Ухвала
від 22.11.2023 по справі 369/14480/23
КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/14480/23

Провадження №2/369/6033/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2023 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ДубасТ.В., за участю секретаря судового засідання Варварової М.П., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні суду знаходиться вказана цивільна справа.

У жовтні 2023 року на адресу суду надійшла заява від позивача про забезпечення позову. Просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2048843832224, яка належить на праві власності ОСОБА_3 .

Свої вимоги мотивував тим, що 20 січня 2019 року між ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_3 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, укладено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири, за умовами якого продавець зобов`язується збудувати багатоквартирний житловий будинок на земельній ділянці площею 0,1038 га, кадастровий номер 3222486200:03:006:0030, що знаходиться в АДРЕСА_2 та передати у власність покупцю квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 46,2 кв. м.

На виконання умов зазначеного договору під час його укладення позивач передав, а продавець прийняв грошову суму в розмірі 557 303,00 грн.

Однак, станом на теперішній час свої зобов`язання продавець не виконав.

Ураховуючи те, що правовідносини, які склалися між сторонами є грошовими та містять зобов`язальний характер, позивачем було заявлено до суду також вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3 % річних з моменту прострочення зобов`язання по день ухвалення судового рішення.

Тобто, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача орієнтовно складає 924 701,26 грн.

При цьому, позивач стверджує, що стосовно ОСОБА_3 у суді перебуває понад 30 позовних заяв про стягнення коштів за невиконання попереднього договору. Щодо відповідача відкрито виконавчі провадження, у яких останній є боржником, і у рамках цих виконавчих проваджень накладено арешт на деяке майно ОСОБА_3 та виставлено його на аукціон СЕТАМ. Указані обставини є спроможною вірогідністю того, що можуть бути перешкодити виконанню судового рішення у цій справі, оскільки майно відповідача буде відчужене для погашення заборгованості в межах задоволення вимог у інших цивільних справах.

Крім того, представник позивача звертає увагу суду, що у якості забезпечення позову позивач просить накласти арешт на частину квартири, яка належить відповідачу, а не на її цілісність. Така частка була визначена виключно у рамках суми, яка підлягає стягненню

З огляду на той факт, що відповідач не виконав перед позивачем своїх зобов`язань щодо повернення коштів, отриманим ним за попереднім договором у строк, установлений цим договором, та уникає виконання своїх зобов`язань, позивач уважає, що наявний зв`язок між одним із заходів до забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист її порушеного права та поновлення.

Крім того, ураховуючи той факт, що багатоквартирний житловий будинок, про який йдеться в попередньому договорі, не збудований та не введений в експлуатацію, уважаю, що позов слід забезпечити шляхом накладення арешту на інше у продавця майно.

Згідно інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, продавцю належить значний перелік майна, зокрема, квартира АДРЕСА_1 .

З метою встановлення ринкової вартості такої квартири, адвокатом Гімарі Р. А. було замовлено оцінку про вартість майна аналогічної квартири, яка розміщена у тому ж будинку та має ті ж самі квадратні метри.

Так, згідно висновку про вартість оцінки майна, зробленого Центром будівельних та земельних експертиз, убачається, що станом на 19 жовтня 2023 року, ринкова вартість квартира АДРЕСА_4 становить 2482000,00 грн. Отже, за аналогією квартира АДРЕСА_1 також має ринкову вартість 2 482 000,00 грн.

Ураховуючи викладені обставини просив суд задовольнити заяву.

Частиною 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, а тому вирішення питання забезпечення позову здійснюється без присутності осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши заяву, всебічно та повно дослідивши доводи представника позивача, матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З огляду на ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1ст. 150 ЦПК Українипозов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а такожзабороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь нього, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 році у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зазначена правова позиція була багаторазово підтверджена Верховним Судом у справах, де суди дійшли висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову (постанови від 15липня 2021 року, провадження №61-8468ав21 та від 30червня 2021 року у справі № 523/11320/19).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Крім того, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїх постановах від 03липня 2019 року у справі № 331/1255/17 та від 30червня 2021 року у справі № 204/8994/19 вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує під час розгляду питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12серпня 2021 року у справі №724/561/20 та від 07липня 2021 року у справі № 308/7086/20.

В останній постанові Верховний Суд також наголосив на тому, що при вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Враховуючи викладене, наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, предмет цього позову, наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, суд дійшов до висновку про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі у спосіб, про який просить позивач, так як застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача, та вважає за можливе заяву позивача про забезпечення позову задовольнити.

При цьому таке забезпечення позову буде співмірним із заявленими позовними вимогами.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів задовольнити.

Накласти арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2048843832224, яка належить на праві власності ОСОБА_3 .

Копію даної ухвали надіслати сторонам.

Ця ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, проте її оскарження не зупиняє її виконання.

Стягувач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 .

Боржник: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Тетяна ДУБАС

СудКиєво-Святошинський районний суд Київської області
Дата ухвалення рішення22.11.2023
Оприлюднено24.11.2023
Номер документу115120207
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них купівлі-продажу

Судовий реєстр по справі —369/14480/23

Рішення від 15.11.2024

Цивільне

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Пінкевич Н. С.

Ухвала від 05.08.2024

Цивільне

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Пінкевич Н. С.

Ухвала від 29.11.2023

Цивільне

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Дубас Т. В.

Ухвала від 22.11.2023

Цивільне

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Дубас Т. В.

Ухвала від 14.09.2023

Цивільне

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Дубас Т. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні