Рішення

від 23.11.2023 по справі 910/14160/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.11.2023Справа № 910/14160/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін господарську справу

за позовом Державного підприємства "Інформаційні судові системи" (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ідентифікаційний код: 34614292)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп`ютерні інформаційні технології" (03193, м. Київ, вул. Луценка Дмитра, 10, ідентифікаційний код: 35508814)

про стягнення 67 780,00 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Інформаційні судові системи" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп`ютерні інформаційні технології" (далі - відповідач) про стягнення 67 780,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю №11/02/2019 від 11.02.2019 в частині своєчасного виконання наданих послуг за етапом 1, у зв`язку з чим заявлено стягнення штрафні санкції у розмірі 67 780, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2023 залишено позовну заяву Державного підприємства "Інформаційні судові системи" без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

13.09.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви із додатковими документами до неї.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

29.09.2023 на електронну пошту суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп`ютерні інформаційні технології" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на пропущення позивачем спеціального строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2. ст 258 ЦК України.

03.10.2023 раніше поданий відповідачем відзив також надійшов до відділу діловодства суду.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив, передбаченим приписами статті 166 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комп`ютерні інформаційні технології" (далі - виконавець) та Державним підприємством "Інформаційні судові системи" (далі - замовник) укладено договір про закупівлю №11/02-2019 (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого виконавець зобов`язується протягом дії договору надати послуги зі створення підсистеми «ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ВИКОНАВЧИХ ДОКУМЕНТІВ» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з передачею усіх майнових прав інтелектуальної власності на створене програмне забезпечення (код за ДК 021:2015 72230000-6 послуги з розробки програмного забезпечення на замовлення) (далі - послуги), а замовник зобов`язується приймати та оплачувати їх вартість на умовах, визначених договором.

Відповідно до підпункту 2.1.1. п. 2.1. договору виконавець зобов`язується своєчасно та у повному обсязі (належним чином) виконувати свої зобов`язання за договором.

Розділом 5 договору сторони погодили наступні умови надання та приймання-передачі послуг

Строк надання послуг становить до 31.03.2019 (п. 5.1. договору).

Надання послуг за договором відбувається поетапно відповідно до календарного плану. У разі дострокового виконання поточного етапу календарного плану, виконавець може приступити до виконання наступного етапу календарного плану (п. 5.5. договору).

Пунктом 5.7. договору передбачено, що по завершенні кожного з етапів календарного плану виконавець подає замовнику акт, додавши до нього програмну та експлуатаційну документацію на програмне забезпечення (документи, які визначають правила налаштування та користування програмним забезпеченням керівництво/настанова/інструкція користувача/адміністратора/оператора тощо). По завершенню надання послуг за договором окрім програмної та експлуатаційної документації Виконавець надає технічний паспорт інформаційної системи та інші документи, які вимагаються загальними вимогами до програмних продуктів, які закуповуються та створюються на замовлення державних органів, затверджених Постановою КМУ від 12.08.2009 № 869.

Згідно пункту 5.8. договору замовник впродовж 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акту та документів, що зазначені договорі, зобов`язаний надіслати виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від прийняття наданих послуг.

Приймання та оцінка наданих послуг здійснюється комісією замовника за участю представників виконавця відповідно до технічного завдання та календарного плану впродовж 4 (чотирьох) робочих днів. Робота комісії завершується складанням протоколу з висновком про відповідність/ невідповідність наданих послуг технічному завданню та календарному плану, а також переліком необхідних доопрацювань і строками їх виконання, у разі виявлення комісією невідповідностей (п. 5.9. договору).

У відповідності до пункту 5.10. договору за наявності зауважень до наданих послуг, сторони протягом 1 (одного) робочого дня зобов`язуються письмово узгодити перелік зауважень, недоліків та/або доробок які виконавець зобов`язується виправити за власний рахунок протягом погодженого сторонами строку (терміну). Після усунення зауважень згідно складеного переліку, послуги приймаються відповідно до п. 5.7.-5.9. договору.

За змістом пункту 5.11. договору після підписання відповідного акту сторонами зобов`язання виконавця щодо надання послуг вважаються виконаними у повному обсязі та належним чином.

