Ухвала

від 14.11.2023 по справі 910/2226/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

14.11.2023Справа № 910/2226/18

За скаргою Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН СТИРОЛ";

на дії державного виконавця.

За позовом Акціонерного товариства "Софарма";

до Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН СТИРОЛ" (відповідач 1);

Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (відповідач 2);

про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І. П.

Представники:

Від скаржника: не з`явилися;

Від боржника: не з`явилися;

Від ВДВС: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/2226/18 за позовом Акціонерного товариства "Софарма" до Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 171032 від 27.05.2013 року повністю.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2019 позов задоволено повністю; визнано свідоцтво України на знак для товарів і послуг № 171032 від 27.05.2013 недійсним повністю для всіх товарів 05 класу МКТП; змінено найменування відповідача 2 у справі № 910/2226/18 з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України; зобов`язано Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України внести зміни до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 171032 від 27.05.2013 для всіх товарів 05 класу МКТП та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2019 у справі № 910/2226/18 скасовано, прийнято нове рішення у справі, яким в позові відмовлено в повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного товариства "Софарма на користь Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН СТИРОЛ" витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 286 (п`ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн 00 коп. та 35 303 (тридцять п`ять тисяч триста три) грн 04 коп. витрат на проведення повторної судової експертизи у справі.

22.12.2020 на виконання вказаної постанови Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 у справі № 910/2226/18 частково задоволено скаргу Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН СТИРОЛ" на дії Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Визнано протиправною бездіяльність Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частині не повідомлення ПрАТ "Концерн Стирол" про результати розгляду заяви від 16.02.2022 № 08/02-22 про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 про виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі № 910/2226/18 (заява № 08/02-22 від 16.02.2022) про стягнення з АТ "Софарма" на користь ПРАТ "Концерн Стирол" витрат по сплаті судового збору в розмірі 5 286, 00 грн та 35 303,04 грн. У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

25.10.2023 до суду від Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН СТИРОЛ" надійшла скарга на дії державного виконавця, в якій скаржник просить суд:

- визнати протиправними дії Оболонського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), які виявилась у поверненні ПрАТ "КОНЦЕРН СТИРОЛ" виконавчого документу, а саме: наказу Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі № 910/2226/18, без прийняття до виконання, а також у не відкритті виконавчого провадження з примусового виконання за вказаним наказом Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 по справі № 910/2226/18;

- зобов`язати Оболонський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути порушення (поновити порушене право ПрАТ "КОНЦЕРН СТИРОЛ") та відкрити виконавче провадження за наказом Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 по справі № 910/2226/18 про стягнення з АТ "Софарма" на користь ПрАТ "КОНЦЕРН СТИРОЛ" витрат по сплаті судового збору в розмірі 5 286,00 грн та 35 303,04 грн боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 розгляд скарги Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН СТИРОЛ" призначено на 14.11.2023.

У судове засідання 14.11.2023 представники учасників справи не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В силу ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду по суті, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1291 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Законом України "Про виконавче провадження" регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За умовами частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Верховний Суд у постанові від 15.01.2020 у справі № 910/7221/17 зазначив, що в силу приписів вищевказаної статті Закону виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження. Отже, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується "правомірна поведінка" виконавця.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у пункті 4.1 рішення № 19-рп/2011 від 14.12.2011 (справа за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зазначив, що утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді (пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25 листопада 1997 року № 6-зп , пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп).

Пунктом 9 частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

За змістом частини 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство "КОНЦЕРН СТИРОЛ" (далі також - скаржник, стягувач) звернулося до Оболонського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі також - орган виконавчої служби, Відділ) з заявою 08/02-22 про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі № 910/2226/18.

У вказаній заяві скаржник звертав увагу органу виконавчої служби, що згідно з інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, АТ «Софарма» є єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «СОФАРМА УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 38323318), яке знаходиться за адресою: 04073, місто Київ, Оболонський район, пр. Бандери Степана, будинок 9-Б. Розмір частки АТ «Софарма» у статутному капіталі ТОВ «СОФАРМА УКРАЇНА» становить 317 531 502,42 грн.

Скаржник стверджує, що з моменту отримання органом виконавчої служби вказаної заяви жодні дії направлені на відкриття відповідного виконавчого провадження вчинені не були.

З огляду на наведене, скаржник 06.07.2022 звернувся до Відділу з листом № 20/07-22 про повідомлення щодо вжитих заходів та стану виконання наказу.

