кримінального провадження № 42021112030000318 від 07.12.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 367, ч. 4 ст. 358 КК України задовольнити.

Накласти арешт із забороною державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:02:021:1009, а також заборонити будь-яке будівництво на земельній ділянці з кадастровим номером 3220489500:02:021:1009 площею 0,0827 га, що перебуває у приватній власності ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 .

На ухвалу може бути подана апеляція до Київського апеляційного суду протягом п`яти діб з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя:ОСОБА_8