номер провадження справи 27/207/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.11.2023 Справа № 908/1871/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Комунального некомерційного підприємства Міська лікарня № 10 Запорізької міської ради (69001 м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 25, ідентифікаційний номер юридичної особи 05498708)
до відповідача: Громадської організації Запорізьке обласне відділення всеукраїнського об`єднання жінок-інвалідів Донна (69057 м. Запоріжжя, вул. Кам`яногірська, буд. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 35183391)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 37573068)
про розірвання договору оренди, зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень та стягнення заборгованості
за участю представників:
від позивача: Богач А.О., адвокат, ордер серія АР № 1121116 від 13.04.2023
від відповідача: не з`явився
від третьої особи: Савченко І.Г., самопредставництво
СУТНІСТЬ СПОРУ:
Комунальне некомерційне підприємство Міська лікарня № 10 Запорізької міської ради звернулося до господарського суду з позовом про:
- розірвання договору оренди № 26/16 нерухомого майна по вул. Кам`яногірська, буд. 8, від 01.07.2016 року, укладений між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Комунальним некомерційним підприємством Міська Лікарня №10 Запорізької міської ради (балансоутримувач) та Громадською Організацією Запорізьке обласне відділення всеукраїнського об`єднання жінок-інвалідів Донна;
- стягнення з Громадської Організації Запорізьке обласне відділення всеукраїнського об`єднання жінок-інвалідів Донна, на користь Комунального некомерційного підприємства Міська Лікарня №10 Запорізької міської ради, 94 996,62 грн заборгованості з орендної плати в тому числі відшкодування податку на землю та 76 597,44 заборгованості по сплаті комунальних послуг за Договором оренди № 26/16 нерухомого майна по вул. Кам`яногірська, буд. 8, від 01.07.2016 року;
- зобов`язання Громадську Організацію Запорізьке обласне відділення всеукраїнського об`єднання жінок-інвалідів Донна звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень, загальною площею 148,30 м., що розташовані за адресою: вул. Кам`яногірська, буд. 8, Стягувач - Комунальне некомерційне підприємство Міська Лікарня № 10 Запорізької міської ради.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1871/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 12.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1871/23, присвоєно справі номер провадження 27/207/23. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження призначено на 12.07.2023. Також, вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.
Ухвалою суду від 12.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 14.08.2023.
Ухвалою суду 14.08.2023 відкладено підготовче провадження. Засідання суду призначено на 19.09.2023.
Ухвалою суду від 19.09.2023 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 10.10.2023.
10.10.2023 через підсистему Електронний суд від Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради надійшли пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Ухвалою суду від 10.10.2023 відкладено розгляд справи по суті, засідання суду призначено на 08.11.2023.
Ухвалою суду від 08.11.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 14.11.2023 в порядку статті 216 частина 2 ГПК України.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Позивач підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві та поясненнях щодо суми заборгованості. Просив суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач у судове засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомляв. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, письмового відзиву не надано. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на поштову адресу ухвал суду.
Відповідно до безкоштовного запиту Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням юридичної особи Громадської організації Запорізьке обласне відділення всеукраїнського об`єднання жінок-інвалідів Донна є: 69057 м. Запоріжжя, вул. Кам`яногірська, буд. 8, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
Ухвали суду від 12.06.2023, 12.07.2023, 14.08.2023, 19.09.2023 були направлені за юридичною адресою відповідача - Україна, 69057 м. Запоріжжя, вулиця Кам`яногірська, будинок 8, будинок 4, однак не були вручені та повернулися до суду з відміткою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою та за закінченням терміну зберігання.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.
Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.
Згідно з частиною 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, тощо, то вважається, що адресат був повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням. Факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України : //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Крім того, ухвали суду від 19.09.2023, 10.10.2023 були розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України - Господарського суду Запорізької області в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009.
Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та про призначені судові засідання № 908/1871/23.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Представник третьої особи підтримав позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства Міська лікарня № 10 Запорізької міської ради, про що зазначив у поясненнях. Просив суд задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.