Жодної інформації від Відділу скаржник так і не отримав, а 25.07.2022 зайшовши до Автоматизованої системи виконавчого провадження, виявив відмову у відкритті виконавчого провадження із не відомих для скаржника причин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 у справі № 910/2226/18 частково задоволено скаргу Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН СТИРОЛ" на дії Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Визнано протиправною бездіяльність Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частині не повідомлення ПрАТ "Концерн Стирол" про результати розгляду заяви від 16.02.2022 № 08/02-22 про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 про виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі № 910/2226/18 (заява № 08/02-22 від 16.02.2022) про стягнення з АТ "Софарма" на користь ПРАТ "Концерн Стирол" витрат по сплаті судового збору в розмірі 5 286, 00 грн та 35 303,04 грн. У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

12.03.2023 скаржник повторно звернувся до органу виконавчої служби з вимогою про виконання вказаної ухвали суду та повідомити стягувача про результати розгляду поданої ним заяви № 08/02-22 від 16.02.2022.

12 жовтня 2023 року у відповідь на звернення скаржника від Відділу було отримано лист № 154970 від 05.10.2023, за змістом якого вбачається, що направлений стягувачем виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання.

Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 11.05.2023 мотивоване тим, що згідно виконавчого документу боржник зареєстрований за адресою: м. Софія, вул. Ілієнско шосе, буд. 16, що територіально не відноситься до Оболонського району м. Києва.

За змістом пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Як вбачається з частини 1 статті 77 Закону України "Про виконавче провадження", під час виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами, застосовуються положення цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, боржник є єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФАРМА УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 38323318), яке знаходиться за адресою: 04205, місто Київ, Оболонський район, пр. Оболонський, будинок 26. Розмір частки боржника у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФАРМА УКРАЇНА» становить 317 531 502,42 грн.

Суд вказує, що відповідно до частин 1 та 2 статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюється на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів, на підставі виконавчого документа про звернення стягнення на частку боржника або майнового поручителя, яка передана у заставу в забезпечення власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи, або відповідно до способу позасудового звернення стягнення на частку учасника товариства, що передбачений договором застави частки у статутному капіталі товариства та відповідає позасудовим способам звернення стягнення, встановленим Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". У разі звернення стягнення на частку у статутному капіталі товариства на підставі виконавчого документа виконавець повідомляє товариство про намір звернути стягнення на частку учасника товариства (боржника) та надсилає постанову про накладення арешту на частку. Товариство повинне протягом 30 днів з дня одержання такого повідомлення надати відомості, необхідні для розрахунку вартості частки боржника відповідно до частини четвертої цієї статті.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав у головного державного виконавця Оболонського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаркавенко А. В. для винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 11.05.2023, стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з чим судом вказані дії головного державного виконавця визнаються протиправними.

Щодо вимог скаржника в частині зобов`язання Оболонського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути порушення (поновити порушене право ПрАТ "КОНЦЕРН СТИРОЛ") та відкрити виконавче провадження за наказом Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 по справі № 910/2226/18 про стягнення з АТ "Софарма" на користь ПрАТ "КОНЦЕРН СТИРОЛ" витрат по сплаті судового збору в розмірі 5 286,00 грн та 35 303,04 грн боргу суд вказує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Тобто, законодавчо закріплено імперативний обов`язок державного виконавця (усіх рівнів відповідно до визначеної структури) дотримуватись вимог Закону під час здійснення заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду.

Так, статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення відповідно до цього кодексу, порушено їхні права.

У Роз`ясненнях Президії Вищого Господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вказується, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Суд вказує, що вказані вимоги скаржника судом відхиляються, як такі, що виходять за межі повноважень господарського суду, оскільки задоволення описаних вимог скаржника видається втручанням в дискреційні повноваження державного органу, оскільки усунення порушень та відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, є компетенцією і прерогативою органів Державної виконавчої служби, а не суду.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

З огляду на наведене, суд зазначає, що вимоги скаржника у вказаній частині не підлягають задоволенню, оскільки є прямим втручанням в дискреційні повноваження державного органу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відтак, зважаючи на встановлені обставини та наведені норми, суд дійшов висновку про те, що скарга Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН СТИРОЛ" підлягає частковому задоволенню.

Суд звертає увагу на положення статті 345 Господарського процесуального кодексу України, за якими про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Керуючись ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН СТИРОЛ" на дії Оболонського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії головного державного виконавця Оболонського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаркавенко А. В. із винесення повідомлення від 11.05.2022 № б/н про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі № 910/2226/18 Приватному акціонерному товариству "КОНЦЕРН СТИРОЛ" без прийняття до виконання.

3. У задоволенні іншої частини вимог відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 17.11.2023.

Суддя О.В. Мандриченко