Рішення

від 14.11.2023 по справі 917/737/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2023м. ДніпроСправа № 917/737/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Курінової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, с. Михайлівка Полтавського району Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс пром 12", м. Дніпро

про повернення безпідставно сплачених коштів в сумі 189 552 грн 22 коп.

Представники:

від прокуратури: Шустова В.А., службове посвідчення №069879 від 01.03.2023, прокурор;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

У травні 2023 Полтавська обласна прокуратура звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом від 04.05.2023 № 24-358вих23 в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс пром 12" надміру сплачені бюджетні грошові кошти у розмірі 189 552 грн 22 коп., відповідно до умов договору про постачання природного газу від 04.03.2020 № 40.

В обґрунтування позовних вимог посилається на нікчемність додаткових угод, укладених сторонами до спірного договору, в порушення вимог ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", якими встановлювалися завищені ціни на природний газ, наслідком чого стала надмірна сплата бюджетних коштів на користь відповідача.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.05.2023 (суддя Паламарчук В.В.) позовна заява Полтавської обласної прокуратури передана за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2023 позовну заяву Полтавської обласної прокуратури передано для розгляду судді Рудь І.А.

Ухвалою господарського суду від 19.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 11.07.2023.

11.07.2023 підготовче засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Рудь І.А. на лікарняному.

Після усунення вказаних обставин, ухвалою господарського суду від 11.10.2023 застосовані розумні строки для розгляду справи у підготовчому провадженні, підготовче засідання призначено на 31.10.2023.

У призначене підготовче засідання відповідач явку повноважного представника не забезпечив, витребувані судом документи не надав.

На адресу суду повернувся конверт з ухвалою від 11.10.2023, що направлялася на адресу відповідача, з відміткою відділення поштового зв`язку: "Адресат відсутній за вказаною адресою".

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

У призначене підготовче засідання позивач явку повноважного представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду від 31.10.2023 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 14.11.2023.

У призначене судове засідання позивач та відповідач явку своїх повноважних представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

У межах визначеного законом строку, відповідачу була надана можливість скористатися своїм правом на подання відзиву з документальним обґрунтуванням.

Відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.

Отже, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників позивачів та відповідача, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 14.11.2023 прокурор підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для стягнення надмірно сплачених коштів за договором про постачання природного газу.

Як зазначає прокурор, та убачається з матеріалів справи, Полтавською обласною прокуратурою в ході проведення вивчення стану законності у бюджетній сфері, у тому числі при здійсненні публічних закупівель, встановлено, що Відділом освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради (Замовник) проведено відкриті торги щодо закупівлі товару № UA-2020-01-03-001596-а за кодом товарів ДК 021:2015:09120000-6: - газове пальне в обсягах 244 000 м. куб. з очікуваною вартістю 3 140 435 грн 68 коп.

За результатами торгів між Замовником (Споживачем) з переможцем відкритих торгів ТОВ Екотехноінвест (Постачальником), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12", 04.03.2020 укладено договір № 40 про постачання природного газу (а.с. 36-45).

Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору, Постачальник постачає товар згідно коду ДК 021:201 (CPV 2008) 09120000-6 Газове паливо) (газ природний) Споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях.

Предметом вказаного договору є природний газ (код за ДК 021:2015-09120000-6) обсягом 244 тис. м. куб.

Згідно з пунктом 4.1. договору ціна природного газу за 1000 куб.м. газу становить 4 499 грн 00 коп. з ПДВ.

Загальна вартість договору становить 1 097 756 грн 00 коп. в т.ч. ПДВ 182 959 грн 33 коп.

Відповідно до п. 4.4. ціна природного газу підлягає зміні з наступних підстав:

- зміна коню`ктури ринку (зміна закупівельної ціни природного газу у власників ресурсу газодобувних підприємств, оптових продавців, власників імпортованого ресурсу газу) (п. 4.4.1. договору);

- зміна ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі (п. 4.4.2. договору);

- набрання чинності нормативно-правовими актами, що безпосередньо впливають на ціну природного газу, включаючи але не обмежуючись, введенням в дію актів законодавства, що покладають на постачальника обов`язок укладання договорів транспортування та/або розподілу природного газу або договорів, та унеможливлюють постачання природного газу Споживачу, без укладання Постачальником такого роду договорів; прийняття нормативно-правових актів, що створюють для Постачальника додаткові фінансові витрати пов`язані із постачанням природного газу Споживачу (будь-які види фінансових забезпечень, гарантій без відкладної, безумовної банківської гарантії)); вимоги щодо збільшення страхового запасу природного газу; збільшення тарифів на транспортування та/або розподіл природного газу, тощо (п. 4.4.3. договору);

- надання Споживачем заявки на коригування договорів планових обсягів природного газу та/або підтверджених обсягів природного газу, у сторону збільшення (п. 4.4.4. договору);

- узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг) (п. 4.4.5. договору);

- з будь-яких інших підстав, що випливають із відповідної письмової домовленості сторін, оформлених відповідною додатковою угодою до договору (п. 4.4.6. договору).

