Ухвала

від 14.11.2023 по справі 906/1234/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

"14" листопада 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1234/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.,

розглядаючи справу за позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОФОРЕСТ 2020"

про визнання Додаткової угоди № 1-К укладеною

(сторони своїх представників у судове засідання не направили)

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Житомиробленерго" звернулося до суду з позовом, згідно якого просить суд визнати укладеною Додаткову угоду №1-К (з Додатками №3 та №2) до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в редакції позивача.

Ухвалою від 18.09.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання суду на 16.10.2023.

Протокольною ухвалою від 16.10.2023, враховуючи усні клопотання представників сторін суд відклав підготовче засідання на 14.11.2023.

13.11.2023 до суду від представника позивача надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з тим, що після відкриття судом провадження у справі відповідач 30.10.2023 підписав додаткову угоду №1-К до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №2376 від 11.11.2021.

У вказаній заяві представник позивача також просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 гр та повернути позивачу сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн. за подання позовної заяви.

14.11.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, у якому вказано про підтримання заяви про закриття провадження та стягнення судових витрат.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, хоча про дату і час судового засідання був повідомлений належним чином.

У відзиві на позовну заяву від 12.10.2023 відповідач вказує, що не отримав від позивача лист вих. №510/16639 від 28.07.2023 з доданими примірниками додаткової угоди №1-К до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, оскільки в накладній №1000814615450 АТ "Укрпошта" невірно було вказано назву отримувача - ТОВ "Біофоруст 2020" замість ТОВ "Біофорест 2020".

Зазначає, що відповідач був позбавлений права на розгляд такої пропозиції та направлення своїх обґрунтованих заперечень.

Вважає, для звернення до суду відсутні будь-які правові підстави, так як позивач не дотримався процедури внесення змін до договору, визначеної ч.3, 4 ст. 188 ГК України.

У зв`язку з тим, що відповідач не отримував пропозиції про зміну договору, не мали місце і ті обставини, які б давали право позивачу звертатися до суду відповідно до ч.4 ст.188 ГК України, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а також відсутність підстав для стягнення витрат на надання правничої допомоги.

Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Так, у рішенні від 4 грудня 1995 року у справі "Bellet v. France" ("Беллет проти Франції") Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 25 січня 2000 року у справі "Miragall Escolano and Othersv. Spain" ("Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії") і у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Pеrez de Rada Cavaniles v. Spain" ("Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії") Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Kutic v. Croatia, заява №48778/99, пункт 25).

З огляду на викладене, суд не повинен створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя.

Враховуючи те, що в описі вкладення до поштового відправлення вірно вказано найменування відповідача - ТОВ "Біофорест 2020", у описі вкладення та накладній №1000814615450 від 31.07.2023 зазначено вірну юридичну адресу відповідача (а.с.72,73), а внесення відомостей до накладної у поштовому відділенні здійснює не адресант, а працівник відповідного поштового відділення, при цьому допущена описка полягає у не вірному зазначенні лише однієї букви у найменуванні адресата, суд відхиляє наведені вище заперечення відповідача. До того ж суд зауважує, що поштового конверта із зазначеною адресою та найменуванням адресата, у якому направлялася відповідачу пропозиція укласти додаткову угоду, до матеріалів справи не надано.

Суд враховує, що лист вих. №510/16639 від 28.07.2023 з доданими примірниками додаткової угоди №1-К до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії був направлений позивачем на юридичну адресу відповідача і саме відповідач наділений правом отримувати вчасно адресовану йому поштову кореспонденцію.

Натомість, згідно трекінгу відстеження поштових відправлень із сайту Укрпошти, зазначене поштове відправлення 15.08.2023 повернуто за зворотньою адресою за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с.109).

Разом з тим, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп-2002 (справа №1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

З огляду на викладене, навіть неотримання відповідачем листа з пропозицією щодо укладення додаткової угоди, не позбавляє позивача права звернутися до суду з позовом до відповідача про визнання укладеною додаткової угоди за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Відтак, суд також враховує, що з пропозицією укласти додаткову угоду №1-К (з Додатками №3 та №2) до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії позивач звернувся до відповідача, крім іншого, і разом з поданням відповідної позовної заяви до суду, з якою відповідач був ознайомлений, отримавши позовну заяву 14.09.2023 (згідно трекінгу відстеження поштових відправлень із сайту Укрпошти (а.с.110).

Водночас суд зауважує, що матеріалами справи підтверджено існування між сторонами спору та обізнанність відповідача про необхідність укладення додаткової угоди, зокрема у відзиві на позовну заяву він вказує, що листом НКРЕКП від 03.07.2023 було підтверджено необхідність внесення змін до Договору у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, після відкриття судом провадження у справі 18.09.2023, між сторонами 30.10.2023 підписана додаткова угода №1-К до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №2376 від 11.11.2021, у зв`язку з чим предмет спору припинив своє існування.

Частиною 1 ст. 231 ГПК України визначено перелік підстав для закриття провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи викладене, суд закриває провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Враховуючи викладене, сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн підлягає поверненню позивачу.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 123 ГПК України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті 123 ГПК України).

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Матеріали справи свідчать про те, що правова допомога Акціонерному товариству "Житомиробленерго" у цій справі надавалась адвокатом Приведьоном В.М., який діяв на підставі довіреності №08/15078 від 23.12.2020 (а.с.42).

Суд встановив, що між Акціонерним товариством "Житомиробленерго" (клієнт) та Приведьоном В.М. (адвокат) 02.01.2019 укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до пункту 1 якого предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані з захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (а.с.25-26).

Відповідно до п.4.1 договору на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правничих послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару.

Згідно з п.4.2 договору гонорар адвоката та компенсація витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору.

