Рішення

від 23.11.2023 по справі 910/13409/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.11.2023Справа № 910/13409/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ»

(01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код 24584661)

в особі відокремленого підрозділу «Складське господарство»

(34400, Рівненська обл., м. Вараш, Промислова зона 35/2, будівельна база № 1, код 36217282)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «Укрспеценергопостач»

(03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної (Ореста Васкула), буд. 19, кв. 129, код 36853376)

про стягнення 53 722,74 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва в особі відокремлений підрозділ «Складське господарство» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «Укрспеценергопостач» (далі - відповідач) про стягнення 53 722,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 9/63-145-SG-14-00105 від 10.02.2012 в частині оплати наданих послуг у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01 вересня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Сторони повідомлені про відкриття провадження у даній справі в порядку, встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України шляхом направлення на адреси їх місцезнаходженням належним чином завірених копій ухвал рекомендованими листами з повідомленням про вручення.

Ухвала суду від 01.09.2023 була отримана позивачем 08.09.2023 та відокремленим підрозділом "Складське господарство" 12.09.2023, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0105473479660, № 0105473479679.

Відповідачу ухвалу суду від 01.09.2023 було надіслано на адресу згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовим відправленням № 0105473479687, яке повернуто до суду з зазначенням причини повернення «за зазначеною адресою не знаходиться», жодних заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.

Відповідно до п. 3, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене, судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.02.2012 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Складське господарство» (зберігач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «Укрспеценергопостач» (поклажодавець, відповідач) був укладений Договір відповідального зберігання № 9/63-145-SG-14-00105 (далі - Договір або Договір № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012), відповідно до п. 1.1 якого зберігач надає поклажодавцю послуги відповідального зберігання на Рівненському відділенні ВП «Складське господарство» наступного майна - колесо робоче (насос ГЦН-317) кр. 1309-01-0101 СБ, кількістю 1 шт., ціною 1 509 000,00 грн. Право власності на ТМЦ залишається за поклажодавцем. Майно не може бути задіяне в господарській діяльності зберігача (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 2.4 Договору зберігач зобов`язаний зберігати майно за адресою: м. Кузнєцовськ, Промзона, Рівненське відділення Відокремленого підрозділу «Складське господарство».

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що поклажодавець оплачує зберігачу послуги зі зберігання в наступному порядку і розмірах:

Загальна площа, на якій зберігається майно - 2 кв. м.

Вартість послуги за 1 кв. м. за місяць з ПДВ становить - 81,30 грн.

Загальна вартість зберігання майна за місяць становить 162,60 грн, в т.ч. ПДВ 27,10 грн.

Додатком № 1 до Договору «Протоколом узгодження договірної ціни» сторони погодили, що вартість послуг зберігання майна за місяць складає - 162,60 грн, у т.ч. ПДВ 27,10 грн, вартість за добу 5,42 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 3.2 Договору поклажодавець здійснює попередню оплату наданих послуг щомісяця згідно з наданим рахунком зберігача шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зберігача в термін до початку місяця надання послуг. За період з 01.02.2012 до моменту підписання даного договору обома сторонами поклажодавцю провести оплату на підставі виставленого рахунку за фактичний час зберігання протягом 10 днів з моменту направлення рахунку.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочини за своєю правовою природою є договором зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч. 3 ст. 937 Цивільного кодексу України прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Статтею 938 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до п. 6.1 Договір діє протягом одного року. Умови даного договору застосовуються до правовідносин, які виникли між сторонами стосовно предмету даного договору до моменту його укладення з 01.02.2012. За відсутності письмової заяви однієї зі сторін за один місяць до закінчення терміну дії договору про його розірвання або про зміну істотних умов, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 6.2 Договору).

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів висловлення будь-якою стороною договору наміру про його розірвання або про зміну його істотних умов за один місяць до закінчення терміну його дії, суд дійшов висновку, що Договір № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012 був чинним у спірному періоді (на умовах, викладених у Договорі).

Згідно з п. 2.2 Договору поклажодавець зобов`язаний передати майно на відповідальне зберігання зберігачу по акту приймання-передачі майна, підписаному уповноваженими представниками сторін.