Відповідно до п. 4.7 договору Постачальник може збільшити ціну природного газу відповідно до підстав передбачених пунктом 4.4.2 цього договору не раніше ніж після поставки 30% обсягу природного газу згідно з додатком 1 до договору.

Зміна ціни на підставі п. 4.4.2 договору повинна бути прямо пропорційна стороні коливання (збільшення/зменшення) та відсотку такого коливання ціни на ринку (п. 4.8 договору).

Пунктом 4.10. договору передбачено, що розрахунковим періодом за договором є відповідний розрахунковий місяць. Розрахунки Споживача за природний газ здійснюються за розрахунковий період, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 4.10.1. договору передбачено, що оплата за товар і послуги, які надані Постачальником, проводяться щомісяця за фактом поставки, протягом 5 банківських днів з моменту отримання акту приймання-передачі природного газу, рахунку та накладної за відповідний попередній місяць, за наявності кошторисних призначень у Замовника.

Пунктом 12.1. договору передбачено, що договір набирає чинності, з моменту його підписання та діє в частині поставок природного газу з 04.03.2020 до 31.03.2021, а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання (з урахуванням змін внесених відповідно до додаткової угоди № 9 від 22.12.2020).

У подальшому, 28.09.2020, 29.09.2020, 07.10.2020, 12.12.2020, 23.11.2020, 14.01.2021 року сторони уклали 6 додаткових угод, якими збільшили ціну за одиницю товару, а саме:

додатковою угодою № 2 від 28.09.2020 з 01.09.2020 збільшено ціну за 1 000 м. куб. природного газу з 4 499 грн 00 коп. до 4 786 грн 40 коп., вказана угода укладена на підставі листа ТОВ «Екотехноінвест» № 0110 від 31.08.2020 та експертного висновку Київської торгово-промислової палати № Ц-869 від 18.08.2020, у якому зазначено, що станом на 17.08.2020 середньозважена ціна на природний газ ресурсу вересня за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» складала 4 622 грн 51 коп./тис. куб м.

Зазначені документи не відображають коливання ціни на ринку між датою укладання основного договору та додаткової угоди до нього, оскільки у експертному висновку, який згідно примітки у ньому ж, носить інформаційний характер, нібито відображено середньозважену ціну станом на одну дату, а не період з дати укладання основного договору та додаткової угоди до нього. Також, відсутній механізм обрахунку цієї ціни та відсутня інформація про первинні дані взяті для розрахунку.

У той же час, відповідно до даних НКРЕКП, середньозважена ціна природного газу на ринку 2020 року з березня 2020 року по вересень 2020 року не зросла, а навпаки зменшувалась.

Крім того, відповідно до п. 4.7 договору, постачальник може збільшити ціну природного газу відповідно до підстав передбачених п. 4.4 цього договору не раніше ніж після поставки 30% обсягу природного газу згідно з додатком 1 до договору, що становить 30% від 244 куб.м., тобто 73,2 куб.м.

У той же час, відповідно до наданих актів прийому-передачі товару, у період березень-квітень 2020 року, до укладання додаткової угоди № 2 про зміну ціни за одиницю товару, споживачу поставлено лише 11,77809 куб.м. газу.

Додатковою угодою № 3 від 29.09.2020 з 01.09.2020 збільшено ціну за 1 000 куб.м. газу з 4 786,40 грн до 5 265 грн 00 коп., вказана додаткова угода укладена на підставі листа ТОВ «Екотехноінвест» № 0111 від 04.09.2020 та експертного висновку Київської торгово-промислової палати № Ц-967 від 04.09.2020, у якому зазначено, що станом на 02.09.2020 середньозважена ціна на природний газ ресурсу вересня за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» складала 5 237 грн 90 коп./тис. куб.м.

