Рішення

від 23.11.2023 по справі 910/14086/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2023Справа № 910/14086/23

за позовом Приватного підприємства "Ліком"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клевер 88»

про стягнення 104 260,55 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Ліком" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клевер 88» про стягнення 104 260,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Договору поставки №423 від 06.09.2018 у частині оплати поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути 104 260,55 грн, з яких: 50 155,14 грн основного боргу, 20 062,06 грн 40% річних, 12 469,77 грн інфляційних втрат та 21 573,58 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 позовну заяву залишено без руху.

12.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством "Ліком" (Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Клевер 88» (Покупець, Відповідач) укладено Договір поставки №423 від 06.09.2018 (Договір), відповідно до п.1.1. якого за цим Договором Постачальник зобов`язується поставляти Покупцю товари народного споживання на умовах DDP, або EXW, або FCA в залежності від узгодженого Сторонами Замовлення (письмового або усного), а Покупець зобов`язується приймати їх та оплачувати на умовах цього Договору.

Відповідно до абз.2 п.2.3. Договору момент виконання Постачальником зобов`язання по поставці, та передача права власності на товар вважається момент підписання видаткової накладної, акту прийому-передачі або розписки про отримання товарів - при здачі на складі Покупця (DDP) або Постачальника (EXW).

Згідно з п. 3.2. Договору за поставлені товари Покупець зобов`язаний сплатити постачальнику грошові кошти протягом 14 днів з дня поставки (п. 2.3. Договору) у розмірі, що зазначений у видатковій накладній (рахунку) на підставі якого (якої) поставляється товар.

У п. 3.4. Договору визначено, що загальна вартість цього Договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості товару за всіма замовленнями до цього Договору.