Судом встановлено, що 01.02.2012 між сторонами було складено акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, відповідно до якого відповідач передав на зберігання позивачу майно - колесо робоче (насос ГЦН-317) кр. 1309-01-0101 СБ у кількості 1 шт. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «Укрспеценергопостач» та Відокремленим підрозділом «Складське господарство» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

22.10.2013 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012, в якій сторони дійшли згоди доповнити п. 1.1 вказаного Договору переліком ТМЦ - кришка кожуха (Н17.67.002.00 у кількості 3 штуки) та корпус кожуха (Н17.67.003.00 у кількості 3 штуки).

Крім того, Додатковою угодою № 1 від 22.10.2013 сторони дійшли згоди викласти п. 3.1 Договору у новій редакції, зазначивши, що поклажодавець оплачує зберігачу послуги зі зберігання в наступному порядку і розмірах: збільшити площу майна на 1 кв. м. Загальна площа, на якій зберігається майно - 3 кв. м.; вартість послуги за 1 кв. м. за одну добу з 22.10.2013 становить 6,00 грн; загальна вартість зберігання майна за одну добу становить 18,00 грн.

Протоколом узгодження договірної ціни сторони погодили, що вартість послуг зберігання майна за одну добу становить 18,00 грн.

22.10.2013 між сторонами було складено акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, відповідно до якого відповідач передав на зберігання позивачу майно - кришку кожуха (Н17.67.002.00 у кількості 3 штуки) та корпус кожуха (Н17.67.003.00 у кількості 3 штуки). Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «Укрспеценергопостач» та Відокремленим підрозділом «Складське господарство» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Судом встановлено, що 06.10.2015 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 3 до Договору № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012, в якій сторони дійшли згоди доповнити п. 1.1 вказаного договору переліком ТМЦ - прокладка (насос ГЦН - 195М (195-00-1027) у кількості 3 штук.

Крім того, Додатковою угодою № 3 від 06.10.2015 сторони дійшли згоди викласти п. 3.1 Договору № 9 відповідального зберігання від 01.02.2012 у новій редакції, зазначивши, що поклажодавець оплачує зберігачу послуги зі зберігання в наступному порядку і розмірах: збільшити площу майна на 3 кв. м. з 11.04.2014. Вартість послуги за 1 кв.м. за одну добу становить 6,00 грн. За період з 11.04.2014 по 30.09.2015 поклажодавець сплачує зберігачу суму 9 684,00 грн протягом 30 календарних днів після укладення договору на підставі виставленого рахунку.

З 01.10.2015 загальна площа, на якій зберігається майно, становить 6 кв. м. Загальна вартість зберігання з врахуванням додаткової угоди № 3 від 06.10.2015 за добу з 01.10.2015 становить 36,00 грн.

У разі зменшення площі (часткового повернення майна з відповідального зберігання), на якій розміщено майно, оформлюється акт приймання-передачі з відповідального зберігання, в якому вказується площа, на якій було розміщене повернуте майно, та загальна площа, на якій залишилося майно, без укладення додаткової угоди до договору.

Протоколом узгодження договірної ціни сторони погодили, що вартість послуг зберігання майна за одну добу становить 6 грн.

Судом встановлено, що 17.11.2015 між сторонами було складено акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, відповідно до якого відповідач передав на зберігання позивачу майно - прокладку (насос ГЦН - 195М (195-00-1027) у кількості 3 штуки). Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «Укрспеценергопостач» та Відокремленим підрозділом «Складське господарство» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Таким чином, з 17.11.2015 на зберіганні у позивача перебувало майно: колесо робоче (насос ГЦН-317) кр. 1309-01-0101 СБ у кількості 1 шт., кришка кожуха (Н17.67.002.00 у кількості 3 штуки) та корпус кожуха (Н17.67.003.00 у кількості 3 штуки), прокладка (насос ГЦН - 195М (195-00-1027) у кількості 3 штуки, тобто 10 одиниць ТМЦ; загальна площа, на якій зберігається майно, - 6 кв. м.; загальна вартість зберігання за 1 добу становить 36,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно з п. 2.10 Договору № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012 поклажодавець зобов`язаний щомісяця оплачувати послуги за зберігання майна відповідно до розрахунку, встановленого розділом 3 цього договору.