Зазначені документи не відображають коливання ціни на ринку між датою укладання додаткової угоди № 2 та додаткової угоди № 3 до договору, строк між ними складає всього 1 день, а згідно умов додаткових угод збільшена ціна в обох випадках застосовується з однієї дати з 01.09.2020, що взагалі є недопустимим.

Додатковою угодою № 4 від 07.10.2020 з 01.09.2020 збільшено ціну за 1 000 куб.м. газу з 5 265 грн 00 коп. до 5 790 грн 00 коп., вказана додаткова угода укладена на підставі листа ТОВ «Екотехноінвест» № 0114 від 15.09.2020 та експертного висновку Київської торгово-промислової палати № Ц-968/1 від 11.09.2020, у якому зазначено, що станом на 03.09.2020 середньозважена ціна на природний газ ресурсу жовтня за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» складала 5 742 грн 00 коп./тис. куб.м.

Зазначені документи не відображають коливання ціни на ринку між датою укладання додаткової угоди № 3 та додаткової угоди № 4 до договору, відповідний строк становить лише 8 днів, а згідно умов додаткових угод збільшена ціна в обох випадках застосовується з однієї дати з 01.09.2020.

Додатковою угодою № 5 від 12.11.2020 з 01.10.2020 збільшено ціну за 1 000 куб.м. газу з 5 790 грн 00 коп. до 6 369 грн 00 коп., вказана додаткова угода укладена на підставі листа ТОВ «Екотехноінвест» № 0116 від 26.10.2020 та експертного висновку Київської торгово-промислової палати № Ц-1195/1 від 26.10.2020, у якому зазначено, що станом на 22.10.2020 середньозважена ціна на природний газ ресурсу жовтня за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» складала 6 513 грн 40 коп./тис. куб.м.

Зазначений висновок жодним чином не відображає коливання ціни на ринку між датою укладання додаткової угоди № 4 та додаткової угоди № 5 до договору, а зазначена додаткова угода є похідною від попередніх, а отже, окрім іншого містить неправомірний розрахунок відсотку збільшення ціни на ринку.

Додатковою угодою № 6 від 23.11.2020 з 01.10.2020 збільшено ціну за 1 000 куб.м. газу з 6 369 грн 00 коп. до 6 861 грн 00 коп., вказана додаткова угода укладена на підставі листа ТОВ «Екотехноінвест» № 0117 від 15.11.2020 та експертного висновку Київської торгово-промислової палати № Ц-1225 від 02.11.2020, у якому зазначено, що середньозважена ціна на природний газ ресурсу листопада 2020 за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» складала 6 700 грн 00 коп./тис. куб.м.

Зазначені документи не відображають коливання ціни на ринку між датою укладання додаткової угоди № 5 та додаткової угоди № 6 до договору, крім того, збільшення ціни в жовтні безпідставно обґрунтовано цінами листопада, а підвищення ціни додатковими угодами № 5 та № 6 фактично відбувається однією датою 01.10.2020.

Додатковою угодою № 11 від 14.01.2021 сторони, на підставі п. 5ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» продовжили дію договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року на суму, що становить не більше 20% вартості договору, а також домовились про збільшення ціни за одиницю товару: з 01.01.2021 вартість 1 000 куб.м. газу зросла з 6 861 грн 00 коп. до 7 547 грн 00 коп. Зазначене збільшення ціни обґрунтоване експертним висновком Київської торгово-промислової палати № Ц-5/2 від 05.01.2021, у якому зазначено, що станом на 05.01.2021 середньозважена ціна на природний газ ресурсу січня 2021 року за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» складала 8 590 грн 00 коп./тис куб.м., що не є належним підтвердженням коливання ціни на ринку у відповідний період.

З огляду на викладене, вбачається, що підставою для зміни ціни постачальником щоразу використовувались довідки Київської торгово-промислової палати, у яких зазначена середньозважена ціна на природний газ, яка склалася за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» на конкретну дату. При цьому, у них взагалі не відображено зміну ціни у відповідний період, а дати, на які в них наводиться вартість 1 куб.м. газу не відповідають датам укладання договору та додаткових угод до нього.

Крім того, наявні експертні висновки носять інформаційний характер, а постачальником жодним чином не обґрунтовано, як саме, викладена у листі інформація, впливає на його спроможність виконання зобов`язань за договором та не доведено, що підвищення ціни було непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання тендерної пропозиції).

Вказані документі не є експертним висновком, зробленим фахівцем на підставі розгляду та аналізу ряду фактів з логічним підсумком.

Окрім того, сторонами було укладено додаткові угоди № 1 від 28.03.2020 та № 9 від 22.12.2020, що не стосувалися зміни ціни за одиницю товару.

Додатковими угодами № 7 від 23.11.2020, № 8 від 14.12.2020 та № 10 від 28.12.2020 сторонами було зменшено загальну суму договору, у зв`язку з чим загальна сума договору становить 492 839 грн 63 коп., в т.ч. ПДВ 82 139 грн 94 коп.

Таким чином, Замовником придбано товар (природний газ) у ТОВ "Екотехноінвест", яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12", за завищеною ціною унаслідок неправомірного укладання додаткових угод № 2 від 28.09.2020; № 3 від 29.09.2020; № 4 від 07.10.2020; № 5 від 12.11.2020; № 6 від 23.11.2020; № 11 від 14.01.2021 на збільшення ціни за одиницю товару за відсутності правомірного підтвердження коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення, що є порушенням пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Враховуючи вищевикладене, внаслідок порушення пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" при укладанні додаткових угод № 2 від 28.09.2020; № 3 від 29.09.2020; № 4 від 07.10.2020; № 5 від 12.11.2020; № 6 від 23.11.2020; № 11 від 14.01.2021, замовником, зайво (надмірно) сплачено кошти у розмірі 189 552 грн. 22 коп.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 (п.п. 68,69,70 постанови).

Разом із цим, чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під "нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій", у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Крім того, жодним нормативним актом не визначено переліку доказів, виключно на підставі яких суд має встановлювати наявність у прокурора підстав для реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді.

В постанові від 24.04.2019 по справі № 911/1292/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив:

"Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас, є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи."

Звертаючись з даним позовом прокурор вказує про те, що укладання нікчемних додаткових угод всупереч норм Закону України «Про публічні закупівлі» є прямим порушенням законності в бюджетній сфері, яка сприяє розвитку інфляційних процесів в країні, підриває довіру громадян і наносить вагомий матеріальний і моральний збиток, що не може не відобразитися на державних інтересах та авторитеті держави. Тому підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом є загроза порушень економічних інтересів держави внаслідок укладання незаконних правочинів, чим може бути завдано шкоди бюджету у виді незаконних витрат.

Прокурор на виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» неодноразово звертався на адресу позивачів з метою їх інформування про наявність порушень інтересів держави та необхідність їх захисту шляхом вжиття ними відповідних заходів.

Так, Полтавська обласна прокуратура листами № 24-870 вих-22 від 27.12.2022 та № 24-233 вих-23 від 22.03.2023 звернулася до Відділу освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради з пропозицією самостійно вжити заходи реагування для усунення порушень Закону України «Про публічні закупівлі» та стягнення надмірно сплачених коштів за додатковими угодами.

Згідно отриманої відповіді, Відділом освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради заходи щодо стягнення надмірно сплачених коштів не вживались та наразі такий позов в провадженні суду відсутній.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

У відповідності до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Полтавською обласною прокуратурою, листом від 02.05.2023 № 24-356вих23 попередньо повідомлено Відділ освіти, молоді та спору Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради щодо здійснення представництва його інтересів в суді.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що прокурор при зверненні з даним позовом з дотриманням норм ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначив уповноважені органи державної влади та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок у тому числі бездіяльності позивачів.

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Метою Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон, в редакції чинній на час укладення договору) є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

З аналізу положень Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного кодексу України (стаття 651) та Господарського кодексу України (стаття 188), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником торгів за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Основними принципами здійснення закупівель є: добросовісна конкуренція серед учасників, максимальна економія та ефективність, відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель, недискримінація учасників, об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій, запобігання корупційним діям і зловживанням (стаття 3 Закону).

У частині 1 статті 36 Закону визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Таким чином, зміна умов договору відбувається за згодою обох сторін.

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Таким чином, Відділ освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, який мав беззаперечне право на отримання газу в обсязі і за ціною, визначених в укладеному сторонами договорі № 40 від 04.03.2020, підписано Додаткові угоди № 2 від 28.09.2020; № 3 від 29.09.2020; № 4 від 07.10.2020; № 5 від 12.11.2020; № 6 від 23.11.2020; № 11 від 14.01.2021, та зайво (надмірно) сплачено кошти у розмірі 189 552 грн. 22 коп., внаслідок чого ціна товару виросла на 67%.