Додатком 2 до договору сторонами затверджено календарний план виконання робіт, за яким, зокрема, тривалість етапу 1складає 20 робочих днів з дати підписання договору.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у випадку порушення виконавцем строків виконання своїх зобов`язань, передбачених договором, виконавець зобов`язаний сплатити на користь замовника штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов`язання, за кожний день затримки виконання зобов`язань.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.03.2019, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання (п. 12.1. договору).

Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 12.2. договору).

На виконання умов договору відповідачем надано, а позивачем прийнято послуги за етапом 1 на суму 867 226, 50 грн з ПДВ, що підтверджується актом-приймання передачі наданих послуг за етапом 1.

Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками замовника та виконавця без зауважень та скріплений печатками 28.03.2019.

Позаяк, зобов`язання в частині надання узгоджених послуг виконані відповідачем з порушенням встановленого договором строку, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 67 780, 00 грн штрафу, розрахованого відповідно до п. 7.2. договору.

Відповідач, в свою чергу, заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що позивачем пропущено спеціальний строк позовної давності, встановлений п. 1 ч. 2. ст 258 Цивільного кодексу України, в межах якого останній міг звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Дослідивши зміст укладеного договору про закупівлю від 11.02.2019 №11/02-2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою такий є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пункту 5.5. договору надання послуг за договором відбувається поетапно відповідно до календарного плану. У разі дострокового виконання поточного етапу календарного плану, виконавець може приступити до виконання наступного етапу календарного плану.

У додатку 2 до договору (календарний план виконання робіт) сторонами встановлено, що тривалість 1 етапу складає 20 робочих днів з дати підписання договору.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, змісту пункту 5.5. договору та додатку 2 до договору, строк виконання відповідачем зобов`язання з надання послуг по етапу 1 становив до 12.03.2019 включно.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Як встановлено судом, акт приймання-передачі наданих послуг за етапом 1 на суму 867 226, 50 грн підписаний сторонами лише 28.03.2019, отже відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язання з надання послуг по етапу 1.

Тоді як, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами частини 1 статті 230 ГК України також встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у випадку порушення виконавцем строків виконання своїх зобов`язань, передбачених договором, виконавець зобов`язаний сплатити на користь замовника штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов`язання, за кожний день затримки виконання зобов`язань.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення надавання послуг по першому етапу, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 7.2. договору позивачем штраф у розмірі 67 780, 00 грн за кожен день затримки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, штрафом є платіж, нарахування якого здійснюється одноразово, в той час як пеня є поточним щоденним нарахуванням, розмір якої залежить від періоду прострочення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.04.2020 у справі №910/4783/19 та від 15.05.2018 у справі №917/889/17.

При цьому, для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №904/3315/18.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що визначений у п. 7.2 договору штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов`язання, за кожний день затримки виконання зобов`язань за своєю правовою природою є пенею, оскільки обчислюється щоденно за весь період прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, про необґрунтованість заявленої до стягнення суми. За розрахунком суду, з урахуванням умов пункту 7.2. договору, виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України, що діяла у спірний період, дати виникнення прострочення зобов`язання, та періоду прострочення, обґрунтованим є розмір пені в сумі 12 830,20 грн.

Водночас, під час розгляду справи відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, з огляду на те, що позивачем пропущений річний строк позовної давності, встановлений п. 1 ч. 2. ст 258 Цивільного кодексу України.

У відповідності до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частинами 1, 2. ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1.);

Відповідно до частин 1, 6 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Оскільки позивачем нараховано пеню за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання в частині надання послуг, строк якого визначений у договорі (додатку 2), про порушення свого права позивач міг довідатись від початку такого порушення, тобто після 12.03.2019.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 30.06.2023.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 258 пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та дату звернення позивача із даним позовом до суду - 06.09.2023, позивачем пропущений строк позовної давності в один рік щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (з урахуванням періодів прострочення).

Позовні вимоги заявлені поза межами строків позовної давності не підлягають задоволенню у зв`язку із спливом цього строку, що є підставою для відмови у задоволенні позову (частина 4 статті 267 ЦК України).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованітсь позовних вимог. Однак, враховуючи, що відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, а позивачем не наведено будь-яких поважних причин пропущення вказаного строку, заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.11.2023

Суддя Пукшин Л.Г.