Судом встановлено, що позивачем було нараховано відповідачу оплату за надані позивачем послуги зі зберігання: за вересень 2020 року - 1 080,00 грн, за жовтень 2010 року - 1 116,00 грн, за листопад 2010 року - 1 080,00 грн, за грудень 2010 року - 1 116,00 грн, за січень 2021 року - 1 116,00 грн, за лютий 2021 року у розмірі 1008,00 грн, за березень 2021 року у розмірі 1116,00 грн, за квітень 2021 року - 1 080,00 грн, за травень 2021 року - 1 116,00 грн, за червень 2021 року - 1 080,00 грн, за липень 2021 року - 1 116,00 грн, за серпень 2021 року - 1 116,00 грн, за вересень 2021 року - 1 080,00 грн, за жовтень 2021 року - 1 116,00 грн, за листопад 2021 року - 1 080,00 грн, за грудень 2021 року - 1 116,00 грн, за січень 2022 року - 1 116,00 грн, за лютий 2022 року - 1 008,00 грн, за березень 2022 року - 1 116,00 грн, за квітень 2022 року - 1 080,00 грн, за травень 2022 року - 1 116,00 грн, за червень 2022 року - 1 080,00 грн, за липень 2022 року - 1 116,00 грн, за серпень 2022 року - 1 116,00 грн, за вересень 2022 року - 1 080,00 грн, за жовтень 2022 року - 1 116,00 грн, за листопад 2022 року - 1 080,00 грн, за грудень 2022 року - 1 116,00 грн, за січень 2023 року - 1 116,00 грн, за лютий 2023 року - 1 008,00 грн, за березень 2023 року - 1 116,00 грн, за квітень 2023 року - 1 080,00 грн, за травень 2023 року - 1 116, 00 грн, за червень 2023 року - 1 080,00 грн, за липень 2023 року - 1 116,00 грн. Загальна сума основного боргу складає 38 304,00 грн (відповідно до розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви).

При цьому позивачем долучено до позовної заяви копії рахунків, виставлених відповідачу для здійснення оплат за вказаний період, та копії актів приймання-передачі наданих послуг за Договором № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012.

Судом встановлено, що акти приймання-передачі послуг за Договором № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012 за період вересень 2020 року по липень 2023 року не підписані уповноваженим представником відповідача.

Разом з тим, враховуючи відсутність підпису уповноваженого представника відповідача та відбитку печатки відповідача на всіх актах приймання-передачі послуг за спірний період (з вересня 2020 року по липень 2023 року), суд зазначає, що послуги, які надаються позивачем, - зберігання майна, мають постійний та безперервний характер, що зумовлено природою таких послуг, з огляду на що відповідач як поклажодавець зобов`язаний здійснити оплату за надані позивачем послуги за весь період фактичного зберігання майна.

При цьому, обов`язок відповідача здійснювати оплату за зберігання майна позивачу виникає не з факту підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг (що може бути одним із доказів надання послуг), а з самого факту надання позивачем послуг зі зберігання за Договором № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012.

Факт надання послуг зі зберігання підтверджується обставинами щодо передачі відповідачем на зберігання позивачу майна та відсутністю доказів повернення майна зі зберігання, зокрема, на вимогу поклажодавця (відповідача).

Як встановлено судом, з 17.11.2015 на зберіганні у позивача перебувало майно: колесо робоче (насос ГЦН-317) кр. 1309-01-0101 СБ у кількості 1 шт., кришка кожуха (Н17.67.002.00 у кількості 3 штуки) та корпус кожуха (Н17.67.003.00 у кількості 3 штуки), прокладка (насос ГЦН - 195М (195-00-1027) у кількості 3 штуки, тобто 10 одиниць ТМЦ. Загальна площа, на якій зберігається майно, - 6 кв.м. Загальна вартість зберігання за 1 добу становить 36,00 грн.

При цьому відповідно до п. 2.7 Договору № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012 зберігач зобов`язаний повернути майно поклажодавцю за актом повернення ТМЦ зі зберігання, підписаним уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 2.8 Договору № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012 зберігач має право вимагати оплату за фактичний термін зберігання зерна.