Дослідивши зміст укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Так, на виконання умов Договору Постачальник передав, а Покупець отримав, зокрема, товар загальною вартістю 112 039,35 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та товарно-транспортними накладними №ЛК-0002605 від 10.01.2022 на суму 2 951,84 грн, №ЛК-0002635 від 10.01.2022 на суму 992,66 грн, №ЛК-0003143 від 11.01.2022 на суму 2 328,65 грн, №ЛК-0003566 від 11.01.2022 на суму 1 045,42 грн, №ЛК-0003905 від 12.01.2022 на суму 2 495,74 грн, №ЛК-0004143 від 12.01.2022 на суму 1 972,82 грн, №ЛК-0004811 від 13.01.2022 на суму 663,60 грн, №ЛК-0004865 від 13.01.2022 на суму 2 256,22 грн, №ЛК-0005839 від 14.01.2022 на суму 2 620,01 грн, №ЛК-0006456 від 17.01.2022 на суму 1 453,19 грн, №ЛК-0006946 від 18.01.2022 на суму 1 299,23 грн, №ЛК-0007287 від 18.01.2022 на суму 653,06 грн, №ЛК-0008086 на суму 2 036,98 грн, №ЛК-0007879 від 20.01.2022 на суму 1 720,66 грн, №ЛК-0008973 від 20.01.2022 на суму 784,94 грн, №ЛК-0009044 від 20.01.2022 на суму 1 669,14 грн, №ЛК-009056 від 20.01.2022 на суму 737,30 грн, №ЛК-0009801 від 21.01.2022 на суму 2 160,78 грн, №ЛК-0009802 від 21.01.2022 на суму 1 564,68 грн, №ЛК-0009804 від 24.01.2022 на суму 2 690,52 грн, №ЛК-0009805 від 24.01.2022 на суму 3 944,22 грн, №ЛК-0010104 від 24.01.2022 на суму 2 465,27 грн, №ЛК-0010557 від 24.01.2022 на суму 651,54 грн, №ЛК-00010558 від 24.01.2022 на суму 866,28 грн, №ЛК-0010559 від 24.01.2022 на суму 640,20 грн, №ЛК-0010560 від 24.01.2022 на суму 576,66 грн, №ЛК-0009806 від 25.01.2022 на суму 397,80 грн, №ЛК-0009807 від 25.01.2022 на суму 609,42 грн, №ЛК-0009808 від 25.01.2022 на суму 868,86 грн, №ЛК-0009809 від 25.01.2022 на суму 260,76 грн, №ЛК-0009810 від 25.01.2022 на суму 734,76 грн, №ЛК-0009811 від 25.01.2022 на суму 1 912,92 грн, №ЛК-0010794 від 25.01.2022 на суму 1 780,32 грн, №ЛК-0010795 від 25.01.2022 на суму 1 898,04 грн, №ЛК-0010813 від 25.01.2022 на суму 2 126,03 грн, №ЛК-0011013 від 25.01.2022 на суму 1 238,58 грн, №ЛК-0011363 від 25.01.2022 на суму 1 141,44 грн, №ЛК-0011366 від 25.01.2022 на суму 274,68 грн, №ЛК-0011394 від 25.01.2022 на суму 2 029,86 грн, №ЛК-0011395 від 25.01.2022 на суму 655,74 грн, №ЛК-0011357 від 27.01.2022 на суму 1 963,80 грн, №ЛК-0011358 від 27.01.2022 на суму 843,24 грн, №ЛК-0011564 від 27.01.2022 на суму 1 604,70 грн, №ЛК-0011565 від 27.01.2022 на суму 347,94 грн, №ЛК-0011780 від 27.01.2022 на суму 2 686,80 грн, №ЛК-00110781 від 27.01.2022 на суму 1 945,02 грн, №ЛК-0011848 від 27.01.2022 на суму3 133,44 грн, №ЛК-0011850 від 27.01.2022 на суму 732,42 грн, №ЛК-0011855 від 27.01.2022 на суму 1 171,20 грн, №ЛК-0011856 від 27.01.2022 на суму 1 007,10 грн, №ЛК-0012517 від 27.01.2022 на суму 1 704,36 грн, №ЛК-0012518 від 1 339,80 грн, №ЛК-0012704 від 27.01.2022 на суму 1 135,27 грн, №ЛК-0012851 від 27.01.2022 на суму 930,41 грн, №ЛК-0014054 від 28.01.2022 на суму 3 094,68 грн, №ЛК-0014058 від 28.01.2022 на суму 3 231,00 грн, №ЛК-0014008 від 31.01.2022 на суму 546,00 грн, №ЛК-0014009 від 31.01.2022 на суму 314,28 грн, №ЛК-0014045 від 31.01.2022 на суму 1111,14 грн, №ЛК-0014048 від 31.01.2022 на суму 344,94 грн, №ЛК-00143786 від 31.01.2022 на суму 1 846,14 грн, №ЛК-0015274 від 01.02.2022 на суму 427,18 грн, №ЛК-0016128 від 02.02.2022 на суму 2 817,95 грн, №ЛК-0015329 від 03.02.2022 на суму 1 288,32 грн, №ЛК-0015330 від 03.02.2022 на суму 603,00 грн, №ЛК-0018615 від 07.02.2022 на суму 715,34 грн, №ЛК-0018666 від 07.02.2022 на суму 1 395,88 грн, №ЛК-0021869 від 10.02.2022 на суму 904,12 грн, №ЛК-0023594 від 14.02.2022 на суму 3 298,76 грн, №ЛК-0025891 від 17.02.2022 на суму 1 900,28 грн, №ЛК-0025892 від 17.02.2022 на суму 1 284,62 грн, №ЛК-0025896 від 17.02.2022 на суму 2 321,28 грн, №ЛК-0028144 від 21.02.2022 на суму 1 519,26 грн та №ЛК-0029999 від 23.02.2022 на суму 3 358,86 грн.

У свою чергу, Покупець на виконання умов Договору сплатив 110 809,99 грн, що підтверджується банківськими виписками від 05.01.2022 щодо суми 8 133,14 грн від 19.01.2022 щодо суми 40 000,00 грн, від 28.01.2022 щодо суми 1 585,62 грн, від 11.02.2022 щодо суми 19 047,54 грн, від 18.02.2022 щодо суми 5 000,00 грн, від 16.02.2022 щодо суми 17 000,00 грн, від 25.04.2022 щодо суми 12 042,92 грн та від 14.12.2022 щодо суми 8 000,77 грн, при цьому, в полі «призначення платежу» відповідач зазначає лише договір (без реквізитів) та суму оплати з ПДВ.