У додатковій угоді №56 від 13.11.2023 до договору про надання правничої допомоги сторони узгодили гонорар (фіксований) у розмірі 20000,00 грн за надання адвокатом клієнту наступної професійної правничої допомоги: консультування клієнта, вивчення та аналіз законодавства щодо застосування відповідних прав з метою забезпечення законних інтересів та прав клієнта, пов`язаних із застосуванням законодавства, збір, підготовка та оформлення зібраних доказів, підготовка позову, прийняття участі в засіданнях суду як представника клієнта по справі №906/1234/23 (а.с.107).

Водночас, відповідно до детального опису та розрахунку наданих послуг (робіт) згідно договору про надання правничої допомоги №1 від 02.01.2019 та додаткової угоди №56 від 13.11.2023 адвокатом надано клієнту правничі послуги на загальну суму 20000,00 грн, а саме:

1. Консультування клієнта, вивчення та аналіз законодавства щодо застосування відповідних прав з метою забезпечення законних інтересів та прав клієнта, пов`язаних із застосуванням законодавства - 5000,00 грн.

2. Підготовка та оформлення зібраних доказів - 5000,00 грн.

3. Підготовка позовної заяви - 5000,00 грн.

4. Підготовка заяви про закриття провадження у справі та доказів, прийняття участі в судовому засіданні - 5000,00 грн.

Відповідно до частин першої і другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 12.10.2023 заперечував проти заявлених вимог про стягнення витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх необґрунтованістю, однак заяви про зменшення витрат на правничу допомогу з контррозрахунком до суду не подавав.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Слід зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, згідно до положень ст.126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, тобто виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Відповідно до ч.5ст.129 ГПК Українипід час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9статті 129 ГПК України.

Згідно з п.2 ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

За п.4 ч. 5 цієї статті, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи вищевказане, суд вважає заявлену до відшкодування вартість послуг адвоката в сумі 20000,00 грн неспівмірною та такою, що не відповідає обсягу необхідних та наданих адвокатських послуг з огляду на складність справи та обсяг правової допомоги, який дійсно був необхідним у даному спорі.

Вивченню та дослідженню адвокатом в межах цієї справи не підлягав значний обсяг документів, а спір у справі не є нестандартним або нетиповим з юридичної точки зору та не вимагав від адвоката вивчення значного обсягу джерел права. Зокрема, суд враховує, що на час звернення з позовом у даній справі лише у Господарському суді Житомирської області перебувала значна кількість справ з аналогічними підставами та предметом, однак з різними відповідачами.

В якості доказів на підтвердження заявлених позовних вимог до позовної заяви долучено незначний обсяг документів, які знаходилися у позивача і від адвоката не вимагалося вчинення дій щодо їх збирання. Перелік необхідних документів, які стосуються суті спору, є типовим для справ цієї категорії. Так, фактично для підтвердження позовних вимог до позовної заяви додано копії договору №102-Ш та додатків до нього, даказів направлення відповідачу підписаних позивачем проектів додаткової угоди та додатків №№1,2 до Договору, а також адресованих позивачу листа та розпорядження НКРЕКП щодо усунення порушень АТ "Житомиробленерго".

Опрацювання матеріалів даного спору, складання та оформлення позовної заяви не потребувало значних зусиль адвоката, аналізу великої кількості доказів та законодавства, дослідження судової практики у подібних правовідносинах, здійснення розрахунків, що зумовлює і відсутність значних витрат часу і незначний обсяг послуг.

Також суд враховує, що закриття господарським судом провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору не залежить від волевиявлення позивача та не вимагає від нього вчинення обов`язкових процесуальних дій шляхом подання до суду відповідної заяви.

Також суд бере до уваги, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що сторони підписали додаткову угоду на стадії підготовчого провадження у справі, при цьому відбулося лише одне підготовче засідання, яке розпочалося о 10:35:30 та закінчилося о 10:41:27, тобто тривало не більше 6 хвилин та не потребувало вчинення адвокатом додаткових процесуальних дій, суд вважає, що необхідними є витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн (консультування клієнта, вивчення та аналіз законодавства щодо застосування відповідних прав з метою забезпечення законних інтересів та прав клієнта, пов`язаних із застосуванням законодавства у розмірі 1000,00 грн; підготовка та оформлення зібраних доказів у розмірі 1000,00 грн; підготовка позовної заяви у розмірі 2000,00 грн; підготовка заяви про закриття провадження у справі та доказів, прийняття участі в судовому засіданні у розмірі 1000,00 грн, розмір цих витрат є розумним та виправданим, у зв`язку з чим саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У стягненні 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, керуючись ч.5 ст. 129 ГПК України, суд відмовляє.

Суд враховує, що по суті спір не вирішувався, обґрунтованість позовних вимог та погоджених сторонами умов підписаної останніми додаткової угоди, суд не досліджував, при цьому доказів, які б свідчили про необґрунтованість дій позивача, як це визначено ч.5 ст. 130 ГПК України, матеріали справи не містять.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, резолютивна частина ухвали не оголошувалась. При цьому, судом враховано постанови Верховного Суду від 05.09.2022 року у справі № 1519/2-5034/11 та №761/38266/14 від 30.09.2022.

Керуючись ст. 126, 129, 130, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОФОРЕСТ 2020" (10025, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 1/154, ід. код 43690156) на користь Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (10008, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Пушкінська, буд. 32/8, ід. код 22048622) - 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Повернути Акціонерному товариству "Житомиробленерго" (10008, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Пушкінська, буд. 32/8, ід. код 22048622) з державного бюджету - 2684,00 грн судового збору, сплаченого, згідно платіжної інструкції №10330335 від 05.09.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена.

Ухвалу підписано 21.11.2023

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу

2 - позивачу (рек.) - засвідчену печаткою копію

- відповідачу ч/з ел.суд