Доказів звернення відповідача до позивача з вимогою про повернення переданого на зберігання майна за Договором № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012, а також доказів повернення позивачем майна, переданого відповідачем на зберігання, у вказаному періоді (з вересня 2020 року по липень 2023 року) матеріали справи не містять, з огляду на що суд дійшов висновку, що у період з вересня 2020 року по липень 2023 на зберіганні у позивача перебувало майно (колесо робоче (насос ГЦН-317) кр. 1309-01-0101 СБ у кількості 1 шт., кришка кожуха (Н17.67.002.00 у кількості 3 штуки) та корпус кожуха (Н17.67.003.00 у кількості 3 штуки), прокладка (насос ГЦН - 195М (195-00-1027) у кількості 3 штуки, тобто 10 одиниць ТМЦ. Загальна площа, на якій зберігається майно, - 6 кв. м.), відповідач повинен здійснити оплату за надані позивачем послуги зі зберігання у вказаному періоді.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок плати за зберігання майна за спірний період (відповідно до розрахунку заборгованості, рахунків на оплату та актів приймання-передачі послуг), суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, оскільки розрахунок позивача відповідає умовам нарахування плати за зберігання майна, визначених у Договорі № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012 (за одну добу зберігання плата становить 36,00 грн., з огляду на що плата за весь місяць зберігання становить 1 080,00 грн (за 30 календарних днів), 1 116,00 грн (за 31 календарний день), 1 008,00 грн (за 28 календарних днів).

Суд дійшов висновку, що за період з вересня 2020 року по липень 2023 року відповідач повинен був здійснити оплату за надані позивачем послуги зі зберігання майна у загальному розмірі 38 304,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2 Договору № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012 в редакції Додаткової угоди № 3 від 06.10.2015 поклажодавець здійснює оплату надання послуг за фактичний період зберігання згідно наданого зберігачем рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зберігача, в термін до 20-го числа наступного за звітним місяцем надання послуг.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснювати оплату за надані позивачем послуги зі зберігання у строк до 20 числа наступного за звітним місяцем надання послуг (тобто, за послуги зі зберігання, надані у вересні 2020 року, - у строк до 20.10.2020, і т.д.).

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 38 304,00 грн станом на дату розгляду справи по суті відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «Укрспеценергопостач» у розмірі 38 304,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем не було надано доказів та спростовань, у зв`язку з чим позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «Укрспеценергопостач» суми основного боргу у розмірі 38 304,00 грн (основний борг) підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у загальній сумі 5 532,01 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 4.2 Договору № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012 за несвоєчасне або неповне проведення грошових розрахунків поклажодавець зобов`язаний сплатити зберігачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що її розмір становить 5 547,60 грн, тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача пені заявлена позивачем правомірно, підлягає задоволенню в розмірі визначеному позивачем, а саме в розмірі 5 532,01 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 8 254,92 грн 3% річних та 1 631,81 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що їх розмір становить 1 633,83 грн, тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача 3% річних заявлена позивачем правомірно, підлягає задоволенню в розмірі визначеному позивачем, а саме в розмірі 1631,81 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що їх розмір становить 7618,35 грн, тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат заявлена позивачем правомірно, проте підлягає задоволенню в розмірі, визначеному судом, а саме 7 618,35 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «Укрспеценергопостач» (03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної (Ореста Васкула), буд. 19, кв. 129; ідентифікаційний код 36853376) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661), від імені якого діє відокремлений підрозділ «Складське господарство» (34400, Рівненська обл., м. Вараш; ідентифікаційний код 36217282) 38 304,00 грн (тридцять вісім тисяч триста чотири гривень 00 коп.) основного боргу, 5 354,63 грн (п`ять тисяч триста п`ятдесят чотири гривні 63 коп.) пені, 1 631,81 грн (одну тисячу шістсот тридцять одну гривню 81 коп.) 3% річних, 7 618,35 грн (сім тисяч шістсот вісімнадцять грн. 35 коп.) інфляційних втрат та 2 670,04 грн (дві тисячі шістсот сімдесят гривень 04 коп.) судового збору.

4. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 23.11.2023.

Суддя О.Г. Удалова