Метою регулювання, передбаченого статтею 36 Закону "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Так, стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Верховним Судом у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 (пункт 124) наголошено, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Відповідно до статті 5 Закону "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Перемога у тендері ТОВ "Екотехноінвест", яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12", та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Верховний суд у постанові від 18.06.2021 по справі № 927/491/19 звертає увагу, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою таст.3 Закону "Про публічні закупівлі".

Укладення Додаткових угод до Договору № 40 від 04.03.2020 про збільшення ціни за одиницю товару свідчить про порушення статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі". Така поведінка постачальника дає достатні підстави вважати, що відповідач, з метою одержати перемогу у відкритих торгах, міг навмисно занизити пропоновану ціну газу, а після укладення договору збільшити ціну шляхом укладення додаткових угод, що і було зроблено.

При цьому, Верховний Суд неодноразово зазначав, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Такі висновки відповідають подібній правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 907/788/18.

Відповідно до пункту 4 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, вказане Міністерство надає роз`яснення щодо застосування законодавства у сфері публічних закупівель.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 вказано, про можливість внесення змін в договір, в частині зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків. Водночас зазначено, що внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Норми Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням роз`яснень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 №3302-06/34307-06 передбачають, що існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто, відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" сторони мають право змінювати ціну договору за умови документального підтвердження наявності коливання ціни на товар, що є предметом договору.

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

У результаті укладення спірних додаткових угод ціна природного газу за цим Договором збільшилась на 67 % від ціни, зазначеної в договорі.

Вищевикладене вказує на те, що TOB "Екотехноінвест", яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12", занизило пропоновану ціну газу на торгах, з метою отримання перемоги у відкритих торгах, яку і планували збільшити після укладення договору шляхом укладення додаткових угод.

Отже, беручи участь у процедурі публічних закупівель TOB "Екотехноінвест", яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12", самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування, рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання.

Крім того, необхідно зазначити, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

У відповідності до частини 1 статті 37 Закону "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини 1 статті 36 цього Закону.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

За приписами частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. частин 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 910/17258/17 зазначено, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, що помилково не урахував суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову у справі (пункт 5.7.).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону (пункт 84).

Отже, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Такий спосіб захисту як визнання недійсним нікчемного правочину не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Таким чином, додаткові угоди № 1, 2, 4, 5 до Договору є нікчемними в силу закону.

Аналогічної правової позиції у аналогічних правовідносинах дотримується Верховний суд у постанові від 03.12.2020 у справі № 909/703/19.

Враховуючи викладене, додаткові угоди № 2 від 28.09.2020; № 3 від 29.09.2020; № 4 від 07.10.2020; № 5 від 12.11.2020; № 6 від 23.11.2020; № 11 від 14.01.2021, є нікчемними в силу статей 36, 37 Закону "Про публічні закупівлі".

Вказане узгоджується із позицією Верховного суду (постанова від 18.06.2021 по справі №927/491/19).

Аналогічних висновків дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (провадження №14-90цс19) та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

У відповідності до статті Закону "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним кодексом України і Господарським кодексом України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

До договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 Цивільного кодексу України передбачено, що кількість товару, який продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Аналізом актів-прийому передачі поставленого газу та платіжних документів про сплату за нього установлено, що з урахуванням нікчемності зазначених додаткових угод замовником за спожитий газ, здійснено переплату в сумі 96 327 грн. 23 коп., яка підлягають поверненню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Загальні питання повернення сплачених сум судового збору врегульовано статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір"); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Згідно платіжної інструкції №652 від 23.03.2023 прокурором сплачено судовий збір у розмірі 2 843 грн. 30 коп., в той час, як відповідно до ціни позову сума судового збору повинна складати 2 843 грн. 28 коп.

Оскільки прокурором сплачено судовий збір в більшому розмірі, сплачений судовий збір підлягає поверненню із державного бюджету у розмірі 2 коп. у разі подання відповідного клопотанням платником судового збору.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс пром 12" (49031, м. Дніпро, просп. Поля Олександра, буд. 59, код ЄДРПОУ 34933742) на користь Відділу освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (39443, Полтавська обл., Полтавський р-н, Михайлівська ТГ, с. Михайлівка, вул. Молодіжна, буд. 9, код ЄДРПОУ 43151694) 189 552 грн 22 коп. безпідставно сплачених коштів, 2 843 грн 28 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 23.11.2023

Суддя І.А. Рудь