Рішення

від 23.11.2023 по справі 907/848/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2023 р. м. УжгородСправа № 907/848/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/848/23

за позовною заявою Комунальної установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради, м. Ужгород

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатське обласне агентство із залучення інвестицій та господарського розвитку територій", м. Ужгород

про розірвання договору

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача з вимогою про розірвання договору оренди комунального майна області (майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області) №05-07-01/34 від 24.01.2022 та повернення об`єкту оренди за договором шляхом виселення, посилаючись на порушення відповідачем умов договору та положень ст. 193 ГК України.

Ухвалою суду від 11.09.2023 р. позовну заяву Комунальної установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради, м. Ужгород залишено без руху.

12.09.2023 р. позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа № 907/848/23, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Вказана ухвала суду від 19.09.2023 р. була надіслана відповідачу 20.09.2023 р. рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження юридичної особи, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600047175396, отримана відповідачем 22.09.2023 р.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, - ВСТАНОВИВ:

24.01.2022 між Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради (далі Орендодавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатське обласне агентство із залучення інвестицій та господарського розвитку територій» (далі Орендар, Відповідач) було укладено Договір оренди комунального майна області (майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області) №05-07- 01/34 (далі Договір).

За умовами п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 46,8 кв.м. (позиція на план-схемі №51) на п`ятому поверсі адмінбудинку за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна,4, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області, знаходиться на балансі Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради та включене до Переліку першого типу (Перелік об`єктів, щодо яких прийнято рішення про передачу в оренду на аукціоні) (надалі - Об`єкт оренди).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування об`єктом оренди в термін, вказаний у договорі, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі.

Згідно з Актом приймання-передачі від 24.01.2022 Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування Об`єкт оренди.

У відповідності до п. 3.1. Договору орендна плата за цим договором за перший місяць оренди з 05.01.2022 розраховується на підставі пропозиції переможця електронного аукціону/єдиного учасника електронного аукціону згідно Протоколу електронного аукціону №LLE001-UA-20211207-37640 від 28.12.2021, який є додатком до цього Договору, що складає 3 300,00 (Три тисячі триста гривень 00 копійок) гривень без ПДВ, окрім того нараховується та сплачується ПДВ. Орендна плата за цим договором за перший місяць оренди з 05.01.2022 розраховується на підставі пропозиції переможця електронного аукціону/єдиного учасника електронного аукціону згідно Протоколу електронного аукціону №LLE001-UA-202 1 1 207-37640 від 28.12.2021, та разом з ПДВ складає 3960,00 (Три тисячі дев`ятсот шістдесят гривень 00 копійок) гривень.

Орендна плата за другий місяць оренди, а саме лютий 2022 року визначається шляхом коригування орендної плати, визначеної у п. 3.1. договору, на індекс інфляції за лютий 2022 року. У випадку дефляції орендна плата залишається на рівні попереднього місяця Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється щомісячно в порядку, визначеному чинним законодавством (п. 3.1.1. Договору).

Орендна плата за другий місяць оренди, а саме лютий 2022 року визначається шляхом коригування орендної плати, визначеної у п. 3.1. договору, на індекс інфляції за лютий 2022 року. У випадку дефляції орендна плата залишається на рівні попереднього місяця (п. 3.1.1. Договору).

Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. У випадку дефляції орендна плата залишається на рівні попереднього місяця (п. 3.1.2. договору оренди).

Відповідно до п. 3.1.3. договору оренди, орендар не позбавлений можливості самостійно здійснювати перерахування розміру орендної плати з врахуванням встановленого Державною службою статистики України індексу інфляції за відповідний місяць.

Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (п. 3.1.4 Договору).

Відповідно до положень п. 5.2. договору, орендар має своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендар зобов`язаний щомісяця перераховувати орендодавцю встановлену договором орендну плату на вказані в договорі реквізити, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 8.2.1. договору оренди, орендодавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати платежі від орендаря за вказаним договором.

Пунктом 11.1. договору оренди, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Цей договір укладено строком на 5 років.

Всі умови договору розповсюджують свою дію на відносини між сторонами, які виникають з 05.01.2022 та діють по 04.01.2027 включно або до виконання зобов`язань у повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.06.2023, у справі №907/183/23 за позовом Комунальної установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради до відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатське обласне агентство із залучення інвестицій та господарського розвитку територій" про стягнення боргу за договорами оренди комунального майна області (майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області) №05-07-01/33 від 24.01.2022 та №05-07-01/34 від 24.01.2022 у загальному розмірі 43 407,85 грн. Позовні вимоги задоволено повністю та ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатське обласне агентство із залучення інвестицій та господарського розвитку територій на користь Комунальної установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради, борг за договором оренди комунального майна області №05-07-01/34 від 24.01.2022 у розмірі 30 482,45 грн, що складається з: основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 25 325,89 грн. (двадцять п`ять тисяч триста двадцять п`ять гривень 89 копійок), пені в розмірі 4772,08 грн. (чотири тисячі сімсот сімдесят дві гривень 08 копійок) та річних в розмірі 384,48 грн. (триста вісімдесят чотири гривень 48 копійок).

З огляду на обставини порушення відповідачем умов договору оренди комунального майна області (майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області) №05-07-01/34 від 24.01.2022, в частині, своєчасного внесення орендної плати, позивач вважає, що наявні підстави для визнання Договору оренди комунального майна області (майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області) від 24.01.2022 №05-07-01/34 таким, що припинив свою дію та для зобов`язання орендаря повернути об`єкт оренди.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору №05-07- 01/34 від 24.01.2022 р., суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди майна, що належить до комунальної власності.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново - господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Отже, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому ст. 188 ГК України, або у судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору). Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 №916/1684/18.

Пунктом 11.1. договору оренди, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Цей договір укладено строком на 5 років.

Всі умови договору розповсюджують свою дію на відносини між сторонами, які виникають з 05.01.2022 та діють по 04.01.2027 включно або до виконання зобов`язань у повному обсязі.

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 3.1. Договору орендна плата за цим договором за перший місяць оренди з 05.01.2022 розраховується на підставі пропозиції переможця електронного аукціону/єдиного учасника електронного аукціону згідно Протоколу електронного аукціону №LLE001-UA-20211207-37640 від 28.12.2021, який є додатком до цього Договору, що складає 3 300,00 (Три тисячі триста гривень 00 копійок) гривень без ПДВ, окрім того нараховується та сплачується ПДВ. Орендна плата за цим договором за перший місяць оренди з 05.01.2022 розраховується на підставі пропозиції переможця електронного аукціону/єдиного учасника електронного аукціону згідно Протоколу електронного аукціону №LLE001-UA-202 1 1 207-37640 від 28.12.2021, та разом з ПДВ складає 3960,00 (Три тисячі дев`ятсот шістдесят гривень 00 копійок) гривень.

Орендна плата за другий місяць оренди, а саме лютий 2022 року визначається шляхом коригування орендної плати, визначеної у п. 3.1. договору, на індекс інфляції за лютий 2022 року. У випадку дефляції орендна плата залишається на рівні попереднього місяця Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється щомісячно в порядку, визначеному чинним законодавством (п. 3.1.1. Договору).

Орендна плата за другий місяць оренди, а саме лютий 2022 року визначається шляхом коригування орендної плати, визначеної у п. 3.1. договору, на індекс інфляції за лютий 2022 року. У випадку дефляції орендна плата залишається на рівні попереднього місяця (п. 3.1.1. Договору).

Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. У випадку дефляції орендна плата залишається на рівні попереднього місяця (п. 3.1.2. договору оренди).

Відповідно до п. 3.1.3. договору оренди, орендар не позбавлений можливості самостійно здійснювати перерахування розміру орендної плати з врахуванням встановленого Державною службою статистики України індексу інфляції за відповідний місяць.

Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (п. 3.1.4 Договору).

Відповідно до положень п. 5.2. договору, орендар має своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендар зобов`язаний щомісяця перераховувати орендодавцю встановлену договором орендну плату на вказані в договорі реквізити, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов`язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним об`єктом оренди за Договором, відповідачем вказані обставини передбаченим законодавством способом не спростовано та не заперечене.

З огляду на, що суд констатує про наявність обов`язку у відповідача сплачувати орендну плату.

Разом з тим, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.06.2023, у справі №907/183/23 за позовом Комунальної установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради до відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатське обласне агентство із залучення інвестицій та господарського розвитку територій" про стягнення боргу за договорами оренди комунального майна області (майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області) №05-07-01/33 від 24.01.2022 та №05-07-01/34 від 24.01.2022 у загальному розмірі 43 407,85 грн. Позовні вимоги задоволено повністю та ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатське обласне агентство із залучення інвестицій та господарського розвитку територій на користь Комунальної установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради, борг за договором оренди комунального майна області №05-07-01/34 від 24.01.2022 у розмірі 30 482,45 грн, що складається з: основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 25 325,89 грн. (двадцять п`ять тисяч триста двадцять п`ять гривень 89 копійок), пені в розмірі 4772,08 грн. (чотири тисячі сімсот сімдесят дві гривень 08 копійок) та річних в розмірі 384,48 грн. (триста вісімдесят чотири гривень 48 копійок).

Суд зауважує, що згідно п.4 ст.75 ГПК України - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі ( за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. У сі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії .

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Отже, виходячи з вищевикладеного, судове рішення по справі № 907/183/23, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.

Таким чином, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.06.2023, у справі №907/183/23 встановлено факт систематичної заборгованості відповідача по оплаті орендних платежів, зокрема, за Договором №05-07- 01/34.

З огляду на обставини порушення відповідачем умов договору оренди комунального майна області (майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області) №05-07-01/34 від 24.01.2022, в частині, своєчасного внесення орендної плати, позивач вважає, що наявні підстави для визнання Договору оренди комунального майна області (майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області) від 24.01.2022 №05-07-01/34 таким, що припинив свою дію та для зобов`язання орендаря повернути об`єкт оренди.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачено способи захисту особистого немайнового або майнового права та інтересу, а також зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, у тому числі шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення, іншими способами, передбаченими законом.

Частиною другою статті 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право особи на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки викладені в пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340).

У свою чергу, реалізація правового захисту відбувається шляхом усунення порушень права чи інтересу, покладення виконання обов`язку по відновленню порушеного права на порушника.

Так, судом враховано, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що "право на суд", яке передбачено статтею 6 Конвенції, відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні (рішення Суду у справах Буланов та Купчик проти України, no. 7714/06 та 23654/08, від 09.12.2010 р., Чуйкіна проти України, no. 28924/04, від 13.01.2011 р.).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Приймаючи до уваги положення Конвенції та Першого Протоколу до Конвенції, суд зазначає, що у разі, коли позовні вимоги не відповідають матеріально-правовим способам захисту, або обраний особою, яка звернулася з позовом, спосіб захисту не призводить до поновлення його порушеного права, але при розгляді спору буде встановлений факт порушення прав цієї особи (позивача), то суд має право сам визначити належний спосіб судового захисту і ухвалити відповідне рішення щодо захисту порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Право наймодавця відмовитись від договору найму якщо наймач не вносить плату за користування річчю впродовж трьох місяців підряд обумовлено частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України.

Приписи частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України вказують на те, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

За приписами ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За таких обставин, беручи до уваги доведений перед судом факт істотного порушення відповідачем умов договору та вимог закону, у вигляді систематичної несплати орендної плати, що в свою чергу позбавило позивача права на отримання орендних платежів, у суду наявні правові підстави для розірвання в судовому порядку договору оренди та повернення об`єкту оренди.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Комунальної установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради, м. Ужгород до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатське обласне агентство із залучення інвестицій та господарського розвитку територій", м. Ужгород про розірвання договору та повернення майна підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 20, 41, 42, 46, 73-79, 86, 129, 216, 222, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди комунального майна області (майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області) №05-07- 01/34 від 24.01.2022, укладений між Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради (88000, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, місто Ужгород, вул.Гойди Юрія, будинок 8, код ЄДРПОУ 33165909) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатське обласне агентство із залучення інвестицій та господарського розвитку територій", (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гойди, 8, код ЄДРПОУ 30544863).

3.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатське обласне агентство із залучення інвестицій та господарського розвитку територій", (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гойди, 8, код ЄДРПОУ 30544863) повернути Комунальній установі «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради (88000, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, місто Ужгород, вул.Гойди Юрія, будинок 8, код ЄДРПОУ 33165909) нежитлове приміщення площею 46,8 кв.м. (позиція на план-схемі №51) на п`ятому поверсі адмінбудинку за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, шляхом виселення відповідно до умов Договору оренди комунального майна області (майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області) від 24.01.2022 №05-07-01/34.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатське обласне агентство із залучення інвестицій та господарського розвитку територій", (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гойди, 8, код ЄДРПОУ 30544863) на користь Комунальної установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради, (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гойди, 8, код ЄДРПОУ 33165909) суму 5 368,00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати накази на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 23.11.2023.

Суддя О. Ф. Ремецькі