08.11.2023 суд оглянув та дослідив оригінали документів наданих представником позивача в порядку статті 210 ГПК України.
У судовому засіданні 14.11.2023, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив порядок з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів ст. 218 ГПК України.
Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, колегія суддів вийшла з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд
УСТАНОВИВ:
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
01.07.2016 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець, третя особа у справі), Комунальною установою Центральна лікарня Орджонікідзевського райну (Балансоутримувач) з одного боку та Запорізьким міським відділенням громадської організації жінок-інвалідів Донна (Орендар, відповідач у справі) укладено Договір № 26/16 оренди нерухомого майна по вул. Камяногірській, 8. В подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до договору.
Відповідно до п. 1.1 договору Орендодавець, Балансоутримувач на підставі наказу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 14.01.2016 № 12р передає, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно, а саме: частину нежитлового приміщення № І підвалу будівлі (літ. А-5) у складі приміщень №№ 15-19, № 1, № 2, загальною площею 148,30 кв.м по вул. Кам`яногірській, 8, яке перебуває в оперативному управлінні КУ Центральна лікарня Орджонікідзевського району, вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становит за висновком про його вартість 378212,00 грн. станом на 31.01.216 (Додаток № ІІ до договору).
Згідно п. 1.2 договору майно використовується Орендарем на правах оренди для розміщення Запорізького обласного відділення громадської організації жінок-інвалідів «Донна».
Орендар вступає у строкове платне користування комунальним майном з моменту підписання сторонами договору, акту прийому-передачі майна (Додаток № І до договору) (п. 2.1 договору).
01.07.2016 Орендодавцем, Балансоутримувачем та Орендарем підписано відповідний Акт прийому-передачі про передачу вищезазначеного комунального майна в оренду ЗМВГОЖІ Донна.
Додатковою угодою від 24.10.2016 до договору, у зв`язку із перейменуванням, змінено Балансоутримувача - з Комунальної установи Центральна лікарня Орджонікідзевського району на Комунальну установу Запорізька міська клінічна лікарня № 10 (код ЄДРПОУ 05498708).
Додатковою угодою від 23.01.20202 термін дії договору оренди від 01.07.2016 № 26/16 продовжено на той самий термін, на який його було укладено 2 роки 11 місяців , а саме з 01.06.2019 до 01.05.2022. Пункти 3.1, 3.2 договору викладено в новій редакції. В п. 4 Додаткової угоди від 23.01.2020 зазначено, що дія цієї додаткової угоди розповсюджується на правові відносини, що виникли до її укладення, а саме з 01.06.2019.
Відносини, пов`язані з передачею майна в оренду, що перебуває у державній та комунальній власності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про оренду державного та комунального майна.
Відповідно до ст. 759, ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 1 ст. 2, ч.ч. 1, 3 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 № 2269-XII, який був чинним на момент виникнення договірних відносин (втратив чинність 01.02.2020), орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
27.12.2019 набрав чинності Закон України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 № 157-IX (далі Закон), який введено в дію 01.02.2020.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлено наступне:
Договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:
набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені .
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та наразі триває.
Відповідно до положень пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 № 634 Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується в період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфері управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Також у п. 5 вказаної Постанови КМУ визначено, що договори оренди державного та комунального майна в період воєнного стану можуть бути достроково припинені за заявою орендаря, поданою ним орендодавцю на адресу електронної пошти, зазначену в договорі оренди. Заява вважається належно поданою, якщо вона підписана уповноваженою особою орендаря, а її PDF-копія надіслана з електронної адреси орендаря, зазначеної в договорі оренди.