Також, Покупець повернув товар Постачальнику на суму 514,86 грн, що підтверджується видатковими накладними від 22.09.2022 №3656 на суму 209,64 та від 18.10.2022 №37579 на суму 305,22 грн.

Судом встановлено, що між сторонами складено Акт зірки взаєморозрахунків за період 01.01.2022 - 15.11.2022 (покупець: Клевер 88), згідно якого, станом на 05.01.2022 в колонці «Кін.залишок» наявний дебет у розмірі 50 155,14; станом на 21.10.22 дебет - 58 418,60; обіг кредит - 106 343,19; обіг дебет - 130 315,38, крім того у акті зазначено, що сальдо ТОВ «Клевер 88» на 31.10.22 становить 58 295,96 грн.

При цьому, Акт зірки взаєморозрахунків містить посилання на відповідні видаткові накладні та оплати.

У позовній заяві позивач зазначає, що по Договору за 2022 рік ним було поставлено покупцю товар всього на суму 112 059,38 грн, вартість якого оплачена покупцем на суму 61 641,55 грн. Зазначені обставини відповідачем не спростовано.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №423 від 06.09.2018 у частині оплати поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути 104 260,55 грн, з яких: 50 155,14 грн основного боргу, 20 062,06 грн 40% річних, 12 469,77 грн інфляційних втрат та 21 573,58 грн пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем укладено Договір поставки №423 від 06.09.2018 відповідно до п.1.1. якого за цим Договором Постачальник зобов`язується поставляти Покупцю товари народного споживання на умовах DDP, або EXW, або FCA в залежності від узгодженого Сторонами Замовлення (письмового або усного), а Покупець зобов`язується приймати їх та оплачувати на умовах цього Договору.

Також, судом було встановлено, що на виконання умов Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв товари загальною вартістю 112 039,35 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та товарно-транспортними накладними за період 10.01.2022 - 23.02.2022, при цьому, з огляду на часткову оплату покупцем отриманого товару утворилась заборгованість у розмірі 50 155,14 грн.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд зазначає, що строк оплати поставленого за період 10.01.2022 - 23.02.2022 товару відповідно до умов п.3.2. Договору є таким що настав.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 50 155,14 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 50 155,14 грн, а відтак, задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 20 062,06 грн 40% річних за період з 10.03.2022 по 09.03.2023 та 12 469,77 грн інфляційних втрат за період з 10.03.2022 по 09.03.2023.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до абз. 2 п. 4.3. Договору за прострочення оплати поставлених товарів (п.3.2. Договору), покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу. Сторони відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановили, що за порушення грошового зобов`язання покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити 40% річних.

Відтак, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 40% річних, що міститься у позові, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення 20 062,06 грн 40% річних та 12 469,77 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем, також, заявлено до стягнення з відповідача 21 573,58 грн пені за період з 10.03.2022 по 09.03.2023.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до абз. 1 п. 4.3. Договору за прострочення оплати поставлених товарів (п.3.2. Договору), покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу.

Згідно п. 4.5. Договору сторони прийшли згоди не обмежуватись шестимісячним строком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за цим Договором, що передбачений ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України. За згодою сторін нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання цього Договору припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено правильно, а відтак, вимоги про стягнення пені у сумі 21 573,58 грн, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер 88" (02225, місто Київ, вул. Ніколаєва Архітектора, будинок 7; ідентифікаційний код: 41918859) на користь Приватного підприємства "Ліком" (03124, місто Київ, пров. Матущака Юрія, будинок 3; ідентифікаційний код: 30638249) 50 155 (п`ятдесят тисяч сто п`ятдесят п`ять) грн 14 коп. основного боргу, 20 062 (двадцять тисяч шістдесят дві) грн 06 коп. 40% річних, 12 469 (дванадцять тисяч чотириста шістдесят дев`ять) грн 77 коп. інфляційних втрат, 21 573 (двадцять одна тисяча п`ятсот сімдесят три) грн 58 коп. пені та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева