Ухвала

від 17.10.2023 по справі 757/46095/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/46095/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.10.2022, у рамках кримінального провадження № 42019041440000062,

ВСТАНОВИВ:

У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в порядку ст. 174 КПК України, у вимогах якого просить скасувати арешт майна накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06.10.2022 року по справі № 757/26984/22 в рамках кримінального провадження № 42019041440000062 щодо земельної ділянки з кадастровим номером - 1210100000:08:835:0039, площею 0,4044 га, власником якої є ОСОБА_4 .

Мотивуючи означене клопотання, заявник вказує, що арешт накладено необґрунтовано, з порушенням положень ст. 170 КПК України, без перевірки обставин та підстав накладення такого арешту. Також, посилається на те, що накладений арешт грубо порушує право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, вказує, що арештоване майно, не відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України. Окрім того, заявник вказує, що відношення до розслідуваного кримінального провадження не має.

Так, заявник вказує, що у клопотанні про накладення арешту на майно та доданих до нього матеріалах стороною обвинувачення не наведено жодних доказів вчинення власником майна будь-яких злочинних дій, в тому числі щодо майна, наведеного в клопотанні про накладення арешту.

За наявними даними, у даному кримінальному провадженні станом на день подання клопотання про скасування арешту органом досудового розслідування підозра будь-кому, у тому числі власнику арештованого майна не оголошувалась.

Крім того, заявник зазначає, що ОСОБА_4 є законним власником арештованої земельної ділянки, добросовісним набувачем. Право власності ними набуто та зареєстровано у спосіб та порядок встановлені законом.

У судове засідання заявник не з`явився, про розгляд клопотання повідомлений належним чином. До суду адвокат ОСОБА_5 подала заяву про розгляд клопотання за її відсутності, вимоги визначені у клопотанні підтримує, просить задовольнити.

Прокурор у судове засідання не з`явився.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у об`єднаних матеріалах кримінального провадження за єдиним № 42019041440000062 за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області під час оформлення права власності на земельні ділянки, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам територіальної громади міста Дніпро, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 190, ч. 1 ст. 197-1, ч. 1 ст. 272, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

В рамках наведеного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.10.2022 року по справі № 757/26984/22 накладено арешт в тому числі на земельну ділянку з кадастровим номером - 1210100000:08:835:0039, площею 0,4044 га, власником якої є ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, як вбачається із ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.10.2022, метою арешту майна, є визначеною в п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речового доказу у кримінальному провадженні.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів, відсутні відомості вважати, що арештоване майно, а саме: земельні ділянки відповідають критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення, що розслідується, а слідчим не доведено зворотнього, а відтак посилання на наявність правових підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

При цьому підозра будь-яким особам, в тому числі, ОСОБА_4 не пред`являлась, що в свою чергу вказує на безпідставність такого обмеження права власника на мирне володіння та користування своїм майном.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Разом з тим, слідчому судді не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна, та відсутніми ризиками які слугували підставами для накладення арешту на майно, а відтак клопотання підлягає задоволенню.

Враховуючи вказане, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна заявника взагалі спростовується, а також слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявників належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна.

Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.174, 309 КК України,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.10.2022, у рамках кримінального провадження № 42019041440000062 - задовольнити.

Скасувати арешт майна накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06.10.2022 року по справі № 757/26984/22 в рамках кримінального провадження № 42019041440000062 щодо земельної ділянки з кадастровим номером - 1210100000:08:835:0039, площею 0,4044 га, власником якої є ОСОБА_4 ;

Скасувати заборону вчинення реєстраційних дій, накладену ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06.10.2022 року по справі № 757/26984/22 в рамках кримінального провадження № 42019041440000062 щодо земельної ділянки з кадастровим номером - 1210100000:08:835:0039, площею 0,4044 га, власником якої є ОСОБА_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1