З огляду на викладене, вищевказаний договір оренди комунального майна, строк дії якого завершувався 01.05.2022, тобто в період дії воєнного стану, був продовженим. Доказів припинення договору в установленому порядку матеріали справи не містять.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач, зокрема, вказує на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором у останнього виникла заборгованість, яка згідно з наданим позивачем розрахунком складається з суми 94 996 грн 62 коп. заборгованості з орендної плати, в тому числі відшкодування податку плати за землю та суми заборгованості по сплаті комунальних послуг в розмірі 76 597 грн 44 коп.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом з вимогами про розірвання договору, стягнення заборгованості та зобов`язання відповідача звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень на користь позивача.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 №157-IX орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ч. 3 ст. ст. 285 ГК України орендар зобов`язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст.193 ГК України.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору оренди в редакції додаткової угоди від 23.01.2020, орендна плата визначається на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011 № 47 і складає 27636,06 грн на рік згідно з розрахунком (додаток № 2). Орендна плата за повний місяць (червень 2019) становить: 3120,66 грн (далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції). Розмір платежу за неповний місяць оренди визначається з поденного розрахунку місячної орендної плати. Початком нарахування такої орендної плати є 01.06.2019.
Згідно п 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Відповідно до п. 3.4 договору орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно п. 5.2 договору Орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі вносити Орендодавцю, Балансоутримувачу орендну плату з урахуванням її індексації незалежно від результатів своєї господарської діяльності.
Відповідно до п. 9.1, п. 9.3 договору, Балансоутримувач має право: вимагати від Орендаря виконання обов`язків, які передбачені цим Договором, в тому числі шляхом звернення до суду (виступаючи позивачем); на компенсацію Орендарем комунальних, експлуатаційних витрат, витрат на спільне утримання прилеглої території та елементів благоустрою.
Згідно з п. 9.9, 9.10 договору Балансоутримувач зобов`язаний здійснювати стягнення з Орендаря заборгованості за платежами, які передбачені цим договором. Здійснювати контроль за виконанням Орендарем умов цього Договору.
У пунктах 5.5 та 5.14 договору також визначено, що Орендар зобов`язаний сплачувати у встановленому законом порядку плату за землю. Плата за користування землею здійснюється з моменту вступу в користування орендованим майном; укласти відповідні договори з постачальником комунальних послуг, або з Балансоутримувачем на компенсацію витрат за комунальні послуги, експлуатаційних витрат, витрат на спільне утримання прилеглої території та елементів благоустрою, своєчасно вносити платню за ці послуги.
Матеріали справи свідчать, що між Балансоутримувачем та Орендарем був укладений договір на відшкодування земельного податку, комунальних послуг та інших послуг до договору оренди № 26/16 від 01.07.2016 нежитлового приміщення по вул. Кам`яногірська, 8.
В п. 5.1 вказаного Договору на відшкодування земельного податку, комунальних послуг та інших послуг визначено, що договір дійсний по строк дії договору оренди від 01.07.2016 №27/16, чи до укладення договорів з постачальниками комунальних та інших послуг.
За змістом п.п. 2.1.2 2.1.4 вказаного договору, Балансоутримувач будівлі зобов`язався забезпечити: надання Орендарю комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами; нарахування комунальних та інших послуг згідно приладів обліку, а у разі відсутності лічильників пропорційно розміру загальної площі, що займається орендарем; нарахування компенсації земельного податку.
В п. 2.2.5, п. 2.2.6 договору передбачено, що Орендар зобов`язується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, сплачувати відшкодування Блансоутримувачу комунальних та інших послуг. Не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним сплачувати відшкодування Балансоутримувачу компенсацію податку на землю згідно Податкового кодексу України (ст. 284.3).
Балансоутримувач має право стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість по платежах, що наведені в пункті 2.2.5 та 2.2.6 договору (п. 3.1.2 Договору).
Як слідує із змісту позовної заяви у грудні 2022 року Балансоутримувач здійснив перерахунок нарахувань за договором оренди № 26/16 нерухомого майна по вул. Кам`яногірська,8 від 01.07.2016, відповідно до додаткової угоди від 23.01.2020 та надіслав листом № 6901801152235 для підписання Орендарю акти прийому-здачі наданих послуг, а саме: № 0У - 0000637 від № 0У - 0000007 від 31.01.2022, № 0У - 0000049 від 28.02.2022, № 0У - 0000085 від 31.03.2022, № 0У - 0000103 від 30.04.2022, № 0У - 0000127 від 31.05.2022, № 0У - 0000144 від 30.06.2022, № 0У - 0000184 від 31.07.2022, № 0У - 0000230 від № 0У - 0000244 від 30.09.2022, № 0У -- 0000227 від 31.10.2022, № 0У - 0000302 від 30.11.2022, № 0У - 0000337 від 31.01.2022, № 0У- 0000296 від 31.01.2023.
Також було направлено відповідачу рахунки - фактура: № СФ - 0000801 від 31.12.2021; № СФ - 0000028 від 31.01.2022; СФ - 0000101 від 28.02.2022; СФ -0000130 від 31.03.2022; № СФ - 0000147 від 30.04.2022; № СФ - 0000127 від 31.05.2022; СФ - 0000197 від 30.06.2022; СФ -- 0000253 від 31.07.2022; № СФ - 0000286 від 31.08.2022; № СФ - 0000325 від 30.09.2022; № СФ - 0000362 від 31.10.2022; № СФ -0000283 від 30.11.2022; № СФ - 0000424 від 31.01.2022; № СФ - 0000028 від 31.01.2023.
Поштову кореспонденцію відповідач не отримав, лист було повернуто позивачу з відміткою засобу поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до наданих позивачем розрахунків стягуваних сум, які заявлені позивачем до стягнення, заборгованість складається з суми боргу, що існувала станом на 01.01.2022 та заборгованості, що виникла за загальний період з грудня 2021 по лютий 2023 включно.
При цьому, розрахунок заборгованості зі сплати орендної плати містить у собі пеню згідно рахунку-фактури № СФ - 0000028 від 31.01.2023, проте позивачем вона не стягується.
Відповідач зобов`язання зі сплати передбачених договором платежів з орендної плати, а також з відшкодування земельного податку та послуг з теплопостачання не здійснив. Внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка складається з суми 94 996 грн 62 коп. заборгованості з орендної плати, в тому числі відшкодування податку на землю та суми 76 597 грн 44 коп. заборгованості по сплаті комунальних послуг.
Згідно з положеннями статей 73, 74, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідач доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявлених до стягнення сум заборгованості з орендної плати, відшкодування земельного податку та комунальних послуг суду не надав, позовні вимоги в цій частині не спростував.
На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 94 996 грн 62 коп. заборгованості з орендної плати, в тому числі відшкодування податку на землю та суми 76 597 грн 44 коп. заборгованості по сплаті комунальних послуг є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивачем, окрім того, заявлені вимоги про розірвання договору оренди № 26/16 нерухомого майна по вул. Кам`яногірська, буд. 8 від 01.07.2016 та зобов`язання відповідача звільнити та повернути об`єкт оренди, шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 148,30 кв.м, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кам`яногірська, буд. 8.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору
В пункті 9.4 договору оренди передбачено, що Балансоутримувач має право вимагати дострокового розірвання цього договору оренди у випадку у порушення Орендарем обов`язків передбачених цим договором.
Відповідно до п.п. 10.1, 11.9 договору оренди, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та умовами цього Договору. Дія цього Договору припиняється, зокрема, внаслідок дострокового розірвання договору за рішенням господарського суду; невнесення орендарем орендної плати протягом трьох місяців підряд.
На вимогу однієї із сторін цей договір може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (п. 11.4 договору оренди).
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 № 157-IX, договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Згідно зі ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором є доведеним. Нездійснення відповідачем сплати орендних та інших обумовлених договором платежів протягом вищезазначеного періоду є істотним порушенням договору в розумінні ст. 651 ЦК України.
Отже позовні вимоги в частині розірвання договору № 26/16 оренди нерухомого майна по вул. Кам`яногірській, буд. 8, від 01.07.2016 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 4 ст. 291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору Цивільним кодексом України.
За змістом ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 № 157-IX, правовим наслідком припинення договору оренди є обов`язок орендаря протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Згідно з п. 5.13 договору оренди встановлено, що у разі припинення дії договору, дострокового розірвання цього Договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час його передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу.
У пункті п. 2.4 договору також визначено, що у разі його дострокового розірвання Орендар передає комунальне майно Балансоутримувачу (Орендодавцю), одночасно з підписанням Акту приймання-передачі вказаного майна в 10-ти добовий термін у порядку, передбаченому чинними нормативно-правовими актами з цього питання.
За таких обставин, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача звільнити та повернути об`єкт оренди, шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 148,30 кв.м, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кам`яногірська, буд. 8 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 2 ст. 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Систематичність порушення щодо сплати орендних платежів підтверджено матеріалами справи.
Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).
Враховуючи те, що спірні об`єкти нерухомості є державною власністю, їх відчуження повинно здійснюватися з урахування особливостей його правового режиму та виключно в порядку, встановленому законодавством України.
Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Інші доводи та докази учасників справи, детальну оцінку яких не наведено у рішенні, позаяк вони не покладені судом в його основу, не спростовують вищевикладених висновків суду.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 46, 50, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства Міська лікарня № 10 Запорізької міської ради до Громадської організації Запорізьке обласне відділення всеукраїнського об`єднання жінок-інвалідів Донна задовольнити.
Розірвати договір оренди № 26/16 нерухомого майна по вул. Кам`яногірська, буд. 8, від 01.07.2016 року, укладений між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 37573068), Комунальним некомерційним підприємством Міська лікарня № 10 Запорізької міської ради (69001 м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 25, ідентифікаційний номер юридичної особи 05498708), Громадською організацією Запорізьке обласне відділення всеукраїнського об`єднання жінок-інвалідів Донна (69057 м. Запоріжжя, вул. Кам`яногірська, буд. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 35183391)
Зобов`язати Громадську організацію Запорізьке обласне відділення всеукраїнського об`єднання жінок-інвалідів Донна (69057 м. Запоріжжя, вул. Кам`яногірська, буд. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 35183391) звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень, загальною площею 148,30 м., що розташовані за адресою: вул. Кам`яногірська, буд. 8, Стягувач Комунальне некомерційне підприємство Міська лікарня № 10 Запорізької міської ради (69001 м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 25, ідентифікаційний номер юридичної особи 05498708).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Громадської організації Запорізьке обласне відділення всеукраїнського об`єднання жінок-інвалідів Донна (69057 м. Запоріжжя, вул. Кам`яногірська, буд. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 35183391) на користь Комунального некомерційного підприємства Міська лікарня № 10 Запорізької міської ради (69001 м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 25, ідентифікаційний номер юридичної особи 05498708) 94 996 (дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот дев`ять шість) грн 62 грн заборгованості з орендної плати в тому числі відшкодування податку на землю, 76 597 (сімдесят шість тисяч п`ятсот дев`яносто сім) грн 44 заборгованості по сплаті комунальних послуг за договором оренди № 26/16 нерухомого майна по вул. Кам`яногірська, буд. 8, від 01.07.2016.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Громадської організації Запорізьке обласне відділення всеукраїнського об`єднання жінок-інвалідів Донна (69057 м. Запоріжжя, вул. Кам`яногірська, буд. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 35183391) на користь Комунального некомерційного підприємства Міська лікарня № 10 Запорізької міської ради (69001 м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 25, ідентифікаційний номер юридичної особи 05498708) 8 052 (вісім тисяч п`ятдесят дві) грн 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 23.11.2023.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суд | Господарський суд Запорізької області |
Дата ухвалення рішення | 14.11.2023 |
Оприлюднено | 24.11.2023 |
Номер документу | 115125411 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про комунальну власність щодо оренди |
Господарське
Господарський суд Запорізької області
Дроздова С.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні